Постанова № 61459222, 19.09.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

19 вересня 2016 року 08:23 справа №826/4148/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кузьменка В.А., суддів Арсірія Р.О., Огурцова О.П., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну

за позовомОСОБА_1до1. Головного управління Національної гвардії України 2. Міністерства соціальної політики Українитреті особи1. Державна установа "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Харківській області" 2. Військова частина 3017провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити діїОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Головного управління Національної гвардії України (далі по тексту - відповідач 1) та Міністерства соціальної політики України (далі по тексту - відповідач 2), за участю третіх осіб Державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Харківській області" (далі по тексту - третя особа 1) та Військової частини 3017 (далі по тексту - третя особа 2), в якому просить: 1) визнати неправомірними дії відповідача 1 щодо відмови у нарахуванні та виплати позивачу одноразової грошової допомоги як матері померлого військовослужбовця внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням обов'язків військової служби - захисту Батьківщини; 2) визнати неправомірною відповідь відповідача 2 від 25 грудня 2015 року №1678/13/84-15; 3) скасувати протокол відповідача 1 в частині прийняття рішення про відсутність підстав для призначення та виплати одноразової грошової допомоги позивачу - матері колишнього військовослужбовця військової служби, за призовом під час мобілізації солдата ОСОБА_2; 4) зобов'язати відповідача 1 провести нарахування та виплатити позивачу одноразової грошової допомоги як матері померлого військовослужбовця внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням обов'язків військової служби у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату смерті військовослужбовця - її сина ОСОБА_2.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/4148/16, закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 15 липня 2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представники відповідачів та третіх осіб до суду не прибули, у зв'язку із чим, на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Військової частини 3017 із заявою від 03 серпня 2015 року, у якій просила виплатити їй одноразову грошову допомогу, у зв'язку із смертю сина - ОСОБА_2, пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби в АТО.

За результатами розгляду заяви позивача у листі від 15 лютого 2016 року №502 "Про рішення щодо виплати одноразової грошової допомоги згідно ПКМУ від 25 грудня 2013 року №975" Військова частина 3017 повідомила про відсутність підстав для виплати одноразової грошової допомоги, посилаючись на протокол комісії Головного управління Національної гвардії України №81/975/1 та лист Міністерства соціальної політики України від 25 грудня 2015 року №1678/13/84-15.

У свою чергу в листі від 25 грудня 2015 року №1678/13/84-15 "Про надання роз'яснення", адресованого Головному управлінню Національної гвардії України, Міністерство соціальної політики України повідомило, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) особам, звільненим з військової служби, законодавством не передбачена.

Відповідно до витягу із протоколу №81/975/1 Комісії Головного управління Національної гвардії України за результатами розгляду документів щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, посилаючись на роз'яснення Міністерства соціальної політики України, Комісія дійшла висновку про відсутність підстав для призначення та виплати одноразової грошової допомоги.

Позивач вважає неправомірною відмову у виплаті одноразової грошової допомоги та протиправними протоколу комісії відповідача 1 №81/975/1 та лист відповідача 2 від 25 грудня 2015 року №1678/13/84-15 з огляду на наявність у позивача правових підстав для отримання заявленої до отримання одноразової грошової допомоги у 500-кратному розмірі прожиткового мінімуму, як матері померлого військовослужбовця внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням обов'язків військової служби.

Відповідач 2 в письмових запереченнях проти позову вказав на відсутність правових підстав для виплати одноразової грошової допомоги позивачу, оскільки норми Закону України "Про соціальний і правових захист військовослужбовців та членів їх сімей" поширюються тільки на військовослужбовців, які проходять військову службу, і, відповідно, не можуть бути поширені на осіб, звільнених з військової служби.

Відповідач 1 та треті особи письмових заперечень та пояснень з приводу заявлених позовних вимог до суду не надали.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закон України "Про соціальний і правових захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правових захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Стаття 12 Закону України "Про соціальний і правових захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлює, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Пунктом 2 частини першої статті 3 Закону України "Про соціальний і правових захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що дія цього Закону поширюється на: військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Згідно вимогами статті 16 Закону України "Про соціальний і правових захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби;

3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві;

4) встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;

5) встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби;

6) встановлення військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження цих зборів, служби у військовому резерві;

7) отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності;

8) отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва) у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності;

9) отримання військовозобов'язаним або резервістом, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, поранення (контузії, травми або каліцтва) при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності.

Відповідно до статті 161 Закону України "Про соціальний і правових захист військовослужбовців та членів їх сімей" у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (ч. 1).

Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідно до частини першої статті 162 Закону України "Про соціальний і правових захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

а) 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону;

б) 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Пунктом 5 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правових захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) визначає Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (далі по тексту - Порядок №975).

Відповідно до пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Підпунктом 1 частини 4 Порядку №975 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.

Відповідно до пункту 5 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату загибелі (смерті), рівними частками членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста.

Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.

Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку.

Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Згідно до пункту 10 Порядку №975 члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), заяви та встановлені у даному пункті документи.

Судом встановлено, що на підставі Указу Президента України від 21 липня 2014 року №607, ОСОБА_2 14 серпня 2014 року призваний до Збройних Сил України та був військовослужбовцем військової частини 3017 Національної гвардії України міста Харкова. З 21 листопада 2014 року по 02 січня 2015 року та з 05 березня 2015 року по 24 березня 2015 року знаходився у службовому відрядженні в зоні проведення антитерористичної операції.

Відповідно до пункту 12 свідоцтва про хворобу військово-лікарняної комісії госпіталю ГУМВС України в Харківській області від 15 квітня 2015 року №110 ОСОБА_2 встановлено наступний діагноз:

"бронхокарцинома верхньої долі лівої легені T4N1M1. 4 кл.гр. Метастатична компресія верхньогрудних відділів спинного мозку з нижньою параплегією та сфінктер ними порушеннями. Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини;

наслідки компресійних переломів тіл 5-го грудного хребця 1 ст., 12 грудного хребця 3 ст. зі стійким больовим синдромом. Остеохондроз грудного та поперекового відділів хребта з больовим синдромом. Захворювання, НІ, не пов'язане з проходженням військової служби."

В подальшому 12 пункт свідоцтва про хворобу від 15 квітня 2015 року №110 був відмінений постановою військово-лікарняної комісії госпіталю ГУМВС України в Харківській області від 15 серпня 2015 року №11/3-93 на підставі протоколу засідання ВЛК ГУМВС України в Харківській області від 11 серпня 2015 року №2; наказу Міністерства охорони здоров'я України №402-2008 року пункт 21.5 "г"; довідки в/ч 3017 від 16 квітня 2015 року №3469 "Про безпосередню участь особи в антитерористичній операції забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України", постановивши: "Захворювання, що призвело до смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 "Злоякісне новоутворення головного бронха зліва" ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини."

Відповідно до свідоцтва про хворобу від 15 квітня 2015 року ОСОБА_2 визнаний таким, що не придатний до військової служби з виключенням з військового обліку та потребує звільнення від виконання службових обов'язків за станом здоров'я на термін, необхідний для оформлення звільнення, але не більше 30 діб.

На підставі зазначеного наказом командира Військової частини 3017 Національної гвардії України від 16 квітня 2015 року №114 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення відмобілізованого військовослужбовця, солдата ОСОБА_2, старшого водія-гранатометника відділення тяги та підвозу 2-го мінометного взводу мінометної батареї 3-го батальйону оперативного призначення, до статті 26 частини восьмої пункту "Б" Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" з військової служби у запас Збройних Сил України (за станом здоров'я) без права носіння військової форми одягу.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1

Відповідно до довідки про причину смерті від 22 квітня 2015 року №3452/70 ОСОБА_2 помер від "злоякісного новоутворення головного бронха зліва".

З викладене вбачається, що ОСОБА_2 помер від захворювання, пов'язаного з виконанням останнім обов'язків військової служби.

Таким чином, захворювання військовослужбовця ОСОБА_2 набуте саме внаслідок проходження ним військової служби на Сході України, доказом якого є свідоцтво про хворобу Центральної військово-лікарської комісії госпіталю ГУМВС України в Харківській області №110 по встановленню причинного зв'язку захворювань, та стало причиною його смерті, та що підтверджено довідкою про причину смерті та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, при цьому, як встановлено Центральною військово-лікарською комісією, захворювання та причина смерті пов'язані із захистом Батьківщини.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для призначення та виплати матері загиблого ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги на підставі підпункту 2 пункту 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правових захист військовослужбовців та членів їх сімей", беручи до уваги при цьому, що смерть військовослужбовця настала внаслідок захворювання, що мали місце в період проходження ним військової служби.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання неправомірними дії відповідача 1 щодо відмови у нарахуванні та виплати позивачу одноразової грошової допомоги як матері померлого військовослужбовця внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням обов'язків військової служби - захисту Батьківщини; скасування протоколу відповідача 1 в частині прийняття рішення про відсутність підстав для призначення та виплати одноразової грошової допомоги позивачу - матері колишнього військовослужбовця військової служби, за призовом під час мобілізації солдата ОСОБА_2 та зобов'язання провести нарахування та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату смерті військовослужбовця -ОСОБА_2, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд не погоджується із позовними вимогами про визнання неправомірною відповіді відповідача 2 від 25 грудня 2015 року №1678/13/84-15, з огляду на те, що оскаржуваний лист є лише відповіддю на звернення Головного управління Національної гвардії України та вираженням суб'єктивної думки відповідної посадової особи, а тому не породжує для позивача жодних юридичних наслідків та не підлягає скасуванню у судовому порядку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачами не доведено правомірність відмови у виплаті одноразової грошової допомоги з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Національної гвардії України щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як матері померлого військовослужбовця внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням обов'язків військової служби - захисту Батьківщини.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління Національної гвардії України, оформлене протоколом №81/975/1, в частині відсутності підстав для призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 - матері колишнього військовослужбовця військової служби, за призовом під час мобілізації солдата ОСОБА_2.

4. Зобов'язати Головне управління Національної гвардії України провести нарахування та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу як матері померлого військовослужбовця внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням обов'язків військової служби у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату смерті військовослужбовця - її сина ОСОБА_2.

5. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.А. Кузьменко

Судді Р.О. Арсірій

О.П. Огурцов