Постанова № 61459122, 22.08.2016, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 40 -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2016 року справа № П/811/650/16

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомФізичної особи підприємця ОСОБА_1

доСвітловодської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області

про визнання протиправною та скасування податкової вимоги №55-17 від 21.04.2016 року,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Світловодської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області в якому просив, з врахуванням зави про уточнення позовних вимог:

- визнати протиправним та скасувати податкову вимогу від 21.04.2016р. за №55-17 Світловодської ОДШ ГУ ДФС у Кіровоградській області про сплату податкового боргу з єдиного податку в сумі 8796,37грн.;

- визнати протиправними дії Світловодської ОДШ ГУ ДФС у Кіровоградські області щодо відображення в ІКП ФО-П ОСОБА_1 суми податкового боргу з єдиного податку за четвертий квартал 2015 року в сумі 8796,37грн. та пені нараховану на цю суму з дати нарахування цих сум;

- обов'язати Світловодську ОДІ 11 ГУ ДФС у Кіровоградській області внести зміни до ІКП ФО-П ОСОБА_1 шляхом відображення сплати податкових зобов'язань зі сплати єдиного податку за четвертий квартал 2015 оку в сумі 8796,37 грн. згідно платіжного доручення №126 від 19.10.2015 року відповідно до призначень платежів;

- зобов'язати Світловодську ОДНІ ГУ ДФС у Кіровоградській області внести зміни до ІКП ФО-П ОСОБА_1 шляхом відображення сплати податкових зобов'язань зі сплати єдиного податку за перший квартал 2016року в сумі 17732,50 грн. згідно платіжного доручення №52 від 23.06.2016 року відповідно до призначень платежів;

- скасувати (виключити) суми податкового боргу та пені нарахованих на вказану суму з дати нарахування цих сум;

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначив, що 21.04.2016 року отримав податкову вимогу №55-17 від 21.04.2016 року про сплату податкового боргу в сумі 8796,37 грн. Позивач зазначав, 19.10.2015 року що в строк визначений положеннями Податкового кодексу України подав платіжні доручення ПАТ «УКРІНБАНК», до сплати податкових зобовязань перед бюджетом. Проте, переказ коштів банком виконано не було, у звязку з чим виник податковий борг. Так, позивач вважає, що даний борг виник не з його вини, а оскаржувана податкова вимога винесена безпідставно.

Відповідач в своїх запереченнях адміністративний позов не визнавав, просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. При цьому зазначав, що з причин ненадходження до бюджету єдиного податку з фізичних осіб на загальну суму 8796,37 грн. виник податковий борг. Керуючись статтею 59 Податкового кодексу України відповідачем сформовано та направлено платнику податків податкову вимогу від 21.04.2016 року №55-17.

В судове засідання 19 липня 2016 року представник відповідача не прибув. Про поважність причин не явки суд не повідомив.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представника відповідача та положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 19 липня 2016 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

З огляду на викладене, суд здійснює розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами, з огляду на встановлені обставини спірних правовідносин.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01.03.2012 року зареєстрований фізичною особою підприємцем та є платником єдиного податку (а.с.9-10).

Так, позивачем самостійно було визначено суму єдиного податку до сплати за IV квартал 2015 року - 8796,37 грн.

Позивач подав платіжні доручення ПАТ "УКРІНБАНК", який здійснює обслуговування поточного рахунку ФО-П ОСОБА_1, на повну суму належних до сплати податкових зобов'язань перед бюджетом, що підтверджується платіжним дорученням № 126 від 19.10.2015р., виданим СЦВ ПАТ «Укрінбанк» (а.с.12).

24 грудня 2015 року Правлінням Національного банку України було прийнято Постанову за № 934 «Про віднесення ПАТ «УКРІНБАНК» до категорії неплатоспроможних», а з 25.12.2015 року запровадженно тимчасову адміністрацію, про що повідомлено позивача листом №2074/012-16 від 03.03.2016 року (а.с.15).

05.02.2016р. позивач листами звернувся до Світловодської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області, голові ОСОБА_2 ПАТ «УКРІНБАНК» ОСОБА_3 та уповноваженій особі Фонду гарантування та здійснення тимчасової адміністрації ОСОБА_4 про неперерахування бюджетних коштів.

Проте зазначені листи залишені без задоволення, грошові кошти в бюджет перераховані не були.

21.04.2016 року у звязку з ненадходженням від ОСОБА_1 до бюджету єдиного податку з фізичних осіб на загальну суму 8796,37 грн. відповідачем сформовано та направлено платнику податків податкову вимогу від №55-17 (а.с.11).

В результаті адміністративного оскарження вказане рішення ГУ ДФС у Кіровоградській області залишили без змін, а скаргу позивача - без задоволення (а.с.16-18).

Надаючи правову оцінку обґрунтованості позовних вимог, відповідним доводам позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до п. 8.1 ст.8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Пунктом 8.2 ст. 8 вищезазначеного Закону передбачено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку. Банки та їх клієнти мають право обумовлювати в договорах інші, ніж встановлені в цьому пункті, строки переказу готівки.

Як вбачається з матеріалів справи, платіжне доручення від ПАТ «УКРІНБАНК» позивачем отримано 19.10.2015 року, тобто до введення тимчасової адміністрації та призначення тимчасового адміністратора. Таким чином, платіжне доручення повинно було бути виконане протягом операційного часу в цей же день або не пізніше наступного у разі отримання платіжного доручення після закінчення операційного часу.

З огляду на викладене вбачається, що оскільки ПАТ «УКРІНБАНК» та відповідачем не надано належних доказів в підтвердження укладеного між банком та клієнтом договору, або інших доказів, які б свідчили про наявність між ними домовленості щодо інших строків перерахунку коштів, тому Банком не було своєчасно виконано доручення клієнта.

При цьому, податковий орган дійшов правильного висновку про наявність підстав для застосування штрафних (фінансових) за порушення строків сплати податкового зобов'язання.

Відповідно до п. 129.6 ст. 129 Податкового кодексу України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Суд зауважує на те, що порушення порядку зарахування до бюджету та державних цільових фондів податків і зборів при пред'явленні платником податків до установи банку платіжних доручень у встановлений строк є виною банку, крім випадку передбаченого п.129.7 ст. 129 Податкового кодексу України.

Аналізуючи вищезазначені норми суд звертає увагу на те, що визначальним в даному випадку є те, з чиєї вини не відбулося повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. Коли це не є наслідком винних дій платника податку, то до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред'явлена вимога про повне перерахування податкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Відповідно до Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою. Ініціатор - особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу

Згідно із п.22.4 ст.22 вищезазначеного Закону, під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Пунктом 24.3. ст.24 Закону передбачено, що при використанні документа на переказ готівки ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття до виконання банком або іншою установою учасником платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі. При цьому прийняття документа на переказ готівки до виконання засвідчується підписом уповноваженої особи банку або іншої установи учасника платіжної системи чи відповідним чином оформленою квитанцією.

Відповідно до п. 129.7 ст. 129 ПК України, не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів, платежів з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку.

При цьому суд акцентує на тому, що якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік строку зарахування податків, зборів та інших платежів розпочинається з моменту такого відновлення.

Саме для банку, а не для платника податків розпочинається відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) після відновлення платоспроможності банку.

ОСОБА_4 того, листом від 03.12.2008 року №1192/16/22-2015 ДПА України роз'яснила: «банк несе відповідальність за своєчасне виконання платіжних доручень клієнтів на перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів (за винятком випадків, передбачених нормами діючого законодавства). При цьому обов'язок юридичної та фізичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється зі сплатою податку і збору (обов'язкового платежу)».

Суд зазначає, що відповідальність платника податку закінчується моментом подання до банку платіжного доручення на сплату відповідного податку. І цей факт має підтверджуватися виключно платіжним дорученням з відміткою банку про його проведення. Фактичне ж надходження коштів до державного бюджету це вже відповідальність самого банку.

За обставинами справи, встановленими судом, банком, обслуговуючим платника податків - позивача, було прийнято платіжне доручення на сплату єдиного податку з фізичних осіб на загальну суму 8796,37 грн. Таким чином, у контролюючого органу були відсутні підстави для прийняття оскаржуваної податкової вимоги, а тому вона підлягає скасуванню.

Щодо решти позовних вимог, суд зазначає наступне.

10.06.2016 року набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422 "Про затвердження Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування" (далі - Порядок).

Відповідно до Наказу №422 оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами Державної фіскальної служби України в інформаційній системі органів ДФС.

Для обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються інтегровані картки платників (далі - ІКП) за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Пунктом 1 розділу II Порядку передбачено, що з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та І кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Тобто, інтегрована картка платника, це документ, який знаходиться в оперативному стані і відображає облік нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету.

З огляду на викладені раніше висновки суду про те, що зазначена в картці сума податку вже фактично сплачена, але в картці рахується та зазначена як наявна заборгованість, то порушує права позивача, оскільки відображає суму не існуючого податкового боргу.

Крім того, ст.2 розділу V Порядку визначено, що залежно від інформації, які завантажена в інформаційну систему органів ДФС з інформаційних систем, як забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно перевірочної роботи, одночасно змінюється статус повідомлень-рішень/ рішень/ вимог та/або рішень щодо єдиного внеску та в ІКП відображається такі інформація щодо оскарження донарахованих сум та прийнятих рішень відповідними органами, а саме:

- інформація з ухвали суду про відкриття провадження.

На підставі інформації з інформаційної системи органів ДФС, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, про початок/продовження процедури судового оскарження (ухвала суду про відкриття провадження) донарахована/зменшена сума вважається неузгодженою (статус податкового повідомлення-рішення / рішення / вимоги та рішення щодо єдиного внеску в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, змінюється на "Оскаржується в судовому порядку").

У разі внесення вказаної інформації:

- до настання граничного строку сплати/зменшення відповідні облікові показники (операції) в ІКП блокуються, а донараховані/зменшені суми не відображаються та не беруть участі у розрахунках;

- після настання граничного строку сплати/зменшення - в ІКП відображаються облікові показники (операції) щодо виключення з обліку донарахованих/зменшених сум у зв'язку із запізненням надходження ухвали суду про порушення провадження у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення вимог зазначеного Порядку, Світловодською ОДПІ не внесено зміни до ІКП ФО-П ОСОБА_1 та здійснено зарахування платежу з єдиного податку за перший квартал 2016 року (здійснений 23.06.2016р.) в рахунок погашення податкового боргу з єдиного податку за четвертий квартал 2015 року, що підтверджується копією ІКП (а.с.104-105).

Так, з урахуванням положень Порядку, будь-які нарахування, збільшення або зменшення сум податкових зобов'язань платника податків, розрахунки з бюджетом здійснюється в ІКП, а отже наведені положення законодавства дають підставу для висновку про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані особових рахунків (інтегрованої картки платника) правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, відображали реальну структуру податкових вигод та податкових зобов'язань платника податків.

Пленум Вищого адміністративного суду України у Постанові від 20.05.2013 №7 "Про судове рішення в адміністративній справі" в абзаці третьому п.10.2. Постанови роз'яснив, що скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

Статтею 6 Господарського кодексу України встановлено, що загальними принципами господарювання в Україні є свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом.

Пунктом 5 статті 19 Господарського кодексу України визначено, що незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються.

В зв'язку з тим, що в позивача відсутній податковий борг зі сплати єдиного податку за четвертий квартал 2015 року та перший квартал 2016 року, то відповідач зобов'язаний відкоригувати дані ІКП, шляхом виключення з них сум боргу.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про наявність такого способу захисту порушеного права позивача як зобов'язання органу Державної фіскальної служби України, в якому платник податків перебуває на податковому обліку, внести зміни до інтегрованої картки платника.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Натомість, відповідач не надав суду ані обґрунтованих заперечень на адміністративний позов, ані жодних доказів, якими би підтверджувалася правомірність його дій по внесенню запису.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України, при прийнятті постанови суд може встановити строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.

Суд погоджується, що за обставин, які склалися для забезпечення судового контролю, необхідним є покладення на відповідача обовязку подати звіт про виконання судового рішення.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, пояснень, наданих учасниками процесу, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне стягнути на користь ФОП ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Світловодської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області суму судового збору в розмірі 551,21 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкову вимогу від 21.04.2016р. за №55-17 Світловодської ОДШ ГУ ДФС у Кіровоградській області про сплату податкового боргу з єдиного податку в сумі 8796,37грн.

3.Визнати протиправними дії Світловодської ОДШ ГУ ДФС у Кіровоградські області щодо відображення в ІКП ФО-П ОСОБА_1 суми податкового боргу з єдиного податку за четвертий квартал 2015 року в сумі 8796,37грн. та пені нараховану на цю суму з дати нарахування цих сум.

4.Зобов'язати Світловодську ОДІ 11 ГУ ДФС у Кіровоградській області внести зміни до ІКП ФО-П ОСОБА_1 шляхом відображення сплати податкових зобов'язань зі сплати єдиного податку за четвертий квартал 2015 оку в сумі 8796,37 грн. згідно платіжного доручення №126 від 19.10.2015 року відповідно до призначень платежів.

5.Зобов'язати Світловодську ОДНІ ГУ ДФС у Кіровоградській області внести зміни до ІКП ФО-П ОСОБА_1 шляхом відображення сплати податкових зобов'язань зі сплати єдиного податку за перший квартал 2016року в сумі 17732,50 грн. згідно платіжного доручення №52 від 23.06.2016 року відповідно до призначень платежів.

6.Скасувати (виключити) суми податкового боргу та пені нарахованих на вказану суму з дати нарахування цих сум.

7.Стягнути на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (код - НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Світловодської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 39482905) суму судового збору в розмірі 551,21 грн. (пятсот пятдесят одна грн. двадцять одну коп.).

8.В порядку статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України зобовязати Світловодську обєднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Кіровоградській області у 10 - денний строк з дня набрання постановою суду законної сили подати до Кіровоградського окружного адміністративного суду звіт про її виконання.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.В. Жук