Постанова № 61457707, 23.08.2016, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 40 -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 серпня 2016 року Справа № П/811/508/16

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства Креатив

до Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство Креатив (далі позивач) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі відповідач), в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення №0000092201 та №0000102201 від 15.12.2015 року.

Позивач не погоджується з висновками акту перевірки та прийнятим на його підставі податковими повідомленням-рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що вказані рішення порушують його права, суперечать діючому законодавству, прийняте на основі необґрунтованих висновків перевіряючого податкового органу.

Позивач вважає, що висновки Акта перевірки є необґрунтованими і незаконними, та такими, що не відповідають фактичним обставинам, оскільки ґрунтуються лише на припущеннях, що в свою чергу, не підтверджені належними документами. Як наслідок, штрафні (фінансові) санкції застосовані згідно спірного податкового повідомлення-рішення є неправомірним та підлягає скасуванню.

Відповідачем подано письмові заперечення на позов, вимоги не визнаються в повному обсязі та зазначається, що прийняття оскаржуваного рішення обумовлено порушенням податкового законодавства, що виявлені під час перевірки, а тому рішення є правомірним та не підлягає скасуванню.

За таких обставин, відповідач зазначає, що оскаржувані рішення винесено правомірно та відповідно до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ухвали Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.08.2016 року подальший розгляд справи проведено у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Так, у період з 24 по 30 листопада 2015 року податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПрАТ Креатив з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ Рай-Т та ТОВ Вайда МП за період з 01 по 31 травня 2015 року та впливу показників рядка 19 "Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного (звітного) періоду" та рядка 24 "Сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду" Декларації з податку на додану вартість за травень 2105 року (обрахованих за результатами цієї перевірки) на визначення податкових зобов'язань з ПДВ за період з 01.06.2015 р. по 31.07.2015 р. (з урахуванням показників уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок).

В акті перевірки №164/11-23-22-04/31146251 від 07.12.2015 року податковим органом встановлено та зафіксовано порушення позивачем:

- п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого товариством занижено податок на додану вартість на загальну суму 3320548,00 грн. за липень 2015 року;

- завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 3320548,00 за травень 2015 року;

- завищено суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 3320548,00 грн. за травень-червень 2015 року (т.1, а.с.7-50).

На підставі висновків, викладених в акті перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 15 грудня 2015 року:

- №0000092201, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 4 980 822,00 грн., в тому числі за основним платежем 3320548,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1660274,00 грн.

- №0000102201, яким ПрАТ Креатив зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмір 3 320 548,00 грн. за травень 2015 року (т.1,а.с.51-52).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Приписами п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України визначено, що податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За змістом пункту 200.3. статті 200 Податкового кодексу України, при відємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У свою чергу, відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

З аналізу наведених правових норм у їх системному звязку, суд дійшов висновку, що необхідною умовою для правомірності формування податкового кредиту, є фактичне здійснення господарської операції платником податків.

У свою чергу, фактичне здійснення господарської операції платником податків посвідчується, зокрема, належно оформленими податковими накладними та іншими первинними бухгалтерськими документами.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій, та бути підписані уповноваженими особами, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку, а також, відповідно, для цілей формування відповідних сум податкових вигод.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (пункт 44.3 статті 44 Податкового кодексу України).

Зазначеному обовязку платника податків кореспондує визначене п.85.4 ст. 85 Податкового кодексу України право посадових осіб органу державної податкової служби при проведенні перевірок отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пункт 44.4 статті 44 Податкового кодексу України містить застереження, за яким вищезазначені документи, пов'язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Отже, наявність податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, не є єдиною умовою формування податкового кредиту. При цьому будь-які документи, складені на підтвердження факту здійснення окремої господарської операції, набувають статусу документа за своїм суттєвим навантаженням лише у разі фактичності здійснення господарської операції, з приводу якої складається відповідний документ, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Досліджуючи спірні правовідносини, суд встановив, що висновок відповідача, наведений ним в акті перевірки, ґрунтується на встановлених відповідачем фактах, які в цілому свідчать про безтоварність господарських операцій, що здійснювались між позивачем та його контрагентами ТОВ Рай-Т та ТОВ Вайда МП, на підставі яких сформований податковий кредит з податку на додану вартість.

Судом зясовано такі обставини.

Видами діяльності Приватного акціонерного товариства Креатив за КВЕД є, зокрема, виробництво зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (01.11), виробництво олії та тваринних жирів (10.41) (т.1,а.с.53-60).

По взаємовідносинам з ТОВ Рай-Т судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що між позивачем (покупець за договором) та ТОВ Рай-Т (Продавець), укладено договори, на поставку насіння соняшнику, урожаю 2014 року, що вироблений (вирощений) безпосередньо продавцем:

договір поставки №С14-02843 від 06.05.2015р.;

договір поставки №С14-02835 від 04.05.2015р.;

договір поставки №С14-02884 від 14.05.2015р.;

договір поставки №С14-02853 від 08.05.2015р.;

договір поставки №С14-02868 від 13.05.2015р.;

договір поставки №С14-02939 від 27.05.2015р.;

договір поставки №С14-02916 від 16.05.2015р. (т.1,а.с.70-72,83-85,89-91,118-121,133-135,152-154,159-161).

Судом встановлено, що позивачем до податкового кредиту в травні 2015 року віднесено 9455107,00 грн. (із них ПДВ 1575851,17 грн.) за податковими накладними (т.1,а.с.75,79,82,88, 94,98,103,113,117,123,128,132,142,151,158,164), виданими ТОВ Рай-Т з придбання насіння соняшника на підставі договорів поставки. Даний товар позивачем оприбутковано відповідно до видаткових накладних (т.1, а.с.73, 76, 80, 86, 92, 95, 99, 104, 114, 121, 124, 129, 136, 137-141, 143, 155, 162, т.2, а.с.17-101).

Транспортування підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними (т.1, а.с.74, 77-78, 81, 87, 93, 96-97, 100-102, 105-112, 115-116, 122, 125-127, 130-131, 144-150, 156-157, 163).

Оплату вартості придбаного товару позивачем здійснено в повному обсязі безготівковим шляхом, що підтверджується платіжними дорученнями (т.1, а.с.165-166).

По взаємовідносинам з ТОВ Вайда МП судом встановлено наступне.

Між ПрАТ "Креатив" (покупець за договором) та ТОВ Вайда МП (Продавець) укладено договори на поставку насіння соняшника урожаю 2014 року, що вироблений (вирощений) безпосередньо продавцем:

договір поставки №С14-02841 від 05.05.2015 року (т.1,а.с.167-169);

договір поставки №С14-028887 від 15.05.2015 року (т.1,а.с.193-195);

договір поставки №С14-02837 від 30.04.2015 року (т.1,а.с.204-206);

договір поставки №С14-02823 від 28.04.2015 року (т.1,а.с.215-217);

договір поставки №С14-02838 від 30.04.2015 року (т.1,а.с.245-247);

Судом встановлено, що позивачем до податкового кредиту в квітні, травні 2015 року віднесено 10 468 182,72 грн. (із них ПДВ 1744697,11 грн.), за податковими накладними, виданими ТОВ Вайда МП з придбання насіння соняшника на підставі договорів поставки (т.1, а.с.174, 181, 184, 187, 192, 196-198, 211, 214, 220, 223, 232, 240, 244, 248, 250, 253; т.2, а.с.17-101).

Даний товар позивачем оприбутковано відповідно до видаткових накладних (т.1, а.с.170, 175, 182, 185, 188, 207, 212, 218, 221, 224, 233, 241, 251).

Транспортування підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними (т.1, а.с.171-173, 176-180, 183, 186, 189-191, 199-203, 208-210, 219, 222, 225-231, 234-239, 242-243, 249, 252).

Оплату вартості придбаного товару позивачем здійснено в повному обсязі безготівковим шляхом, що підтверджується платіжними дорученнями (т.2,а.с.1-16).

Придбаний товар було обліковано позивачем на балансі підприємства, що посвідчується матеріальними звітами (т.2,а.с.246).

При цьому, податкові та видаткові накладні, якими оформлювався факт прийняття позивачем насіння соняшника та соняшникової нерафінованої олії, містить всі обов'язкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів: назву товару, його вартісне вираження, одиницю виміру, місце та дату складання, підписи уповноважених осіб.

Закон України "Про автомобільний транспорт" та "Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні", затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, визначають товарно-транспортні накладні обов'язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 11.1 Правил, товарно-транспортні накладні та дорожні листи ватажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу - юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їхнього переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (пункт 1 Правил).

При оформленні товарно-транспортних накладних необхідно дотримуватися загальних вимог щодо змісту первинних документів. Такі вимоги містяться у пункті 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та частині 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Як зазначалось вище, позивачем надано товарно-транспортні накладні, які підтверджують транспортування насіння соняшнику. При цьому, судом встановлено, що поставка насіння соняшнику здійснювалась на умовах DAP (Інкотермс 2010) силами та за рахунок постачальників на склад покупця. Постачання придбаного товару здійснено шляхом передачі товару в номенклатурі і кількості, відповідній видатковим накладним по товарно-транспортним накладних, що містять відтиск штампів диспетчера та вагової із відповідними підписами.

Також суд зазначає, що за інформацією, наданою на вимогу суду Регіонального сервісного центру МВС України в Кіровоградській області, автомобілі, зазначені у вказаних товарно-транспортних накладних, існують в обєктивні дійсності та придатні до перевезення сільськогосподарської продукції в обсягах, зазначених у товарно-транспортних накладних (т.3, а.с.80-89).

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність діяльність особи, що повязана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Тобто обовязковими ознаками господарської діяльності є здійснення її субєктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. При цьому результати зазначеної діяльності продукція, роботи чи послуги мають вартісний характер і цінове вираження.

Судом встановлено, що товар, придбаний у зазначених контрагентів, ПрАТ "Креатив" використовувало для виробництва власної продукції та в подальшому реалізовано: за контрактом №850 від 12.11.2013р., укладеним з Компанією "Креатив ОСОБА_1А.", за контрактом №81/10 від 28.10.2014р. укладеним із ПТП "КРОМ Барбара КРОМ"; дистриб'юторським договором №77/10 від 01.10.2014р. (т.2, а.с.247-287).

Крім того, позивачем на посвідчення наявності виробничих потужностей надано до суду копію договору оренди №3573 від 01.09.2014р., укладеного з ПП "Еллада" (т.2,а.с.102-205) та договору оренди майна №3104 від 01.08.2013р., укладеного з ТОВ "Кіровоградський комбікормовий завод" (т.2,а.с.206-214) та платіжні доручення за електроенергію та послуги водопостачання (т.2,а.с.215-245).

За таких обставин, суд погоджується з позицією позивача про наявність у нього виробничих ресурсів для зберігання та переробки придбаного товару.

Натомість, відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у підприємства ПрАТ "Креатив" умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб, на момент укладення і вчинення спірних правочинів.

Також, судом встановлено, що господарські операції між ПрАТ "Креатив" та ТОВ Рай-Т та ТОВ Вайда МП були предметом дослідження при розгляді Кіровоградським окружним адміністративним судом справи №П/811/2779/15 за позовом Приватного акціонерного товариства "Креатив" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 20.08.2015 р. №№0000902204, НОМЕР_1, НОМЕР_2.

Так, постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.12.2015 р. у справі №П/811/2779/15, встановлено та підтверджено реальність вказаних господарських операцій та правомірність формування податкового кредиту за вказаними господарськими операціями позивачем із ТОВ Рай-Т та ТОВ Вайда МП у квітні, травні 2015 року за договорами поставки №С14-02853 від 08.05.2015р., №С14-02916 від 16.05.2015р., №С14-02835 від 04.05.2015р., №С14-02939 від 27.05.2015р., №С14-02868 від 13.05.2015р., №С14-02887 від 15.05.2015р., №С14-02841 від 05.05.2015р., №С14-02837 від 30.04.2015р., №С14-02823 від 28.04.2015р., №С14-02838 від 30.04.2015р. (т.3,а.с.134-150).

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Системний аналіз вищезазначених правових норм та враховуючи наявність рішення суду, що набрало законної сили, дослідження наявних в матеріалах справи договорів, податкових, видаткових, товарно-транспортних накладних, свідчить про те, що документи, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, відповідають критеріям первинного документу, а відтак дії позивача щодо формування податкового кредиту є правомірними; подані позивачем банківські документи, за якими здійснювалася оплата товарів та послуг, є достовірними доказами виконання контрагентами позивача зобовязань, обумовлених договорами поставки.

У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту за вказаними податковими накладними, виданими ТОВ Рай-Т та ТОВ Вайда МП.

Даючи правову оцінку наведеним доказам, суд вважає, що ними підтверджується реальний характер господарських операцій ПрАТ "Креатив" та ТОВ Рай-Т та ТОВ Вайда МП, а відтак і правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

Як вбачається з акту перевірки позивача, відповідачем у ході перевірки використано акти перевірок контрагентів позивача. За результатами перевірок вказаних контрагентів позивача податковим органом встановлено відсутність поставок товарі та укладення угод без мети настання реальних наслідків. У звязку з цим, податковим органом визнано угоди поставки нікчемними, в тому числі, укладені з позивачем.

Разом з тим, Податковий кодексу України не ставить право на податковий кредит в залежність від обовязкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобовязань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбання товару (послуги) не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товару (послуг), який у складі вартості придбаного товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобовязання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника.

Дана позиція відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах (постанова від 11.12.2007 р., справа № 21-137во06), де ВСУ дійшов висновку про те, що у разі невиконання контрагентом зобовязання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція, також, узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини.

Так, у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява № 3991/03) визнано, що платник податку на додану вартість не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не взнав про такі зловживання і не міг про них знати.

На час вчинення господарських операцій між позивачем та контрагентами, останні мали статус юридичної особи, були зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства України та включені до ЄДРПОУ.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В процесі розгляду справи відповідачем не доведено суду правомірність винесення оскаржуваних рішень, а відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, суд також вважає за необхідне присудити з Державного бюджету України на користь ПрАТ "Креатив" судові витрати у розмірі 124 521,00 грн.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов - задовольнити.

2.Скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 грудня 2015 року №0000092201, яким ПрАТ "Креатив" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 4980822,00 грн., в тому числі за основним платежем 3320548,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1660274,00 грн.

3.Скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 грудня 2015 року №0000102201, яким ПрАТ Креатив зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмір 3320548,00 грн. за травень 2015 року.

4.Присудити на користь ПрАТ "Креатив" (код ЄДРПОУ 31146251) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 124 521,00 грн. (сто двадцять чотири тисячі пятсот двадцять одну гривню) за рахунок бюджетних асигнувань Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (код - 39484073).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяР.В. Жук