Ухвала суду № 61457490, 19.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

19 вересня 2016 року м. Київ К/800/24509/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Пасічник С.С., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 9 червня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби (в/ч 9937) про визнання протиправної бездіяльності, зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби (в/ч 9937), у якому просив виплатити йому підйомну допомогу та відшкодувати моральну шкоду шляхом надіслання на його адресу рекомендованого поштового листа за підписом начальника Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України із визнанням факту порушення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 9 червня 2016 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 9937), яка полягала у ненарахуванні та невиплаті позивачу підйомної допомоги у розмірі місячного грошового забезпечення. Зобов'язано Донецький прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 9937) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підйомну допомогу у розмірі місячного грошового забезпечення у відповідності до вимог ч. 3 ст. 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ та змісту Інструкції про умови та порядок виплати підйомної допомоги військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 24.04.2012 №276 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.05.2012 за №773/21086.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2016 року постанову першої інстанції залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову у частині позовної вимоги щодо стягнення моральної шкоди суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб і розмір відшкодування моральної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру та обсягу страждань, немайнових витрат, які зазнав позивач. Вказана позовна вимога жодним чином не скерована на відшкодування завданої відповідачем майнової шкоди, а спрямована на усунення наявного у позивача відчуття несправедливості, що викликане бездіяльністю відповідача, при цьому відшкодування цієї моральної шкоди позивач вважає можливим шляхом визнання відповідачем факту порушення ним норм чинного законодавства.

Зважаючи на те, що в ході розгляду справи, судом встановлено факт протиправної бездіяльності відповідача, яка полягала у невиплаті позивачу підйомної допомоги, що в повній мірі відповідає меті, із якою позивачем була заявлена вимога про відшкодування моральної шкоди у визначений ним спосіб, а тому відсутні підстави для зобов'язання відповідача вчиняти будь-які додаткові дії на визнання факту, який уже встановлений судом.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати у частині відмови у задоволенні позову та в цій частині прийняти нове рішення.

Відповідно до п.5 ч.5 ст.214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, зокрема, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (а у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Виходячи із змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, дана касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки не містить належних доводів в підтвердження незаконності прийнятих судами першої та апеляційної інстанції рішень, а тому, з врахуванням наведених приписів п.5 ч.5 ст.214 КАС України, не викликає необхідності перевірки судом касаційної інстанції матеріалів справи, що в свою чергу, є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и л а :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 9 червня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби (в/ч 9937) про визнання протиправної бездіяльності, зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди.

Додані до касаційної скарги матеріали повернути позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С.С. Пасічник