Постанова № 61457246, 15.09.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2016 р. Справа № 820/1120/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Григорова А.М.

Суддів: Тацій Л.В. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2016 року по справі № 820/1120/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс ПМК"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОСЕРВІС ПМК" (надалі - ТОВ "ЕНЕРГОСЕРВІС ПМК", позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (надалі - ДПІ у Київському районі м.Харкова, відповідач, податковий, контролюючий орган), в якій з урахуванням заяви про доповнення позовних вимог просить суд: скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м.Харкова від 05 листопада 2015 р. №0003012202 за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 3748251,00 грн. основного платежу та 937063,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (форма "Р"), від 05 листопада 2015 р. №0003002202 за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 3535876,00 грн. за основним платежем та 883969,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (форма "Р"), від 05 листопада 2015 р. №0003022202 ДПІ у Київському р-ні м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області зі сплати штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 38662,52 грн. (форма "С"), винесені відповідачем за результатами проведення планової виїзної перевірки позивача та складання акту від 19.10.2015р. №715/20-31-22-01-07/37368164 "Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОСЕРВІС ПМК", код ЄДРПОУ 37368164 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014" (надалі - акт перевірки).

В обґрунтування позову позивач зазначив, що висновки акту перевірки є необґрунтованими, твердження про порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства є суб'єктивними, не підтвердженими достовірними доказами та здійснені всупереч приписів законодавства, а оскаржені податкові повідомлення-рішення за формою та змістом складені з порушеннями чинного законодавства.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2016 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОСЕРВІС ПМК" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення від 05 листопада 2015 року №0003012202 ДПІ у Київському р-ні м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 3748251,00 грн. основного платежу та 937063,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (форма "Р").

Скасовано податкове повідомлення-рішення від 05 листопада 2015 р. №0003002202 ДПІ у Київському р-ні м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 3535876,00 грн. за основним платежем та 883969,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (форма "Р").

Скасовано податкове повідомлення-рішення від 05 листопада 2015 р. №0003022202 ДПІ у Київському р-ні м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області зі сплати штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 38662,52 грн. (форма "С").

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (юридична адреса: вул. Чернишевська, буд. 41, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 39893720) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОСЕРВІС ПМК" (юридична адреса: вул. Іванова, буд. 36 а, м.Харків, 61002, код ЄДРПОУ 37368164) витрати зі сплати судового збору у розмірі 137 157,32 грн. (сто тридцять сім тисяч сто п'ятдесят сім грн. 32 коп.).

Київська об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування зазначає, що перевіркою встановлено що ТОВ «Енергосервіс ПМК» на підставі податкових, видаткових накладних та актів прийому-передачі робіт, отриманих від ТОВ «Крістенс», ТОВ Пріора-Інвест», ТОВ «Терра-Техніка», ТОВ «Делва ЛТД», ТОВ «Сеолан», ТОВ «Запоріжзький коксохімремонт» (ТОВ «ЗКХР»), ТОВ «Оптіма-лайт», ТОВ «Автотехойл» та ТОВ «Східмегатранс» з урахуванням попередніх актів перевірок від 03.12.2014 № 7318/20-31-22-03-07/37368164, від 30.04.2014 № 1131/20-31-22-03-07/37368164) включило до складу витрат у 2012 - 2013 роках суму 18 659 424 грн. та до складу податкового кредиту суму ПДВ 3 753 751 гри. з вартості товарів (робіт). До перевірки не надані товарно-транспортні накладні, які б підтверджували факт транспортування товару від постачальника до ТОВ «Енергосервіс ПМК», та сертифікати якості відповідності заводу-виробника. Крім цього позивачем до суду першої інстанції не надано документів щодо отримання товарно-матеріальних цінностей (довіреностей, журналу довіреностей), яким чином здійснювалось навантаження та розвантаження товару. Проведення транзитних фінансових потоків з метою штучного формування податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру, та фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ «Енергосервіс ПМК» з ТОВ «Крістенс», ТОВ Пріора-Інвест», ТОВ «Терра-Техніка», ТОВ «Делва ЛТД», ТОВ «Сеолан», ТОВ «Запоріжзький коксохімремонт» (ТОВ «ЗКХР»), ТОВ «Оптіма-лайт», ТОВ «Автотехойл» та ТОВ «Східмегатранс» є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. В результаті чого, на порушення п.138.8 ст.138. п.139.1 ст. 139, п.198.3, п.198.6 Податкового кодексу України ТОВ «Енергосервіс ПМК» у перевіряючому періоді завищено витрати на загальну суму 18 659 424 грн. (в т.ч. за 2012 рік - 65802 грн.. за 2013 рік - 18 593 622 грн.) та податковий кредит у червні 2012 року - жовтні 2014 року на суму ПДВ у загальному розмірі 3 753 751 грн.

Також зазначає, що ТОВ «Енергосервіс ПМК» у перевіряємому періоді здійснювало реалізацію кабельно-проводнікової продукції (провод АС 120/19). Згідно з даними бухгалтерського обліку собівартість реалізованого товару (виробленого та придбаного) перевищує суму доходу від його реалізації на суму 42 213,18 грн. У зв'язку з тим, що ТОВ «Еенергосервіс ПМК» понесені витрати, без мети їх використання в господарській діяльності, то на порушення п. 138.4, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України товариством завищено витрати за 2013 рік на суму 42 213,18 грн. Крім цього, оскільки підприємством понесені витрати, без мети їх використання в господарській діяльності, то відповідно до п. 198.5 «г» ст. 198 Податкового кодексу України ТОВ «Енергосервіс ПМК» повинно було нарахувати додаткові зобов'язання з ПДВ у червні 2013 року у сумі 8 443 грн.

Враховуючи вимоги п. 102.2 ст.102 Податкового кодексу України, ТОВ «Енергосервіс ПМК» занижено податок на прибуток на загальну суму 3 535 876 грн. (за 2012 у сумі 353 грн. та за 2013 рік у сумі 3 533 523 грн. та податок на додану вартість на загальну суму 3 748 251 грн.)

Також в ході проведення перевірки ТОВ «Енергосервіс ПМК» встановлено, що на момент складання платіжної відомості чи видаткового касового ордеру та виплати готівки по вищевказаним документам у деяких випадках працівники ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 фактично були відсутні на підприємстві у зв'язку з перебуванням у відрядженні. Довіреності на отримання грошей іншим особам вищезазначені працівники не надавали, підписували документи особисто, тобто, отримали готівку при поверненні з відрядження. Відповідно до даних касової книги за 25.12.14 (стор. 28) та касової книги за 26.12.2014 року (наступна сторінка касової книги за 22.01.2015 стор. 29) залишок готівки на кінець дня, в тому числі на виплату заробітної плати 25.12.2014 року та 26.12.2014 року, становить 00,00 грн. Отримати кошти вищезазначені працівники могли лише після повернення з відряджень, тому кошти залишались в касі підприємства. Суми готівки додані до залишків готівки в касі в дні відсутності працівників на підприємстві, здійснено розрахунок залишку готівки в касі підприємства, та встановлено понадлімітний залишок готівки в касі ТОВ «Енергосервіс ПМК» на загальну суму 19 331,26 грн., чим порушено п.2.8 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Представником ТОВ «Енергосервіс ПМК» до суду подано письмове заперечення, в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2016 року без змін. Крім того, представником позивача надано додаткові пояснення щодо апеляційної скарги.

Фіксування судового засідання 15.09.2016 по справі за допомогою звукозаписувального пристрою згідно ст. 41 КАС України не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, пояснення, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що на підставі наказу від 04.09.2015р. №133 та направлень від 14.09.2015р. №122, 123, 124, 136, 146 та 147 ДПІ у Київському р-ні м.Харкова була проведена планова виїзна перевірка позивача, у зв'язку з чим складено акт від 19.10.2015р. №715/20-31-22-01-07/37368164 "Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОСЕРВІС ПМК", код ЄДРПОУ 37368164 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014". Відповідно до акту перевірки контролюючим органом були встановлені наступні порушення: 1) п.138.1.1. п.138.1, п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (надалі - Податковий кодекс України), що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 3535876 грн., а саме за 2012 рік у сумі 353 грн. та за 2014 рік у сумі 3533523 грн.

2) абз. Г п.198.5 ст. 198, п. 198.1 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 3761828 грн., в тому числі по періодам: у червні 2012 року в сумі 13126 грн., у липні 2012 року в сумі 451 грн., у березні 2013 року в сумі 135958 грн., у квітні 2013 року в сумі 113897 грн., у травні 2013 року в сумі 745592 грн., у червні 2013 року в сумі 18790 грн., у липні 2013 року в сумі 68688 грн., у серпні 2013 року в сумі 312329 грн., у вересні 2013 року в сумі 262846 грн., у жовтні 2013 року в сумі 445107 грн., у листопаді 2013 року в сумі 395950 грн., у грудні 2013 року в сумі 1234525 грн., у березні 2014 року в сумі 9075 грн., у серпні 2014 року в сумі 4802 грн., у жовтні 2014 року у сумі 692 грн.

3) порушення пп.176.2б п. 176.2 ст.176 розділу IV Податкового кодексу України, встановлено перекручення даних про суми сплаченого ПДФО за 1 квартал 2012 року;

4) порушення ст.168 п.168.1 пп.168.12 розділу IV Податкового кодексу України за період з грудня 2011 р. по лютий 2012 р., податок на доходи фізичних осіб у бюджет перераховувався несвоєчасно;

5) порушення п. 239.2 ст. 239 розділу IV Податкового кодексу України несвоєчасне надання розрахунку суми збору за першу реєстрацію транспортних засобів на Автопідйомник TM-G 3309-5 у червні 2013 року;

6) за порушення вимог п.2.8 глави 2, п.3.5. глави 3, п.7.23 глави 7 Положення №637 застосовуються штрафні (фінансові) санкції у вигляді штрафу; за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі виявленої понадлімітної готівки за кожний день, а саме 19331,26 грн.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийняті оскаржені в судовому порядку податкові повідомлення - рішення від 05 листопада 2015 р. №0003012202, №0003002202, №0003022202.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 05 листопада 2015 року №0003012202 ДПІ у Київському р-ні м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 3748251,00 грн. основного платежу та 937063,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (форма "Р") та скасовання податкового повідомлення-рішення від 05 листопада 2015 р. №0003002202 ДПІ у Київському р-ні м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 3535876,00 грн. за основним платежем та 883969,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (форма "Р"), виходячи з таких підстав.

Актом перевірки встановлено та не заперечується сторонами, що ТОВ "ЕНЕРГОСЕРВІС ПМК" здійснює фінансово-господарську діяльність на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію, зареєстрованого в управлінні державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Харківської міської ради 22.10.2010р., дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі №14801020000048094 від 22.10.2010р., взято на податковий облік 26.10.2010р. в органах державної податкової служби за №31993, зареєстровано платником ПДВ від 01.12.2010р. № свідоцтва 100312233, на момент перевірки перебуває на обліку у відповідача.

В перевіряємому періоді контрагентами позивача, щодо операцій по яких проведено нарахування контролюючим органом, були ТОВ "КРІСТЕНС", ТОВ "ПРІОРА-ІНВЕСТ", ТОВ "ТЕРРА-ТЕХНІКА", ТОВ "ДЕЛВА ЛТД", ТОВ "СЕОЛАН", ТОВ "ЗКХР", ТОВ "ОПТІМА-ЛАЙТ", ТОВ "АВТОТЕХОЙЛ", ТОВ "СХІДМЕГАТРАНС".

Контролюючим органом в акті перевірки не заперечується, що наведені контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники податків.

Як вбачається з матеріалів справи, в перевіряємий період, а саме у березні - грудні 2013 року ТОВ "ЕНЕРГОСЕРВІС ПМК" (покупець) мало господарські відносини з ТОВ "КРІСТЕНС" (постачальник) в рамках договорів з специфікаціями, згідно якими ТОВ "КРІСТЕНС" зобов'язалося передати (поставити) у зумовлені строки покупцеві ТОВ "ЕНЕРГОСЕРВІС ПМК" товар (товари), а ТОВ "ЕНЕРГОСЕРВІС ПМК" зобов'язалося прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що на виконання умов договорів ТОВ "КРІСТЕНС" виписано на адресу позивача видаткові накладні №РН-000084 від 27.03.2013р., № РН-0000081 від 29.03.2013р., № РН-000007 від 09.04.2013р., №РН-000008 від 09.04.2013р., № РН-0000019 від 22.04.2013р., № РН-0000020 від 25.04.2013р., № РН-0000047 від 25.04.2013р., № РН-0000073 від 30.04.2013р., № РН-0000074 від 30.04.2013р., № РН-0000052 від 07.05.2013р., №РН-0000004 від 13.05.2013р., №РН-0000053 від 18.05.2013р., № РН-0000056 від 28.05.2013р., № РН-0000055 від 28.05.2013р., № РН-0000059 від 31.05.2013р., № РН-0000099 від 01.06.2013р., № РН-0000095 від 17.06.2013р., № РН-0000105 від 19.06.2013р., № РН-0000172 від 27.06.2013р., № РН-000084 від 01.08.2013р., № РН-0000083 від 18.07.2013р., № РН-000084 від 19.07.2013р., №РН-000085 від 30.07.2013р., № РН-0000101 від 01.08.2013р., № РН-000102 від 02.08.2013р., № РН-000103 від 13.08.2013р., № РН-0000104 від 14.08.2013р., №РН-000105 від 15.08.2013р., № РН-000106 від 15.08.2013р., № РН-0000107 від 19.08.13р., № РН-0000108 від 19.08.13р., №ПН-0000949 від 21.09.2013р., № РН-000276 від 30.08.2013р., № РН-000277 від 30.08.13р., № РН-0058 від 17.09.13р., № РН-0000111 від 20.09.13р., № РН-0000230 від 30.09.13р., № РН-0000166 від 22.10.13р., № РН-0000167 від 31.10.13р., № РН-0000241 від 31.10.13р., № РН-0000240 від 31.10.13р., № РН-000059 від 06.11.13р., №РН-0000357 від 29.11.13р., № РН-0000124 від 09.12.13р., № РН-0000125 від 11.12.13р., № РН-0000210 від 19.12.13р.

У зв'язку з поставкою товару постачальником були виписані податкові накладні від 27.03.13р. №81, від 27.03.13р. №84, від 09.04.2013р. №7, від 09.04.13р. №7, від 27.03.13р. №82, від 01.04.13р. №5, від 09.04.13р. №8, від 22.04.13р. №19, від 25.04.13р. №20, від 25.04.13р. №47, від 25.04.13р. №48, від 29.04.13р. №73, від 27.03.13р. №83, від 30.04.13р. №74, від 07.05.13р. №52, від 13.05.13р. №4, від 18.05.13р. №53, від 28.05.13р. №56, від 28.05.13р. №55, від 19.06.13р. №105, від 22.05.13р. №54, від 27.06.13р. №172, від 05.07.13р. №64, від 12.07.13р. №82, від 10.07.13р. №81, від 18.07.13р. №83, від 17.06.13р. №104, від 19.07.13р. №84, від 30.07.13р. №181, від 01.08.13р. №101, від 02.08.13р. №102, від 13.08.13р. №103, від 14.08.13р. №104, від 15.08.13р. №105, від 03.07.13р. №34, від 15.08.13р. №106, від 19.08.2013 №107, від 19.08.13р. №108, від 21.08.13р. №109, від 30.08.13р. №276, від 30.08.13р. №277, від 17.09.13р. №58, від 20.09.13р. №111, від 30.09.13р. №230, від 22.10.13р. №166, від 31.10.13р. №167, від 31.10.13р. №241, від 31.10.13р. №240, від 06.11.13р. №59, від 29.11.13р. №357, від 09.12.13р. №124, від 19.12.13р. №210, від 11.12.13р. №125.

За даними акту перевірки відповідно до відомостей, задекларованих позивачем у Додатку №5 до поданих податкових декларацій з податку на додану вартість, відхилення (кредит-зобов'язання) за даним контрагентом не встановлено.

Розрахунки між сторонами здійснювалися у безготівковій формі через розрахунковий рахунок та шляхом укладення договорів переведення боргу.

У вересні - грудні 2013 р. та січні 2014р. позивач (покупець) мав взаємовідносини з ТОВ "ПРІОРА-ІНВЕСТ" (постачальник) з укладенням договорів з специфікаціями, згідно яким постачальник зобов'язується передати у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що на виконання умов договорів ТОВ "ПРІОРА-ІНВЕСТ" виписані наступні видаткові накладні: № РН-0001119 від 02.10.13р., № РН-0000010 від 03.10.2013р., № РН-0000063 від 31.10.2013р., від 31.10.13р. №РН-0000101, № РН-0000062 від 31.10.2013р., № РН-0000039 від 07.11.2013р., № РН-0000036 від 11.11.2013р., № РН-0000065 від 13.11.2013р., № РН-0000172 від 13.11.13р., № РН-000106 від 20.11.13р., № РН-000107 від 22.11.13р., № РН-000108 від 22.11.13р., № РН-000109 від 28.11.13р., УСО -000447 від 29.211.2013р., № РН-0000151 від 29.11.13р., № РН-53 від 09.12.13р., № РН-54 від 09.12.13р., № РН-48 від 11.12.13р., № РН-55 від 12.12.13р., № РН-49 від 13.12.13р., № РН-50 від 17.12.13р., № РН-60 від 18.12.13р., № РН-61 від 18.12.13р., № РН-62 від 18.12.13р., № РН-91 від 19.12.13р., № РН-119 від 19.12.13р., № РН-156 від 27.12.13р., № РН-157 від 27.12.13р., № РН-158 від 27.12.13р., № РН-159 від 27.12.13р., № РН-160 від 30.12.13р., № РН-161 від 27.12.13р., № РН-162 від 27.12.13р., № РН-163 від 27.12.13р., № РН-164 від 27.12.13р., № РН-165 від 27.12.13р., № РН-166 від 27.12.13р., ОУ-0000002 від 27.12.13р., № РН-168 від 27.12.13р., № РН-169 від 27.12.13р., № РН-170 від 30.12.13р., № РН-171 від 30.12.13р., № РН-172 від 30.12.13р., № РН-348 від 30.12.13р., № РН-349 від 30.12.13р., № РН-350 від 30.12.13р., № РН-351 від 30.12.13р., № РН-213 від 30.12.13р., № РН-0000080 від 28.01.14р., № РН-0000082 від 28.01.14р., № РН-0000358 від 15.01.14р., № РН-0000081 від 28.01.14р.

У зв'язку з поставкою товару постачальником були виписані податкові накладні від 01.10.13р. №9, від 03.10.13р. №10, від 31.10.13р. №63, від 31.10.13р. №101, від 31.10.13р. №62, від 07.11.13р. №39, від 11.11.13р. №36, від 13.11.13р. №40, від 13.11.13р. №172, від 20.11.13р. №106, від 22.11.13р. №107, від 30.09.13р. №86, від 20.09.13р. №58, від 28.11.13р. №108, від 28.11.13р. №109, від 29.11.13р. №151, від 29.11.13р. №173, від 09.12.13р. №53, від 09.12.13р. №54, від 11.12.13р. №48, від 12.12.13р. №55, від 13.12.13р. №49, від 17.12.13р. №50, від 18.12.13р. №60, від 18.12.13р. №61, від 18.12.13р. №62, від 19.12.13р. №91, від 19.12.13р. №119, від 27.12.13р. №156, від 27.12.13р. №157, від 27.12.13р. №158, від 27.12.13р. №159, від 27.12.13р. №160, від 27.12.13р. №161, від 27.12.13р. №162, від 27.12.13р. №163, від 27.12.13р. №164, від 27.12.13р. №165, від 27.12.13р. №166, від 27.12.13р. №167, від 27.12.13р. №168, від 27.12.2013р. №169, від 30.12.13р. №170, від 30.12.13р. №171, від 30.12.13р. №172, від 30.12.13р. №348, від 30.12.13р. №349, від 30.12.13р. №350, від 30.12.13р. №351, від 30.12.13р. №213, від 28.01.2014р. №80, від 28.01.2014р. №82, від 15.01.2014р. №358, від 28.01.2014р. №81.

За даними акту перевірки відповідно до відомостей, задекларованих позивачем у Додатку №5 до поданих податкових декларацій з податку на додану вартість, відхилення (кредит-зобов'язання) за контрагентом ТОВ "ПРІОРА-ІНВЕСТ" не встановлено.

Розрахунки між сторонами здійснювалися у безготівковій формі через розрахунковий рахунок та шляхом укладення договорів переведення боргу.

У квітні та липні 2013 р. позивач (покупець) мав взаємовідносини з ТОВ "ТЕРРА-ТЕХНІКА" (постачальник) без укладення договору у письмовій формі.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що за даними бухгалтерського обліку позивача від вказаного постачальника було отримано товар, оформленого видатковими накладними №ВН03/04/13-1 від 03.03.2013р. та від 11.07.2013р. №ВН11/07/13-1 з видачею податкових накладних від 02.04.2013р. №2 та від 08.07.2013р. №3.

За даними акту перевірки відповідно до відомостей, задекларованих позивачем у Додатку №5 до поданих податкових декларацій з податку на додану вартість, відхилення (кредит-зобов'язання) за контрагентом ТОВ "ТЕРРА-ТЕХНІКА" не встановлено.

У березні 2014 р. позивач (покупець) мав взаємовідносини з ТОВ "ДЕЛВА ЛТД" (постачальник) з укладенням договору, згідно яким постачальник зобов'язується передати у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що на виконання умов договорів ТОВ "ДЕЛВА ЛТД" виписана видаткова накладна №РН-0000151 від 19.02.2014р. та податкова накладна від 17.03.14р. №122.

За даними акту перевірки відповідно до відомостей, задекларованих позивачем у Додатку №5 до поданих податкових декларацій з податку на додану вартість, відхилення (кредит-зобов'язання) за контрагентом ТОВ "ДЕЛВА ЛТД" не встановлено.

Розрахунки між сторонами здійснювалися у безготівковій формі через розрахунковий рахунок та шляхом укладення договору переведення боргу.

У серпні 2014 р. позивач (покупець) мав взаємовідносини з ТОВ "СЕОЛАН" (постачальник) без укладення договору у письмовій формі.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що за даними бухгалтерського обліку позивача від вказаного постачальника було отримано товар, оформленого видатковими накладними № 1903 від 19.08.14р. та № 2809 від 28.08.14р. з видачею податкових накладних від 19.08.14р. №1903 та від 28.08.14р. №2809.

За даними акту перевірки відповідно до відомостей, задекларованих позивачем у Додатку №5 до поданих податкових декларацій з податку на додану вартість, відхилення (кредит-зобов'язання) за контрагентом ТОВ "СЕОЛАН" не встановлено.

Розрахунки між сторонами здійснювалися у безготівковій формі через розрахунковий рахунок та шляхом укладення договорів переведення боргу.

У червні 2012 р. позивач мав взаємовідносини з ТОВ "ЗАПОРІЗЬКИЙ КОКСОХІМРЕМОНТ" з укладенням договору підряду на виконання робіт з електропостачання з договірними цінами і розрахунками.

ТОВ "ЗАПОРІЗЬКИЙ КОКСОХІМРЕМОНТ" виписало позивачу акт виконаних робіт за липень 2012 р. та податкову накладну.

За даними акту перевірки відповідно до відомостей, задекларованих позивачем у Додатку №5 до поданих податкових декларацій з податку на додану вартість, відхилення (кредит-зобов'язання) за контрагентом ТОВ "ЗАПОРІЗЬКИЙ КОКСОХІМРЕМОНТ" не встановлено.

Розрахунки між сторонами здійснювалися у безготівковій формі через розрахунковий рахунок.

У липні 2012 р. позивач (покупець) мав взаємовідносини з ТОВ "ОПТІМА-ЛАЙТ" (постачальник) без укладення договору у письмовій формі.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що за даними бухгалтерського обліку позивача від вказаного постачальника було отримано товар, оформленого видатковою накладною № 1959 від 24.07.2012р. та з видачею податкової накладної від 23.07.12р. №256.

За даними акту перевірки відповідно до відомостей, задекларованих позивачем у Додатку №5 до поданих податкових декларацій з податку на додану вартість, відхилення (кредит-зобов'язання) за контрагентом ТОВ "ОПТІМА-ЛАЙТ" не встановлено.

Розрахунки між сторонами здійснювалися у безготівковій формі через розрахунковий рахунок.

У грудні 2013 р. позивач (покупець) мав взаємовідносини з ТОВ "АВТОТЕХОЙЛ" (постачальник) без укладення договору у письмовій формі.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що за даними бухгалтерського обліку позивача від вказаного постачальника було отримано товар, оформленого видатковою накладною №КТА00447 від 09.12.13р. та з видачею податкової накладної від 06.12.13р. №315.

За даними акту перевірки відповідно до відомостей, задекларованих позивачем у Додатку №5 до поданих податкових декларацій з податку на додану вартість, відхилення (кредит-зобов'язання) за контрагентом ТОВ "АВТОТЕХОЙЛ" не встановлено.

Розрахунки між сторонами здійснювалися у безготівковій формі через розрахунковий рахунок.

У жовтні 2014 р. позивач (покупець) мав взаємовідносини з ТОВ "СХІДМЕГАТРАНС" (постачальник) без укладення договору у письмовій формі.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що за даними бухгалтерського обліку позивача від вказаного постачальника було отримано товар, оформленого видатковою накладною №507 від 21.10.2014р. та з видачею податкової накладної від 21.10.14р. №79.

За даними акту перевірки відповідно до відомостей, задекларованих позивачем у Додатку №5 до поданих податкових декларацій з податку на додану вартість, відхилення (кредит-зобов'язання) за контрагентом ТОВ "СХІДМЕГАТРАНС" не встановлено.

Розрахунки між сторонами здійснювалися у безготівковій формі через розрахунковий рахунок.

Доказів того, що придбані товари не були використані в господарської діяльності ТОВ "ЕНЕРГОСЕРВІС ПМК", відповідачем у відповідності до вимог ст.71 КАС України суду надано не було.

Позивачем надані акти списання щодо витрат сировини та матеріалів, акти прийому виконання робіт, відомості про ресурси.

Відповідно для кваліфікації правочину як такого, що порушує публічний порядок Закон передбачає наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність цього правочину публічно-правовим актам держави, що одночасно становить правопорушення у вигляді злочину чи адміністративно-правового делікту.

Якщо, як вважає відповідач, контрагенти позивача не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, чи не подали податкову звітність, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб. Позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, окремими платниками, зокрема, податку на додану вартість та податку на прибуток, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Пунктом 138.1, 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта.

Фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті; на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта; на суму дооцінки та вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів в межах попередньо віднесених до витрат уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Згідно п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно приписів п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судом встановлено, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача, які надані ним в підтвердження формування валових витрат, відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", виписані контрагентами, який станом на момент виникнення спірних правовідносин були платниками податку на прибуток, що не заперечується відповідачем, а також під час здійснення господарських операцій перебували на обліку в податкових органах.

Крім того, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету зумовлює відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у його постановах від 09.09.2008 у справі №21-500во08, від 01.06.2010 у справі №21-573во10, постанові від 31.01.2011 у справі №21-47а10.

Наведене також стосується посилань в акті перевірки на наявність кримінальних проваджень щодо контрагентівю. Будь які докази встановленя в передбаченому законом порядку вини, чи інших обставин, які б свідчили про нереальність угод не надано. А сам факт реєстрації кримінального провадження не свідчить про неправомірність угод.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентами позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних, а також сертифікатів якості відповідності заводу-виробника, документів на підтведження навантаження та розвантаження товару, колегія суддів зазначає, що це не може бути підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій, оскільки, відсутність таких документів не свідчить про безтоварність операцій за наявності інших підтверджуючих документів.

Також, в спростування доводів апеляційної скарги щодо ненадання документів на підтвердження отримання товарно-матеріальних цінностей (довіреностей, журналу довіреностей), позивачем разом із запеперченням на апеляційну скаргу надано засвідчену копію журналу видачі довіреностей.

Крім того, відповідно до Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Мінфіну України від 28.11.2012 № 1236 (чинного на час складання оскаржених податкових повідомлень-рішень), у випадках, зазначених у пункті 2.1 цього розділу, відповідний структурний підрозділ органу державної податкової служби складає податкове повідомлення-рішення за формою згідно з додатком 2 за наслідками перевірок (форма „Р"). Податкове повідомлення-рішення складається у двох примірниках за кожним окремим податком, збором разом із штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). Згідно з формою "Р" реквізитом податкового повідомлення-рішення є назва податку, за яким здійснено нарахування грошового зобов'язання.

Разом з тим, в порушення пункту 2.3 вказаного Порядку в оскарженому податковому повідомленні-рішенні від 05 листопада 2015 р. №0003002202 відповідачем не вказано передбаченого законом назву податку чи збору, який є обов'язковим реквізитом податкового повідомлення-рішення.

Як слідує з акту перевірки та розрахунку штрафних санкцій, податковий орган здійснював перевірку правильності нарахування та сплати позивачем податку на прибуток.

Відповідно до п.1.1 ст.1 ПК України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п. 9.1.1. п.9.1 ст.9 ПК України до загальнодержавних належить такий податок як податок на прибуток підприємств. Вказана стаття, яка містить вичерпний перелік податків та зборів, такого податку як податок на прибуток приватних підприємств, не передбачає.

Як слідує з тексту оскарженого податкового повідомлення-рішення від 05 листопада 2015 р. №0003002202, податковий орган зобов'язував позивача сплатити не передбачений законом платіж, а саме сплатити суми податку на прибуток приватних підприємств.

З огляду на приписи ст.19 Конституції України, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

За правилами ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів власного судження про нікчемність правочинів укладених між позивачем та контрагентами.

Що стосується доводів заявника апеляційної інстанції з приводу операцій з продажу ТОВ «Енергосервіс» провода АС 120/19, в наслідок чого отримано збиток у сумі 42213,18 грн , вказане позивачем пояснюється наявністю між сторонами, які мають спільні виробничі проекти та матеріально-технічну базу, узгодженої вартості ТМЦ, якою покупець ТОВ «Енергосервіс» був обмежений при формуванні кошторису у виконаних роботах, які йому були замовлені. Обставини щодо укладання та виконання угоди податковим органом не досліджувалися. Висновки зроблені загально, без посилань на конкретні правочини, а відповідно носять загальний характер. За таких умов посилання податкового органу, що вказана господарська операція була позбавлена господарської мети чи що позивачем понесено витрати без мети їх використання в господарській діяльності, колегія суддів вважає не доведеним.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 05 листопада 2015 року №0003012202 ДПІ у Київському р-ні м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 3748251,00 грн. основного платежу та 937063,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (форма "Р") та скасовання податкового повідомлення-рішення від 05 листопада 2015 р. №0003002202 ДПІ у Київському р-ні м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 3535876,00 грн. за основним платежем та 883969,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (форма "Р").

Доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду.

Проте, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 05 листопада 2015 р. №0003022202 ДПІ у Київському р-ні м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області зі сплати штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 38662,52 грн. (форма "С").

Так, штрафні санкції, зазначені у вказаному податковому повідомленні-рішенні за порушення п. 2.8 глави 2, п. 3.5 глави 3, п. 7.23 глави 7 Положення № 637 «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» від 15.12.2004 року, застосовано на підставі п. 54.3.3 Податкового кодексу України та згідно з п. 1 абз. 5 Указу Президента України № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 року в редакції 07.09.2001 року.

Відповідно до п. 2.8 Положення № 637 «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» від 15.12.2004 року, підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб.

За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства (підприємця) може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку.

Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням платіжних пристроїв та через пункти приймання готівки) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством надано право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.

Здавання готівкової виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір.

Згідно з п. 3.5. зазначеного Положення, у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Видача готівки особам, яких немає в штатному розписі підприємства, проводиться за видатковими касовими ордерами, що виписуються окремо на кожну особу або за окремою видатковою відомістю.

Якщо підприємство (підприємець) надає держателям електронних платіжних засобів послуги з видачі готівки за допомогою платіжного термінала (імпринтера), то на підставі квитанцій платіжного термінала (сліпів) таким підприємством складається видатковий касовий ордер на загальну суму проведених операцій за день та здійснюється відповідний запис у касовій книзі.

Для визначення понадлімітних залишків готівки в касі порівнюються записи про фактичні її залишки в касі за касовою книгою з установленим лімітом каси за кожний день незалежно від того, здійснювалися в цей день касові обороти (надходження і витрати готівки) чи ні. Якщо в періоді, що перевіряється, виявлено перевищення ліміту каси, то з'ясовується, протягом якого часу (у днях) і які понадлімітні суми не здавалися в установлені строки до банку і з якої причини, а також загальна сума понадлімітних залишків.(п. 7.23. Положення)

В ході проведення перевірки ТОВ «Енергосервіс ПМК» відповідачем встановлено, що на момент складання платіжної відомості чи видаткового касового ордеру та виплати готівки по вищевказаним документам у деяких випадках працівники ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 фактично були відсутні на підприємстві у зв'язку з перебуванням у відрядженні. Довіреності на отримання грошей іншим особам вищезазначені працівники не надавали, підписували документи особисто, тобто, отримали готівку при поверненні з відрядження. Відповідно до даних касової книги за 25.12.14 (стор. 28) та касової книги за 26.12.2014 року (наступна сторінка касової книги за 22.01.2015 стор. 29) залишок готівки на кінець дня, в тому числі на виплату заробітної плати 25.12.2014 року та 26.12.2014 року, становить 00,00 грн. Отримати кошти вищезазначені працівники могли лише після повернення з відряджень, тому кошти залишались в касі підприємства. Суми готівки додані до залишків готівки в касі в дні відсутності працівників на підприємстві, здійснено розрахунок залишку готівки в касі підприємства, та встановлено понадлімітний залишок готівки в касі ТОВ «Енергосервіс ПМК» на загальну суму 19 331,26 грн., чим порушено п.2.8 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Проти фактичних обставин щодо порушень позивач не надає заперечень.

В запереченні на апеляційну скаргу позивач зазначає, що компетенція податкового органу була змінена й відповідно до ст. 19-1 Податкового кодексу України, якою було доповнено цей кодекс Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи України» від 05.07.2012 року № 5083-VI, до функцій контролюючого органу не віднесено повноваження проведення перевірок з питань дотримання суб'єктами господарювання касової дисципліни, не пов'язаних із проведенням ними розрахунків. Тобто за відсутності прямо передбачених повноважень податкового органу здійснювати функції перевірки питань перевищення ліміту каси згідно ст. 19-1 Податкового кодексу України, нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 38662,52 грн. є, на думку позивача, незаконним.

Колегія суддів відхиляє такі доводи позивача, оскільки відповідно до п. 54.3.3 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до положень Указу Президента України № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 року в редакції 07.09.2001 року, контроль за додержанням особами, зазначеними у статті 1 цього Указу (крім банків), норм з регулювання обігу готівки в національній валюті, що встановлюються Національним банком України, здійснюють органи державної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби, Міністерства внутрішніх справ України та фінансові органи, а банками - Національний банк України.

Щодо доводів позивача про застосування строків притягнення до відповідальності згідно ст. 250 ГК України, то норми ч. 2 цієї статті чітко визначають, що дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів. А зазначений Указ президента приймався в межах наданих йому на той час повноважень, щодо законодавчого врегулювання економічних питань (ч. 2 ст. 25 Конституційного договору), даний Указ є чинним.

А отже, колегія суддів вважає, що податкове повідомлення-рішення від 05.11.2015 року № 0003022202 правомірно прийнято контролюючим органом з дотриманням вимог законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 05.11.2015 року №0003022202 ДПІ у Київському р-ні м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області зі сплати штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 38662,52 грн. (форма "С") з прийняттям в цій частині нової постанови про відмову у задоволені позову.

Також керуючись ст. 94 КАС України ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» колегія суддів здійснює перерозподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2016 року по справі № 820/1120/16 скасувати в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 05.11.2015 року №0003022202 ДПІ у Київському р-ні м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області зі сплати штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 38662,52 грн. (форма "С").

В цій частині прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2016 року по справі № 820/1120/16 в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (юридична адреса: вул. Чернишевська, буд. 41, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 39893720) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОСЕРВІС ПМК" (юридична адреса: вул. Іванова, буд. 36 а, м.Харків, 61002, код ЄДРПОУ 37368164) витрат зі сплати судового збору у розмірі 579,94 грн. (п'ятсот сімдесят дев'ять грн. 94 коп.).

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2016 року по справі № 820/1120/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Григоров А.М.Судді(підпис) (підпис) Тацій Л.В. Подобайло З.Г. Повний текст постанови виготовлений 20.09.2016 року.