Ухвала суду № 61457179, 20.09.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2016 р. Справа № 876/4577/16

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Качмара В.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Івано-Франківського обласного військового комісаріату на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.05.2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного військового комісаріату про зобов'язання вчинити певні дій,

ВСТАНОВИЛА :

ОСОБА_1 30.11.2015року звернулася в суд з позовною заявою до Івано-Франківськиого обласного військового комісаріату про зобов'язання вчинити певні дій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка перебувала з відповідачем в трудових відносинах, обіймаючи посаду державного службовця провідного спеціаліста юридичної групи. В зв'язку з проведення реорганізації, вказана посада підлягала скороченню. Згідно наказу військового комісара від 17.01.2013 року №7 була звільнена з роботи в зв'язку з переведенням до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську. В день звільнення їй не було виплачено заробітну плату за робочий день 17.01.2013 року, що є порушення чинного законодавства. Таким чином вважає, що підлягають виплаті кошти за відпрацьований робочий день 17.01.2013 року в розмірі 196,48 грн., а також підлягає стяганню з Івано-Франківського обласного військового комісаріату в користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати належної заробітної плати при звільнення по день постановлення рішення суду.

Крім того, представник позивачки збільшив позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за два дні невикористаної відпустки. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що останній робочий день для позивачки є 17.01.2013 року, день звільнення згідно наказу та запису в трудовій книжці, а тому за цей день позивачці має бути виплачений середній заробіток, а також середній заробіток за два дні не використаної відпустки. В зв'язку із затримкою виплати середнього заробітку за останній робочий день, представник позивачки просить стягнути середній заробіток за весь час затримки виплати заробітку в порядку ст.117 КЗПП України по день постановлення рішення суду.

Оскаржуваною постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.05.2016 року позовну заяву - задоволено частково.

У поданій апеляційній скарзі відповідач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує, що Львівським апеляційним адміністративним судом ухвалою від 21.03.2016 року, якою залишено в силі постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.01.2016 року про стягнення заробітної плати за відрахований день 17.01.2013 року та два дні невикористаної відпустки, апеляційною інстанцією також було вирішено питання про відмову в стягненні позивачці середньомісячного заробітку за весь час затримки розрахунку.

Сторони по справі належним чином судом були повідомлені, однак з невідомих для суду причин не з'явилися в зал судового засідання, а тому відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що суд першої інстанції залишив поза увагою ту обставину, що позивач у даній справі оспорює також не проведення з нею розрахунку за відпрацьований день 17.01.2013 року та виплату коштів за невикористані дні відпустки за період з 29.12.2012 року по 17.01.2013 року. Отже невиплата позивачу оспорюваних сум свідчить, що фактичного розрахунку з останньою не проведено, а відтак початок перебігу строку на звернення до суду не розпочався, бо невиплата працівникові всіх сум, що належить йому є триваючим правопорушенням, а тому позивач може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Аналогічна позиція викладене в постанові Верховного Суду України від 24.06.2015 року, яка є обов'язковою з урахуванням положень ст. 244-2 КАС України.

В судовому засіданні встановлено, що постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.01.2016 року про стягнення з Івано-Франківського обласного військового комісаріату заробітної плати за відпрацьований позивачкою робочий день 17.01.2013 року та два дні не використаної відпуски, яка вступила в законну силу, відповідач виконав 10.05.2016 року. Таким чином період затримки остаточного розрахунку із позивачкою тривав з 18 січня 2013 року по 10 квітня 2016 року. Сума середнього місячного розрахунку складає 161 899,52 грн. яка підлягає стягненню з відповідача в користь позивачки ОСОБА_1

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 січня 2016 року залишено без розгляду позовні вимоги позивача в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні позивачки Івано-Франківським обласним військовим комісаріатом.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2016 року зазначена вище ухвала скасована, а справа в частині цих позовних вимог направлена для продовження розгляду.

На новому розгляді справи в частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, судом враховано висновки Вищого адміністративного суду України викладені в ухвалі від 17 вересня 2015 року, згідно яких позивачкою не пропущено тримісячний строк звернення до суду встановлений ст.233 КЗпП України, оскільки це правопорушення є триваючим, а також висновки викладені в ухвалі Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2016 року які полягають в наступному.

У відповідності до вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно положень ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Залишаючи позовну заяву в частині згаданих вище вимог без розгляду, суд першої інстанції залишив поза увагою ту обставину, що позивач у даній справі оспорює також не проведення з нею розрахунку за відпрацьований день 17.01.2013 року та виплату коштів за невикористані дні відпустки за період з 29.12.2012 року по 17.01.2013 року. Отже невиплата позивачу оспорюваних сум свідчить, що фактичного розрахунку з останньою не проведено, а відтак початок перебігу строку на звернення до суду не розпочався, бо невиплата працівникові всіх сум, що належить йому є триваючим правопорушенням, а тому позивач може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Аналогічна позиція викладене в постанові Верховного Суду України від 24.06.2015 року, яка є обов'язковою з урахуванням положень ст. 244-2 КАС України.

В судовому засіданні встановлено, що постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.01.2016 року про стягнення з Івано-Франківського обласного військового комісаріату заробітної плати за відпрацьований позивачкою робочий день 17.01.2013 року та два дні не використаної відпуски, яка вступила в законну силу, відповідач виконав 10.05.2016 року. Таким чином період затримки остаточного розрахунку із позивачкою тривав з 18 січня 2013 року по 10 квітня 2016 року. Сума середнього місячного розрахунку складає 161 899,52 грн. яка підлягає стягненню з відповідача в користь позивачки ОСОБА_1

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково.

А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного колегія судів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою відмови в задоволенні апеляційної скарги та залишення без змін постанови суду першої.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 199, 205, 206, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Івано-Франківського обласного військового комісаріату - залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.05.2016 року у справі № 809/1910/14 - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий В.В. Ніколін

Судді О.М. Гінда

В.Я. Качмар