Постанова № 61457138, 14.09.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2016 року № 876/3417/16Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Коваля Р.Й., Судової-Хомюк Н.М.,

за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та Хоростківської міської ради Гусятинського району Тернопільської області на постанову Гусятинського районного суду Тернопільської області від 26 квітня 2016 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до Хоростківської міської ради Гусятинського району Тернопільської області, Гусятинського районного управління юстиції Тернопільської області, третя особа ОСОБА_1, про визнання неправомірним і скасування рішення, визнання недійсною і скасування реєстрації,

встановив:

У грудні 2015 року позивач ОСОБА_3 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідачів Хоростківської міської ради Гусятинського району Тернопільської області та Гусятинського РУЮ, в якому, з врахуванням уточнення позовних вимог, просив: 1) визнати неправомірним та скасувати рішення виконкому Хоростківської міської ради № 57 від 18.08.2014 р. «Про заяву гр. ОСОБА_1.»; 2) визнати недійсною і скасувати реєстрацію на нежитлове приміщення, яке належить ОСОБА_1 згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності інд. № 28422122.

Ухвалою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 14.01.2016 року вказаний адміністративний позов залишено без розгляду, у зв'язку із пропуском строку для звернення до суду. Однак, ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2016 року зазначену ухвалу суду від 14.01.2016 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постановою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 26.04.2016 року позов задоволено. Визнано неправомірним та скасовано рішення виконавчого комітету Хоростківської міської ради Гусятинського району Тернопільської області від 18.08.2014 року № 57 «Про заяву ОСОБА_1.». Визнано недійсним та скасовано рішення державного реєстратора реєстраційної служби Гусятинського районного управління юстиції ОСОБА_4 про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно № 16649080 від 22.10.2014 року за ОСОБА_1 на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1

З цією постановою суду першої інстанції від 26.04.2016 року не погодилась третя особа ОСОБА_1 та оскаржила її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржена постанова суду винесена з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права, а тому оскаржена постанова підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що постанова суду першої інстанції порушує її права як власника нерухомого майна. Вказує апелянт, що на підставі договору купівлі-продажу від 24.02.1993 року № 552 вона стала власником ? частини адміністративної будівлі в АДРЕСА_2, а інша ? частка належала колишньому чоловіку ОСОБА_3, тобто позивачу. Після розлучення із ОСОБА_3 було укладено 31.01.1996 року договір про поділ майна подружжя (адміністративної будівлі), на підставі якого вона отримала 27/50 частини адміністративної будівлі площею 163,4 кв.м., а позивач отримав 23/50 частини адміністративного будинку площею 142.5 кв.м.. Судом першої інстанції не взято до уваги та не досліджено і те, що позивач на даний час відповідно до свідоцтва про нерухоме майно від 08.05.2009 року є власником реконструйованого ним житлового будинку в АДРЕСА_3 (нова поштова адреса) загальною площею лише 142.5 кв.м., тобто колишньої 23/50 частини адмін. будівлі. Також вказує апелянт, що в оскаржуваній постанові суддею неправильно трактується зміст рішення колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області від 11.02.2014 року, де встановлено що 20.06.1996 року вона зареєструвала в Чортківському МБТІ 27/50 частини домоволодіння, а не житлового будинку. Судом при розгляді даної адміністративної справи також проігноровано той факт, що рішення виконавчого комітету Хоростківської міської ради № 57 від 18.08.2014 року зачіпає лише інтереси ОСОБА_1 і не порушує інтереси позивача. До цього часу вона не виконала рішення виконавчого комітету Хоростківської міської ради від 06.07.1993 року № 54 «Про надання дозволу на переобладнання адміністративного будинку в житловий будинок площею 140 кв.м.». Також покликається апелянт на те, що державним реєстратором реєстраційної служби Гусятинського РУЮ при здійсненні реєстрації речових прав на нерухоме майно 22.10.2014 року за ОСОБА_1 на розглядуване нежитлове приміщення, було дотримано вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Оскаржене позивачем рішення виконавчого комітету Хоростківської міської ради № 57 від 18.08.2014 року не було підставою для прийняття держаним реєстратором рішення № 16649080 від 22.10.2014 року, оскільки підставою його прийняття служили підстави виникнення права власності на 27/50 частини нежитлового приміщення, тобто договір про поділ майна подружжя від 31.01.1996 року та договір купівлі-продажу від 24.02.1993 року. Крім цього зазначає апелянт, що суд першої інстанції в тексті постанови рішення державного реєстратора від 22.10.2014 року замість №28422122 замінено на №16649080, що суперечить процесуальним нормам КАС України. Також просить апелянт врахувати те, що позивач ОСОБА_3 підробив її підпис на заяві від 02.07.1993 року на переобладнання розглядуваного будинку в АДРЕСА_2 житловий, що підтверджується висновком експерта від 27.10.2014 року в кримінальному провадженні.

За результатами апеляційного розгляду апелянт ОСОБА_1 просить скасувати оскаржену постанову суду від 26.04.2016 року та закрити провадження у справі.

З постановою суду першої інстанції від 26.04.2016 року також не погодився відповідач Хоростківська міська рада та оскаржила її в апеляційному порядку. Даний апелянт вважає, що оскаржена постанова суду винесена з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права, а тому оскаржена постанова підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог даний апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано обставин того, що в липні 2014 року ОСОБА_1 звернулася про скасування рішення № 54 від 06.07.1993 року в частині що стосується тільки її. Після вивчення тих фактів, що рішення виконавчого комітету Хоростківської міської ради від 06.07.1993 року № 54 «Про надання дозволу на переобладнання адміністративного будинку в житловий будинок» ОСОБА_1 (теперішнє прізвище ОСОБА_1) не було виконане в частині власності ОСОБА_1, то виконавчим комітетом Хоростківської міської ради було прийняте рішення № 57 від 18.08.2014 року котре лише зачіпає інтереси ОСОБА_1 і не порушує інтереси позивача ОСОБА_3, не скасовує правовідносин, які виникли в процесі реалізації рішення виконавчого комітету Хоростківської міської ради від 06.07.1993 року № 54. Судом першої інстанції також не звернено увагу і на доводи представника відповідача про те, що рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на «переобладнання будівлі» є лише отриманням дозволу на його початок проведення, а не завершенням перебудови. Також зазначає апелянт, що статтею 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено виключний перелік документів на підставі яких реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію нерухомого майна, і рішення виконавчого комітету Хоростківської міської ради № 57 від 18.08.2014 року не могло бути підставою для його прийняття.

За результатами апеляційного розгляду апелянт Хоростківська міська рада просить скасувати оскаржену постанову суду від 26.04.2016 року та закрити провадження у справі.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явились в засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави та межі апеляційних скарг, вважає, що обидві апеляційні скарги слід задоволити частково.

Так, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до договору купівлі-продажу № 552 від 24.02.1993 р., посвідченого державним нотаріусом Гусятинської державної нотаріальної контори, позивач ОСОБА_3 та третя особа ОСОБА_1 придбали в МП «Едельвейс» в рівних частинах по ? частині кожен адміністративний будинок площею 255,6 м.кв., з господарською будівлею, в АДРЕСА_2

Рішенням виконавчого комітету Хоростківської міської ради від 06.07.1993 року №54 «Про надання дозволу на переобладнання будинку в жилий будинок громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_1.» надано дозвіл ОСОБА_3 і ОСОБА_1 на переобладнання вказаного будинку по АДРЕСА_1, у жилий будинок, жилою площею 140 м.кв. (а.с.10).

Згідно договору про поділ майна від 31.01.1996 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, ідеальна доля ОСОБА_1 становить 27/50 частини, а ОСОБА_3 - 23/50 частини будинковолодіння, що знаходиться в АДРЕСА_2 (а.с.16).

Відповідно до вказаного договору про поділ майна та рішення виконкому Хоростківської міської ради від 28.04.2009 р. за № 71 «Про присвоєння поштових адрес», виділено в окремі номера вищевказані частини будинковолодіння, а саме: ОСОБА_1 визначено адресу: АДРЕСА_1; ОСОБА_3 - АДРЕСА_4.

11.05.2009 року на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Хоростківської міської ради 08.05.2009 р. (а.с. 15), внесено відомості у Реєстр прав власності на нерухоме майно та проведено реєстрацію права власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_3 на ім`я ОСОБА_3 (а.с. 30).

Відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07.05.2014 року та від 17.07.2014 р., на підставі рішення Гусятинського районного суду від 06.05.2009 р., в Реєстрі прав власності 15.04.2010 року зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на приміщення кафе по АДРЕСА_1 Цей запис про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно скасовано на підставі рішення апеляційного суду Тернопільської області від 11.02.2014 р. в справі №789/293/14 (а.с. 7, 17, 31).

Оскарженим у даній адміністративній справі рішенням виконавчого комітету Хоростківської міської ради від 18.08.2014 р. за № 57 «Про заяву гр. ОСОБА_1.» відмінено вказане вище рішення виконавчого комітету Хоростківської міської ради від 06.07.1993 року за № 54 «Про надання дозволу на переобладнання будинку в житловий будинок громадян ОСОБА_3, ОСОБА_1.» в частині щодо громадянки ОСОБА_1 (а.с. 12, 29).

Як видно з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 28422122 від 22.10.2014 року, державним реєстратором реєстраційної служби Гусятинського районного управління юстиції Тернопільської області 22.10.2014 року прийнято рішення №16649080 про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1, форма власності приватна, вид - спільна часткова, розмір частки 27/50 (а.с. 6).

Суд апеляційної інстанції не погоджується із висновком суду першої інстанції в частині наявності підстав для задоволення позовної вимоги про визнання неправомірним та скасування рішення виконкому Хоростківської міської ради № 57 від 18.08.2014 р. «Про заяву гр. ОСОБА_1.», з врахуванням наступного.

Із змісту цього рішення № 57 від 18.08.2014 р. видно, що цим рішенням відмінено рішення виконавчого комітету Хоростківської міської ради № 54 від 06.07.1993 року «Про надання дозволу на переобладнання будинку в жилий будинок гр-нам ОСОБА_3, ОСОБА_1.» в частині щодо громадянки ОСОБА_1.

Таким чином, вказане рішення № 57 від 18.08.2014 р. стосується виключно інтересів третьої особи у справі ОСОБА_1, яка являється власником самостійної (окремої) частини будинковолодіння, тобто за АДРЕСА_1, і не зачіпає інтересів позивача ОСОБА_3, який являється власником іншої частини будинковолодіння, тобто за АДРЕСА_3

При цьому, слід зазначити, що в матеріалах справи немає доказів того, що ОСОБА_1 було виконано рішення виконкому Хоростківської міської ради № 54 від 06.07.1993 року та здійснено переобладнання своєї частини будинковолодіння по АДРЕСА_2

В розглядуваній ситуації суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 3 КАС України визначено, що справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду, а відповідач - це суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Статтею 6 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Статтею 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Із змісту наведених правових норм видно, що при розгляді адміністративної справи обов'язковою повинна бути наявність публічно-правового спору між конкретним позивачем і конкретним відповідачем, з метою судового захисту прав, свобод чи інтересів такого позивача від порушень з боку такого відповідача як суб'єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій. Задоволення адміністративного позову є можливим в разі встановлення судом фактів того, що оскаржені позивачем рішення, дії чи бездіяльність відповідача вчинені з порушенням ознак, передбачених частиною 3 статті 2 КАС України і порушують права, свободи та інтереси позивача.

Крім цього, суд апеляційної інстанції зазначає, що оскаржене рішення виконкому Хоростківської міської ради № 57 від 18.08.2014 р. «Про заяву гр. ОСОБА_1.» було прийнято виконавчим комітетом Хоростківської міської ради.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Хоростківська міська рада та виконком Хоростківської міської ради, являються окремими органами в системі місцевого самоврядування, та окремими юридичними особами, мають різні повноваження, визначені, зокрема, главою 1 і главою 2 розділу 2 цього Закону.

Таким чином, з врахуванням того, що Хоростківська міська рада та виконком Хоростківської міської ради являються окремими суб'єктами владних повноважень, а оскаржене рішення № 57 від 18.08.2014 р. прийняте виконкомом Хоростківської міської ради, тому Хоростківська міська рада являється неналежним відповідачем по даній адміністративній справі в частині позовних вимог щодо оскарження рішення виконкому Хоростківської міської ради № 57 від 18.08.2014 р..

Вказаних вище обставин суд першої інстанції безпідставно не врахував та не вирішив питання щодо заміни неналежного відповідача.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст.52 КАС України, заміна неналежної сторони в адміністративній справі допускається лише в суді першої інстанції. Тому, не може бути задоволена позовна вимога про визнання неправомірним та скасування рішення виконкому Хоростківської міської ради № 57 від 18.08.2014 р..

Відносно позовної вимоги про визнання недійсною і скасування реєстрацію на нежитлове приміщення, яке належить ОСОБА_1, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно п.1 ч.2 ст.17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Із змісту наведених правових норм видно, що при розгляді адміністративної справи обов'язковою повинна бути наявність публічно-правового спору між позивачем та відповідачем, з метою судового захисту прав, свобод чи інтересів такого позивача від порушень з боку такого відповідача як суб'єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій.

Тобто, спір із суб'єктом владних повноважень буде належати до публічно-правового спору за умови коли такий суб'єкт (відповідач у справі) при прийнятті (вчиненні) оспореного рішення (дій, бездіяльності) діяв при виконанні владних управлінських функцій.

При визначенні юрисдикції справи, необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин.

Із матеріалів адміністративної справи та змісту позову видно, що позовна вимога про визнання недійсною і скасування реєстрації права власності на нежитлове приміщення, яке належить ОСОБА_1, зумовлена оспоренням зі сторони позивача ОСОБА_3 права власності третьої особи ОСОБА_1 на нежитлове приміщення за № АДРЕСА_1. Реєстрацію цього права власності було здійснено рішенням державного реєстратора реєстраційної служби Гусятинського районного управління юстиції № 16649080 від 22.10.2014 року.

Тобто, характер розглядуваних правовідносин має ознаки спору про право власності, а метою відповідної позовної вимоги являється припинення права власності ОСОБА_1 на вказане вище нежитлове приміщення.

Так, завданням цивільного судочинства, відповідно до ст.1 ЦПК України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що поняття «цивільних відносин» включає і відносини щодо реалізації чи захисту права власності.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що розглядуваний спір в частині вимоги про визнання недійсною і скасування реєстрації права власності на нежитлове приміщення, яке належить ОСОБА_1, підлягає розгляду в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства.

Відповідно до ст.203 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і провадження у справі закривається з підстав, встановлених статтею 157 цього Кодексу.

Згідно ст.157 КАС України, суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, провадження по адміністративній справі в частині вимоги про визнання недійсною і скасування реєстрації на нежитлове приміщення, підлягає закриттю.

З врахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржену постанову суду першої інстанції від 26.04.2016 року слід скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовної вимоги про визнання неправомірним та скасування рішення виконавчого комітету Хоростківської міської ради № 57 від 18.08.2014 р. «Про заяву гр. ОСОБА_1, та закрити провадження у справі в частині позовної вимоги про визнання недійсним та скасування реєстрації на нежитлове приміщення, яке належить ОСОБА_1 згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності інд. № 28422122.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 202, 203, 205, 207, 254 КАС України, суд

постановив:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Хоростківської міської ради Гусятинського району Тернопільської області - задоволити частково.

Постанову Гусятинського районного суду Тернопільської області від 26 квітня 2016 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до Хоростківської міської ради Гусятинського району Тернопільської області, Гусятинського районного управління юстиції Тернопільської області про визнання неправомірним і скасування рішення, визнання недійсною і скасування реєстрації - скасувати.

Відмовити в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_3 про визнання неправомірним та скасування рішення виконавчого комітету Хоростківської міської ради Гусятинського району Тернопільської області № 57 від 18 серпня 2014 року «Про заяву гр. ОСОБА_1».

Закрити провадження у справі в частині позовної вимоги ОСОБА_3 про визнання недійсною та скасування реєстрації на нежитлове приміщення, яке належить ОСОБА_1 згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 28422122.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

На постанову протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: Р.Й. Коваль

Н.М. Судова-Хомюк

Повний текст постанови виготовлено 19.09.2016 року.