Ухвала суду № 61456948, 21.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/22588/15 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

21 вересня 2016 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Межевича М.В., Сорочко Є.О.

за участю секретаря Генчмазлумо І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" Додусенка Володимира Івановича про зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" Додусенка Володимира Івановича, в якому просить: зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" Додусенка Володимира Івановича надати до Фонду додаткову інформацію стосовно збільшення кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Банк Камбіо» за рахунок Фонду, а саме відносно ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт НОМЕР_2, виданий Саксаганським РВ КМУ УМВС України в Дніпропетровській області 15.08.1997, адреса реєстрації: Україна, АДРЕСА_1) за договором на відкриття та обслуговування поточного рахунку НОМЕР_3 у національній валюті від 18.09.2014.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2016 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про зупинення провадження по справі, враховуючи наступне.

Відповідно до вимог ст.156 КАС України зупинення провадження у справі обумовлено наявністю обставин, які перешкоджають розглядові в справі до їх усунення або виконання необхідних дій.

Частиною 1 ст.156 КАС України визначено випадки обов'язкового зупинення провадження в справі.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Так, з матеріалів справи вбачається, що предметом спору у даній справі не включення позивача до переліку вкладників, яким підлягає відшкодування за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів банківського вкладу.

Підставою для спору є застосування відповідачем положень ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 р. № 4452-УІ.

При цьому, колегія суддів зазначає, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.04.2015 року у справі №826/9693/13-а зупинено провадження у вказаній справі та прийнято рішення про звернення до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності Закону України від 23.02.2012 року №4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Підставою для такого звернення суд касаційної інстанції визначив, зокрема, те, що попри встановлену Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" мету - захист прав і законних інтересів вкладників банку, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України (ст. 2 Закону), його практичне застосування до неплатоспроможних банків ставить вкладників банку в нерівні умови при відшкодуванні депозитних коштів, допускає застосування різних підходів в зобов'язальних відносинах з кредиторами та позичальниками банку.

Крім того, постановою Пленуму Верховного Суду України від 03.07.2015 року №13 оформлено рішення Верховного Суду України про звернення до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо відповідності (конституційності) Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" положенням ст. 6, ч. 1 ст. 8, ч. 4 ст. 13, ст. 21, 22, ч. 1, 4, 5 ст. 41 Конституції України.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КАС України у разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта.

Зі змісту положень ч. 5 ст. 9 КАС України право на звернення до Верховного Суду України в суду з'являється у випадку виникнення в суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України.

Тобто, факт звернення до Верховного Суду України, а останнім до Конституційного Суду України свідчить про наявність сумніву у суду щодо відповідності закону Конституції України.

Одним з основоположних принципів адміністративного судочинства є, зокрема, принцип законності, який полягає у тому, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відтак, суд зобов'язаний вирішувати справи відповідно до Конституції та законів України, водночас, виникнення сумнівів у відповідності закону Конституції України фактично унеможливлює розгляд справи із дотриманням основоположних і фундаментальних принципів адміністративного судочинства.

При цьому, колегією суддів враховується, що Конституційний Суд України в пп. 3.1 п. 3 мотивувальної частини рішення від 29.06.2010 року №17-рп/2010 зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями.

У випадку визнання неконституційним Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в цілому або окремих його норм, останні втрачають чинність з дня ухвалення відповідного рішення. Проте, як було зазначено вище, Конституційний Суд вправі визначити у своєму рішенні, порядок і строки його виконання, а також покласти на відповідні державні органи обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.

Разом з тим, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку визнання неконституційними певних норм Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" щодо відповідності їх Основному Закону може призвести до порушення його логіки і структури, спричинити виникнення прогалин у ньому. У зв'язку із цим, може виникнути необхідність вжиття додаткових заходів щодо забезпечення виконання прийнятого рішення. Додаткові заходи, у свою чергу, можуть стосуватися внесення змін до чинного Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

За результатами розгляду конституційного подання щодо Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правове регулювання суспільних відносин, пов'язаних із функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, в залежності від рішення Конституційного Суду може змінитися. Вказане свідчить про істотність результатів розгляду судом конституційної юрисдикції подання Верховного Суду України для прийняття законного та обґрунтованого рішення у даній адміністративній справі.

Поряд з цим, судовою колегією враховується, що оскільки процесуальний закон не містить норм, які визначали подальші процесуальні дії суду при зверненні до Верховного Суду України, вказану прогалину було усунуто приписами Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року №9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", в абзаці 2 пункту 2 якої закріплено, що у разі невизначеності в питанні про те, чи відповідає Конституції України застосований закон або закон, який підлягає застосуванню в конкретній справі, суд за клопотанням учасників процесу або за власною ініціативою зупиняє розгляд справи і звертається з мотивованою ухвалою (постановою) до Верховного Суду України, який відповідно до ст. 150 Конституції може порушувати перед Конституційним Судом України питання про відповідність Конституції законів та інших нормативно-правових актів. Таке рішення може прийняти суд в будь-якій стадії розгляду справи.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку про наявність достатніх підстав для зупинення провадження у справі до вирішення Конституційним Судом України подання Верховного Суду України, викладеного в постанові Пленуму Верховного Суду України від 03.07.2015 року №13 "Про звернення до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо відповідності (конституційності) Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" положенням статті 6, частини першої статті 8, частини четвертої статті 13, статей 21, 22, частин першої, четвертої, п'ятої статті 41 Конституції України", оскільки, на думку колегії суддів, таке звернення є перешкодою для вирішення справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження з перегляду оскаржуваної постанови суду першої інстанції підлягає зупиненню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 156, 160, 165, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Зупинити апеляційне провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" Додусенка Володимира Івановича про зобов'язання вчинити дії до розгляду Конституційним судом України подання Верховного суду України від 08.07.2015 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: М.В. Межевич

Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлено 21 вересня 2016 року