Ухвала суду № 61456923, 21.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 754/390/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Лісовська О.В. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

21 вересня 2016 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Межевича М.В., Сорочко Є.О.

за участю секретаря Генчмазлумо І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суді в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Деснянського районного суду м.Києва від 15 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Деснянського районного військового комісаріату м. Києва Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до суду з адміністративним позовом до Деснянського районного військового комісаріату м. Києва Міністерства оборони України, в якому просить суд зобов'язати відповідача виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку із звільненням в запас з військової служби у 1994 році у розмірі 5-місячного грошового забезпечення.

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 15 липня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою представник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 на підставі наказу № 43 Ростовського обласного Військового комісаріату від 19.04.1994 року був звільнений у запас командуючим військом СКВО № 081 від 02.04.1994 року на підставі п. "а" ч. 1 ст. 49 у зв'язку із станом здоров'я, що був визначений відповідною комісією з висновком про непридатність до військової служби у мирний час.

З 13.04.1994 року позивач був виключений зі списків особового складу.

Після звільнення у 1994 році позивач ОСОБА_2 переїхав до м. Києва і був поставлений на облік у Деснянському районному військовому комісаріаті м. Києва, згідно документів, що були надані Ростовським обласним військовим комісаріатом.

19.11.2015 року представник позивача звернувся до відповідача із заявою з проханням надати інформацію відносно того, до якої установи та з якими документами має звертатися позивач для отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням у запас.

07.12.2015 року відповідачем була надана відповідь, в якій зазначено про те, що виплата одноразової допомоги здійснюється військовою частиною при звільненні військовослужбовця.

Але позивач, не погоджуючись з цим, звертається до суду з даним позовом, в якому просить суд зобов'язати відповідача виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у зв'язку із звільненням у запас з військової служби у розмірі 5-ти місячного грошового забезпечення.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову дійшов висновку, що питання щодо виплати грошової допомоги не може бути вирішено відповідачем через те, що позивач не проходив військову службу в Україні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду.

Згідно із ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, що діяла на момент звільнення позивача), передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, при звільненні з військової служби виплачується грошова допомога у розмірі 5-ти місячного грошового забезпечення.

Так, як зазначено вище, позивач звернувся до Деснянського районного військового комісаріату м. Києва із заявою з проханням надати інформацію відносно того, до якої установи та з якими документами має звертатися позивач для отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням у запас. На що тримав мотивовану відповідь про відсутність правових підстав для такої виплати, оскільки позивач не був військовослужбовцем України, а тому на нього не поширюється положення ч. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, що діяла на момент звільнення позивача) служби виплачується грошова допомога у розмірі 5-ти місячного грошового забезпечення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_2 на час його звільнення у запас (1994 рік) був військовослужбовцем іншої держави та був звільнений у запас на підставі наказу від 02.04.1994 року, у відповідності до Закону Російської Федерації, при звільненні отримував виплати, що були передбачені законодавством Російської Федерації.

Після звільнення з військової служби та відповідно до Припису Ростовського обласного військового комісаріату від 05.05.1994 року № 70, позивач ОСОБА_2 був направлений за місцем прописки до Ватутінського (на даний час - Деснянського) РВК м. Києва, для постановки на обліку як звільненого у запас.

Тобто, суд першої інстанції обґрунтовано звертає увагу, що позивач прибув до України не як військовослужбовець, а як військовозобов'язаний офіцер запасу.

У 2006 році позивач ОСОБА_2 був виключений Деснянським районним військоматом з військового обліку за досягненням граничного віку перебування у запасі, а саме по досягненню 55 років відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 28, п. 4 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".

Таким чином, колегія суддів в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач ОСОБА_2 не був військовослужбовцем України, на момент звільнення з військової служби іншої держави до нього, як до військовослужбовця, не може застосовуватися законодавство України, у тому числі і Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що відповідач надаючи вищезазначену відповідь, діяв в межах повноважень та у спосіб, встановлений чинним законодавством України, так як питання щодо виплати грошової допомоги не може бути вирішено відповідачем через те, що позивач не проходив військову службу в Україні.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності колегія суддів дійшла висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та, відповідно, його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи викладені в апеляційній скарзі були предметом розгляду в суді першої інстанції та не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, оскільки носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах закону. Натомість оскаржувана Постанова суду ухвалена у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи, в межах наданих суду повноважень, та вірно застосовано судом як норми процесуального так і матеріального права, в повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення адміністративного спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму рішенні, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Деснянського районного суду м.Києва від 15 липня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В. Земляна

Судді: М.В. Межевич

Є.О. Сорочко

Повний текс ухвали виготовлено 21 вересня 2016 року

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Межевич М.В.

Сорочко Є.О.