Постанова № 61456739, 21.09.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Овчаренко О.Л.

Суддя-доповідач - Міронова Г. М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2016 року справа №425/1867/16-а

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області на постанову Рубіжанського міського суду Луганської області від 06 липня 2016 року у справі № 425/1867/16-а за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 10.06.2016 року звернувся до суду з даним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області (який в подальшому було доповнено), мотивуючи свої вимоги тим, що до 1999 року він проживав в Україні, надалі виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю. 02.03.2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком. Листом від 15.03.2016 року пенсійний фонд в призначенні пенсії відмовив у зв'язку з тим, що заява про призначення пенсії подається заявником особисто за місцем проживання (реєстрації) згідно п. 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій, який затверджено постановою правління ПФУ від 25.11.2005 року № 22-1. Вказана відмова скасована постановою Рубіжанського міського суду від 16.05.2016 року. 02.06.2016 року розпорядженням Управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області було прийнято рішення про відмову йому в призначенні пенсії за віком за тими самими підставами.

Просив суд: визнати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_2 неправомірним; скасувати розпорядження № 25 Управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області від 02.06.2016 року; зобов'язати відповідача виконати дії з призначення та виплаті йому пенсії за віком з дня подання заяви в пенсійний орган.

Постановою Рубіжанського міського суду Луганської області від 06 липня 2016 року у справі № 425/1867/16-а адміністративний позов задоволено.

Визнано неправомірним та скасовано розпорядження Управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області № 25 від 02.06.2016 року про відмову ОСОБА_2 в призначенні пенсії за віком.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області призначити та виплатити ОСОБА_2 пенсію за віком з 02.03.2016 року.

Стягнуто на користь ОСОБА_2, іпн НОМЕР_1, судовий збір у сумі 551,20 гривень (п'ятсот п'ятдесят одна гривня 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції із винесенням нової постанови, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт посилається на норми Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 року № 13-1) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 та зазначає, що діючим законодавством України передбачено, що виникнення права на пенсію для іноземців та осіб без громадянства пов'язуються з умовою їх постійного проживання на території України або укладання Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення - в разі проживання таких осіб в іншій країні.

Апелянт зазначає, що на даний час законодавством України не визначено процедуру виплати пенсії громадянам України, які проживають за її межами в країнах, з якими не укладено міждержавних угод стосовно призначення та виплати пенсій.

Апелянт вказує, що оскільки міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення між Україною та державою Ізраїль, який передбачав би інші умови призначення та виплати пенсії, на даний час не укладено, а позивач з 1999 року постійно проживає в Ізраїлі, то лише після прийняття Урядом країни відповідних нормативно-правових актів, якими буде визначено умови та порядок виплати пенсії особам, які постійно проживають за кордоном, органи Пенсійного фонду України матимуть підстави для здійснення пенсійних виплат. На даний час у відповідача підстави для призначення пенсії позивачу відсутні.

Також в апеляційній скарзі зазначено, що позивачем до заяви про призначення пенсії не були надані оригінали документів про стаж, вік, заробітну плату, яка необхідна для розрахунку пенсії, а також документ про місце проживання або реєстрації особи в м. Рубіжному Луганської області, що суперечить нормам Порядку № 22-1.

Представником позивача скеровано письмові заперечення на апеляційну скаргу відповідача, в яких просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Справу просив розглянути без участі позивача та його представника.

Сторони у судове засідання не з'явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

За нормами пункту другого частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, так як не прибула жодна з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, наданих заперечень, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати, з наступних підстав.

Суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення за приписами ч. 1 ст. 195 КАС України.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 26 серпня 1998 року позивач отримав паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 та виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю (а.с. 7-9).

02.03.2016 року ОСОБА_2 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області із заявою довільної форми про призначення пенсії за віком та надав копію паспорта громадянина України та трудової книжки (а.с. 16).

15.03.2016 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області надано відповідь на вказану заяву, в якій зазначено, що згідно наданих документів встановлено, що постійне місце проживання позивача - Ізраїль та на території України останній не має реєстрації, отже управління не має законних підстав для прийняття заяви на призначення пенсії (а.с. 17).

Вказана відповідь оскаржена позивачем в судовому порядку.

Постановою Рубіжанського міського суду Луганської області від 16.05.2016 року у справі № 425/1296/16-а адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області з приводу відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_2. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області розглянути заяву ОСОБА_2 від 02.03.2016 року про призначення пенсії за віком та прийняти за результатами розгляду цієї заяви відповідне рішення згідно частини 5 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 року. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Постанова набрала законної сили 13.06.2016 року (а.с. 67-74).

02 червня 2016 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області на виконання наведеної постанови прийнято розпорядження за № 25 «Про розгляд заяви щодо призначення пенсії за віком ОСОБА_2.». Вказаним розпорядженням пенсійний орган відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058 згідно з його заявою від 02.03.2016 року, в зв'язку з порушенням п. 2.1 Порядку № 22-1 (а.с. 47).

Колегія суддів вважає хибним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог огляду на наступне.

За приписами ч. 1 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Поняття способів захисту прав, свобод та інтересів особи в адміністративному судочинстві охоплюється визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цих прав, свобод та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду в разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Стаття 263 КАС України містить не тільки механізм процесуальної процедури розгляду питань зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, а й підстави для розгляду цих питань. Оскільки ці підстави є матеріально-правовими, то їх слід розглядати у сукупності з положеннями статей 105 та 162 КАС України, які визначають зміст способів захисту порушеного права в адміністративному судочинстві.

Згідно з ч. 4 ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.

За правилами частин 1, 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Стаття 124 Конституції України та ст. 14 КАС України встановлюють, що судові рішення, зокрема постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналізуючи норми ч. 1 ст. 263 КАС України в системному зв'язку із нормами, які гарантують право на судовий захист і передбачають форми й способи його реалізації, можна дійти висновку, що в контексті спірних правовідносин обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не може бути змінений на стадії виконання судового рішення і поза межами судового розгляду позову по суті. Варто також зазначити, що невиконання управлінням ПФУ судового зобов'язання в частині розгляду заяви позивача про призначення йому пенсії має певні правові наслідки.

Частиною 9 статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право особи-позивача, на користь якої ухвалено постанову суду, подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду та докладно вказано вимоги до такої заяви, строків звернення до суду, порядок її розгляду.

Виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до ст. 162 КАС України при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права.

Проаналізувавши наведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є цілком слушними, а тому наявні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення з прийняттям нової постанови про відмову у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції судове рішення постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 167, 195, 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, ч. 4 ст. 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області - задовольнити.

Постанову Рубіжанського міського суду Луганської області від 06 липня 2016 року у справі № 425/1867/16-а - скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити в повному обсязі.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Міронова Г.М.

Судді Арабей Т.Г.

Геращенко І.В.