Постанова № 61456556, 19.09.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

19.09.2016 р. справа №908/1554/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3за участю представників: від позивача:ОСОБА_4 за довіреністю;від відповідача: від третьої особи-1: від третьої особи-2:не зявився; не зявився; не зявився;розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від16.08.2016 р.у справі№ 908/1554/16 (суддя: Топчій О.А.)за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "ОСОБА_5 залізниця", м. Дніпропетровськдо третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаПублічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м. Запоріжжя Товариство з обмеженою відповідальністю "Лемтранс", м. Донецьк Дочірнє підприємство "Трансгарант-Україна", м. Київпростягнення 25 460 грн. 28 коп.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "ОСОБА_5 залізниця" (далі ПАТ "Українська залізниця" в особі РФ "ОСОБА_5 залізниця", позивач) звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (далі ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", відповідач) плати за користування вагонами в сумі 25 460 грн. 28 коп.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.08.2016 р. позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Рішення суду мотивовано доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог.

Не погодившись з рішенням господарського суду Запорізької області, ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права України.

Зокрема, відповідач, посилаючись на п. 15 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25.02.1999 р., вважає, що спірні вагони перебували у власності Державного підприємства "Стрийський вагоноремонтний завод" та в період часу, за який позивачем нарахована плата за користування даними вагонами, знаходилися на коліях відповідача, тобто на коліях незагального користування, відтак, позовні вимоги, на його думку, є безпідставними.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив за доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, але 16.09.2016 р. на адресу Донецького апеляційного господарського суду надійшло клопотання відповідача про розгляд даної справи без участі його представника.

Судова колегія враховує наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Відповідно до ч. 2 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Частиною 3 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації (за наявності).

Ухвалою про порушення апеляційного провадження від 06.09.2016 р. не визнавалась обовязковою явка представників сторін у судове засідання та останні були попереджені, що у разі незявлення їх представників у судове засідання, апеляційна скарга буде розглянута за наявними матеріалами в справі.

За таких обставин клопотання відповідача про розгляд даної справи без участі його представника судовою колегією задоволено.

Через канцелярію суду апеляційної інстанції 16.09.2016 р. надійшов відзив ТОВ "Лемтранс", в якому останнє просило оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, представники третьої особи-1, третьої особи-2, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача в судове засідання не зявились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 811 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, 24.07.2007 року між Державним підприємством "ОСОБА_5 залізниця" (залізниця за договором) та Відкритим акціонерним товариством "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (власник за договором) укладено договір № ПР/М -07-3/1-1509 НЮ 20/2007/2018 про експлуатацію залізничної підїзної колії ВАТ "ЗМК "Запоріжсталь", яка примикає до станції Запоріжжя-Ліве ОСОБА_5 залізниці (далі - договір).

Відповідно до п. 1 договору, згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору експлуатується підїзна колія, яка належить власнику, що примикає до станції Запоріжжя ОСОБА_5 залізниці через стрілку 12 до парної горловини парку "А", через стрілку № 172 до парної горловини парку "Б", яка обслуговується локомотивом власника.

Згідно п. п. 5, 6 договору, на підїзну колію усі вагони подаються через інтервал-2,0 години. Вагони для підїзної колії подаються локомотивом залізниці: на колії № 2-11 парку "А" станції Запоріжжя-Ліве, на колії №32-36 парку "Б" станції Запоріжжя-Ліве. Здавання вагонів у технічному та комерційному відношенні провадиться на коліях 2-11 парку "А", на коліях № 32-36 парку "Б" станції Запоріжжя - Ліве . Подальший рух вагонів виконується локомотивом власника колії.

Пунктом 7.5 договору сторонами узгоджено, що огляд і передача вагонів у технічному та комерційному відношенні провадиться на передавальних коліях парків "А" і "Б" станції Запоріжжя-Ліве відповідно до Технологічного процесу роботи станції Запоріжжя-Ліве і Технологічного процесу пункту технічної передачі вагонів станції Запоріжжя-Ліве.

Пунктом 10 договору визначено, що час за який нараховується плата за користування вагонами, визначається з моменту зачислення вагонів на користування по інтервалу до моменту закінчення передавальних операцій при поверненні вагонів залізниці.

Відповідно до п. 14 договору в редакції додаткової угоди № 6 від 12.11.2009 року із протоколом розбіжностей від 15.12.2009 року, власник колії сплачує залізниці плату за користування вагонами згідно з Правилами користування вагонами та контейнерами за ставками, наведеними у Збірнику тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, Тарифне керівництво №1. Усі належні залізниці платежі вносяться згідно чинного законодавства (ст.62 Статуту залізниць України) по передоплаті через розрахунковий підрозділ залізниці.

Згідно з п. 20 договору в редакції додаткової угода № 19 від 27.11.2015 року, дія договору продовжується до 01.07.2016 року включно.

У грудні 2015 р. - січні 2016 р. в користуванні ПАТ "Запоріжсталь" перебували вагони №№66180233, 65772451, 67353458, 67885814, 67903518, 67609958, 66555673, 68600709, 6575766, 60986080, 60986015. Облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування вагонами здійснювалося за відомостями плати форми ГУ-46 №14129782, 14129786, 16129807, 19129833, 28129899, 29129903, 04129668, 06129685, 08019046, 09019055, 19019127,20019129 оформлених на підставі пам'яток про подавання вагонів форми ГУ-45 №№ 3219, 3258, 3342, 3382,3406,3452, 3558, 3573. 34, 41, 152, 167 та пам'яток про забирання вагонів № 4466, 4485, 4619, 4626, 4655, 4699, 4831, 4846, 93, 114, 260, 275 та на підставі актів ГУ-23 на затримку вагонів з вини відповідача № 208, 209 від 15.01.2016, № 5750, 5739 від 01.12.2015р. Відомості плати за користування вагонами ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь" підписало із запереченнями посилаючись на те, що вищезазначені вагони вважались переданими в оренду.

На підставі зазначеного позивачем нараховано плату за користування вагонами в сумі 25 460 грн. 28 коп.

Розрахунок плати за спірними відомостями плати за користування вагонами здійснений позивачем за Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженим наказом Мінтрансзвязку України від 26.03.2009 року № 317.

Відповідач розрахунків зі сплати нарахованої плати за користування вагонами не здійснив, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Згідно зі статтями 3, 8 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обовязковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Відповідно до ст. 71 Статуту залізниць взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій, визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

Згідно з ст. 5 Статуту залізниць на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує: Правила перевезення вантажів (далі Правила); Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України; інші нормативні документи. Нормативні документи, що визначають, зокрема, порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, є обовязковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Відповідно до п.п. 1.1, 2.1. Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених Наказом Мінтрансу України № 644 від 21.11.2000 р., зареєстрованих Мінюстом України 24.11.2000 р. за № 875/5096, до залізничних під'їзних колій належать колії, що з'єднані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією і належать підприємствам, підприємцям, організаціям, установам, незалежно від форм власності, а також громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності (далі - підприємство). Взаємовідносини залізниці з підприємствами, які виконують вантажні роботи на під'їзних коліях, визначаються договорами про експлуатацію під'їзних колій або договорами про подачу та забирання вагонів (додатки 1 та 2). Договори про експлуатацію під'їзних колій укладаються між залізницею і власниками під'їзних колій у разі обслуговування під'їзної колії власним або орендованим локомотивом.

Пунктом 2.4 вказаних Правил встановлено, що передача вагонів на під'їзній колії та їх повернення залізниці засвідчується підписом працівників сторін у Пам'ятці про подавання/забирання вагонів, форма якої встановлена Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту від 25.02.1999 р. N 113 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 р. за N 165/3458.

У разі обслуговування під'їзних колій локомотивом власника колії вагони подаються локомотивом залізниці на встановлені договором передавальні колії, на яких провадиться приймання і здавання вагонів. Подальше перевезення вагонів, розставлення їх на місцях навантаження і вивантаження і повернення на передавальні колії забезпечуються локомотивами власника під'їзної колії або його контрагентів (п. 2.5 Правил).

Статтею 46 Статуту залізниць визначено, що одержувач зобовязаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу, терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами.

Відповідно до ст. 119 Статуту залізниць за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

Згідно з п. 5.9 Розяснення Вищого господарського суду України № 04-5/601 від 29.05.2002 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" під користуванням вагонами (контейнерами) слід розуміти використання відповідного рухомого складу залізниці певним суб'єктом господарської діяльності, у тому числі власником залізничної під'їзної колії, який безпосередньо приймає вагони (контейнери) від залізниці для виконання подальших операцій з ними, а потім повертає їх залізниці. Час користування, за який цим суб'єктом господарської діяльності вноситься відповідна плата, визначається від моменту прийняття вагонів (контейнерів) від залізниці до моменту їх повернення залізниці.

У п. 3 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 р. № 113, облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).

Відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами. Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника (п. 4 зазначених Правил).

Правилами користування вагонами і контейнерами встановлено, що час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером. Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника (п. 6 Правил). У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери (п. 8 Правил). Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година (п. 12 Правил).

Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці (п. 13 Правил).

За час перебування на під'їзних коліях та інших місцях незагального користування вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, плата не вноситься. Якщо такі вагони затримані на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення з причин, що залежать від вантажовласника, то плата за користування сплачується в розмірі 50 відсотків (п. 15 Правил).

Підстави звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами передбачені ст. 121 Статуту залізниць та п. 16 Правил користування вагонами і контейнерами, перелік яких є вичерпним.

Відповідно до п. 16 Правил користування вагонами і контейнерами, вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами: а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних підїзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинним положенням заборонено виконувати вантажні роботи; б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником; в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які предявлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Памятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами). Причина звільнення від плати за користування вагонами і контейнерами зазначається у графі "Примітки" відомості плати за користування вагонами (контейнерами).

За змістом ст. 129 Статуту залізниць обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Статтею 129 Статуту залізниць передбачено, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами. Правила складання актів затверджені наказом Міністерства транспорту України за № 334 від 28.05.2002 р.

За п. 4 Правил складання актів комерційні акти на місцях загального користування складаються у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу.

Пунктом 5 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644, передбачено стягнення з одержувача, який не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені ст. 46 Статуту залізниць, плати за зберігання вантажу, встановленої тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.

Відповідно до п. 8 даних Правил збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, тощо). Термін безоплатного зберігання обчислюється при затримці з моменту затримки (п. 8 Правил). За зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні перевезення (у т.ч. під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми (п. 9 Правил).

Абзацами 2, 3 ст. 46 Статуту залізниць визначено, що вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Факт затримки вагонів з вантажем відповідача з його вини понад часу безкоштовного їх зберігання підтверджується актами загальної форми ГУ-23 із зазначенням часу та номерів вагонів, які підписані представниками відповідача (ОСОБА_6, ОСОБА_7Н.) з зауваженнями про те, що акти є безпідставними та вини відповідача немає.

Крім того, у вказаних актах загальної форми ГУ-23 зазначено, що обставинами, які викликали складання актів є затримка вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта.

Про час фактичного подавання та забирання вагонів свідчать також надані позивачем памятки про подавання вагонів та забирання вагонів форми ГУ-45, повідомлення про закінчення вантажних операцій, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, борг відповідача перед позивачем складає 25 460 грн. 28 коп., доказів погашення якого в добровільному порядку відповідачем суду не надано, а тому, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо інших доводів апеляційної скарги судова колегія зазначає наступне.

Відповідач вказує, що спірні вагони знаходились протягом спірного періоду у оренді або оперативному управлінні ТОВ "Лемтранс" та ДП "Трансгарант Україна", які в залізничних накладних №50476951 від 08.12.2015р., № 47351135 від 13.12.2015р., № 47594502 від 20.12.2015р., № 47491840 від 17.12.2015р., № 47762984 від 26.12.2015р., № 47801725 від 27.12.2015р., №50262336 від 02.12.2015р., № 50174861 від 27.11.2015р., № 51051738 від 03.01.2016р., № 51061695 від 04.01.2016р., № 45300530 від 15.01.2016р., №45346566 від 16.01.2016р., вказані як "оператор".

Відповідно до абз. 1 п. 73 Статуту, порядок обслуговування контрагентів - підприємств, що мають у межах залізничної під'їзної колії іншого підприємства свої склади або залізничні колії, які до неї примикають, встановлюється договорами, що укладаються без участі залізниці, безпосередньо між контрагентами і підприємством, якому належить залізнична під'їзна колія. Відповідальність перед залізницею за користування вагонами контрагентом, збереження вантажів та вагонів несе підприємство, якому належить залізнична під'їзна колія.

На кожний із вагонів сторонами були складені відповідні відомості, які підписані обома сторонами, проте, із запереченнями. Відповідач у відомостях щодо спірних вагонів не погодився із нарахованою позивачем платою за їх користування, посилаючись на те, що вказані вагони передані в оперативне управління, знаходяться у власності третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

На період користування відповідачем вагонами №№66180233,65772451, 67353458, 67885814, 67903518, 67609958, 66555673, 68600709, 6575766, 60986080, 60986015 діяли Правила експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України 29.01.2015 року за № 17 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 14.02.2015 року за № 168/26613 (надалі Правила експлуатації), які регламентують порядок експлуатації власних вантажних вагонів на залізничному транспорті загального користування.

За таких обставин судова колегія вважає цілком правомірним висновок місцевого господарського суду про обґрунтованість нарахування позивачем на відповідача плати за користування спірними вагонами на підставі Правил користування.

Згідно із визначеннями, які містяться в п. 1.2 Правил експлуатації, орендовані власні вагони - власні вантажні вагони, передані власником у користування на визначений строк іншій юридичній особі або фізичній особі-підприємцю на підставі договору оренди; оператор - самостійний суб'єкт господарювання, який на підставі договорів із залізницею і вантажовідправниками бере участь у процесі перевезення вантажів з використанням власного рухомого складу або орендованого в іншого власника, або яким він володіє на підставі сумісної діяльності, договору управління майном тощо.

Згідно з положеннями Правил експлуатації було передбачено ведення АБД ПВ автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів. Ведення інформаційних баз та класифікаторів вантажних вагонів вказаними Правилами реєстрації було покладено на ГІОЦ Укрзалізниці - Державне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр Укрзалізниці".

В матеріалах справи містяться довідки ГІОЦ УЗ 1610У на спірні вагони, відповідно до яких:

- № 67353458 у період з 03.04.2014 р. по 15.04.2016р. власник філіал "СВРЗ" ПАТ "Укрзалізниця", оператор ТОВ "Лемтранс" у період з 03.04.2014р. по 23.10.2015р., з 04.11.2015р. по 16.12.2015р.;

- № 65772451 у період з 09.08.2013р. по 22.04.2016р. власник філіал "СВРЗ" ПАТ "Укрзалізниця", оператор ТОВ "Лемтранс" у період з 17.04.2015р. по 16.12.2015р.;

- № 66180233 у період з 03.04.2014р. по 22.04.2016р. власник філіал "СВРЗ" ПАТ "Укрзалізниця", оператор ТОВ "Лемтранс" у період з 03.04.2014р. по 23.10.2015р., з 04.11.2015р. по 16.12.2015р.;

- № 67885814 у період з 29.04.2014р. по 27.04.2016р. власник філіал "СВРЗ" ПАТ "Укрзалізниця", оператор ТОВ "Лемтранс" у період з 29.04.2014р. по 23.10.2015р., з 04.11.2015р. по 16.12.2015р.;

- № 67903518 у період з 07.04.2014р. по 22.04.2016р. власник філіал "СВРЗ" ПАТ "Укрзалізниця", оператор ТОВ "Лемтранс" у період з 07.04.2014р. по 16.12.2015р.;

- № 67609958 у період з 29.04.2014р. по 15.04.2016р. власник філіал "СВРЗ" ПАТ "Укрзалізниця", оператор ТОВ "Лемтранс" у період з 29.04.2014р. по 23.10.2015р., з 04.11.2015р. по 16.12.2015р.;

- № 66555673 у період з 07.04.2014р. по 22.04.2016р. власник філіал "СВРЗ" ПАТ "Укрзалізниця", оператор ТОВ "Лемтранс" у період з 07.04.2014р. по 16.12.2015р.;

- № 68600709 у період з 03.04.2014р. по 13.05.2016р. власник філіал "СВРЗ" ПАТ "Укрзалізниця", оператор ТОВ "Лемтранс" у період з 03.04.2014р. по 16.12.2015р.;

- № 65779845у період з 09.08.2013р. по 10.05.2016р. власник філіал "СВРЗ" ПАТ "Укрзалізниця", оператор ТОВ "Лемтранс" у період з 26.05.2015р. по 16.12.2015р.;

- № 67375766 у період з 03.04.2014р. по 13.05.2016р. власник філіал "СВРЗ" ПАТ "Укрзалізниця", оператор ТОВ "Лемтранс" у період з 03.04.2014р. по 16.12.2015р.;

- № 60986080 у період з 26.07.2012 р. по 16.12.2015р. власник філіал "СВРЗ" ПАТ "Укрзалізниця", оператор ДП "Трансгарант Україна" у період з 01.12.2015р. по 16.12.2015р., з 28.01.2016р. власник ТОВ "Рейл Інвестменс", оператор - ДП "Трансгарант Україна";

- № 60986015 у період з 01.12.2015р. по 16.12.2015р. власник філіал "СВРЗ" ПАТ "Укрзалізниця", оператор ДП "Трансгарант Україна" у період з 01.12.2015р. по 16.12.2015р., з 28.01.2016р. власник ТОВ "Рейл Інвестменс", оператор - ДП "Трансгарант Україна".

Умовами п.3 Правил користування визначено, що для власних вагонів, що мають нумерацію інвентарного парку, державних вагонних компаній застосовуються порядок та умови користування, які встановлено для вагонів парку залізниць.

Судова колегія погоджується з висновком господарського суду Запорізької області про те, що зазначення ТОВ "Лемтранс" та ДП "Трансгарант-Україна" в якості "оператора" не дає підстав вважати, що останні стали власниками або орендаторами спірних вагонів на час їх використання для перевезення вантажу.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду ґрунтується на повному і всебічному дослідженні всіх обставин справи, прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню в силі.

Судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника скарги.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" на рішення господарського суду Запорізької області від 16.08.2016 року у справі № 908/1554/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 16.08.2016 року у справі № 908/1554/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

ГоловуючийК.І. Бойченко

Судді:Л.Ф. Чернота

ОСОБА_3

Надруковано 7 прим.