Рішення № 61456517, 20.09.2016, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2016 р.Справа № 925/864/16

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання Гень С.Г.,

за участі представників сторін:

від Уманської місцевої прокуратури ОСОБА_1 прокурор відділу прокуратури Черкаської області,

від позивача представник не зявився,

від відповідача представник не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом керівника Уманської місцевої прокуратури в інтересах держави в

особі Іваньківської сільської ради, с. Іваньки, Маньківського

району, Черкаської області

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2,

м. Тальне, Черкаської області

про внесення змін до договору оренди

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернувся керівник Уманської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Іваньківської сільської ради до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про внесення змін до укладеного між сторонами договору оренди водоймища від 01 березня 2007 року, зареєстрованого 02 березня 2007 року у Маньківському районному відділі ЧРФ центру ДЗК за №1187 наступні зміни:

-доповнити договір підпунктом 2.7. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 30 червня 2016 року №10-28-0.8-1504/15-16 становить 4 216 307 грн. 70 коп.;

-п. 2.1. договору викласти в наступній редакції Річна орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється у розмірі 3% від її нормативної грошової оцінки, що становить 126 489 грн. 00 коп..

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 29 липня 2016 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 11 серпня 2016 року.

Розгляд справи здійснюється після відкладення.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представники сторін в судове засідання не зявилися, про причини неявки суд не повідомили, відповідач відзиву на позовну заяву суду не надав.

Ухвалами господарського суду Черкаської області від 29 липня 2016 року та від 11 серпня 2016 року було зобовязано відповідача надати суду відзив на позовну заяву з посиланням на мотиви повного або часткового відхилення вимог позивача, а також докази, що обґрунтовують відхилення позовних вимог.

Оскільки відповідач не був позбавлений права надати до суду необхідні докази та свої доводи і міркування щодо предмету спору шляхом письмових пояснень та заперечень, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, та оскільки явка представників сторін в судове засідання обовязковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні, яке відбулося 20 вересня 2016 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/864/16.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, а також дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю, виходячи з наступного:

В обґрунтування поданого позову саме прокуратурою, керівником Уманської місцевої прокуратури було зазначено, що інтереси держави порушуються у звязку з надходженням значно заниженого розміру орендної плати за користування земельної ділянки, який не відповідає вимогам чинного законодавства, призводить до ненадходження до місцевого бюджету значних коштів.

Законом України від 14 жовтня 2014 року N1697-VII Про прокуратуру, який набрав чинності 15 липня 2015 року, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), зокрема до статей 2 та 29.

Зазначеними статтями ГПК України регламентовано участь прокурора у розгляді справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ГПК України прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 25 Закону України Про прокуратуру

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві (ч. 2 ст. 2 ГПК України).

Статтею 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно інформації наданої Іваньківською сільською радою керівнику Уманської місцевої прокуратури, сільська рада не пропонувала внесення змін до договору оренди водоймища від 01 березня 2007 року, щодо збільшення орендної плати за користування водоймищем відповідно до вимог ст. 228 Податкового кодексу України, а саме 3% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

Отже, позов керівника Уманської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Іваньківської сільської ради заявлено у відповідності з вимогами Господарського процесуального кодексу України та Закону України Про прокуратуру.

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 01 березня 2007 року між Іваньківською сільською радою (орендодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (орендар) було укладено договір оренди водоймища.

Згідно умов п. 1.1. вищевказаного договору орендодавець зобовязався надати в оренду орендарю водоймище, розташоване на земельній ділянці площею 20,1 га із земель державної власності в адміністративних межах Іваньківської сільської ради, терміном на 10 років.

Розмір орендної плати складає 350 грн. за 1 га водоймища в рік, з виплатою помісячно рівними частинами (п. 2.1. договору).

15 лютого 2016 року сторони додатковою угодою №1 внесли наступні зміни до договору оренди водоймища: в п. 2.1. договору цифри та слова 350 (триста пятдесят) замінено на цифри та слова 4,5 відсотка від середньої нормативної грошової оцінки ріллі по Черкаській області в сумі 1 791 грн. 50 коп. за 1 га в рік.

Договір доповнено:

пунктом 2.7. такого змісту Орендна плата підлягає збільшенню у разі індексації та зміни нормативної грошової оцінки землі.

пунктом 3.5. такого змісту Сторони зобовязані вносити зміни в даний договір відповідно до прийнятих рішень державних, обласних, місцевих органів влади.

Пунктом 2.3. договору визначено, що орендна плата може бути переглянута і відповідно збільшена у випадку підвищення цін, тарифів, інфляції, збільшення розмірів ставок земельного податку та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

Статтею 30 Закону України Про оренду землі встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року N 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Отже, надсилання відповідачу пропозицій про внесення змін до спірного договору оренди є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання позивачем вимог ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору.

Аналогічний висновок також міститься в п. 2.19 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 6 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

Плата за землю справляється відповідно до закону.

Частиною 1 статті 15 Закону України Про оренду землі визначено, що однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Положеннями ст. 1 Закону України Про оцінку земель встановлено, що нормативною грошовою оцінкою земельних ділянок є капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Аналогічне за змістом поняття закріплене і в п. 14.1.125 ст.14 Податкового кодексу України, проте передбачено, що капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Суб'єктами оціночної діяльності у сфері оцінки земель є органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які здійснюють управління у сфері оцінки земель, а також юридичні та фізичні особи, зацікавлені у проведенні оцінки земельних ділянок (стаття 6 Закону України Про оцінку земель).

Статтею 12 Закону України Про оцінку земель визначено, що нормативно-методичне регулювання оцінки земель здійснюється у відповідних нормативно-правових актах, що встановлюють порядок проведення оцінки земель, організації і виконання землеоціночних робіт, склад і зміст технічної документації та звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок, вимоги до них, порядок їх виконання. Нормативно-правові акти з проведення оцінки земель, які розробляються з урахуванням вимог положень національних стандартів, затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 20 Закону України Про оцінку земель за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 30 червня 2016 року за №10-28-0.8-1504/15-16, нормативно-грошова оцінка земельної ділянки водного фонду площею 20.1 га, розташованої в межах Іваньківської сільської ради станом на 01 січня 2016 року становить 4 216 307 грн. 70 коп. (а. с. 15).

Згідно ст. 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі, зокрема, є об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки).

Згідно ст. 285 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

288.5.1. не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки;

288.5.2. не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування (ч. 1 ст. 15 Закону України Про оцінку земель).

Відповідно до ст. 18 вказаного Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться:

розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років;

розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7 - 10 років.

Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України Про оцінку земель технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Частиною 2 ст. 23 Закону України Про оренду землі орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

У постанові Верховного Суду України від 20 серпня 2013 року, прийнятій за наслідками розгляду заяви про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 25 квітня 2013 року, у справі №5009/3430/12 з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах (ст.ст. 21, 30 Закону України Про оренду землі, ст. 24 Закону України Про плату за землю та ст.ст. 628, 632 ЦК України) вказано, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а її зміна є підставою для перегляду розміру орендної плати.

В силу ст. 11128 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а її зміна є підставою для перегляду розміру орендної плати за земельну ділянку.

За таких обставин суд дійшов висновку, що вимоги прокуратури про внесення змін до чинного договору оренди землі є обґрунтованими, а тому позов слід задовольнити повністю.

Господарські витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 49, ст. ст. 82-85 ГПК України суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Внести зміни до договору оренди водоймища від 01 березня 2007 року укладеного між Іваньківською сільською радою та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, який зареєстрований 02 березня 2007 року у Маньківському районному відділі Черкаської регіональної філії ДЗК за №1187 наступні зміни:

-доповнити договір підпунктом 2.7. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 30 червня 2016 року №10-28-0.8-1504/15-16 становить 4 216 307 грн. 70 коп.;

-п. 2.1. договору викласти в наступній редакції Річна орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється у розмірі 3% від її нормативної грошової оцінки, що становить 126 489 грн. 00 коп..

3.Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, вул. Лермонтова, 79, м. Тальне, Черкаської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь прокуратури Черкаської області, бул. Шевченка, 286, м. Черкаси, ідентифікаційний код 02911119, р/р 35212034003751, банк - ДКСУ у м. Києві, код банку 820172, одержувач прокуратура Черкаської області, код 02911119 1 378 грн. 00 коп. судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 21 вересня 2016 року.

Суддя А.В.Васянович