Рішення № 61456137, 07.09.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2016 р. Справа № 910/8741/16

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Колесника Р.М. за участю секретаря судового засідання Щотової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Сав-Дістрібьюшн, м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю Еріна Дістрибюшн,

Київська обл., м. Вишневе

про стягнення 43 021,17 гривень

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 23.10.2015 №б/н;

від відповідача: не зявилися;

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю Сав-Дістрібьюшн звернувся до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Еріна Дістрибюшн про стягнення 43 021,17 гривень, з яких 42 367,66 гривень кошти за повернутий товар, 423,68 гривень інфляційних втрат та 229,83 гривень 3% річних у звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязань з оплати за поставлений товар до накладної №ВП95751 від 16.04.2015.

Представники відповідача в судове засідання не зявився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Ухвали Господарського суду Київської області від 24.05.2016, 22.06.2016 та 20.07.2016 направлялась відповідачу з рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення на адресу, зазначену позивачем у позові, яка відповідає адресі, зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Відповідно до правої позиції, викладеної в п.3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи те, що незявлення відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

24.07.2013 між товариство з обмеженою відповідальністю «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» (покупець) та товариство з обмеженою відповідальністю «ЕРІНА ДІСТРИБЮШН» (постачальник) був укладений договір №240713-1ЕР поставки, згідно п. 2.1. якого, постачальник зобовязується передавати у власність покупцеві, а покупець приймати та оплачувати на умовах і у порядку, визначеним договором, товар в асортименті, кількості, вказаними у специфікації, яка підписана та скріплена печатками сторін та є невідємною частиною договору.

Право власності на товар, а також ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) товару переходить від постачальника до покупця з моменту фактичної передачі товару, що засвідчується підписанням уповноваженими представниками сторін видаткової та товарно-транспортної накладної (п.2.3. договору).

Загальна кількість товару, його асортимент зазначається у специфікації до договору. Кількість товару, може встановлюватися або в одиниця вимірювання, або у грошовому вираженні. Сторони мають право протягом дії договору за погодженням змінювати загальну кількість товарів, що підлягають поставці, про що сторони укладають додатки до специфікації. Специфікація погоджена сторонами у додатку №1 до договору (п. 3.2. договору).

Зобовязання сторін по поставці товару виникають на підставі погодженого сторонами замовлення. Покупець передає постачальнику на узгодження замовлення, в якому вказують асортимент, кількість товару, ціна товару, місце поставки. Форма замовлення погоджена сторонами у додатку №2 до договору (п. 4.1. договору).

Ціни на товари, що постачаються постачальником, є вільними відпускними і вказуються у прейскуранті постачальника, який є дійсним на дату укладання договору, перегляд цін на товари, які пропонуються постачальником до поставки за договором, здійснюється постачальником шляхом видання прейскуранту зі зміненими цінами, які діятимуть протягом зазначеного у прейскуранті часі, і який доводиться до покупця за 14 днів до дати вступу дію нових цін. Ціна товару, яка входить у партію поставки, остаточно узгоджується та вказується сторонами у товарно-транспортній та видатковій накладній на поставку партії товару. Зміна ціни товару після його поставки не відбувається. Сума договору складається з суми вартості партій товарів, поставлених постачальником протягом строку дії договору (п.п. 7.1-.7.3. договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом одного календарного року, а у частині не виконання зобовязань до їх повного виконання. Якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодна сторона письмово не повідомить одна одну про припинення дії договору, він вважається продовжений кожного разу на один рік і на тих саме умовах.

16.04.2015 за накладною на повернення №ВП95751ЕР позивачем було повернуто, а відповідачем отримано товар на суму 42 367,66 гривень. Вартість товару сторони визначили та зафіксували в накладній.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограммами, тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення данного виду договорів.

Згідно статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обовязкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Судом встановлено, що позивач, з дотриманням положень ст.ст. 526, 629, 712 Цивільного кодексу України, поставив, а відповідач прийняв товар на суму 42 367,66 гривень, що підтверджується видатковою накладною №ВП95751ЕР на суму 42 367,66 гривень, яка підписана представником відповідача без будь-яких заперечень з приводу зазначених у вказаній видатковій накладній вартості, кількості та якості поставленого позивачем товару.

Тобто, підписана відповідачем видаткова накладна без будь-якого зазначення відповідачем про незгоду із зазначеною у вказаній видатковій накладній вартістю, обсягом та якістю поставленого позивачем товару свідчить про належне виконання позивачем своїх зобовязань.

Як вказує позивач, відповідач належним чином не виконав зобовязань щодо повної оплати отриманого товару, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 42 367,66 гривень.

Предметом позову є вимога про стягнення 42 367,66 гривень боргу за поставлений товар, 423,68 гривень - інфляційних втрат та 229,83 гривень - 3% річних.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

22.01.2016 товариство з обмеженою відповідальністю «Сав-Дістрибьюшн» направило відповідачу претензію, в якій вимагав сплатити заборгованість в розмірі 42 367,66 гривень. Вказана претензія була направлена відповідачу на належну адресу 28.01.2016 (копія претензії, опис вкладення у цінний лист та фіскальний чек «Укрпошти» від 28.01.2016 залучені до матеріалів справи), яка залишена без відповіді.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у вигляді боргу за видатковою накладною у розмірі 42 367,66 гривень. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо решти позовних вимог.

Позивачем заявлено до стягнення 423,68 гривень інфляційних втрат та 229,83 гривень - 3% річних за період з 17.02.2016 по 22.04.2016.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача інфляційні втрати нараховані за період прострочення з 17.02.2016 по 22.04.2016 та складають 423,68 гривень, 3% річних за період прострочення з 17.02.2016 по 22.04.2016 складають 229,83 гривень.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога в цій частині підлягає задоволенню.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 42 367,66 гривень основного боргу, 229,83 гривень 3% річних, 423,68 гривень інфляційних втрат.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладається судом на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Еріна Дістрибюшн» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 6В, код 37756622) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сав-Дістрибьюшн» (04119, м. Київ, вул. Дорогожицька, 1 поверх 6, код 35625082) 42 367 (сорок дві тисячі триста шістдесят сім) гривень 66 коп. основного боргу, 423 (чотириста двадцять три) гривень 68 коп. інфляційних втрат, 229 (двісті двадцять девять) гривень 83 коп. 3% річних та 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 07.09.2016 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 12.09.2016.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.М. Колесник