Постанова № 6145, 06.06.2006, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2006 р.

Справа № 6/47/05-нр

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шевченко В.В.

суддів: Бєляновського В.В., Мирошниченко М.А.

при секретарі судового засідання: Волощук О. О.

за участю представників сторін

від позивача: не з’явився

від відповідача: Щербаков Г.А. –за дорученням

від третьої особи: Плахотник А.В. –за дорученням

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття –Новоодеського районного центру зайнятості, м. Нова Одеса, Миколаївської області

на рішення господарського суду Миколаївської області

від 13 березня 2006 року

у справі № 6/47/05-нр

за позовом Робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття –Новоодеського районного центру зайнятості, м. Нова Одеса, Миколаївської області

до Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства „Південний колос”, м. Нова Одеса, Миколаївської області

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача: Братської міжрайонної державної податкової інспекції в Миколаївській області

–про стягнення 49513 грн. 94 коп.

В С Т А Н О В И Л А:

14.02.2005 р. Робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття –Новоодеський районний центр зайнятості (далі позивач) звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом до Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства „Південний колос” (далі відповідач) про стягнення 47508 грн. 10 коп. заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та 2005 грн. 84 коп. пені, а всього 49513 грн. 94 коп.

Відповідач позовні вимоги не визнав, оскільки він є платником фіксованого сільськогосподарського податку, а крім того 30.05.2003 р. державна податкова інспекція рішенням № 87-24-03763833/953 списала з нього борг в сумі 39844 грн. 16 коп. зі сплати страхових внесків до Фонду як безнадійний.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 06.04.2005 р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.06.2005 р., позовні вимоги задоволено часткового та з відповідача на користь позивача стягнуто 7663 грн. 94 коп. заборгованості зі сплати страхових внесків та 310 грн. 53 коп. пені, а врешті частині позову –відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.11.2005 р. вищезазначені судові рішення –скасовано, а справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду, який ухвалою від 23.01.2006 р. з метою повного, всебічного та об’єктивного розгляду справи залучив до участі в розгляді справи в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача Братську міжрайонну державну податкову інспекцію в Миколаївській області (далі 3-я особа).

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 13.03.2006 р. (суддя Середа О. Ф.) позов задоволено частково та з відповідача на користь позивача стягнуто 7663 грн. 94 коп. –заборгованості зі сплати страхових внесків, 2005 грн. 84 коп. –пені та 102 грн. держмита, а також 118 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на користь ДП „Судовий інформаційний центр”. Врешті частині позову –відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що 3-я особа рішенням від 30.05.2003 р. № 87-24-03763833/953 відповідно до Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та висновку торгово-промислової палати списала безнадійні борги, зокрема в сумі 39844 грн. 16 коп. страхових внесків на загальнодержавне соціальне страхування на випадок безробіття.

До наступного часу прийняте ДПІ рішення у встановленому законом порядку не оскаржене і не визнане судом недійсним. Представник 3-ої особи в судовому засіданні підтвердив правомірність списання безнадійного боргу, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 7663 грн. 94 коп. по внескам та 2005 грн. 84 коп. пені.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення місцевого суду скасувати, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з порушеннями норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача, будучи належним чином повідомленим про день, час і місце розгляду справи в судове засідання не з’явився та не скористався своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом.

У відзиві на позов відповідач просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В судовому засіданні представник відповідача доводи відзиву на апеляційну скаргу підтримав.

В судовому засіданні представник 3-ї особи вважав апеляційну скаргу необґрунтованою та просив залишити її без задоволення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції –скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач, відповідно до вимог ст. 35 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 02.03.2000 р. № 1533-ІІІ (далі –Закон № 1533), зареєстрований в Новоодеському районному центру зайнятості Миколаївської області 06.03.2001 р. за № 147000025, як платник внесків до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі –Фонд), що є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією.

Відповідно до ст. 10 Закону управління Фондом здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців. Управління Фондом здійснюють правління Фонду та виконавча дирекція Фонду.

Згідно п. п. 1, 2 ст. 12 Закону –виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості. Функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

Виконавча дирекція Фонду та її робочі органи ведуть реєстр платників страхових внесків, провадять збір страхових внесків, здійснюють оперативне розпорядження фінансовими ресурсами Фонду в межах затвердженого бюджету, виплачують забезпечення та надають послуги, передбачені цим Законом, контролюють правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття, представляють інтереси Фонду в судових та інших органах, представляють Фонд у взаємовідносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, об’єднаннями громадян з питань соціального захисту.

На підставі п. 1 ст. 38 Закону, у разі несвоєчасної сплати страхових внесків або неповної їх сплати, страхувальники сплачують суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню. Штраф накладається у розмірі прихованої суми виплат, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, а в разі повторного порушення –у трикратному розмірі зазначеної суми.

Пеня обчислюється у розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь її строк.

Відповідно до ч. 2 п. 4 ст. 38 Закону право накладати фінансові санкції та адміністративні штрафи від імені Фонду мають керівники виконавчої дирекції Фонду, його заступники, керівники робочих органів виконавчої дирекції Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та їх заступники.

На підставі ст. 14 Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, провадять збір та акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами.

Отже, у відповідних правовідносинах виконавчі дирекції Фондів соціального страхування, їх робочі органи виступають як суб’єкти владних повноважень у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, а їх право на звернення до суду у спірних відносинах визначено у законодавчому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся з позовом до суду 14.02.2005 р. та провадження у справі було порушено ухвалою від 21.02.2005 р. за нормами Господарського процесуального кодексу України.

Але, на час повторного розгляду справи, з 01.09.2005 р. набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України п. 4 ч. 1 ст. 17 якого відносить до компетенції адміністративних судів спори за зверненнями суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Вирішуючи спір, після набрання законної сили Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАСУ), за позовом робочого органу Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття – Державного центру зайнятості населення в Новоодеському районі Миколаївської області до відповідача –про стягнення неповно сплачених страхових внесків та пені донарахованих контролюючим органом, місцевий суд не звернув уваги на те, що відповідно до абзацу першого пункту 7 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень КАСУ –після набрання чинності цим Кодексом заяви і скарги у спорах, що виникають з адміністративно-правових відносин, повинні розглядатися в порядку встановленому цим Кодексом, та розглянув позов не в порядку встановленому Кодексом адміністративного судочинства України, а згідно Господарського процесуального кодексу України, що є порушенням вимог чинного процесуального законодавства України.

На підставі вищевикладеного колегія суддів доходить до висновку, що перегляд справи в апеляційному порядку повинний здійснюватися за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач зареєстрований як платник страхових внесків до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі Фонд) в Новоодеському районному центрі зайнятості та одночасно є сільськогосподарським товариством і з 17.12.1998 р. зареєстрований як платник фіксованого сільськогосподарського податку.

Позивачем 11.11.2004 р. проведено перевірку правильності нарахування, своєчасності і повноти перерахування страхових внесків до Фонду за період з 01.01.2004 р. по 01.07.2004 р., за результатами якої складено акт № 35, в якому відображено наявність у відповідача простроченої заборгованості в сумі 49 504 грн. 10 коп. на яку нарахована пеня в сумі 2005 грн. 84 коп.

Розпорядженням директора Миколаївського обласного центру зайнятості від 21.12.2004 р. на підставі акту перевірки № 35 від 11.11.2004 р. та ст. ст. 4, 38 Закону–1533 прийнято рішення про стягнення донарахованих страхових внесків в сумі 49504 грн. 10 коп. та фінансових санкцій у вигляді пені в сумі 2005 грн. 84 коп. до бюджету Фонду.

Заборгованість зі сплати внесків до Фонду в сумі 1996 грн. відповідачем погашена в позасудовому порядку.

30.05.2003 р. 3-я особа на підставі ст. 18 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі Закон 2181) прийняла рішення № 87-24-03763833/953 про списання відповідачеві боргу зі сплати страхових внесків до фонду в сумі 39 844 грн. 16 коп.

Суд першої інстанції рішення зі справи в частині відмови в задоволенні позову обґрунтував посиланням на необхідність застосування до спірних правовідносин приписів Закону–2181. Проте цей висновок є помилковим, оскільки страхові внески до Фонду не є податком чи збором у розумінні законів України про оподаткування і не можуть стягуватися в іншому порядку, ніж це передбачено Законом–1533.

Таку правову позицію викладено і в постанові Верховного Суду України від 13.09.2005 р. зі справи № 3/199.

Наведене свідчить про те, що 3-я особа не мала правових підстав для прийняття рішення № 87-24-03763833/953 від 30.05.2003 р. про списання відповідачеві боргу зі сплати страхових внесків до Фонду в сумі 39 844 грн. 16 коп. з посиланням на Закон–2181, внаслідок чого вважати це рішення законним і обґрунтованим та приймати його до уваги –неможливо.

Не заслуговують на увагу і посилання відповідача на те, що він є платником фіксованого сільськогосподарського податку, а тому не повинний сплачувати страхові внески до Фонду, так як з набранням чинності Закону–1533 всі суб’єкти підприємницької діяльності, які використовують найману працю, зобов’язані сплачувати страхові відрахування до Фонду загальнообов’язкового соціального страхування України на випадок безробіття в установлених розмірах незалежно від того, яку систему оподаткування вони обрали.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач в період з 01.01.2004 р. по 01.07.2004 р. не виконував покладені на нього Законом - 1533 обов’язки зі сплати страхових внесків, внаслідок чого, за цей період, має заборгованість перед Фондом по їх сплаті в сумі 49504 грн. 10 коп., у зв’язку з чим, відповідно до ст. 38 зазначеного Закону, повинний сплатити до бюджету Фонду не лише зазначену суму заборгованості, а ще й пеню у розмірі 2005 грн. 84 коп., що обчислюється у розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь її строк.

Наданий позивачем розрахунок боргу та пені відповідачем не оспорений ні в цілому ні за його складовими, перевірений колегією суддів та є правильними і вірними.

Крім того, розпорядження директора Миколаївського обласного центру зайнятості від 21.12.2004 р. про застосування до відповідача фінансових санкцій та стягнення заборгованості по внескам і пені ніким, в тому числі і відповідачем, не оскаржено та не опротестовано, а тому є чинним та діючим до сьогоднішнього часу.

При викладених обставинах колегія суддів вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 47508 грн. 10 коп. –заборгованості по внескам до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та 2005 грн. 84 коп. –пені.

Судові витрати по справі не підлягають стягненню з відповідача на підставі ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки при ухваленні судового рішення місцевий суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи та його висновки не відповідають обставинам справи, а також розглянув справу з порушеннями норм процесуального права, то колегія суддів вважає за необхідне це рішення скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного

судочинства України колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Новоодеського районного центру зайнятості, м. Нова Одеса, Миколаївської області –задовольнити.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 13.03.2006 року у справі № 6/47/05-нр –скасувати.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства „Південний колос”, м. Нова Одеса, Миколаївської області на користь Новоодеського районного центру зайнятості, м. Нова Одеса, Миколаївської області: 47508грн. 10 коп. –заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та 2005 грн. 84 коп. –пені.

Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя В. В. Шевченко

Судді В. В. Бєляновський

М. А. Мирошниченко