Рішення № 61445412, 16.09.2016, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/10931/16-ц

Провадження № 2/201/2567/2016

РІШЕННЯ

Іменем України

16 вересня 2016 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Наумової О.С., при секретарі Джамаловій С.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз» про визнання неправомірними дій ПАТ «Дніпрогаз» стосовно розгляду скарги від 06.06.2016, яка не розглянута обєктивно, всебічно, своєчасно, з порушенням пятиденного строку, містить недостовірні дані, не вжиті міри до реагування, не відновлені права, не надана відповідь посадовою особою вищого підпорядкування, зобовязання належним чином розглянути скаргу від 06.06.2016, стягнення моральної шкоди в сумі 2000 грн. та 50 грн. за кожен наступний день, починаючи з дати подання позову - 19.08.2016 до винесення рішення у справі, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся із позовом до Публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз» про визнання неправомірними дій ПАТ «Дніпрогаз» стосовно розгляду скарги від 06.06.2016, яка не розглянута обєктивно, всебічно, своєчасно, з порушенням пятиденного строку, містить недостовірні дані, не вжиті міри до реагування, не відновлені права, не надана відповідь посадовою особою вищого підпорядкування, зобовязання належним чином розглянути скаргу від 06.06.2016, стягнення моральної шкоди в сумі 2000 грн. та 50 грн. за кожен наступний день, починаючи з дати подання позову - 19.08.2016 до винесення рішення у справі.

В обґрунтування позову зазначив, що у відповідача на розглядів перебувала його скарга від 06.06.2016, яку він вважає по суті претензією, оскільки подана з питання газопостачання квартири, в якій він мешкає. Скарга розглянута не належним чином, не обєктивно, так як у відповіді ПАТ «Дніпрогаз» № 5570/2-2/2 від 30.06.2016 помилково стверджується, що він не є власником квартири АДРЕСА_1, хоча до скарги він додавав договір купівлі-продажу, яким підтверджується що 14.07.21995 він придбав цю квартиру у ОСОБА_2 Тому відповідь ПАТ «Дніпрогаз» містить недостовірні відомості, що суперечить вимогам ст.ст. 4, 15 Закону України «Про захист прав споживачів».

Оскільки фактично скарга є претензією, ПАТ «Дніпрогаз» повинно було розглянути її протягом 5-ти днів, що встановлено п. 37 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 2246 від 09.12.1999, а не протягом місяця. Зі скарги видно, що він подав її на попередню відповідь ПАТ «Дніпрогаз» від 30.05.2016, підписану першим заступником голови правління. Тому на згадану скаргу повинно було відповісти посадова особа вищого підпорядкування. Але відповів той же перший заступник голови правління, що суперечить ст. 17 Закону «Про звернення громадян».

Крім того позивач вважає, що йому завдана моральна шкода. Зазначає, що йому 66 років, у зв'язку з чим у нього негаразди зі здоров'ям, нервовою системою. Відповідач не прийняв належних заходів реагування, спрямованих на відновлення його прав, вчинив свавілля демонстративно, повівся нахабно, злісно, цинічно, образливо. Вказана поведінка відповідача визвала у нього хвилювання і переживання, які тривають і досі. Моральну шкоду оцінює у 2000 грн. та по 50 грн. за кожний наступний день, починаючи з дня предявлення позову по день винесення рішення.

Тому, посилаючись на норми ст. 25 Закону України «Про звернення громадян», ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 1167, 1172 ЦК України, просить позов задовольнити.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити, додатково пояснивши, що ПАТ «Дніпрогаз» з 18.01.2016 без попередження безпідставно відключило газ в частині будинку, пояснюючи це тим, що біля будинку стався виток газу, що видно з листа від 28.01.2016, але не відповідає дійсності та підтверджено актом, складеним мешканцями будинку. До цього часу постачання не відновлено, в результаті чого його квартира і ще 10 квартир будинку залишається без газу. Мешканці не можуть готувати їжу, прати одяг, задовольняти інші господарсько-побутові потреби. Після відключення газу співробітники ПАТ «Дніпрогаз» не з'являлися в будинку, неправдиво повідомляючи в різні органи про можливість відновити подачу газу, оскільки відсутній доступ до ряду квартир. Тому позивач повідомив про це місцеве відділення Антимонопольного комітету, в результаті ПАТ «Дніпрогаз» оштрафовано Рішенням від 24.05.2016 та надано 10 днів на усунення допущених порушень. Даний термін сплив, але постачання газу не відновлено.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі, надав заперечення на позов, в яких відзначив, що позов не визнає, виходячи з наступного. 08.06.2016 за № Р-20158 в Управлінні по роботі зі зверненнями громадян апарату Дніпропетровської обласної державної адміністрації №2 зареєстровано скаргу ОСОБА_1 щодо припинення та відновлення газопостачання за адресою: АДРЕСА_2. Для супроводження та контролю скаргу направлено до Управління паливно-енергетичного комплексу та енергозбереження Дніпропетровської обласної державної адміністрації, де 14.06.2016 року за вх. № 157/0/208-16 зареєстровано вказану скаргу.

16.06.2016 за № 157/0/208-16 Управління направило її до ПАТ «Дніпрогаз» для повторного розгляду.

За положеннями ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.

ПАТ «Дніпрогаз» 30.06.2016 року за № 5570/2-2/2 надало відповідь на скаргу ОСОБА_1, якою повторно повідомлено скаржника про результати розгляду порушених за зверненням питань з посиланням на підстави неможливості відновлення газопостачання у його квартирі, оскільки згідно електронної бази даних підприємства особовий рахунок № НОМЕР_1 відкрито на ім'я ОСОБА_2, а новий власник не звертався у визначеному законом порядок до ПАТ «Дніпрогаз» з питання переоформлення особового рахунку. Отже, незгода позивача з відповіддю не є підставою для задоволення його вимог.

Також вказує на те, що позивачем невірно обраний спосіб захисту порушеного права, передбачений ст. 16 ЦК України. Відповідач також вважає безпідставними вимоги про стягнення моральної шкоди, оскільки відсутнє порушене право позивача, що могло б стати підставою відшкодування такої шкоди з огляду на норми ст.ст. 23, 1167 ЦК України, п.п. 3, 4, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди». Тому просить відломити у позові повністю.

Вислухавши в судовому засіданні позивача, дослідивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог (ст. 11 ЦПК України), вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню за таких обставин.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 було подано скаргу до ПАТ «Дніпрогаз» від 06.06.2016, яка 08.06.2016 за № Р-20158 зареєстрована Управлінням по роботі зі зверненнями громадян апарату Дніпропетровської обласної державної адміністрації №2, щодо припинення та відновлення газопостачання за адресою: АДРЕСА_2. Потім скаргу направлено до Управління паливно-енергетичного комплексу та енергозбереження Дніпропетровської обласної державної адміністрації, де зареєстровано 14.06.2016 року за № 157/0/208-16, а 16.06.2016 Управління звернулося з листом № 157/0/208-16 до ПАТ «Дніпрогаз» щодо повторного розгляду звернення ОСОБА_1

У скарзі позивача від 06.06.2016 йдеться про наступне. В частині будинку за адресою: м. Дніпро, вул. Жуковського, 39/41, безпідставно відключено газопостачання та до цих пір не відновлено, в результаті чого мешканці не можуть готувати їжу, прати одяг і задовольняти господарсько-побутові потреби. З цього приводу він направляв до облдержадміністрації скаргу від 14.05.12016, яку переадресовано до ПАТ «Дніпрогаз». Відповіддю від 30.05.2016, яка надана йому та облдержадміністрації повідомлено, що співробітників ПАТ «Дніпрогаз» не пускають в будинок для відновлення постачання газу мешканці квартир № 22 та 26, що не відповідає дійсності. Так, в Рішенні від 24.05.2016 Адміністративної колегії Дніпропетровського відділення Антимонопольного комітету вказано, що ПАТ «Дніпрогаз» не має доказів про недопуск, адже його співробітники не складали відповідних актів про недопуск в квартири, у звязку з чим ПАТ «Дніпрогаз» оштрафовано за тривале, безпідставне непоновлення постачання газу в будинок після його відключення 18.01.2016. Також у даній відповіді ПАТ «Дніпрогаз» стверджує ніби то власником квартири № 26 у будинку є ОСОБА_2, що не відповідає дійсності, адже остання продала позивачу (ОСОБА_1О.) дану квартиру ще у 1995 році. Тоді ж вона виписалася з неї та залишила місце проживання, що підтверджується договором купівлі-продажу та 2-ма листами Жовтневого РВВС. Це відомо ПАТ «Дніпрогаз» давно, так як ще у 2011 році ПАТ «Дніпрогаз» зверталося до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по квартирі № 26. Твердження ПАТ «Дніпрогаз» про витік газу 18.01.2016 в будинку не відповідає дійсності, оскільки ніхто з мешканців запах газу того дня не відчував, не дзвонив в аварійну службу. У документах ПАТ «Дніпрогаз» зазначено, що запах газу був на вулиці. Газова труба знаходиться з іншого боку будинку, у дворі, біля його під'їзду, тому відчути запах газу на вулиці не можливо. Перехожі зателефонувати до аварійної служби не могли, так як двір закритий металевими воротами з кодовим замком. У документах ПАТ «Дніпрогаз» щодо витоку газу 18.01.2016 немає жодного підпису співробітників. Отже, постачання припинено безпідставно, з метою вимагання у мешканців будинку грошових сум. Тим самим ПАТ «Дніпрогаз» зловживає своїм монопольним становищем. Заявник просив скаргу не пересилати, а перевірити її своїми силами.

На вказано скаргу ПАТ «Днірогаз» листом від 30.06.2016 № 5570/2-2/2 повідомлено, що 18.01.2016 виробничо-експлуатаційною службою №1 (ВЕС-1), були відключені квартири № 22, 23, 26, 27, 30, 31, 34, 35, 38, 39 будинка №39/41 по вул. Жуковського для виконання невідкладних позапланових ремонтних робіт на системі газопостачання. Робота виконувались не виходячи за межі договірних відносин між споживачем газу та ПАТ «Дніпрогаз». Відключення квартир від системи газового постачання відбувалося на підставі п. 6 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.1999 № 2246, яким передбачено припинення газопостачання при проведенні планово-профілактичного обслуговування та/або капітального ремонту систем газопостачання.

Згідно розділу 7 п. 7.17 Правил безпеки систем газопостачання (ПБСГ) всі обєкти систем газопостачання і газове обладнання перед їх підключенням до діючих газопроводів, а також після ремонту підлягають зовнішньому огляду і опресовуванню повітрям. Пуск газу в газопровід без його зовнішнього огляду та контрольного опресовування не допускається.

Підключення квартир до системи газопостачання виконується після надання допуску для обстеження внутрішньобудинкової системи газопостачання, усунення раніше виявлених технічних порушень (при наявності) і проведення повторного контрольного опресування в усіх квартирах, розташованих по газовому стояку (тому що при існуючий системі газопостачання підключення включення окремих квартир неможливо).

Станом на 23.05.2016 для відновлення газопостачання в квартирі № 26 по вул. Жуковського, б. 39/41, а також квартирах № 22, 23, 27, 30, 31, 34, 35, 38, 39 необхідно мешканцям квартир № 22, 26 надати доступ представникам ПАТ «Дгірогаз» для обстеження внутрішньобудинкової системи газопостачання квартир.

Водночас повідомлено, що за адресою АДРЕСА_3. згідно електронної бази даних, власником квартири (особовий рахунок № НОМЕР_1) обліковується ОСОБА_2 Прилади: газова плита ПГ-4, водонагрівач проточний і газовий (ВПГ), заборгованість за спожитий природній газ складає 642,75 грн. При спробі робітниками ПАТ «Дніпрогаз» 08.06.2016 провести роботи з обстеження газопроводів і газових приладів, з'ясувалось, що платники кв. 22 та 26 відсутні. Складено акт.

Суд зазначає, що згідно ст.ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до вимог ст. 16 ЦК України, на законодавчому рівні закріплені способи захисту цивільних прав та інтересів, а тому є не зрозумілим, яке саме право позивача порушено та у який спосіб він просить його захистити та поновити.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміються закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України. Особа, право якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Згідно ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Отже визнання неправомірними дій ПАТ «Дніпрогаз» стосовно розгляду скарги, зобовязання належним чином розглянути скаргу, не відповідають способам захисту прав, передбачених ст. 16 ЦК України, тому не підлягають встановленню у судовому порядку (Постанова Верховного Суду України від 10 жовтня 2012 року № 6-110цс12).

Крім того, Правилами надання населенню послуг з газопостачання, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.1999 № 2246 (втратила чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України№ 442 від 13.07.2016, але була чинною на день подання та розгляду скарги) визначено права та обов'язки газопостачального підприємства та споживачів та встановлено особливий порядок вирішення спірних питань.

Пунктом 37 Правил передбачено, що у разі порушення газопостачальним (газорозподільним) підприємством цих Правил та умов договору споживач подає одній із зазначених організацій претензію, складену у довільній формі. Газопостачальне (газорозподільне) підприємство повинне протягом п'яти днів усунути порушення чи надати споживачеві обгрунтовану відмову.

Згідно із п. 4 Правил послуги з газопостачання надаються споживачеві на підставі договору, що укладається між ним та газопостачальним і газорозподільним підприємствами відповідно до типового договору, затвердженого у встановленому порядку. Договір підписується газопостачальним і газорозподільним підприємствами і споживачем протягом 14 календарних днів.

На підставі п. 32 згаданих Правил між сторонами (газопостачальником і споживачем) укладається договір у письмовій формі, на підставі якого відкривається споживачеві особовий рахунок.

Отже, за кожним абонентом-споживачем закріплено особовий рахунок та покладено на нього обов'язок щодо заключення трьохстороннього договору про надання послуг з газопостачання відповідно до типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2015 року №74 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України та визнання таким, що втратив чинність, Порядку встановлення роздрібних цін на природний газ для населення».

Як вбачається зі скарги позивача, в ній відсутні посилання на порушення пунктів Правил, на конкретні пункти договору газопостачання. Позивач взагалі не посилається на договір, укладений із газопостачальником та не надав його в судове засідання. В скарзі йдеться про неправомірність поведінки ПАТ «Дніпрогаз» при здійсненні відключення газу недостовірність інформації у відповіді щодо підстав припинення газопостачання, витоку газу 18.01.2016, власника квартири № 26, яку він спростовує інформацією з Рішення від 24.05.2016 Дніпропетровського відділення Антимонопольного комітету. Заявник просить розглянути скаргу, а не відновити порушенні норми Правил та умов договору.

Водночас, відповідно до ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам.

Згідно ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Отже, суд не приймає доводи позивача про те, що дана скарга є претензією та повинна розглядати у пятиденний термін, оскільки вона не містить посилань на порушення газопостачальним Правил надання населенню послуг з газопостачання та умов договору.

Стосовно посилань позивач про поручення вимог ст. 17 Закону України «Про звернення громадян» при розгляді його повторної скарги тією ж посадовою особою, а не особою вищого підпорядкування, суд зазначає, що згідно із ч. 1 ст. 17 Закону України «Про звернення громадян» скарга на рішення, що оскаржувалось, може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням.

Як видно зі скарги від 06.06.2016 вона адресована до Дніпропетровської обласної державної адміністрації, зареєстрована в Управління по роботі зі зверненнями громадян.

Водночас ПАТ «Дніпрогаз» є підприємством системи паливно-енергетичного комплексу України, керується в своїй діяльності законами України та відповідними нормативно-правовими актами Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

Статтею 152 ЦК України визначено поняття акціонерного товариства. Це господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями. Акціонерне товариство самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном.

Відповідно до ст. 161 ЦК України виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом.

Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ГК України управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI, посадовими особами органів акціонерного товариства є фізичні особи - голова та члени наглядової ради, виконавчого органу, ревізійної комісії, ревізор акціонерного товариства, а також голова та члени іншого органу товариства, якщо утворення такого органу передбачено статутом товариства.

З наведених норм випливає, що ПАТ «Дніпрогаз» є самостійним підприємством, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями і не підпорядковане Дніпропетровської обласної державної адміністрації. Посадові особи Дніпропетровської обласної державної адміністрації не є особами вищого підпорядкування відносно посадових осіб ПАТ «Дніпрогаз». Отже, облдержадміністрацією цілком підставно скаргу направлено до Управління паливно-енергетичного комплексу та енергозбереження Дніпропетровської обласної державної адміністрації, де 14.06.2016 за № 157/0/208-16 її зареєстровано, а вже 16.06.2016 за № 157/0/208-16 передано ПАТ «Дніпрогаз» для повторного розгляду. Скарга підписана першим заступником голови правління, який є посадовою особою, головою виконавчого органу акціонерного товариства і має відповідне право розглядати звернення громадян та підписувати відповіді.

Отже, ПАТ «Дніпрогаз» 30.06.2016 за № 5570/2-2/2 в межах своїх власних повноважень надало письмову відповідь на скаргу ОСОБА_1, якою повторно повідомлено скаржника про результати розгляду питань.

Суд також доходить висновку про безпідставність вимог про стягнення моральної шкоди, оскільки відсутнє порушене право позивача, що могло б стати підставою відшкодування такої шкоди з огляду на норми ст.ст. 23, 1167 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. У відповідності до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі - Постанова), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Пунктом 4 Постанови встановлено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачці, з яких міркувань вона виходила, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Пункт 5 Постанови встановлює, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. У позовній заяві відповідні докази відсутні.

Відповідно до ст. 179 ЦПК України, предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», в судовому засіданні необхідно дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Встановлено, що позивачем суду не надано жодного доказу на підтвердження порушення його споживчого права через одержання відповіді на звернення, яке його не влаштовує, не надано доказів спричинення шкоди та не обґрунтовано розмір цієї шкоди

Оскільки в судовому засіданні не встановлено наявності вини ПАТ «Дніпрогаз», тому не обґрунтованими є доводи позивача про завдання моральної шкоди через відсутність наслідків заподіяння такої шкоди, передбаченої положеннями ст. 23 ЦК та відсутністю доказів якими підтверджується заявлена вимога в цій частині.

Той факт, що позивач не погоджується зі змістом відповіді на звернення не означає, що його порушені права слід захистити саме у спосіб обраний ним при зверненні до суду.

Оскільки суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову, то судові витрати відповідно до ст. 88 ЦПК України, відносяться за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.10, 11,60, 209, 213-215, 259 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз» про визнання неправомірними дій ПАТ «Дніпрогаз» стосовно розгляду скарги від 06.06.2016, яка не розглянута обєктивно, всебічно, своєчасно, з порушенням пятиденного строку, містить недостовірні дані, не вжиті міри до реагування, не відновлені права, не надана відповідь посадовою особою вищого підпорядкування, зобовязання належним чином розглянути скаргу від 06.06.2016, стягнення моральної шкоди в сумі 2000 грн. та 50 грн. за кожен наступний день, починаючи з дати подання позову - 19.08.2016 до винесення рішення у справі відмовити.

Вступна та резолютивна частини рішення прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 16 вересня 2016 року. Рішення у повному обсязі cкладено 21 вересня 2016 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.С. Наумова