Ухвала суду № 61437350, 21.09.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 371/981/15-к Головуючий у І інстанції ГаврищукПровадження № 11-сс/780/467/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 21.09.2016

УХВАЛА

Іменем України

21 вересня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі

головуючого судді: Капічон О.М.

суддів: Сливи Ю.М., Свінціцької О.П.,

секретаря : Шийки Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу представника цивільних позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Миронівського районного суду Київської області від 19 серпня 2016 року, якою клопотання представника цивільних позивачів про накладення арешту на майно засудженого залишено без задоволення,

В С Т А Н О В И Л А:

18 серпня 2016 року до Миронівського районного суду Київської області надійшло клопотання представника цивільних позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3М - адвоката ОСОБА_4, в якому він просить постановити ухвалу по кримінальній справі № 371/981/15-к (кримінальне провадження №1204110220000585 від 22 листопада 2014 року) за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 286 КК України, якою накласти арешт на все рухоме і нерухоме майно засудженого ОСОБА_5 та заборонити останньому його відчужувати.

Ухвалою слідчого судді Миронівського районного суду Київської області від 19 серпня 2016 року було відмовлено у задоволенні вказаного клопотання. Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що системний аналіз чинного законодавства переконує слідчого суддю у тому, що належним способом забезпечення захисту чи відновлення права цивільних позивачів є механізм, визначений Законом України «Про виконавче провадження» в межах якого передбачено інститут арешту майна боржника у разі його ухиляння від виконання рішення суду. Представником цивільних позивачів не надано жодного доказу, що ОСОБА_5 ухиляється від виконання вироку суду.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник цивільних позивачів адвокат ОСОБА_4, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою задовольнити вимоги його клопотання, зокрема, накласти арешт на все рухоме те нерухоме майно засудженого ОСОБА_5 та заборонити останньому його відчужувати. Вимоги обґрунтовує тим, що вказана ухвала є незаконною через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК України), а тому підлягає скасуванню із постановленням нової ухвали про задоволення вимог його клопотання. Зокрема вказує, що з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, тобто забезпечення виконання попередньо прийнятих судових рішень в частині цивільного позову, зокрема, стягнення із засудженого на користь цивільних позивачів грошових коштів, необхідно накласти арешт на все рухоме і нерухоме майно засудженого ОСОБА_5 та заборонити його відчуження. Також зазначає, що норма, на яку посилається суд першої інстанції, регулює питання не щодо кола осіб, на майно яких може бути накладено арешт, а щодо кола осіб при поданні клопотання про арешт майна. На думку представника, до вказаного переліку не внесено засудженого, оскільки у випадку подання клопотання про арешт майна засудженого, зазначення розміру шкоди та подання доказів не є необхідним через те, що у випадку набрання сили обвинувальним вироком суду і автоматичного набуття обвинуваченим статусу засудженого розмір такої шкоди і докази її завдання вже є встановлені таким вироком і подання додаткових доказів не є необхідним. Адвокат зазначає, що позиція слідчого судді щодо відсутності доказів ухилення засудженого від виконання вироку суду щодо цивільних позовів також є грубим порушенням норм кримінального процесуального закону, оскільки таких вимог не передбачено жодною статтею КПК, а в ході судового розгляду справи засуджений категорично не визнавав цивільні позови.

Заслухавши доповідача, перевіривши судове рішення в межах апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.

Системний аналіз положень ст. 132 КПК України, зокрема, частини 2 цієї статті, в якій зазначено, що клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, дає можливість прийти до висновку, що заходи забезпечення кримінального провадження можуть бути застосовані на стадії досудового слідства.

Так, відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, слідчий суддя суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому КПК України, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Пунктом 10 частини 1 ст. 3 КПК України визначено, що кримінальне провадження це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у звязку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Як зазначає слідчий суддя та апелянт, вироком Макарівського районного суду Київської області від 03 червня 2016 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено покарання у вигляді обмеження волі строком на 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік. На підставі ст. 75 КК України засудженого звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, якщо він протягом двохрічного іспитового строку не вчинить нового злочину. Судом першої інстанції було частково задоволено цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 та стягнуто із засудженого матеріальну шкоду у розмірі 2 993,40 грн. та 4 500,00 грн. моральної шкоди, а всього стягнуто 7 493,40 грн., цивільний позов ОСОБА_3М, залишено без задоволення.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 17 серпня 2016 вказаний вирок змінено в частині цивільного позову, а саме: стягнуто з ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 40 000 грн., а також на користь цивільного позивача ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 6 тис. грн.; в решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.

Вирок щодо ОСОБА_5 набрав законної сили 17 серпня 2016 року і, як наслідок, кримінальне провадження щодо нього є закінченим.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що заявлене представником цивільних позивачів клопотання про накладення арешту на майно засудженого перебуває поза межами компетенції слідчого судді, оскільки кримінальне провадження є завершеним і подальше вирішення викладеного повинно відбуватися в порядку, передбаченому Розділом VІІІ КПК України.

За таких обставин ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали, якою провадження за клопотанням представника цивільних позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4О про накладення арешту на майно засудженого слід закрити.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 409, 412, 419, 422 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника цивільних позивачів задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Миронівського районного суду Київської області від 19 серпня 2016 року про залишення без задоволення клопотання представника цивільних позивачів про накладення арешту на майно засудженого скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою провадження за клопотанням представника цивільних позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4О про накладення арешту на майно засудженого закрити.

С У Д Д І :

_____ ______ ____

О.М. ОСОБА_6 ОСОБА_7 Свінціцька