Рішення № 61435584, 20.09.2016, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/620/16-ц

провадження у справі № 2/0285/633/16

20 вересня 2016 року м. Новоград-Волинський

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді…………....ОСОБА_1

за участю секретаря...…….....ОСОБА_2

сторін:

представника позивача……...ОСОБА_3

представника відповідачів….Фрегера Г.Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк»

до ОСОБА_4, ОСОБА_5,

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

29.02.2016 року позивач звернувся до суду з позовом у якому просить стягнути із відповідачів заборгованість за договором про надання кредиту у розмірі 1633184 грн. 10 коп. та судовий збір.

В обґрунтування позову зазначає, що 22 серпня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», правонаступником якого є позивач та ОСОБА_4М, було укладено кредитний договір № 245/ФКВ-07 на суму 39598,80 дол. США строком до 21 серпня 2014 року зі сплатою 9,5 % річних (далі - Договір). В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором, між ТОВ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_5Г.(Поручитель), ОСОБА_4 (Боржник) був укладений договір поруки № 245/Zфпор-07 від 22.08.2007 року (далі Договір поруки).

30.06.2010 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Укрпромбанк» та Національним банком України укладено договір про передачу активів та кредитних зобов`язань Укрпроманку на користь Дельтабанку. Відповідно до умов вказаного договору Банк свої зобовязання перед відповідачами виконав в повному обсязі. Останні, в свою чергу, порушили свої договірні зобовязання та ухиляються від їх виконання, у звязку з чим виникла заборгованість в розмірі 1633184,10 грн.

В судовому засіданні представник відповідачів просив повністю відмовити в задоволенні позову, оскільки позивачем було пропущено строк позовної давності для звернення до суду.

Представник позивача в судовому позовні вимоги підтримав повністю з підстав, зазначених в позові, просить їх задовольнити, не погоджується з твердженням представника позивача щодо порушення строку позовної давності.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, судом встановлено наступне.

22 серпня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український

промисловий банк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 245/ФКФ-07, за яким останній отримав кредит у розмірі 39598,80 дол.США, строком до 21 серпня 2014 року, зі сплатою процентів у розмірі 9,5% річних.

Відповідно до п. 2.4 договору, повернення кредиту здійснюється щомісячно частинами в розмірі не менше як 471,41 дол. США по 20 число кожного місяця.

В забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за Кредитним договором між

ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_1) був укладений

Договір поруки №245/Zфпор-07 від 22.08.2007 року.

30 червня 2010 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та ТОВ «Укрпромбанк» та Національним ОСОБА_6 України з метою захисту інтересів Держави та повернення коштів виданих НБУ під рефінансування було укладено Договір про передачу активів та кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь ОСОБА_6.

Таким чином, відповідно до умов Договору про передачу активів та кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь ОСОБА_6 у зобов'язанні Позичальника за Кредитним договором відбулася заміна кредитора, а Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» набуло статусу нового кредитора за вказаним договором.

Як вбачається із матеріалів справи відповідачі належним чином не виконали свого зобовязання передбаченого кредитним договором внаслідок чого станом на 08.02.2016 року виникла заборгованість на суму 1633184 грн. 10 коп., крім того кредиторами згідно розрахунку заборгованості не було сплачено жодного платежу за період з 01.07.2010 по 08.02.2016 року.

Відповідно до ч.1 ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю в три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлено спеціальну позовну давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права чи про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Так, за зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина пята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припиненням дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Аналізуючи норми статей 261, 530, 631 ЦК України, слід дійти висновку про те, що в разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу до закінчення строку виконання останнього зобовязання має право заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини позики, що підлягає сплаті разом з нарахованими відсотками, а також стягнути несплачені до моменту звернення кредитора до суду з позовом щомісячні платежі (з відсотками) в межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. В останньому випадку, перебіг позовної давності буде починатись залежно від закінчення строку сплати кожного зі щомісячних платежів.

Отже, у разі неналежного виконання позичальником зобовязань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначене періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 6 листопада 2013 року (№ 6-116цс13), 19 березня 2014 року (№ 6-20цс14), 18 червня 2014 року (№ 6-61цс14), 3 червня 2015 року (№ 6-31цс15).

Із матеріалів справи вбачається, що про порушення свого права банк дізнався 01.07.2010 року. Із цього моменту не було здійснено жодного платежу у погашення заборгованості за кредитом, а тому позовна давність з цього часу не переривалася.

Із позовом про стягнення заборгованості за кредитом банк звернувся лише 29.02.2016 року, тобто за спливом позовної давності.

Відповідно до ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а відтак у даному випадку строк позовної давності сплив ще у 2013 році, однак, позовну заяву подано лише у лютому 2016 року (а.с.2).

Як зазначено в п. 31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин №5 від 30.03.2012року, оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та вимоги ЦК щодо позовної давності застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Відтак, суд приходить до висновку про відсутність поважних причин пропуску строку, оскільки позивачем не доведено поважності причин пропуску позовної давності, що сплинув у даних правовідносинах.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що строк позовної давності щодо вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором є пропущеним, про що заявив представник відповідачів, підстав для визнання поважними причин пропуску позовної давності суд не знайшов, а тому у стягненні заборгованості за кредитним договором у розмірі 1633184,10 грн. слід відмовити.

Керуючись статтями 3, 10, 11, 15, 57-60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором 245/ФКВ-07 від 22.08.2007 року в загальній сумі 1633184,10 грн. відмовити у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Житомирської області через Новоград-Волинський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя Л. Й. Савицька