Ухвала суду № 61435239, 15.09.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/178/16 Справа № 185/8507/14-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Бровченко Л.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі

головуючого: Бровченко Л.В.,

суддів: Сенченко І.М., Іванової А.П.,

при секретарі: Солодовник О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційного суду кримінальне провадження щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, маючого на утриманні неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого приватним підприємцем, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

засудженого за п.п.6,12 ч.2 ст.115 КК України до пятнадцяти років позбавлення волі, ч.2 ст.289 КК України до семи років позбавлення волі з конфіскацією всього його майна.

На підставі ч.1 ст.70 КК України остаточно призначено пятнадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього його майна.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6, працюючого в ПАТ «Павлоградвугілля» «ШУ «Тернівська» шахта Західно-Донбаська» електрослюсарем,прожив.за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий:

16 липня 2013 року Тернівським міським судом Дніпропетровської області за ч.1 ст.309 КК України до штрафу у розмірі 1000 грн.,

засудженого за п.п.6,12 ч.2 ст.115 КК України до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією всього його майна, за ч.2 ст.289 КК України до семи років позбавлення волі з конфіскацією всього його майна.

На підставі ч.1 ст.70 КК України остаточно призначено дванадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього його майна.

Відповідно до ст.72 КК України вирок Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 16 липня 2013 року у вигляді штрафу в сумі 1000 грн. виконувати самостійно.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_8, не працюючого, інвалід 3-ї групи, має неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_9, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_10, раніше неодноразово судимого:

08 липня 2013 року Тернівським міським судом Дніпропетровської області за ч.2 ст.310 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік 6 місяців,

10 грудня 2013 року Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч.2 ст.263, ст.71 КК України до трьох років семи місяців позбавлення волі,

засудженого за п.п.6,12 ч.2 ст.115 КК України до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією всього його майна, за ч.2 ст.289 КК України до семи років позбавлення волі з конфіскацією всього його майна.

На підставі ч.1 ст.70 КК України остаточно призначено дванадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього його майна.

Відповідно до ч.1 ст.71 КК України остаточно призначено дванадцять років шість місяців позбавлення волі з конфіскацією всього його майна.

За апеляційними скаргами прокурора, який приймав участь при розгляді справи судом першої інстанції ОСОБА_5, захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_2, обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2015 року.

За участю сторін кримінального провадження:

прокурора Чернобривець Ю.М.,захисників ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_4, перекладача ОСОБА_10 обвинувачених ОСОБА_2,ОСОБА_3,ОСОБА_4

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційних скаргах та в доповненнях до них:

прокурор, який приймав участь при розгляді справи судом першої інстанції ОСОБА_5 вважає вирок суду незаконним внаслідок невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, та є необґрунтованим і невмотивованим. Суд порушив ч.ч.1,3 ст.370 КПК України, у мотивувальній частині вироку послався на висновки експертів не зазначивши їх назви, номер конкретної експертизи та дату її проведення. Просить вирок суду змінити, доповнити мотивувальну частину вироку словами: «Висновок експерта №615 від 20 червня 2014 року, висновок експерта №614 від 18 червня 2014 року, висновок експерта №436 від 24 червня 2014 року, висновок експерта №433 від 25 червня 2014 року».

В доповненні до апеляційної скарги прокурор зазначив, що вирок підлягає зміні у звязку з неправильним застосуванням кримінального закону, істотним порушенням кримінально-процесуального закону, невідповідністю висновків суду фактичним обтавинам справи.

При постановленні вироку судом застосовано кримінальний закон, який не підлягав застосуванню, оскільки в діях ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 відсутня така кваліфікуюча ознака, передбачена ч.2 ст.289 КК України, як заподіяння значної матеріальної шкоди. Судом не враховано, що автомобіль засудженими не знищено, його було вилучено та передано потерпілій ОСОБА_11 Вирок просить змінити, виключити з кваліфікації дій обвинувачених за ч.2 ст.289 КК України таку кваліфікуючу ознаку, як «заподіяння значної матеріальної шкоди»;

захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, вважає вирок суду необґрунтованим та незаконним внаслідок невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи. Пояснення лікаря ОСОБА_12 відповідно до описки в лікарському свідоцтві про смерть 01 червня 2014 року, свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2, протоколу огляду від 01 червня 2014 року, 2-х додаткових протоколів огляду місця події від 02 червня 2014 року, протоколу огляду місця події від 06 червня 2014 року, висновків експерта №227 від 27 червня 2014 року, №313к від 03 червня 2014, №614 від 18 червня 2014, №433 від 25 червня 2014 року являються недопустимими доказами і посилання суду на них безпідставне. В діях ОСОБА_2 відсутній склад злочину. Просить вирок суду скасувати, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 закрити в звязку з тим, що не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості для їх отримання;

обвинувачений ОСОБА_2 вважає вирок суду незаконним. Вина не доведена. Докази добуті незаконним шляхом. На досудовому слідстві застосовувалися недозволені методи ведення слідства. Йому безпідставно відмовили в задоволенні клопотання про виклик до суду експертів імунолога та цитолога. В судово-медичній експертизі невірно зазначена дата вбивства 01 червня 2014 року, в матеріалах кримінального провадження зазначена дата скоєння злочину 31 травня 2014 року. Просить вирок суду скасувати;

обвинувачений ОСОБА_4 вважає вирок суду в частині призначеного покарання суворим. Суд не взяв до уваги порушення на досудовому слідстві;

обвинувачений ОСОБА_3 вину визнає повністю, розкаюється в тому, що пішов на поводу у ОСОБА_2, після скоєного вбивства він був наляканий, тому виконував всі його вказівки. Вважає вирок суду незаконним, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Він не приймав участь при розподіленні ролей співучасників злочину. Злочин він скоїв не усвідомлюючи своїх дій, він на 10 років молодше своїх співучасників, однак суд не взяв до уваги дані показання. Суд призначив занадто суворе покарання, неправильно застосував положення ст.65 КК України, не врахував дані про особу, те що він характеризується позитивно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має на утриманні батька інваліда 2 групи, раніше не судимий. Просить вирок суду, в частині призначення покарання, змінити, призначити більш мяке покарання.

Вироком суду ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 визнані винними та засуджені за те, що 31 травня 2014 року ОСОБА_2 вступив в попередню змову з ОСОБА_3 та ОСОБА_16, направлену на умисне вбивство ОСОБА_17, з корисливих мотивів.

Так, 31 травня 2014 року приблизно о 16.00 год. ОСОБА_3 та ОСОБА_16, прибули на вул. Харківську, поблизу супермаркету «АТБ», розташованому в м. Тернівка, де під приводом поїздки до дачного товариства «Самарчанка», розташованого за селом Богданівка Павлоградського району Дніпропетровської області, підійшли до раніше не знайомого таксиста ОСОБА_17

Після домовленостей на перевозку до зазначеного ними місця ОСОБА_2, скориставшись довірою до нього з боку ОСОБА_17, заздалегідь визначивши зручне положення для заподіяння смерті останньому, сів на заднє пасажирське сидіння, розташоване за водієм, після чого спільно із ОСОБА_16 та ОСОБА_3 виїхали з м. Тернівка і попрямували у бік с. Богданівка Павлоградського району.

Приблизно о 16год. 20хв. ОСОБА_3, вибравши безлюдне місце і переконавшись у відсутності зустрічного і попутного транспорту, а так само проходячих повз громадян, попросив ОСОБА_17 зупинити автомобіль на узбіччі, тим самим відволік увагу останнього. В цей час, ОСОБА_2, після зупинки автомобіля, з метою будь-якого стримування волі до опору та доведення злочинного наміру до кінця, раніше заготовленим ножем, умисно наніс ОСОБА_17 не менше 4 ударів в область черевної порожнини справа. Під час нанесення ударів, потерпілий ОСОБА_17, відчинивши двері автомобіля, став тікати пустирем. ОСОБА_2, наздогнав ОСОБА_17 повалив його на спину, та наніс не менше 5 ударів ножем в область важливо життєвих органів - грудної клітини і шиї. В свою чергу ОСОБА_16 став обшукувати вищевказаний автомобіль.

Від сукупності нанесених травм потерпілому ОСОБА_17 згідно з висновками судово-медичної експертизи № 227 від 27 червня 2014 року були причинені тілесні ушкодження у вигляді: різаних ран шиї три, повне пересічення сонної артерії та яремної вени, відділення язика та під'язичної кістки від щитовидного хряща, дві колото-різані рани грудної клітини, пошкодження верхньої долі лівої легені, лівосторонній гемоторакс, чотири рани - три з яких, проникає в черевну порожнину справа, різані рани 2,3,4-го пальців по долонній поверхні правої кисті. Тілесні пошкодження у вигляді різаної рани шиї з пересіченням судин шиї, органокомплекса шиї, проникаюче колото-різане поранення грудної клітини з пошкодженням лівої легені, проникаюче колото-різане поранення правої половини живота з пошкодженням сальника оцінюються, як тяжкі тілесні пошкодження за ознакою небезпечності для життя в момент заподіяння та як такі, що сприяли настанню смерті потерпілого.

Смерть ОСОБА_17 настала 31 травня 2014 року приблизно о 17.00 годині на місці скоєння злочину.

Далі, ОСОБА_2 разом з ОСОБА_16 та ОСОБА_3, після протиправного позбавлення життя потерпілого ОСОБА_17, заволоділи особистим його майном, а саме: грошовими коштами в сумі 370 грн., а з метою приховування скоєного злочину, заволоділи транспортним засобом «Опель Астра», спричинивши потерпілому значну матеріальну шкоду на суму 80774,10 грн.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважав за необхідне вирок суду змінити, доповнити мотивувальну частину вироку словами: «Висновок експерта №615 від 20 червня 2014 року, висновок експерта №614 від 18 червня 2014 року, висновок експерта №436 від 24 червня 2014 року, висновок експерта №433 від 25 червня 2014 року, та виключити з кваліфікації дій обвинувачених кваліфікуючу ознаку, заподіяння значної матеріальної шкоди, пояснення обвинуваченого ОСОБА_2, який просив вирок суду скасувати, захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, підтримала апеляційну скаргу обвинуваченого та захисника ОСОБА_6 та просила вирок суду скасувати, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 закрити, обвинуваченого ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_8, які просили вирок суду змінити в частині призначеного покарання, призначити більш мяке покарання, обвинуваченого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_9, просили вирок суду скасувати, проаналізувавши доводи, викладені в апеляціях, доповненнях до них та в судовому засіданні, співставивши їх з наявними в справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора та доповнення до неї підлягають задоволенню, апеляції захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_2, обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Висновки суду щодо винності ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у вчиненні умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, та у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб, за який їх засуджено, за обставин, викладених у вироку, суд зробив на основі доказів, ретельно досліджених у судовому засіданні і дані висновки є правильними.

Незважаючи на те, що захист та обвинувачені заперечували причетність останніх до скоєного, однак вина ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у скоєному була встановлена судом на підставі сукупності доказів в судовому засіданні, а саме:

показаннями в судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_4, з яких видно, що 31 травня 2014 року в м. Тернівка вони наняли таксі для поїздки, під час поїздки він посварився з водієм таксі із за старого боргу, який йому повинен був повернути ОСОБА_17, на момент сварки у нього ножа не було, хто вбив ОСОБА_17 він не бачив;

показаннями в судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_3, з яких видно, що 31 травня 2014 року він зустрівся з ОСОБА_4 біля 12.00 13.00 год., пішли купили пиво. Потім підійшов ОСОБА_2 та запропонував поїхати в Богданівку, вони підійшли до АТБ та зразу сіли в таксі. ОСОБА_4 сів на переднє пасажирське сидіння, а він позаду ОСОБА_4, ОСОБА_2 сидів позаду водія. ОСОБА_2 попросив водія зупинитися, вийшов з машини, коли він повернувся ні водія, ні ОСОБА_2 не було. Коли він розмовляв з ОСОБА_4, підійшов ОСОБА_2, який був вимазаний у кров та сказав, що побився і сказав їхати. Він сів за кермо, і вони поїхали в Богданівку, ОСОБА_2 купив горілку і вони поїхали в м. Павлоград через посадку, де він зрозумів що вони угнали автомобіль. Коли ОСОБА_2 після бійки підійшов до машини у нього була заляпана у кров кофта, він був схвильований, нервовий і очі випучені. ОСОБА_17 зупинив автомобіль за його проханням. Коли вони пили пиво та їли рибу у них був ножичок ОСОБА_4, він його з дому взяв, біля 12 см. розкладний. Чи був цей ножичок у когось під час їзди у автомобілі, він не памятає у нього його точно не було. ОСОБА_2 під час їзди спорився з водієм.

Коли він попросив водія зупинити автомобіль, той зупинився на узбіччі. Коли ОСОБА_2 вийшов з машини, то вони були в автомобілі.

Вони находилися на землі, а ОСОБА_4 перебував у цей час на передньому пасажирському сидінні. Водія він не бачив, так як його не було видно, коли вони билися він нічого не чув, бо був дощ.

показаннями обвинуваченого ОСОБА_2, з яких видно, що 31 травня 2014 року зустрівся з ОСОБА_4 та ОСОБА_3, після чого він пішов домовитися з таксистом о поїздці. Сівши в машину, хто куди сяде заздалегідь вони не оговорювали, так як ні якого умислу щоб спричинити шкоду ОСОБА_17 у них не було і його майном ні хто не планував заволодіти. На момент посадки і подальшої дороги ножа у нього не було, і ніхто йому ніж не передавав. По дорозі у нього з ОСОБА_17 виникла сварка із за старого боргу, який він йому повинен був повернути. Після чого ОСОБА_17 почав ображати його і його сімю. Зупинивши машину ОСОБА_17 вибіг на вулицю і витяг його з машини.

Скільки тривала бійка він не знає, про те, що він вбив ОСОБА_17 не може стверджувати, так як бійку з ОСОБА_17 він точно не памятає. ОСОБА_17 у нього умислу вбивати не було, про те, що він помер йому стало відомо 01 червня 2014 року в Тернівському міському управлінні міліції. Бійку спровокував сам ОСОБА_17, цінностей і речей належних ОСОБА_17 він не брав.

поясненнями судмедексперта ОСОБА_12, який суду показав, що у потерпілого ОСОБА_17 були різані рани шиї, колото-різане поранення живота, грудної клітини, пальців. Помер потерпілий від дії колото-ріжучого предмета. Труп розтинався 02 червня 2014 року, а смерть настала за 24-48 годин до розтину. Смерть дійсно можливо була 31 травня 2015 року, а ні як зазначено в лікарському свідоцтві про смерть від 01 червня 2014 року, скоріше це була описка в лікарському свідоцтві про смерть.;

поясненнями свідка ОСОБА_13, який суду показав, що 01 червня 2014 року біля 10.00 години ранку зателефонувала його дружина і сказала, що ОСОБА_17 не вийшов на роботу. Потім йому зателефонували з м. Павлограда і повідомили, що знайшли автомобіль ОСОБА_18. Згодом працівники міліції йому сповістили, що знайшли труп ОСОБА_17;

поясненнями свідка ОСОБА_14, в суді, з яких видно, що до них ОСОБА_17 приїхав біля 15.00 години 31 травня 2014 року, поїв і ліг спати. Через хвилин 10 йому зателефонували з таксі і він уїхав. Вона телефонувала йому біля 22.00 години, він не відповідав. Біля 19.00 години 01 червня 2014 року їй зателефонував ОСОБА_13 і сказав, що її чоловіка зарізали;

поясненнями свідка ОСОБА_15 проте, що 31 травня 2014 року біля 11.00 години ОСОБА_4 прийшов додому, переодягнувся, взяв ніж і пішов. Вона спитала для чого ніж, він сказав рибу порізати. Ніж був складний невеликий. Прийшов він додому біля 00.30 години 01 червня 2014 року. Потім взяв у неї мобільний телефон і пішов телефонувати.

протоколом огляду місця події від 01 червня 2014 року, в ході якого було оглянуто автомобіль марки «ОСОБА_18 Классик» державний номер НОМЕР_1, в ході якого було виявлено та вилучено: 10 відбитків пальців рук, 5 шприців, один недопалок, пляшка «Утренняя роса», пляшка «Горілочка», каністра «Тосол 40», CD диск, мобільний телефон «Самсунг», сім карта МТС, комплект автомобільних чохлів, чохол на рульове колесо, змив речовини бурого кольору та інше;

протоколом огляду від 01 червня 2014 року, в ході якого було оглянуто ділянку місцевості, розташовану на землях Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, а саме вздовж дороги, яка веде з боку с. Богданівки в напрямку дачного товариства «Самарчанка» виявлено труп чоловіка ОСОБА_17;

додатковим протоколом огляду місця події від 02 червня 2014 року, в ході якого було оглянуто ділянку місцевості, саме вздовж дороги, яка веде з боку с. Богданівки в напрямку дачного товариства «Самарчанка» виявлено та вилучено: спортивну кофту, предмет схожий на таксометр, навушники, чохол для CD дисків;

протоколом огляду місця події від 06 червня 2014 року, в ході якого було оглянуто ділянку місцевості по вул. Лісова с. Богданівка біля ЛЕП № 9 де виявлено та вилучено: шашку таксі зеленого кольору з написом «050-678-66-35», блокнот чорного кольору, провід довжиною 90 см., чорного кольору із тумблером та лампочками зеленого та червоно кольорів, ганчірку темно-зеленого кольору;

висновком експерта №277 від 27 червня 2014 року, згідно якого на підставі даних судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_17 виявлені тілесні ушкодження у вигляді різаних ран. Тілесні пошкодження у вигляді різаної рани шиї з пересіченням судин шиї, органокомплекса шиї, проникаюче колото-різане поранення грудної клітини з пошкодженням лівої легені, проникаюче колото-різане поранення правої половини живота з пошкодженням сальника оцінюються як тяжкі тілесні пошкодження за ознакою небезпечності для життя в момент заподіяння та як такі, що сприяли настанню смерті потерпілого. Всі вищеописані тілесні пошкодження утворились безпосередньо перед настанням смерті. Смерть ОСОБА_17 настала від множинних різаних та колото-різаних ран шиї з пошкодженням судин, проникаючих поранень грудної клітини та живота з пошкодженням лівої легені та великого сальника, які супроводжувались гострою крововтратою, яка й зумовила безпосередню причину смерті.

протоколом проведення слідчого експерименту від 11 червня 2014 року, за участю підозрюваного ОСОБА_2, відповідно до якого підозрюваний ОСОБА_2 в присутності захисника ОСОБА_6 та експерта ОСОБА_12, та протоколами проведення слідчого експерименту від 06 червня 2014 року, за участю підозрюваного ОСОБА_4, відповідно до якого підозрюваний ОСОБА_4 в присутності захисника ОСОБА_19, та підозрюваний ОСОБА_3 в присутності захисника ОСОБА_20 під час слідчого експерименту давали покази і показували на місці як все відбувалося.

Суд, обгрунтовано поставився критично до показів обвинуваченого ОСОБА_2 в частині того, що він не мав умислу на вбивство потерпілого та на заволодіння його автомобілем, так як це спростовується показами обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які під час слідчого експерименту давали покази і показували на місці як все відбувалося.

Що стосується доводів апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_2 щодо здійснення на нього морального, психологічного та фізичного тиску на них з боку працівників міліції, під яким він начебто був вимушений зізнатися у вчиненні злочинів передбачених п.п.6,12 ч.2 ст.115, ч.2 ст.289 КК України, то на думку колегії суддів вони надумані та безпідставні, спростовуються матеріалами кримінального провадження.

Колегією суддів перевірено і доводи обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в частині того, що у них не було домовленості на вбивство потерпілого та на заволодіння автомобілем потерпілого, та що на них чинився тиск, так як це спростовується їх показами.

Все вище вказане у сукупності спростовують посилання захисників і обвинувачених про недопустимість доказів та непричетність обвинувачених до скоєних злочинів.

Таким чином на підставі зазначених доказів, колегія суддів вважає доведеним, що обвинувачені ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 діяли спільно, спирались у своїх діях один на одного, між їх діями був причинний звязок і кожний з них усвідомлював, що спільними діями вони вчиняють злочин і бажали настання наслідків. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_2 складу злочину передбаченого п.п.6,12 ч.2 ст.115 КК України, ч.2 ст.289 КК України, а відтак відповідний довід в апеляції захисника ОСОБА_6, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад злочину, та кримінальне провадження щодо нього треба закрити в звязку з тим, що не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді, безпідставний.

Довід прокурора про те, що суд у вироку послався на висновки експертиз не зазначивши їх назви, номерів, дати їх проведення є аргументованим, підлягає задоволенню.

Колегією суддів було перевірено доводи обвинувачених в тій частині, що вони себе оговорили, визнавши вину під впливом фізичного і морального тиску працівників міліції, при цьому суд першої інстанції знайшов їх необґрунтованими та належним чином мотивував свої висновки у вироку.

Стосовно доводу обвинуваченого ОСОБА_2 щодо безпідставності відмови суду у задоволенні його клопотання про виклик до судового засідання експерта-імунолога та цитолога, колегія суддів зазначає наступне. При перевірці матеріалів справи встановлено, що висновки відповідних експертиз дають повні та розгорнуті відповіді на питання поставлені слідчим перед експертом, і ці відповіді повністю узгоджуються з іншими доказами добутими по справі та матеріалами кримінального провадження в їх сукупності, а відтак необхідності у виклику до судового засідання зазначених експертів на думку колегії суддів, суд першої інстанції не мав.

Довід обвинуваченого ОСОБА_2 стосовно невірності зазначення у висновку СМЕ дати вбивства потерпілого ОСОБА_17, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки судмедексперт ОСОБА_12 в своїх показаннях суду першої інстанції вказав, що скоріше за все в лікарському свідоцтві про смерть потерпілого була описка, а смерть потерпілого ОСОБА_17 дійсно настала 31 травня 2014 року, а не як зазначено в лікарському свідоцтві про смерть від 01 червня 2014 року. Ці показання колегія суддів вважає аргументованими та послідовними.

Довід ОСОБА_3 про те, що він скоїв злочин не усвідомлюючи своїх дій та наслідків у вигляді смерті потерпілого, оскільки відповідно до акту судово-психіатричної експертизи №160 від 04 липня ОСОБА_3 яким-небудь психічним захворюванням раніше не страждав і в теперішній час не страждає. В період часу, який відноситься до інкримінованого йому діяння, іспитуємий не виявляв ознак якого-небудь тимчасового хворобливого розладу душевної діяльності, коли він міг усвідомлювати свої дії і керувати ними. В теперішній час за своїм психічним станом іспитуємий також може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.

Колегією суддів перевірена обґрунтованість призначеного покарання обвинуваченим ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

У відповідності до ст.65 КК України при призначенні покарання, суд повинен в повній мірі враховувати ступінь суспільної небезпечності скоєного злочину, дані про особу засудженого, а також ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, що скоїла злочин, повинно бути призначене покарання, необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 покарання за скоєне, суд, в повній мірі врахував характер та ступінь суспільної небезпеки скоєних кримінальних правопорушень, які є тяжкими та особливо тяжкими злочинами, дані про осіб обвинувачених:

ОСОБА_2 за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий. Обставин, що помякшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 не встановлено. Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_2 є вчинення злочину у стані алкогольного спяніння.

ОСОБА_3 характеризується позитивно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше судимий, таким чином відповідний довід в його апеляції про помякшення покарання безпідставний. Довід в апеляції обвинуваченого ОСОБА_3 стосовно не взяття до уваги помякшуючих покарання обставин є безпідставним, оскільки обставин, що помякшують покарання не встановлено. Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 є рецедив злочину та вчинення злочину у стані алкогольного спяніння.

ОСОБА_4 за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше судимий.

Обставин, що помякшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 не встановлено. Обставинами, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 є рецидив злочинів та вчинення злочину у стані алкогольного спяніння.

Таким чином, суду були відомі всі обставини, що помякшують та обтяжують покарання, а відтак, покарання призначене ОСОБА_2 у виді позбавлення волі строком пятнадцять років з конфіскацією всього його майна, ОСОБА_3 у виді позбавлення волі строком дванадцять років з конфіскацією всього його майна, ОСОБА_4 у виді позбавлення волі строком на дванадцять років шість місяців з конфіскацією всього його майна, за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення обвинувачених та попередження вчинення ними нових злочинів. Підстав для призначення ОСОБА_3, ОСОБА_4 більш мякого покарання з мотивів, зазначених в апеляціях обвинувачених, колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Вказані норми судом першої інстанції були дотримані, а відтак доводи в апеляціях про незаконність вироку є необґрунтованими.

Разом з тим, колегія суддів вважає доводи в апеляційній скарзі прокурора стосовно неправильного застосування судом кримінального закону, істотним порушенням кримінально-процесуального закону, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи такими, що є обгрунтованими та заслуговують на увагу.

Так, згідно з обвинуваченням, визнаним судом доведеним, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 визнано винними за ч.2 ст.289 КК України у незаконному заволодінні транспортним засобом вчинене за попередньою змовою групою осіб, завдавши значної матеріальної шкоди потерпілому.

Однак, при постановленні вироку судом застосовано кримінальний закон, який не підлягає застосуванню, оскільки в діях обвинувачених відсутня така кваліфікуюча ознака, передбачена ч.2 ст.289 КК України, як заподіяння значної матеріальної шкоди.

Відповідно до ч.2 ст.289 КК України та п.3 примітки до цієї статті, матеріальну шкоду слід визнавати значною в разі заподіяння реальних збитків на суму від 100 до 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При вирішенні питання про те, чи були збитки реальними, необхідно виходити з положень п.1 ч.2 ст.22 ЦК України, де зазначено, що такими збитками є втрати, яких особа зазнала у звязку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, що вона зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Якщо транспортний засіб не зазнав ніяких пошкоджень внаслідок незаконного заволодіння, його технічний стан не погіршився і відновлення він не потребує або сума відповідних витрат менша від зазначеної у п.3 примітки до ст.289 КК України, така кваліфікуюча ознака, як заподіяння значної шкоди, відсутня. У випадках, коли особа знищила транспортний засіб, яким незаконно заволоділа, чи призвела до такого стану, що він повністю втратив свою цінність і його вже не можна використовувати за прямим призначенням, розмір реальних збитків дорівнює вартості автомобіля на день учинення злочину. Таким же чином треба вирішувати це питання, якщо транспортний засіб після незаконного заволодіння не знайдено. У разі пошкодження внаслідок дій винної особи окремих деталей, вузлів, агрегатів транспортного засобу, розмір реальних збитків необхідно визначати, виходячи з вартості запасних частин і відновлювального ремонту.

Як вбачається з вироку, судом необгрунтовано визнано доведеною наявність кваліфікуючої ознаки заподіяння значної шкоди в діях ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 при заволодінні транспортним засобом потерпілої ОСОБА_21 взявши до уваги ринкову вартість автомобіля згідно висновку автотоварознавчої експертизи у розмірі 80774,10 грн., але при цьому не враховано, що автомобіль обвинуваченими не знищено, його вилучено та передано потерпілій.

За таких обставин, кваліфікувати їх дії за кваліфікуючою ознакою «заподіяння значної матеріальної шкоди» за ч.2 ст.289 КК України, є неправильним, у звязку з цим вирок необхідно змінити, виключити з кваліфікації дій ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 за ч.2 ст.289 КК України кваліфікуючу ознаку «заподіяння значної матеріальної шкоди».

Крім цього, доповнити мотивувальну частину вироку словами: «Висновками експертів №615 від 20 червня 2014 року, №614 від 18 червня 2014 року, №436 від 24 червня 2014 року, №433 від 25 червня 2014 року», в решті вирок залишити без змін.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст.376,404,405,407,409 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора з доповненнями, який приймав участь при розгляді справи судом першої інстанції ОСОБА_5 задовольнити.

Апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_2, обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2015 року щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 змінити:

доповнити мотивувальну частину вироку словами: «Висновками експертів №615 від 20 червня 2014 року, №614 від 18 червня 2014 року, №436 від 24 червня 2014 року, №433 від 25 червня 2014 року»;

виключити з кваліфікації дій ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 за ч.2 ст.289 КК України кваліфікуючу ознаку «заподіяння значної матеріальної шкоди».

В решті вирок залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді: ___ ___ ___

ОСОБА_22 ОСОБА_23 ОСОБА_24