Ухвала суду № 61433609, 16.09.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/5128/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Ковтуненко В.В. Провадження № 22-ц/773/1179/16 Категорія: 27 Доповідач: Киця С. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Киці С.І.,

суддів - Данилюк В.А., Шевчук Л.Я.,

секретар Черняк О.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 червня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 червня 2016 року в даній справі в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Позивач ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу на зазначене рішення, яке вважає необґрунтованим та ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права. Просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з ОСОБА_4 на її користь 340491,83грн., з яких: 320000грн. сума основного боргу по розписці, 12128грн. нарахування інфляційних витрат та 8363,83грн. 3% річних від простроченої суми; стягнути з ОСОБА_4 на її користь 129441,89грн., з яких: 127400грн. сума основного боргу по розписці та 2041,89грн. 3% річних від простроченої суми; стягнути судовий збір.

Апеляційну скаргу позивача слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 01 жовтня 2015року складена розписка, з якої вбачається, що вона позичила 03.06.2013р. в ОСОБА_3 320000грн., які зобов'язувалась повернути до 01.06.2015р.

01 жовтня 2015року ОСОБА_4 складена розписка, з якої вбачається, що вона зобов'язується повернути суму 5000доларів США ОСОБА_3 до 02.10.2015р.

01 червня 2015року ОСОБА_3 написала розписку, відповідно до якої вона підтверджує факт, що ОСОБА_5 брала у неї 320000грн. і віддала їй.

Згідно з ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів, або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадку, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.ч.1,2 ст.545 ЦК України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.

На підтвердження укладення договору позики між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 03.06.2013року позивачем ОСОБА_3 було подано оригінал розписки від 01.05.2015р.. Разом з тим, відповідачем ОСОБА_4 надала суду оригінал розписки ОСОБА_3 від 01.06.2015р., якою остання стверджує про повернення боргу. Отже, хоча борговий документ і знаходився у кредитора, наявність розписки кредитора ОСОБА_3 про повернення 320000грн. у боржника ОСОБА_4 підтверджує виконання нею свого обов'язку.

Отже, будь-яких зобов'язань по розписці ОСОБА_4 від 01.10.2015р. не існує.

Згідно з ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст.57 - 60 ЦПК України

Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно ч.2 ст.65 ЦПК України речовими доказами є також магнітні, електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що мають значення для справи.

Положення ст.208 ЦК України зобов'язують вчиняти у письмовій формі правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу (правочини, які можуть вчинятися усно).

Відповідно до змісту ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та умови договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Розписка має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.

Відповідно до ч.1 ст.218 ЦК України заперечення однією зі сторін факту вчинення правочину, який повинен вчинятись у письмовій формі, або оспорювання окремих його частин може доводитись письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами.

В розписці від 01 жовтня 2015 року про зобов'язання ОСОБА_4 повернути 5000 доларів США, наданої позивачем як доказ укладення договору позики, не зазначено умов отримання відповідачем в борг вказаної суми грошей та дати отримання коштів.

В ході розгляду справи відповідач ОСОБА_4 заперечила отримання нею 5000доларів США в борг від ОСОБА_3 та підтвердила це аудіо записом розмови між нею та ОСОБА_3, а позивач ОСОБА_3 не надала доказів, які б підтверджували укладення договору позики грошей на суму 5000доларів США 01 жовтня 2015 року, передачу цих грошових коштів та обов'язок ОСОБА_4 повернути їх.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав правильну оцінку наданим доказам і підставно відмовив в задоволенні позову про стягнення боргу. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 червня 2016 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: