Ухвала суду № 61433199, 20.09.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 729/281/16-ц Провадження № 22-ц/795/1472/2016 Категорія цивільнаГоловуючий у I інстанції Демченко Л. М. Доповідач - Бечко Є. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОСОБА_1,суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3при секретарі:ОСОБА_4, за участю:позивачів ОСОБА_5, ОСОБА_6, їх представника ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 17 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Старобасанської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

в с т а н о в и в:

Рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області від 17 травня 2016 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Старобасанської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області про визначення додаткового строку на прийняття спадщини у три місяці з часу набрання рішенням суду законної сили для подання ними заяви в нотаріальну контору про прийняття спадщини за заповітом, що відкрилась після смерті ОСОБА_8, яка померла 03 квітня 2015 року.

Не погоджуючись з даним рішенням ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулися до суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просили скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити їх позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги зводяться до викладу обставин справи. Апелянти зазначають, що судом не повністю зясовані дані обставини, зокрема не взято до уваги, що позивач ОСОБА_5 не лише за власні кошти поховала померлу матір, але вона й проживала з матірю на час смерті. Також суд не зясував, що згідно висновку лікаря ОСОБА_6 не могла самостійно рухатися у звязку із травмою та проходила лікування з цього приводу, не звернув суд увагу на те, що позивачі звертались із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса, що підтверджується квитанцією про сплату нотаріальних послуг, однак, нотаріус усно відмовив у прийнятті заяви, оскільки брат позивачки ОСОБА_9 мобілізований до Національної гвардії України. Також позивачі зазначили перешкодою у своєчасному зверненні значну відстань між Києвом, де вони проживають та місцем знаходження спадкового майна.

Апелянти вважають, що ОСОБА_5 в розумінні ст.1268 ЦК України, фактично прийняла спадщину.

Крім того, апелянти вважають, що оскільки відповідач визнав позов, то суд необґрунтовано відмовив у задоволенні позову, зазначивши, що визнання позову суперечить нормам чинного законодавства, в той же час не вказавши, яким саме нормам законодавства буде суперечити таке рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_5 та ОСОБА_6 суд першої інстанції виходив з того, що позивачі не надали належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вони захворіли і що хвороба позбавляла їх можливості звернутися до нотаріальної контори протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Суд не прийняв до уваги наданий ОСОБА_6 консультативний висновок, оскільки він підтверджує тільки одноразове звернення до лікаря, а мобілізація ОСОБА_9 та знаходження спадкового майна на певній відстані від місця проживання ОСОБА_6 також не є підставою для задоволення позову, оскільки позивачі не надали доказів, що саме ці обставини позбавляли їх можливості особисто звернутися до нотаріальної контори та подати заяву про прийняття спадщини. Крім того, довідка видана виконавчим комітетом Старобасанської сільської ради 06 квітня 2015 року не підтверджує прийняття спадщини ОСОБА_5, в розумінні ст.1268 ЦПК України, а підтверджує факт поховання нею за власні кошти померлої матері ОСОБА_8

З таким висновком погоджується колегія суддів апеляційного суду враховуючи наступне.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що 03 квітня 2015 року померла ОСОБА_8 Дана обставина підтверджується копією свідоцтва про смерть серії 1-ЕЛ № 255275 (а.с.29). На день смерті ОСОБА_8 постійно проживала та була зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно заповіту від 23 грудня 1999 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Старобасанської сільської ради, все своє майно ОСОБА_8 заповідала ОСОБА_5 та ОСОБА_10 (а.с.27-28).

ОСОБА_10 померла 08 липня 2013 року, тобто до відкриття спадщини, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії 1-БК №273893 (а.с.10).

Померла ОСОБА_10, є матір`ю ОСОБА_6 (а.с.8) та ОСОБА_9 (а.с.19).

Строк подання заяви до нотаріуса спадкоємцями ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 після смерті ОСОБА_8 сплив 03 жовтня 2015 року.

З довідок приватних нотаріусів Бобровицького районного нотаріального округу та Бобровицької державної нотаріальної контори вбачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_8 не заводилась (а.с.85, 91, 94, 96).

Дані обставини не заперечуються позивачами по справі.

В судовому засіданні 20 вересня 2016 року позивачами також надано довідку Центра первинної медико-санітарної допомоги №1 Дарницького району м.Києва з якої вбачається, що з вересня 2015 року по 04 листопада 2015 року чоловік ОСОБА_5 ОСОБА_11 перебував в тяжкому стані та потребував постійного догляду. Також апелянтами надано копію довідки про те, що ОСОБА_11 помер 04 листопада 2015 року, копію свідоцтва про шлюб між ними та копію свідоцтва про смерть ОСОБА_11 Проте, надані докази не підтверджують факту як постійного безперервного перебування позивача ОСОБА_5 зі своїм чоловіком, тим більше, що ОСОБА_8 померла 03 квітня 2015 року ОСОБА_5 її поховала та з цього часу було достатньо часу до вересня 2015 року подати вчасно заяву про прийняття спадщини та що вказані обставини унеможливили фізично подання ними заяв про прийняття спадщини.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.3 ст.1222, ч.1 ст.1220, ч.1 ст.1270 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч.1 ст.1268 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст.1269).

Відповідно до ст.1272 ЦК України визначено наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, зокрема, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причину пропуску строку для прийняття спадщини поважними.

Згідно розяснень, які містяться у абз.6 п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про судову практику у справах про спадкування», поважними є причини, повязані з обєктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Тобто право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття й закон зобовязує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Ураховуючи викладене, правила ч.3 ст.1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви та ці обставини визнані судом поважними.

Якщо ж у спадкоємця перешкод не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про спадкову масу, то положення ч.3 ст.1272 ЦК України не застосовуються.

Апелянти зазначають, що судом не повністю досліджені обставини справи та зроблені невірні висновки, зокрема вказують, що в строк, передбачений законом вони зверталися до нотаріуса Бобровицького району державної нотаріальної контори Чернігівської області ОСОБА_12, проте остання відмовилась у прийнятті заяв про отримання спадщини, оскільки ще один спадкоємець - ОСОБА_9 був відсутнім. Дану обставину позивачі підтверджують квитанцією про сплату послуг нотаріуса (а.с.43, 120).

20 липня 2015 року, наказом Військового комісара Деснянського районного у м.Києві військового комісаріату 119 ОСОБА_9 був призваний по мобілізації до Національної гвардії України (м.Березань) (а.с.6).

Проте звернення до нотаріуса та відмова ним у вчиненні дій належними та допустимими доказами не підтверджені, в квитанції зазначено лише, що кошти сплачені ОСОБА_6 за послуги нотаріуса.

Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_6 отримала травму та не могла самостійно рухатися, проходила лікування з цього приводу, також не спростовують, вірного по суті рішення, оскільки згідно консультативного висновку від 29 вересня 2015 року не можна зрозуміти коли саме ОСОБА_6 отримала травму, де вона проходила лікування та взагалі не зазначено, що ОСОБА_6 не могла рухатись, їй просто обмежено фізичне навантаження на праву нижню кінцівку протягом 10-14 тижнів (а.с.104). Крім того, з пояснень ОСОБА_6 в судовому засіданні вбачається, що остання не була на лікарняному та продовжувала працювати за основним місцем роботи.

Заява про прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини особисто, але зі змісту п.207 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України вбачається, що письмову заяву про прийняття спадщини та відмову від неї може бути надіслано поштою. Надіслання заяви про прийняття спадщини поштою передбачено п.3.5 гл.10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5. Таким чином, ОСОБА_6 у визначений законом строк мала можливість звернутися до нотаріуса з відповідною заявою про прийняття спадщини.

Судом не може бути визнано поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сімєю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Крім того, апелянти в апеляційній скарзі зазначили, що ОСОБА_5 фактично прийняла спадщину в розумінні ст.1268 ЦК України та просили з даного приводу викликати в судове засідання свідків, однак, зазначена обставина є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини.

Згідно ч.2 ст.59 ЦПК України обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, спадкоємці своєчасно спадщину не прийняли у встановлений законом строк, тобто свідомо, за відсутності будь-яких перешкод не вчинили дії з прийняття спадщини протягом шести місяців з моменту її відкриття.

Доводи апелянтів про те, що незважаючи на визнання відповідачем позову, суд в порушення норм ст.174 ЦПК України ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову підлягають відхиленню, оскільки суд приймає визнання позову відповідачем за наявності для того законних підстав. У даному випадку визнання відповідачем позову суперечить нормам закону, зокрема ст.1272 ЦК України та, крім того порушує законні інтереси іншого спадкоємця - ОСОБА_9, який не залучений до участі у справі.

Доводи апеляційної скарги загалом зводяться до обставин справи, належним чином досліджені судом першої інстанції.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновків про те, що суд першої інстанції необхідною мірою врахував при ухваленні рішення належним чином усі факти, що входять до предмету доказування; ті обставини та факти, якими він мотивував своє рішення підтверджені належними та допустимими доказами, що надані суду, висновки суду відповідають встановленим по справі фактам, а отже, суд першої інстанції у цілому ухвалив рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права, а відповідно до правил ч.2 ст.308 ЦПК не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 17 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: