Постанова № 61429117, 20.09.2016, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/8351/16-а

Провадження № 2-а/750/765/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2016 року м.Чернігова

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі :

головуючого судді Карапута Л.В.,

секретаря Руденок В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального Управління юстиції Чернігівської області про визнання незаконною та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

06.09.2016 року до суду звернувся позивач з позовом до відповідача та просив визнати, що закінчувати виконавче провадження відповідачем, Головним територіальним Управлінням юстиції у Чернігівській області, без виконання рішення судів України у повному обсязі є незаконними; визнати незаконним та скасувати постанову державного виконавця від 22.03.2016р. по ВП 45132342 про закінчення виконавчого провадження. В обґрунтування позову зазначив, що ДВС закінчує виконавче провадження без виконання рішень судів у повному обсязі.

У поданій позовній заяві позивач просив розглядати справу без його участі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, подав до суду письмові заперечення та просив розглядати справу без участі представника відповідача.

Згідно частини 1 статті 41 КАС України справа розглянута без застосування технічної фіксації.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Постановою державного виконавця від 22.03.2016р. було закінчено виконавче провадження №45132342. У вказаній постанові зазначено, що виконавче провадження закінчено на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» та виконати рішення без участі боржника неможливо, до останнього у відповідності до ст. 75, 89 Закону України «Про виконавче провадження» застосовано штрафні санкції та внесено подання до правоохоронних органів про притягнення боржника до відповідальності згідно із законом.

05.09.2016 року позивач звернувся та подав письмову заяву про надання постанови про закінчення виконавчого провадження від 22.03.2016р. до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Чернігівської області.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В силу положень п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 75 цього Закону, яка передбачає, що у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст. 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Згідно 89 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Відповідно до п. 9 ч. 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» та п 3.15 Інструкції з примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, підставою для повернення виконавчого документа є встановлення безпосередньо у Законі заборони звертати стягнення на окреме майно чи кошти боржника.

Таким чином, державний виконавець мав встановити, що безпосередньо у законі встановлена заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника у виконавчому провадженні і у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також що в законі наявна заборона щодо проведення інших виконавчих дій стосовно цього боржника, що виключає можливість виконання виконавчого листа.

Про наявність обставин, зазначених у п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний скласти акт, що передбачено ч. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. При цьому в силу приписів ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції» від 15 березня 2001 року, пункт 68).

З огляду на вищезазначене, суд вважає, шо в даному випадку у відповідача були відсутні законні підстави для закінчення виконавчого провадження саме з підстав, передбачених п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», відтак, позовні вимоги в частині визнання неправомірними та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-а/2506/18/12, підлягають задоволенню.

Проте, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача щодо визнання незаконними дій відповідача щодо закінчення виконавчого провадження без виконання рішень судів у повному обсязі, адже Головне територіальне управління юстиції у Чернігівській області, як юридична особа, безпосередньо ніяких дій щодо виконання судових рішень не вчиняє, процесуальні рішення пов'язані з виконанням виконавчих документів приймаються державними виконавцями.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Разом з тим, суд приходить до висновку, що строк на подачу позову не було пропущено позивачем, оскільки копію постанови про закінчення виконавчого провадження останній отримав 05.09.2016 року.

Керуючись ст. ст. 158-163, 186 КАС України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1, задовольнити частово.

Визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця від 22.03.2016 року по ВП 45132342 про закінчення виконавчого провадження.

Стягнути з Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області на користь держави 551 грн. 20 коп. на користь держави.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя Л.В. Карапута