Ухвала суду № 61428626, 31.08.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4304/16

Головуючий у першій інстанції Мурзенко М. В.

Доповідач Громік Р. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Громіка Р.Д.,

суддів - Драгомерецького М.М., Парапана В.Ф.,

при секретарі - Томашевській К.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Одеської міської ради на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Одеської міської ради, Управління Держгеокадастру у м. Одеса, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_4 про скасування рішення Одеської міської ради від 25.12.2008 року, визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на землю,

встановила:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Одеської міської ради, Управління Держгеокадастру у м. Одеса, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_4, з урахуванням уточнених позовних вимог просив скасувати рішення Одеської міської ради від 25.12.2008 року № 3880-V від 25.12.2008 р. «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу у приватну власність гр. ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,0545 га за адресою АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель», визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на землю серії НОМЕР_1, виданий 07 червня 2011 року ОСОБА_4 на підставі вказаного рішення.

Позов мотивовано тим, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 17.12.2013 року позивача визнано власником домоволодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, на підставі чого було здійснено державну реєстрацію права приватної власності позивача та внесено відповідний запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Проте, у 2006 році відповідач ОСОБА_4 на підставі рішення суду, яке в подальшому було скасовано, була визнана власником на вказане домоволодіння та на цій підставі звернулась до органів місцевого самоврядування з метою оформлення земельної ділянки на якій розташоване домоволодіння. Рішенням Одеської міської ради від 25.12.2008 року № 3880-V ОСОБА_4 було передано у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,0545 га , що розташована за адресою АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель. На підставі зазначеного рішення Одеської міської ради, ОСОБА_4 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 серії НОМЕР_1. Враховуючи те, що позивач є законним власником спірного майна, за наявності перелічених обставин не може скористатись своїм правом на його приватизацію і вимушений звернутись до суду із вказаним позовом.

Представник позивача позов підтримав, просив суд задовольнити заявлені вимоги в повному обсязі, надав до суду уточнену позовну заяву в якій просить скасувати рішення Одеської міської ради від 25.12.2008 року № 3880-V «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу земельної ділянки площею 0,0545 га за адресою: АДРЕСА_1 у приватну власність ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель», визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на спірну земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданий 07 червня 2011 року , зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі НОМЕР_3 та встановити порядок виконання рішення суду, у разі набранням ним законної сили,як підстави для внесення державним реєстратором запису у Державний реєстр прав про скасування запису про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,0545 га за адресою: АДРЕСА_1.

Представник Одеської міської ради позов не визнав та заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що на момент прийняття оскаржуваного рішення відповідач ОСОБА_4 була власником будинку за адресою АДРЕСА_1, а відтак оскаржуване рішення є законним.

Представник Управління Держгеокадастру у місті Одесі Одеської області в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю.

Представник Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заперечення проти позову, просить в задоволенні позову в частині вимог до Управління відмовити через відсутність з його боку порушень закону.

Рішенням суду позов задоволено частково.

Скасовано рішення Одеської міської ради № 3880-V від 25.12.2008 р. «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу у приватну власність гр. ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,0545 га за адресою АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель».

Скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0545 га за адресою АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), серії НОМЕР_1, виданий 07 червня 2011 року ОСОБА_4 на підставі рішення Одеської міської ради від 25 грудня 2008 року № 3880-V , зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі НОМЕР_3.

В задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

На вказане рішення суду ОСОБА_2 міська рада подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає у зв'язку з тим, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази згідно ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та застосував необхідні норми матеріального права.

Згідно ч. 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Рішення в частині відмови в позові щодо визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 виданого 07 червня 2011 року, виданого відповідачу ОСОБА_4, ніким не було оскаржено, тому апеляційному перегляду не підлягає.

Судом першої інстанції правильно були встановлені наступні обставини.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси по справі 2-4870/06 від 13.06.2006 за ОСОБА_4 було визнано право власності на домоволодіння за адресою АДРЕСА_1, що підтверджується копією вказаного рішення (а.с. 7-8).

10.11.2006р. ОСОБА_4 звернулась до ОСОБА_2 міського управління земельних ресурсів з проханням передати їй безкоштовно у приватну власність земельну ділянку площе. 0,0545 га за вказаною адресою для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд (присадибна ділянка), зазначила, що вказана ділянка знаходиться у її користуванні на підставі вказаного рішення суду (а.с. 116).

Рішенням Одеської міської ради від 25.12.2008 року № 3880-V ОСОБА_4 було передано у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,0545 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель (а.с.17).

На підставі вказаного рішення відповідачу ОСОБА_4 було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 виданий 07 червня 2011 року, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі НОМЕР_3 (а.с.18).

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 16 червня 2010 року, рішення Малиновського районного суду м. Одеси по справі 2-4870/06 від 13.06.2006 було скасовано, справу направлено на новий розгляд (а.с. 9,10).

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 14.03.2011р. позов ОСОБА_4 залишено без розгляду (а.с. 11).

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси по справі 1519/2-4359/11 від 17.12.2013р. було задоволено позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4, визнано за ним право власності на домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6, (а.с.12-14). Вказане рішення набрало законної сили, право власності на вказане домоволодіння зареєстровано за позивачем, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.15).

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в спосіб, визначений законом або договором. З урахуванням положень ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., суд може захистити право особи у спосіб, не передбачений законом, якщо такий спосіб є ефективним, тобто таким, що є адекватним змісту порушеного права, характеру порушення та наслідкам, які це порушення потягло за собою, й повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відповідно до ст. 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в містах - не більше 0,10 гектара. При цьому розмір земельної ділянки, що передається безоплатно громадянину у власність у зв'язку з набуттям ним права власності на жилий будинок, не може бути меншим, ніж максимальний розмір земельної ділянки відповідного цільового призначення, встановлений частиною першою цієї статті (крім випадків, якщо розмір земельної ділянки, на якій розташований будинок, є меншим).

Таким чином, право на отримання у безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, є похідним від права власності на такий будинок.

Суд правильно погодився з доводами представників відповідачів Одеської міської ради, Управління Держгеокадастру у м. Одеса, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про те, що на момент прийняття рішення про передачу земельної ділянки ОСОБА_4 та видачу їй державного акту на право власності на землю не було допущено порушень закону, однак, враховуючи, що рішення суду, на підставі якого відповідач ОСОБА_4 набула права власності на домоволодіння за адресою АДРЕСА_1, скасовано, право власності на вказане домоволодіння набув позивач в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6, суд дійшов до обґрунтованого висновку про те, що ефективним способом захисту земельних прав позивача як власника будинку, є поновлення положення, що існувало до моменту передачі відповідачу ОСОБА_4 земельної ділянки, на якій розташоване зазначене домоволодіння, шляхом скасування рішення Одеської міської ради № 3880-V від 25.12.2008р. «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу у приватну власність гр. ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,0545 га за адресою АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель» та державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,0545 га за адресою АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), серії НОМЕР_1, виданого 07 червня 2011 року ОСОБА_4.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з діючими нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, та дійшов правильного висновку, що позовні вимоги підлягають частковому.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Апелянт не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги.

Посилання апелянта на те, що позивач може може захистити іншим способом, не основане на діючому законодавстві, а тому до уваги не приймається

Твердження апелянта в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Тому, на думку колегії суддів, справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 303-304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 315, 317, 319, 324-325 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ухвалила:

Апеляційну скаргу Одеської міської ради відхилити, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді В.Ф. Парапан

М.М. Драгомерецький