Рішення № 61427359, 16.09.2016, Снігурівський районний суд Миколаївської області

Провадження №2/485/405/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2016 року Снігурівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді -Квєтка І.А.,

секретар судового засідання - Шеремет Ю.Є., Семенака А.Г..

за участі позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Снігурівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

19 серпня 2016 року позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, який обґрунтовує тим, що 22 серпня 2014 року вона уклала з АТ "Державний ощадний банк України" договір №356260 про відкриття рахунку та обслуговування рахунку, випуск та надання платіжної картки, відповідно до якого їй було надано картку та ПІН код до неї. 08 лютого 2016 року з її картки було безпідставно списано 4459 грн. за трьома банківськими операціями. Посилаючись на те, що згоди на списання коштів з рахунку вона не надавала, її вини у незаконному використанні платіжної картки та ПІН коду до неї немає, просила суд стягнути з відповідача 4459 грн. списаних коштів.

В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала, суду пояснила, що є клієнтом "Ощадбанк" та споживачем послуг банку з відкриття та ведення поточного рахунку, на який їй здійснюється зарахування щомісячної матеріальної допомоги при народженні дитини. Послугою СМС-повідомлення про надходження та зняття коштів з рахунку вона не користувалася. 10 лютого 2016 року звернулася до каси Снігурівського відділення Ощадбанку за зняттям коштів, однак коштів на картці не виявилося. З виписки по рахунку вона встановила, що кошти соціальної допомоги на картку були зараховані 8 лютого 2016 року й того ж дня списані банком трьома банківськими операціями на загальну суму 4459 грн. Дану суму коштів вона не знімала, переказу не ініціювала, платіжну картку та ПІН код до неї нікому не передавала. Того ж дня звернулася в банк з заявою про несанкціоноване списання коштів, а наступного дня подала заяву в Снігурівське ВП з даного приводу. Однак банк відмовляється повернути їй безпідставно списані кошти, а тому звернулася до суду.

Представник відповідача позов не визнала. В судовому засіданні не заперечувала здійснення банком платіжних операцій по списанню коштів з банківської картки позивачки на суму 4459 грн., однак ствердила, що ці операції були проведені за їх ініціювання позивачкою через мережу Інтернет введенням усіх необхідних реквізитів картки, що свідчить про порушення нею умов зберігання інформації про банківську картку та виключає наявність вини банку у неправомірному перерахуванні коштів.

Дослідивши докази по справі, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що 22 серпня 2014 року між ПАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_1 був укладений договір №356260 про відкриття та обслуговування рахунку, випуск та надання платіжної картки.

На виконання вказаного договору позивачці був відкритий поточний рахунок НОМЕР_1 у гривні України. Банк оформив та видав позивачці платіжну картку і ПІН-код до неї і здійснював розрахунково-касове обслуговування платіжних операцій із використанням платіжної картки.

Із виписки по рахунку та листа банку №16-07/856 від 15.09.2016 видно, що 08.02.2016 року о 19:18:13, 19:18:37, 19:19:53 через сайт UA SITEABU було ініційовано переказ коштів у сумі 400 грн., 3000 грн. та 1000 грн. відповідно з картки ОСОБА_1 на картку іншого банку з введенням усіх необхідних реквізитів картки, а саме: номеру картки, EХP, Date, CVV2/CVC 2. 09.02.2016 року зазначені трансакції було успішно проведено банком, тоді як зазначені перекази позивачка не ініціювала.

Послугою СМС повідомлень про здійснені банківські операції ОСОБА_1 не користувалася.

10.02.2016 року вона звернулася до відповідача із заявою про незгоду із проведеними трансакціями і просила про повернення коштів.

Допитана у судовому засіданні свідком провідний економіст філії МОБ ТВБВ АТ «Ощадбанк» ОСОБА_3 підтвердила суду про звернення клієнта банку ОСОБА_1 10.02.2016 р. з письмовою заявою з приводу здійснення банківських операцій по зняттю коштів з її рахунку 08.02.2016 року, які вона не здійснювала, відразу після виявлення даного факту у приміщенні банку шляхом перевірки залишку коштів на рахунку. Платіжну картку позивачки було заблоковано. Заяву клієнта з доданими документами вона відправила до головного управління для проведення розслідування.

Як видно з листа №3751/16 від 30.08.2016 року за результатами розслідування по факту звернення ОСОБА_1 відділом захисту операцій з БПК АТ «Ощадбаннк» не встановлено підстав для повернення грошей клієнту.

За фактом зняття коштів, 11.02.2016 року ОСОБА_1 звернулася з письмовою заявою до Снігурівського ВП ГУНП у Миколаївській області, за якою порушено кримінальне провадження №12016150310000075 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, досудове розслідування у якому триває.

Відповідно до ст.13 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (далі -Закон) порядок виконання операцій із застосуванням платіжних інструментів, у тому числі обмеження щодо цих операцій, визначаються законами України та нормативно-правовими актами Національного банку України.

У ст.14 Закону визначено, що користувач зобов'язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.

Банк зобов'язаний у спосіб, передбачений договором: повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу; забезпечити користувачу можливість інформувати банк про втрату електронного платіжного засобу; реєструвати та протягом строку, передбаченого законодавством для зберігання електронних документів, зберігати інформацію, що підтверджує факт інформування банком користувача та користувачем банка.

Під час реєстрації банком повідомлення користувача щодо втрати електронного платіжного засобу банк зобов'язаний відобразити дату та час повідомлення.

У разі невиконання банком обов'язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу ризик збитків від здійснення таких операцій несе банк.

Обов'язок банку щодо повідомлення користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу користувача є виконаним: у разі інформування банком користувача про кожну здійснену операцію відповідно до контактної інформації, наданої користувачем; у разі відмови користувача від отримання повідомлень банку про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу користувача, про що зазначено в договорі.

Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов'язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення держателем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.

Ст.21 Закону визначає, що Ініціювання переказу проводиться шляхом: 1) подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа; 2) подання платником до будь-якого банку документа на переказ готівки і відповідної суми коштів у готівковій формі; 3) подання ініціатором до відповідної установи - учасника платіжної системи документа на переказ, що використовується у відповідній платіжній системі для ініціювання переказу; 4) використання держателем електронного платіжного засобу для оплати вартості товарів і послуг або для отримання коштів у готівковій формі; 5) подання отримувачем платіжної вимоги при договірному списанні; 6) надання клієнтом банку, що його обслуговує, належним чином оформленого доручення на договірне списання; 7) внесення готівкових коштів для подальшого переказу за допомогою платіжних пристроїв.

Відповідно до Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженогопостановою Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року №223 «Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів», яке діяло на час укладення договору між сторонами:

6.7. Емітент у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

6.8. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Відповідно до пункту 8 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року №705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів», яка діяла на момент списання спірних коштів і згідно якої втратила чинність постанова НБУ від 30 квітня 2010 року №223, банк, як емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Згідно п. 9 розділу VI вказаного Положення, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Відповідно до п.9.14 Правил здійснення операцій за рахунками, в редакції станом на день списання коштів, ризик і відповідальність за несанкціоноване використання Логіна, Пароля, Карткового пароля несе виключно Клієнт.

Як визначено у п.11.5 Правил Банк зобов"язаний відшкодувати збитки, що виникли внаслідок порушення ним Договору, за умови дотримання Держателем пп.3 п.8.1 цього розділу Договору та порядку звернення до Банку, визначеного пп.5 та/або пп.7 п.8.1 рахунку цього розділу Договору.

За правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у справі №6-71цс15 від 13.05.2015 року, для висновку про вину особи як підставу цивільно-правової відповідальності у такому випадку підлягають встановленню обставини, які безспірно доводять, користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

За загальним правилом при вирішенні спорів про захист прав споживачів тягар доказування обставин, які звільняють від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання, в тому числі й за спричинену шкоду, лежить на продавцеві (виготівникові), в т.ч. й банківських послуг з відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів.

Банком в судовому засіданні не доведено, що позивачка своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, особисто чи через третіх осіб ініціювала здійсненню платіжної операції. Посилання відповідача на те, що операція по зняттю з платіжної картки спірної суми коштів супроводжувалася правильним введенням необхідних реквізитів картки вини позивачки не доводять. Вона негайно в день виявлення несанкціонованого списання коштів звернулася до філії банку та подала відповідну письмову заяву до банку та до поліції з приводу вчинення шахрайських дій. Твердження відповідача про здійснення операції позивачем чи відомою їй третьою особою, якій остання свідомо чи через необережність повідомила конфіденційні дані своєї картки є припущенням. Не підключення ОСОБА_1 до послуги СМС-повідомлень банком про проведені операції є платним, не є її обов"язком та не може ставитися їй у вину як підставу цивільно-правової відповідальності.

Враховуючи вище зазначене, позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 3,10,60, 88, 209, 212-218,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про стягнення коштів, - задовільнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на користь ОСОБА_1 4459 (чотири тисячі чотириста п"ятдесят дев"ять) грн. безпідставно списаних з рахунку коштів.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на користь держави 551 грн. 20 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Снігурівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ