Рішення № 61426641, 20.09.2016, Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 138/3198/15-ц

Провадження №:2/138/79/16

РІШЕННЯ

Іменем України

15 вересня 2016 року м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого, судді: Цибульського О.Є.,

з участю: секретарів Спічко А.В., Політанської Т.М.,

представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідача ОСОБА_2: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

ОСОБА_5,

представника відповідача КП «Газета «Слово Придністровя» ОСОБА_6,

представника відповідача ОСОБА_7

районної ради Вінницької області ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_2, ТОВ «ОСОБА_8 ЛТД», КП «Газета «Слово Придністровя», ОСОБА_7 районної ради Вінницької області про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Могилів-Подільського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_2, ТОВ «ОСОБА_8 ЛТД», КП «Газета «Слово Придністровя», ОСОБА_7 районної ради Вінницької області про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди. Позовні вимоги мотивує тим, що 25 жовтня 2015 року були призначені та проходили чергові місцеві вибори до ОСОБА_7 міської ради та на посаду міського голови міста Могилів-Подільський Вінницької області. Серед зареєстрованих 7 кандидатів на посаду (мера) міського голови міста Могилів-Подільський Вінницької області був зареєстрований ОСОБА_2

12 жовтня 2015 року Редакція Комунального підприємства "Газета "Слово Придністровя" - обласна громадсько-політична газета - тижневик, засновником якої є ОСОБА_7 районна рада, надрукувала в № 42 (13606) на 2-3 сторінках статтю (відповіді на питання журналіста) із заголовком «Прийшов час для змін». Автором (відповідальним за друк) зазначеної статті редакція газети вказала ОСОБА_2 Також в газеті (в тексті статті) відповідачі вказали, що остання надрукована на замовлення редакції газети «Слово-Придністров'я» (замовлення №14381) у ТОВ «ОСОБА_8 ЛТД».

Позивач зазначає, що факти, викладені в зазначеній статті стосуються його як діючого міського голови міста Могилів-Подільський Вінницької області та кандидата на посаду міського голови міста Могилів-Подільський Вінницької області, а також стосуються виконання ним власних посадових обов'язків, як міським головою міста Могилів-Подільський Вінницької області.

Позивач вважає, що відповідачі використали і зазначили в надрукованій статті неправдиві факти та неправдиву інформацію, яка не відповідає дійсності, не була перевірена редакцією, засновником, видавцем газети, а також не була перевірена її автором та відповідальною за друк особою, не підтверджена жодними доказами та зачіпає його честь, гідність, ділову репутацію. Зокрема, у статті йдеться про те, що він, як міський голова - посадова особа, як громадянин України та член територіальної громади, житель міста ОСОБА_7 у місті створив злочинну владу з корупцією та несправедливістю:

- „ Складається враження, що всі жителі працюють на одну родину і збагачують її статок (цитата)";

- „ Скоро кожна друга будівля в місті буде належати або меру, або його зятю, (цитата)";

„ Що ж до автівок, на яких їздить наш мер, можна сказати коротко: місто стало «Rаngе Rover» - парком. Подумайте, чи ми такі багаті, щоб в змозі утримувати такого дорогого мера, (цитата)";

За даними редакції, стаття надрукована анонімно, без підпису кореспондента і перевірки фактів, тобто від імені редакції. Всю цю недостовірну та неправдиву інформацію відповідачі надрукували для читачів міста ОСОБА_7, читачів Могилів-Подільського району та читачів Вінницької області.

На шпальтах друкованого засобу масової інформації «Інформаційний бюлетень «Спільна справа»» за жовтень 2015 року під №5, надрукована та масово розповсюджена по місту Могилеву-Подільському та за його межами, стаття під назвою «ОСОБА_9 і його банда чіпляються за владу з останніх сил». Як зазначено на шпальтах - газета надрукована товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_8 ЛТД», за адресою вул. Пугачова, 1, в м. Вінниці. Автор наведеної газети та статті - опонент на місцевих виборах міського голови м. Могилева-Подільського - ОСОБА_2 Газета ним використовувалась як агітаційний матеріал до місцевих виборів. У статті її автор зазначає наступне:

«Хитрі лиси, причетні до тотального бандитизму, рекету, корупції та вседозволеності, хотіли б і далі тримати місто за горло.... Не дозволимо!

Мер міста ОСОБА_7 ОСОБА_9 - громадянин ОСОБА_10. Цей факт підтвердили правоохоронці. Існує й документальне підтвердження від Посольства ОСОБА_10, ОСОБА_9 - громадянин сусідньої держави.

Цікавий факт з біографії чинного мера зацікавив активістів ще на передодні місцевих виборів, але вочевидь комусь треба, щоб попри вимоги закону нині діючий мер спробував ще раз втриматися на посаді.

Хоча як громадянин ОСОБА_10 став мером українського міста - у вінницькому осередку комітету виборців досі пояснити не можуть...», - цитати дослівно на мові оригіналу.

У розділах даної статті «ОСОБА_6 проти!», «Що не вкрали, те спалили», «Залякування та терор», «Натерпілися, досить!» безпідставно обвинувачено діяльність позивача, а саме зазначено, що він зловживає владою, має причетність до бандитизму, рекету, корупції та вседозволеності, захоплення земельних ділянок, спалення майна підприємців в місті. Позивач стверджує, що розповсюджена інформація є недоведеною в судовому порядку, а тому є недостовірною, поширення неправдивих відомостей, їх масове розповсюдження відбувалося в громадських місцях міста Могилева-Подільського серед людей у вигляді друкованих газет, та ганьбить його честь, гідність та ділову репутацію як очільника громади міста Могилева-Подільського, посадової особи органу місцевого самоврядування - міського голови.

Наведені фрагменти статі не відповідають дійсності, тому, що він постійно, порядно, вчасно особисто виконував та виконує свої посадові та професійні обов'язки міського голови, особисто проводить, головує, та є присутнім на усіх сесіях міської ради, її виконавчих органів, на робоче місце приходить та знаходиться щодня повний робочий день та навіть надурочно до 18-00 год. та пізніше (у вихідні, святкові дні та дні власної відпустки), не допускає не з'явлення на роботі.

Після розповсюдження такої «інформації» та виходу вказаних номерів газети, його діяльність як міського голови, неодноразово перевіряли декілька комісій Вінницької ОДА, працівники правоохоронних органів, ОСОБА_7 міжрайпрокуратура, Служба безпеки України. За результатами проведених перевірок, факти, викладені в зазначених вище газетах, свого підтвердження не знайшли.

Викладення такої «інформації» для читачів міста, району та області нанесло йому тяжку моральну шкоду як керівнику, міському голові, батькові, жителю міста та члену територіальної громади, і взагалі людині, громадянину України. Надрукувавши статтю, відповідальність за яку не взяв жоден кореспондент газети, редакція спонукала його до фізичного болю та душевних страждань, які не стихають ні вдень, ні вночі. Порушено його душевний спокій та життєвий ритм, стосунки між друзями, підлеглими, колегами по роботі, рідними та жителями міста.

Крім того, зазначені в статті неправдиві відомості і вирази образливі для нього як людини, міського голови, фахівця своєї справи та як чоловіка (батька). Інформація викладена в газетах формує негативне уявлення у громади міста про те, що він, порушуючи присягу посадової особи органу місцевого самоврядування, та свої професійні обов'язки, не може бути очільником міста та шкодить діловій репутації, принижує гідність його родини та членів сім'ї, порушує його та їхні особисті немайнові права.

У результаті протиправних дій відповідачів різко погіршився його стан здоров'я, він втратив сон, став занепокоєним, уразливим, роздратованим. Головні та серцеві болі у нього не проходять й до цього часу. І все почалося після виходу вказаних вище статей та ускладнилося в зв'язку з ігноруванням редакції, засновника, видавця газет та автора статей добровільно виправити допущену помилку та вибачитися перед ним. Моральна атмосфера, взаємовідносини, ступінь довіри серед колег по роботі, друзів, сусідів, знайомих, жителів міста, після публікації статей різко погіршився, він втратив повагу не тільки серед своїх колег по роботі, сусідів, друзів, серед членів своїх родин, а й серед усіх жителів міста та Вінницької області. Розмір завданої йому моральної шкоди безмежний, але якщо його навести в грошовому виразі, то він має компенсувати хоча б витрати, пов'язані з відновленням авторитету, поваги, довір'я серед жителів міста, сусідів, друзів, членів його родини, а також відновленням авторитету, поваги і довір'я серед жителів району та області, відновлення здоров'я, відпочинком від усього, що сталося, адже тираж 42 номера газети „Слово Придністров'я " від 12 жовтня 2015 року та тираж 5 номера інформаційного бюлетеня «Спільна справа» від жовтня 2015 року становив по 12000 примірників. Зазначені номера газет потрапили до тисячі читачів, а також могли потрапити ще до багатьох інших читачів - жителів міста, району, області.

В мінімальному розмірі позивач моральну шкоду оцінює в 100000 гривень, що надасть йому змогу відновити попередній стан здоровя та відносини між колегами по роботі, членами територіальної громади, жителями міста, знайомими та друзями. Він будучи діючим міським головою та кандидатом на посаду міського голови міста Могилева-Подільського, займаючись професійною своєю діяльністю, являючись з 1994 року мером міста, обурений брудною, наклепницькою інформацією, яка викладена в зазначених статтях.

Негативна інформація, поширена про нього є недостовірною. А, отже, законодавство встановлює презумпцію недостовірності негативної інформації про особу. А на відповідачів покладається обов'язок надання доказів достовірності поширеної ним негативної інформації.

Відповідачами порушено його права на захист честі та гідності, які закріплено в ст. 68 Конституції України: «Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності». А тому, позивач просить в позовній заяві: Визнати відомості, які були надруковані "12" жовтня 2015 року на 2-3 сторінках щотижневої газети «Слово Придністров'я» в №42 (13606) в статті під заголовком «Прийшов час для змін» та відомості, які були надруковані в жовтні 2015 року на 2-3 сторінках інформаційного бюлетеня «Спільна справа» в №5 в статті під заголовком «ОСОБА_9 та його банда чіпляються за владу з останніх сил» такими, що не відповідають дійсності та не правдивими і ганьблять його честь, гідність і ділову репутацію. Зобов'язати відповідачів надрукувати в наступному черговому номері щотижневої газети „Слово Придністров'я" (після проголошення та набрання чинності рішенням суду) спростування відомостей, які не відповідають дійсності, та були викладені в надрукованій в №42 (13606) на 2-3 сторінках газети від 12 жовтня 2015 року в статті «Прийшов для змін». Зобов'язати відповідачів надрукувати в наступному черговому номері інформаційного бюлетеня „Спільна справа" (після проголошення та набрання чинності рішенням суду) спростування відомостей, які не відповідають дійсності, та були викладені в надрукованій в №5 на 2-3 сторінках газети від жовтня 2015 року в статті «ОСОБА_9 та його банда чіпляються за владу з останніх сил». Стягнути з відповідачів на його користь моральну шкоду в розмірі 100000 гривень та понесені судові витрати зі сплати судового збору.

Представник позивача ОСОБА_9 - ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила суд їх задовольнити, крім того моральну шкоду та судові витрати з відповідачів просила стягнути на користь позивача солідарно, та не заявляла клопотань щодо накладення арешту на майно відповідачів з метою забезпечення позову в визначеній ЦПК Україні формі.

Представники відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, в судовому засіданні позовні вимоги не визнали з мотивів зазначених в запереченні на позовну заяву, просили відмовити в задоволенні позову. Зазначили, що інформація, яка опублікована в статтях, які зазначені в позовній заяві, та які просить спростувати позивач, є оціночним судженням ОСОБА_2

Представник ТОВ «ОСОБА_8 ЛТД» в судове засідання не зявився, надав до суду заперечення, в якому позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову. В запереченні зазначив, що між ТОВ «ОСОБА_8 ЛТД» та ОСОБА_2 було укладено договір №126 про надання послуг по друку від 19.10.2015 року, та відповідно до його умов замовник надав виконавцю електронні носії. На виконання п.3 зазначеного договору та оплатою послуги ОСОБА_2, ТОВ «ОСОБА_8 ЛТД» здійснила друк замовленого тиражу. Відповідно до п.4.1. зазначеного договору - замовник особисто відповідає за зміст відомостей, які вказані в електронних носіях, переданих виконавцю для друкування тиражу. Між ТОВ "ОСОБА_8 ЛТД" та КП "Газета "Слово Придністров'я" було укладено договір № 37 від 2 січня 2015 року про надання послуг по друку газети. Згідно вказаного договору, замовник (КП "Газета "Слово-Придністров'я") доручає, а виконавець (ТОВ "ОСОБА_8 ЛТД") бере на себе зобов'язання підготувати до друку і надрукувати газету на умовах цього договору (п.1.1). Згідно виконання вимог п.3 Договору замовником, ТОВ "ОСОБА_8 ЛТД" було виконано п. 1.1 Договору, а саме друк газети. Сторони погодили у договорі, хто є відповідальним за зміст публікацій. Так, відповідно до п. 4.1 договору, - замовник особисто відповідає за зміст відомостей, які вказані в електронних носіях, переданих виконавцю для друкування тиражу газети. В інформаційному бюлетені "Спільна справа" в кінці зазначено: відомості про замовника та установу, що здійснила друк, його тираж та інформацію про особу, відповідальну за випуск - "Замовник: ОСОБА_2; Надруковано ТОВ "ОСОБА_8 ЛТД", зам. № 14434 від 19.10.2015 м. Вінниця, вул. Пугачова, 1; наклад 12000 шт. Відповідальний за друк: ОСОБА_2П.".

В газеті ОСОБА_7 районної ради (тижневик) "Слово Придністров'я" № 42 (13606) в кінці зазначено відомості про замовника та установу, що здійснила друк, його тираж, інформацію про особу, відповідальну за випуск - "Номер виготовлений в комп'ютерному центрі редакції газети «Слово Придністров'я". Віддрукований у ТОВ "ОСОБА_8 ЛТД» (замовлення № 14381) м. Вінниця, вул. Пугачова, 1. Тел. (097)156-39-13; e-mail: druk33@ukr.net. Відповідальність за достовірність публікацій несе її автор. Відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець. Наклад 12000 примірників".

Представник КП «Газета «Слово Придністровя» ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала з підстав зазначених в запереченні, просила відмовити в задоволенні позову. Зазначила, що відповідальність за достовірність публікації несе її замовник та автор, що передбачено в Статуті КП «Газета «Слово Придністровя» ОСОБА_7 районної ради. А також те, що редакція може публікувати, в порядку обговорення матеріали, не поділяючи точку зору автора. Дане попередження розміщується в кожному номері газети.

Представник ОСОБА_7 районної ради Вінницької області - ОСОБА_8 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав зазначених в запереченні, просив суд відмовити в задоволенні позову. Зазначив, що ОСОБА_7 районна рада є засновником КП «Газета «Слово Придністровя», яка є юридичною особою та здійснює підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації. Відповідно до діючого законодавства ніякого впливу на зміст статей ОСОБА_7 районна рада не має.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні дав наступні показання, що він є власником ресторану «Гамбрінус», який на даний час називається «Схід у Давіда», що розташований в м. Могилів-Подільський по вул. Київській, 6. Йому відомо про зміст статей, про які ведеться мова в позовній заяві. Пожежа в його ресторані сталася в серпні 2010 року. На той час мером міста був ОСОБА_12 За результатами проведеної експертизи причиною пожежі було несправне електрообладнання. ОСОБА_9 жодного відношення до підпалу ресторану не має, та навпаки допомагав йому матеріально відновити ресторан, ніякого залякування з його боку не було.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні дав наступні показання, що він є власником першого поверху Універмагу, що розташований в м. Могилів-Подільський по пл. Шевченка, 3. В 2003 році була пожежа в магазині, жодним чином позивач по справі не причетний до цієї пожежі, на його думку це було замкнення електропроводки. Коли почалася пожежа, він був в приміщенні магазину. Інформація, яка була надрукована в газетах, що зазначені в позовній заяві, на його думку, мають на меті дискредитацію позивача перед виборами.

Заслухавши пояснення представників сторін, покази свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, з наступних підстав:

Як встановлено в судовому засіданні вибори в Україні депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів відбулися 25 жовтня 2015 року.

12 жовтня 2015 року в газеті "Слово Придністровя", засновником якої є ОСОБА_7 районна рада, в №42 (13606) на 2-3 сторінках було надруковано статтю із заголовком «Прийшов час для змін». А в засобі масової інформації «Інформаційний бюлетень «Спільна справа»» за жовтень 2015 року під №5 на 2-3 сторінках надрукована стаття під назвою «ОСОБА_9 і його банда чіпляються за владу з останніх сил» (а.с.8-11). Автором даних статей та їх замовником є кандидат на посаду голови ОСОБА_7 міської ради ОСОБА_2

З матеріалів справи слідує, що між ОСОБА_2 (замовником) та ТОВ «ОСОБА_8 ЛТД» (виконавцем) було укладено договір № 126 від 19.10.2015 про надання послуг по друку інформаційних бюлетенів, згідно якого ТОВ «ОСОБА_8 ЛТД» зобовязалось здійснити друк замовленого тиражу, а замовник зобовязався надати електронний носій з інформацією та оплатити дані послуги (а.с.34-36). Дана обставина також підтверджується замовленням від 20.10.2015 (а.с.37).

Замовнику був надісланий рахунок-фактура № РГ-0002667 від 20.10.2015 на суму 5175,00 грн., яку було сплачено, що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 21.10.2015 (а.с.38,39).

Крім того, між замовником КП «Газета «Слово Придністровя» та виконавцем ТОВ «ОСОБА_8 ЛТД» було укладено договір № 37 від 02.01.2015, згідно якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобовязання підготувати до друку і надрукувати газету на умовах цього договору (а.с.41-43).

В подальшому, на підставі вказаного вище договору, КП «Газета «Слово Придністровя»» замовило в ТОВ «ОСОБА_8 ЛТД» друк газети, в якій була розміщена інформація, замовлена ОСОБА_2 ОСОБА_11 обставина підтверджується замовленням ОСОБА_2 до ТОВ «ОСОБА_8 ЛТД» №14381 (а.с.40) та актом № РГ-0002817 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 12.10.2015 (а.с.44).

Крім того, в п. б ч. 1 п. 11 Статуту КП «Газета «Слово Придністровя» ОСОБА_7 районної ради зазначено, що за зміст, достовірність і точність викладення фактів, даних та інших відомостей відповідальність несуть тільки автори листів (публікацій).

Позивач зазначає, що факти, викладені в зазначених статтях стосуються діючого міського голови міста Могилів-Подільський Вінницької області та кандидата на посаду міського голови (мера) міста Могилів-Подільський Вінницької області - ОСОБА_9, а також стосуються його власних посадових обовязків, як міського голови міста Могилів-Подільський Вінницької області. Позивач зазначив, що відповідачі використали і зазначили в надрукованих статтях неправдиві факти та інформацію, що не відповідає дійсності, яка не була перевірена редакцією, засновниками, видавцями газет, а також не була перевірена їх авторами та відповідальною за друк особою, не підтверджена жодними доказами та зачіпає честь, гідність та його ділову репутацію.

Як вбачається з постанови Могилів-Подільського міськрайонного суду від 13 жовтня 2015 року, ОСОБА_14 було відмовлено в задоволенні адміністративного позову до відділу ведення Державного реєстру виборців ОСОБА_7 міської ради, ОСОБА_7 міської ради Вінницької області, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_9, про виключення з реєстру виборців. (а.с.121-122). Крім того, постановою Могилів-Подільського міськрайонного суду від 21.10.2015 року було відмовлено в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_15 до Відділу ведення Державного реєстру виборців ОСОБА_7 міської ради в особі ОСОБА_7 міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_9, про виключення особи з Державного реєстру виборців (а.с.123,124). Зазначені рішення суду набрали законної сили.

З матеріалів справи, а саме: з постанови №26 ОСОБА_7 міської виборчої комісії Вінницької області від 30.10.2015 року «Про скликання чергової 1 сесії ОСОБА_7 міської ради 7 скликання»; рішення №1 ОСОБА_7 міської ради 1 сесії 7 скликання від 31.10.2015 «Про результати виборів депутатів міської ради 7 скликання і міського голови та визнання їх повноважень»; рішення №1 від 25.10.2015 «ОСОБА_7 міської виборчої комісії про підсумки голосування та результати виборів міського голови»; протоколу ОСОБА_7 міської виборчої комісії про результати виборів ОСОБА_7 міського голови в єдиному одномандатному виборчому окрузі, вбачається, що на посаду міського голови міста Могилева-Подільського обрано ОСОБА_9, в звязку з офіційним оголошенням на першій сесії ОСОБА_7 міської ради 7 скликання ОСОБА_7 міською виборчою комісією рішення від 28.10.2015 року №1 «Про підсумки голосування та результати виборів міського голови» (а.с.125-132).

Згідно ст. 54 Закону України «Про місцеві вибори» від 14.07.2015 року та Постанови Центральної виборчої комісії від 15 жовтня 2015 року № 310 «Про забезпечення дотримання порядку проведення передвиборної агітації на місцевих виборах 25 жовтня 2015 року», передвиборна агітація - це здійснення будь-якої діяльності з метою спонукання виборців голосувати за або не голосувати за кандидатів. Право вести передвиборну агітацію мають місцеві організації партій, кандидати у депутати від яких зареєстровані в багатомандатному виборчому окрузі, а також кандидати у депутати в одномандатному виборчому окрузі, кандидати на посаду сільського, селищного, міського голови, старости, зареєстровані відповідною територіальною виборчою комісією для участі у місцевих виборах. Громадяни України мають право здійснювати передвиборну агітацію, вільно і всебічно обговорювати політичні, ділові, особисті якості та передвиборні програми кандидатів, місцевих організацій партій.

Передвиборна агітація може проводитися у таких формах, зокрема як: оприлюднення в друкованих та аудіовізуальних (електронних) засобах масової інформації політичної реклами, виступів, інтерв'ю, нарисів, відеофільмів, аудіо- та відеокліпів, інших публікацій та повідомлень; публічні заклики голосувати за або не голосувати за місцеву організацію партії - суб'єкта виборчого процесу, кандидата або публічні оцінки діяльності місцевої організації партії, кандидата.

Згідно ст. 57 Закону України «Про місцеві вибори» від 14.07.2015 року, передвиборна агітація з використанням засобів масової інформації усіх форм власності проводиться з дотриманням принципу рівних умов та можливостей у порядку, передбаченому цим Законом.

Передвиборна агітація здійснюється в будь-яких формах і будь-якими засобами, що не суперечать Конституції та законам України.

Згідно з ч.1 та 2 статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Цим конституційним положенням відповідають приписи Цивільного кодексу України, якими встановлено, що фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію (абзац перший частини першої статті 302).

Таке конституційне та законодавче регулювання права особи вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію узгоджується із Міжнародним пактом про громадянські і політичні права 1966 року, яким визначено, що кожна людина має право на вільне вираження свого погляду; це право включає свободу шукати, одержувати і поширювати будь-яку інформацію та ідеї, незалежно від державних кордонів, усно, письмово чи за допомогою друку або художніх форм вираження чи іншими способами на свій вибір (пункт 2 статті 19). Парламентська ОСОБА_16 Європи у своїй Резолюції від 25 грудня 2008 року N 1165 (1998) вказала, що публічні особи повинні усвідомлювати, що особливий статус, який вони мають у суспільстві, автоматично збільшує рівень тиску на приватність їхнього життя (пункт 6).

Згідно із законодавством України не належать до інформації з обмеженим доступом, зокрема: декларації про доходи осіб та членів їхніх сімей, які претендують на зайняття чи займають виборну посаду в органах влади або обіймають посаду державного службовця, службовця органу місцевого самоврядування першої або другої категорії (частина шоста статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації»); відомості про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб (пункт 5 частини четвертої статті 21 Закону України «Про інформацію»).

Крім того, згідно ч.2 ст.5 Закону України «Про захист персональних даних», персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою. Не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, яка займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень.

Згідно положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету міністрів ОСОБА_16 Європи, зокрема, статей 3,4,6, що, оскільки посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодились виставити себе на публічне політичне обговорення, вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у ЗМІ з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. У зв'язку з чим межа допустимої критики стосовно політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи, оскільки публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їхніх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Відповідно до положень Постанови Пленуму Верховного суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», при розгляді справ про захист гідності, честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи суди повинні точно і неухильно застосувати положення Конституції України, Цивільного кодексу України, законів України від 16 листопада 1992 року N 2782-ХІІ "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", від 2 жовтня 1992 року N 2657-ХІІ "Про інформацію", від 21 грудня 1993 року N 3759-ХІІ "Про телебачення і радіомовлення" (у редакції Закону від 12 січня 2006 року N 3317-ІУ), від 23 вересня 1997 року N 540/97-ВР "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" та інших нормативно-правових актів, що регулюють вказані суспільні відносини.

Враховуючи положення статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23 лютого 2006 року N 3477-ІV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (ОСОБА_8, 4 листопада 1950 року; далі - Конвенція) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права, а також враховувати роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року N 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя".

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у п. 19 його постанови N 1 від 27 лютого 2009 року "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Згідно з частиною другою статті 47-1 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ратифікованої Україною, передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

За змістом цієї норми свобода слова, преси як захисника інтересів громадськості, критики представників держави, висловлення своєї думки в процесі обговорення питань, що становлять громадський інтерес, є однією з найважливіших свобод людини.

Межі свободи вираження думок залежать від їх змісту та від того, чим займається особа, стосовно якої ці думки висловлені. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати (п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року).

Проблеми, пов'язані з особливостями реалізації права громадян на свободу слова і критику відносно дій (бездіяльності) посадових і службових осіб, неодноразово були предметом розгляду Європейського суду з прав людини.

Застосовуючи положення статті 10 Конвенцій про захист прав людини і основних свобод в рішеннях у справах "Никула проти Фінляндії", "Яновский проти Польщі" і інших, суд підкреслює, що межі допустимої інформації відносно посадових і службових осіб можуть бути ширшими в порівнянні з межами такої ж інформації про звичайних громадян. Тому, якщо посадові або службові особи діють без правових підстав, то мають бути готові до критичного реагування з боку суспільства.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії» суд розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного ст.10 Конвенції.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», при вирішенні спорів про відшкодування моральної шкоди, суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно ст. 31 Закону України «Про інформацію» суб'єкти владних повноважень як позивачі у справах про захист честі, гідності та ділової репутації вправі вимагати в судовому порядку лише спростування недостовірної інформації про себе і не мають права вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Крім того, практика Європейського суду свідчить, що в демократичному суспільстві будь-яка критика політичних фігур не може бути обмежена. Згідно з п.10 Європейської конвенції з прав людини, обмеження свободи слова має бути прямо встановлено законом. Жоден з законів України прямо не встановлює санкції за висловлення думки. Європейський суд з прав людини використовує прецедентне право (що підтверджується у п. 47 справи Вебер проти Швейцарії). Отже, прецеденти цього суду є обов'язковими до використання в країнах-учасницях (п. 55 Фелік проти Словакії). Європейська конвенція з прав людини в § 2 ст. 10 встановлює основний критерій обмеження свободи слова необхідність цих заходів у демократичному суспільстві. Європейський суд у п. 39 справи «Лінгенс проти Австрії» тлумачить необхідність як наявність гострої соціальної потреби в такому обмеженні.

Як зазначає суд у справі «Лінгенс проти Австрії», критика, що є неприпустимою й карною за умови її спрямування проти звичайної людини, є припустимою відносно політика. Це правило набуває підвищеного захисту, якщо критика здійснюється з рядів опозиції. В цій же справі суд констатує, що не можна перевіряти істинність твердження про політика, якщо таке твердження є точкою зору. В п. 44 суд кваліфікує обмеження свободи слова як неприпустиму цензуру. В п. 46 він заперечує проти можливості кваліфікації оцінки діяльності політичної фігури як дифамації.

У справі «Кастелс проти Іспанії» судді дійшли висновку, що правдивість висловлювань взагалі не має значення, якщо справа представляє великий суспільний інтерес. На думку суду, такий інтерес становить для громади міста Могилева-Подільського діяльність ОСОБА_9, як голови міста ОСОБА_7 та кандидата на посаду міського голови.

У справі Торгер Торгерсон проти Ісландії» суд вирішив, що вимога довести викладені факти не є необхідною в демократичному суспільстві, якщо факти використовуються для звинувачення публічних фігур. Як зазначає суд, достатньо довести намір привернути увагу до проблеми, яка становить великий суспільний інтерес. Згідно з п. 48 рішення, заява має розглядатися в цілому; неприпустимо розглядати як дифамацію вирвані з контексту частини.

Стаття 10 Конвенції захищає не лише зміст, а й форму висловлювання (п. 57), допускаючи, зокрема, звинувачувальну форму. Свобода політичних дебатів є однією з обовязкових умов існування демократичної держави. Тому рамки прийнятної критики є ширшими стосовно політика, ніж звичайного громадянина (п. 59). Звинувачення в кримінально карній дії, є в такому випадку провокаційним способом привернення суспільної уваги до політичної дискусії особливої важливості.

В п. 50 справи «Делбен проти Румунії» суд дійшов висновку про неприпустимість обмеження свободи слова (застосування санкцій), якщо тільки не встановлено, що викладені відомості є цілком неправдивими й поширеними свідомо й зловмисно. Така позиція Європейського суду принципово розходиться з національним законодавством України. Відповідно до останнього, особа, яка зробила заяву, зобов'язана довести її правдивість. Але пріоритет у даному випадку відповідно до частин 1, 4 6 ЦПК України має позиція Європейського суду.

У справі «"Українська Прес-Група" проти України», Європейський суд відзначає (п. 66), що національні суди визнали весь текст публікації в газеті "День" щодо позивача дифамаційним, не дивлячись на те, що суди визначили твердження, вжиті журналістом, як оціночні судження. Однак, Суд робить висновок, що оціночні судження журналіста у формі політичної риторики не вимагають доведення. Суд вказує (п. 67), що ці публікації містили критику обох політиків у формі сильних полемічних та саркастичних висловлювань. Безсумнівно, позивачі були цим ображені і, можливо, навіть обурені. Хоча обираючи свою професію, вони відкрили себе для такої прискіпливої критики та уваги; таким є той тягар, який повинні прийняти на себе політики в демократичному суспільстві. У цій справі Суд дає наступне визначення свого прецедентного права:

«38. Преса відіграє важливу роль у демократичному суспільстві. Хоча вона не може переступати певні межі, зокрема щодо репутації та прав інших людей, однак її обов'язком є поширення інформації та ідей у всіх питаннях, що становлять громадський інтерес, таким чином, щоб це було у відповідності з її обов'язками та відповідальністю. Не тільки преса має завдання поширювати таку інформацію та ідеї, але й громадськість має право, щоб їх отримувати. Якби було інакше, преса не могла б виконувати свою роль «вартового на сторожі демократії».

39. Суд нагадує, що згідно з Статтею 10 (§2) Конвенції, сфера для обмеження політичних висловлювань чи дебатів щодо питань, які становлять громадський інтерес є дуже малою. Більш того, межі прийнятної критики на адресу політиків, які діють в такій публічній якості є ширшими, ніж для приватних осіб. На відміну від останніх, оскільки політичний діяч неминуче і свідомо відкривається для прискіпливого аналізу кожного свого слова і вчинку з боку журналістів і громадськості, він повинен проявляти більш високу ступінь терпимості до критики. Звичайно, політичний діяч має право на захист своєї репутації, навіть якщо він не діє як приватна особа, але вимоги для цього захисту мають бути збалансовані з інтересом до відкритої дискусії політичних питань.

40. Стаття 10 захищає не тільки суть ідей та інформації, але й форму, у якій вони подаються. Журналістська свобода також стосується можливого використання якоюсь мірою перебільшення або навіть спонукання. Відповідно до Статті 10 (§2), право на вільне розголошення інформації стосується не тільки «інформації» та «ідей», які сприймаються позитивно або розглядаються як необразливі, чи як несуттєве питання, але й таких, які ображають, обурюють або непокоять. Такими є вимоги щодо плюралізму, терпимості й широти кругозору, без яких неможливе існування «демократичного суспільства».

41. У своєму прецедентному праві Суд розрізняв між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як існування фактів можна продемонструвати, істинність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу щодо доведення правдивості оціночного судження неможливо виконати, і вона сама по собі порушує свободу поглядів, що є основоположною частиною права, гарантованого Статтею 10.

42. Однак, навіть якщо твердження представляє собою оціночне судження, пропорційність втручання може залежати від наявності достатньої фактологічної основи для оскаржуваного висловлювання. У світлі контексту конкретної справи твердження, що представляє собою оціночне судження, може бути перебільшеним при відсутності будь-якої фактологічної основи.»

Отже, Європейський суд з прав людини захищає свободу висловлення думки політичної опозиції в країнах нової демократії, до яких відноситься Україна.

А тому, аналізуючи висловлювання кандидата на посаду ОСОБА_7 міського голови ОСОБА_2, що зазначені в статтях, які просить спростувати позивач, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд приходить до висновку, що інформація, яка викладена в даних статтях не є фактичним твердженням, а є особистим оціночним судженням ОСОБА_2 щодо дій ОСОБА_9 як діючого голови міської ради, так і кандидата на зазначену посаду. При цьому, оцінку дій позивача, враховуючи його публічність та статус, мала би дати громада міста на виборах, що нею і було зроблено на чергових виборах міського голови.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.42 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», редакція, журналіст не несуть відповідальності за публікацію відомостей, які не відповідають дійсності, принижують честь і гідність громадян і організацій, порушують права і законні інтереси громадян або являють собою зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації і правами журналіста, якщо вони є дослівним відтворенням публічних виступів або повідомлень субєктів владних повноважень, фізичних та юридичних осіб.

Згідно п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України N 1 від 27 лютого 2009 року "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Якщо позов пред'явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції, оскільки згідно зі статтею 21 Закону про пресу, редакція або інша установа, яка виконує її функції, здійснює підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації. У разі, коли редакція друкованого засобу масової інформації не має статусу юридичної особи, належним відповідачем є юридична особа, структурним підрозділом якої є редакція. Якщо редакція не є структурним підрозділом юридичної особи, то належним відповідачем виступає засновник друкованого засобу масової інформації. У випадку, коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем. При опублікуванні чи іншому поширенні оспорюваної інформації без зазначення автора (наприклад, у редакційній статті) відповідачем у справі має бути орган, що здійснив випуск засобу масової інформації.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.19, 34 ч.1 Конституції України; ст. 16, 23, 277, 280, 297, 299 ЦК України;ст. 54,57 Закону України «Про місцеві вибори»; ст.31, 47-1 Закону України «Про інформацію»; ч.1 ст.42 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»; ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації; ст.21 Закону України «Про інформацію»; ст. 5 Закону України «Про захист персональних даних»; постановою Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 року №1 "Про судову практику у справах про захист честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", та ст. 10, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_9 до ОСОБА_2, ТОВ «ОСОБА_8 ЛТД», КП «Газета «Слово Придністровя», ОСОБА_7 районної ради Вінницької області про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Вінницької області через Могилів-Подільський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ: