Ухвала суду № 61425981, 14.09.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2016 р. м.Одеса Справа № 815/453/16

Категорія: 9.4 Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого - судді Скрипченка В.О.,

суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Сівєлькіної С.Є.,

представників позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

03 лютого 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо не затвердження реєстру вкладників АТ «ІМЕКСБАНК», які мають право на отримання гарантованого відшкодування за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, до якого включено ОСОБА_3 на підставі Договору №30023590 про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20 січня 2014 року вклад «Пклієнт3м6%», укладеного 16 січня 2015 року між ОСОБА_3 та АТ «ІМЕКСБАНК»; зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб затвердити зміни до реєстру вкладників АТ «ІМЕКСБАНК», які мають право на отримання гарантованого відшкодування за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, до якого включено ОСОБА_3 на підставі Договору №20023590 про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20 січня 2014 року вклад «Пклієнт3м6%» від 16 січня 2015 року.

В обґрунтування позову зазначено, що між позивачем та АТ «ІМЕКСБАНК» 16 січня 2015 року укладено договір №300023590 про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20 січня 2014 року вклад «Пклієнт3м6%» на суму 12000,00 дол. США. Проте, у квітні 2015 року позивачу стало відомо про введення тимчасової адміністрації в АТ «ІМЕКСБАНК» з 27.01.2015 р., з урахуванням чого позивач неодноразово звертався із заявами про негайне включення його до списку вкладників та виплату належних йому коштів. Однак, станом на день звернення позивача до суду Фондом гарантування безпідставно та всупереч законодавчих вимог не затверджено реєстр вкладників АТ «ІМЕКСБАНК», які мають право на отримання гарантованого відшкодування за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, до якого включено ОСОБА_3 На думку позивача, вказаною бездіяльністю відповідача грубо порушено вимоги Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та безпосередньо його майнові права, що зумовило звернутись за судовим захистом із даним позовом.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_3 задоволений повністю. Визнано протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо не затвердження реєстру вкладників АТ «ІМЕКСБАНК», які мають право на отримання гарантованого відшкодування за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, до якого включено ОСОБА_3 на підставі Договору №30023590 про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20 січня 2014 року вклад «Пклієнт3м6%», укладеного 16 січня 2015 року між ОСОБА_3 та АТ «ІМЕКСБАНК». Зобов'язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб затвердити зміни до реєстру вкладників АТ «ІМЕКСБАНК», які мають право на отримання гарантованого відшкодування за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, до якого включено ОСОБА_3 на підставі Договору №20023590 про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20 січня 2014 року вклад «Пклієнт3м6%» від 16 січня 2015 року.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити повністю у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3

Позивач надіслав до апеляційного суду заперечення, у якому зазначає про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї представників позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 16 січня 2015 року між ОСОБА_3 та АТ «ІМЕКСБАНК» укладено договір №30023565 банківського рахунку, відповідно до умов якого Банк відкрив Клієнту - ОСОБА_3 поточний рахунок НОМЕР_1 відповідно до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 р. №492, та зобов'язався приймати та зараховувати на відкритий рахунок грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком (а.с. 11-15).

Водночас, 16 січня 2015 року між ОСОБА_3 та АТ «ІМЕКСБАНК» укладено договір №30023590 про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20.01.2014 р. вклад «Пклієн3м6%» (вид вкладу «Постійний клієнт» 3 міс.») на суму 12000,00 дол. США з процентною ставкою 6 відсотків річних з датою повернення вкладу 21.04.2015 р. (а.с. 16).

Однак, 26 січня 2015 року Правлінням НБУ прийнята постанова №50 «Про віднесення АТ «ІМЕКСБАНК» до категорії неплатоспроможних», на підставі якої виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №16 від 26.01.2015 р. «Про запровадження тимчасової адміністрації у AT «ІМЕКСБАНК» та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в AT «ІМЕКСБАНК» - Северина Юрія Петровича.

17 липня 2015 року позивач звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію АТ «ІМЕКСБАНК» із заявою, відповідно до якої просив негайно включити ОСОБА_3 до списку вкладників АТ «ІМЕКСБАНК», яким здійснюється повернення грошових коштів за депозитними вкладами та невідкладно виплатити йому грошові кошти з вкладного рахунку НОМЕР_1 в розмірі 12000,00 дол. США. (а.с.19-20).

Листом від 22 вересня 2015 р. №6009 Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» Северин Ю.П. звернувся до Директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Ворушиліна К.М., в якому зазначив, що від слідчого управлінням ГУМВС України в Одеській області отримано відповідь №4/8934 від 03.08.2015 р., в якій повідомляється про те, що в ході досудового слідства встановлено, що 15.01.2015 р. НБУ винесена постанова №16/БТ «Про віднесення АТ «ІМЕКСБАНК» до категорії проблемних». Вказана постанова забороняла здійснювати проведення будь-яких операцій за чинними договорами, що призводять до збільшення гарантованої суми відшкодування з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. На підставі постанови НБУ посадовими особами АТ «ІМЕКСБАНК» видано наказ №20-в від 16.01.2015 р. про дотримання встановлених обмежень, з яким повинні були ознайомитися працівники банку. Клієнти-вкладники Банку не могли знати про вищевказані документи, тому що вони не є публічними, не доводилися до клієнтів банку та після прийняття таких документів АТ «ІМЕКСБАНК» ще значний час працював у звичайному режимі для клієнтів банку, доки не було запроваджено тимчасову адміністрацію. Вищезазначене вказує на те, що ствердження про скоєння посадовими особами АТ «ІМЕКСБАНК» злочину спільно з клієнтами-вкладниками є помилковим.

Також, в листі повідомляється, що клієнти-вкладники банку не є суб'єктами кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України, тому відносно клієнтів-вкладників банку досудове слідство не проводилося. Викладене спростовує раніше зроблені припущення про надання вищевказаним клієнтам Банку (вкладникам) переваг на вчинення правочинів (банківських операцій з розміщенням та/або перерахування коштів на рахунках в установі АТ «ІМЕКСБАНК»), віднесених Уповноваженою особою до категорії «сумнівних», а також судження про їх можливу нікчемність.

Враховуючи вищевикладене, а також згідно п. 6 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 р. №14, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» Северин Ю.П. просив розглянути питання щодо внесення відповідних змін до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (а.с. 29-31).

При цьому, у переліку вкладників згідно з Додатком №10 заявлений позивач - ОСОБА_3 з сумою вкладу 189720,06 грн. (а.с. 36).

21.10.2015 р. ОСОБА_3 звернувся до Директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із заявою про термінову виплату позивачу гарантованої суми відшкодування за вкладом, що знаходиться в банку АТ «ІМЕКСБАНК» за рахунком НОМЕР_1 у розмірі 189720,00 грн. (а.с. 27).

Проте, станом на час розгляду справи судом першої інстанції, незважаючи на лист від 22.09.2015 р. №6009 Уповноваженої особи на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» та наданого Додатку №10 із переліком, відповідачем не включено ОСОБА_3 до реєстру вкладників, які мають право на отримання гарантованого відшкодування за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

До того ж, як вбачається з матеріалів справи ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18.02.2016 р. відповідача зобов'язано надати належним чином засвідчені документи щодо включення ОСОБА_3 до загального реєстру вкладників на підставі «додаткового переліку» уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» Северина Ю.П. від 22 вересня 2015 року Листом №6009. Однак жодних доказів відповідач не надав, а з огляду на матеріали справи, Фондом за листом №6009 зміни до переліку владників AT «ІМЕКСБАНК», які мають право на гарантоване відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду, зокрема щодо ОСОБА_3, не внесені.

Задовольняючи адміністративний позов ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що включення Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» позивача ОСОБА_3 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, є безумовною підставою для включення його до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. На думку колегії суддів, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права з огляду на таке.

Частиною третьою статті 2 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

У свою чергу, статтею 1 Закону №2121-ІІІ «Про банки та банківську діяльність» передбачено, що цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.

У пункті шостому статті 2 Закону України від 23 лютого 2012 року №4452-VІ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» зазначено, що ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм законодавства та враховуючи положення статті 12 Господарського процесуального кодексу України, можна дійти висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

У справі, яка розглядається, судами обох інстанцій встановлено, що АТ «ІМЕКСБАНК» знаходиться в процедурі ліквідації у зв'язку із визнанням його неплатоспроможним.

За таких обставин, на думку колегії суддів, спір, що виник між сторонами, повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.

Зазначена правова позиція була викладена у постановах ВС України від 16 лютого 2016 року та 15 червня 2016 року у справах №826/2043/15 та №826/20410/14

На підставі ч. 1 ст. 203 КАС України постанова суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Із врахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, оскільки заявлені по справі вимоги підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Відтак, апеляційна скарга Фонду гарантування вкладів фізичних осіб підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, роз'яснивши позивачу право на звернення з позовом до суду в порядку господарського судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали апеляційного суду в повному обсязі.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя О.С.Золотніков

Суддя Ю.В.Осіпов