Вирок № 61425181, 20.09.2016, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.09.2016 Справа №607/7111/16-к

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Кунцьо С.В.

при секретарі с/з ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016210180000184 від 22 березня 2016 року про обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, працюючого директором ТОВ «Тернопіль-папір», зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_4, жителя ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,

за участю прокурора Шуманського П.В.,

та потерпілого ОСОБА_3

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 працюючи на посаді директора ТОВ Тернопіль-папір, в порушення вимог п. 5 Посадової інструкції Директора підприємства та п. 3.17 та п. 4.1 «Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, який затверджений Наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці 26.01.2005 року № 15», не провів спеціальне навчання і перевірку знань з питань охорони праці із працівниками, які безпосередньо залучені до робіт із підвищеною небезпекою, у тому числі із найманим працівником потерпілим ОСОБА_3 та допустив його до роботи, окрім того, допустивши потерпілого ОСОБА_3 до роботи, без наявності висновку психофізіологічної експертизи, порушив вимоги ч. 3 статті 5 Закону України «Про охорону праці».

Таким чином порушення директором ТОВ «Тернопіль-папір» ОСОБА_2 вимог ч. 3 статті 5 Закону України «Про охорону праці», п. 5 Посадової інструкції Директора підприємства та п. 3.17 та п. 4.1 «Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, який затверджений Наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці 26.01.2005 року № 15», стало причиною настання нещасного випадку із ОСОБА_3, що мало місце, близько 14.20 год. 22 березня 2016 року на території ТОВ «Тернопіль-папір», що по вул. Грушевського, 97 «О» у с. В.Бірки, Тернопільського району, Тернопільської області.

На підставі даних судово-медичної експертизи з медичними документами на імя ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, беручи до уваги повідомленні обставини справи та у відповідності до запропонованих запитань, згідно вивчених медичних документів у ОСОБА_3 при клінічному обстеженні, спостереженні та проведенні оперативних втручань у травматологічному відділенні та відділенні анестезіології і інтенсивної терапії Тернопільської міської комунальної лікарні швидкої допомоги з 22.03.2016 року по 19.04.2016 року виявлено травму правої верхньої кінцівки у вигляді відкритого подвійного перелому ліктьової кістки, вивиху голівки променевої кістки та рани на передпліччі з ушкодженням підлеглих нервів, вен та мязів.

Зазначена вище травма утворилась від дії тупих предметів (предмета) незадовго до звернення за медичною допомогою, що підтверджується її видом, описаними морфолічними властивостями і клінічним перебігом, відсутністю даних про загоєння рани і зазначенням її як «рвано-розчавлена», відсутністю ознак консолідації (зрощення) переломів на час госпіталізації.

Вказана вище травма правої верхньої кінцівки не була небезпечною для життя та відповідно до п.п. 2.2.1 (а), (б), (в) і 2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» - наказ № 6 МОЗ України, Київ, 1995 належить до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, за ознакою тривалого (більше як 21 день) розладу здоровя.

Тілесні ушкодження, спричинені ОСОБА_3 перебувають у прямому причинному звязку із діяннями ОСОБА_2

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 272 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся та в судовому засіданні вказав, що він працює на посаді директора ТОВ Тернопіль-папір. 22 березня 2016 року після обіду коли він перебував за межами товариства, йому на мобільний телефон передзвонила завідуючий складом ОСОБА_4 та повідомила про нещасний випадок що стався в них на виробництві з найманим працівником ОСОБА_3, зокрема станком по виготовленню туалетної бумаги було пошкоджено руку останнього, однак вказаного ніхто не бачив та він сам про це розповів своїм співробітникам. Свою вину в тому, що він належним чином не провів спеціального навчання і перевірку знань з питань охорони праці із найманими працівниками, які безпосередньо залучені до робіт із підвищеною небезпекою, в тому числі із ОСОБА_3 та допустив його до роботи він визнає. Окрім цього вказав, що дійсно допустив потерпілого ОСОБА_3 до роботи, без наявності висновку психофізіологічної експертизи, який є обовязковим при виконанні покладених на потерпілого обовязків та причиною цього стало те, що він не встигав це все зробити при запуску виробництва. Цивільний позов прокурора прокуратури Тернопільської області в інтересах держави в особі фінансового управління Тернопільської міської ради про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_3 визнає повністю. Просить врахувати його повне визнання вини, щире каяття, у звязку із чим просить суворо його не карати. Також зазначив, що на даний час всі допущені ним недоліки в охороні праці ним усунуто, обіцяє в подальшому запобігти подібним випадкам.

Обвинувачений ОСОБА_2, визнавши свою винність у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 272 КК України, за обставин, викладених у обвинувальному акті та розмір заявленого прокурором прокуратури Тернопільської області в інтересах держави в особі фінансового управління Тернопільської міської ради цивільного позову про стягнення витрат на лікування потерпілого, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду.

Суд, зясувавши думку учасників судового розгляду щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються а також розміру та обґрунтованість заявленого цивільного позову про стягнення витрат на лікування потерпілого, зясувавши при цьому, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.

Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 272 КК України, тобто порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві, особою, яка зобовязана їх дотримувати, що заподіяло шкоду здоровю потерпілого.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, зокрема до обставин, що помякшують покарання, суд відносить повне визнання обвинуваченим своєї вини, щире каяття, активне сприяння в розкритті кримінального правопорушення. Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого суд не вбачає. Окрім цього судом враховується думка потерпілого ОСОБА_3, який просить обвинуваченого суворо не карати.

На підставі наведеного, враховуючи сукупність помякшуючих покарання обставин, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_2 слід призначити покарання у межах санкції статті обвинувачення, а саме у виді штрафу в доход держави без позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю, оскільки саме таке покарання буде необхідне і достатнє для виправлення ОСОБА_2 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

У кримінальному провадженні прокурором прокуратури Тернопільської області в інтересах держави в особі фінансового управління Тернопільської міської ради заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_2 витрат на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_3 на суму 3076,78 грн., який суд вважає слід задовольнити повністю, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобовязана відшкодувати витрати закладові охорони здоровя на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Зважаючи на наведене з ОСОБА_2 слід стягнути 3076,78 грн. в користь фінансового управління Тернопільської міської ради, як затрати на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_3 за наступними реквізитами: р/р 31413544700002, ГУДКСУ в Тернопільській області, код ЄДРПОУ 23588119, МФО 838012, одержувач: міський бюджет, призначення платежу «Інші надходження».

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 272 КК України, та призначити йому за даним кримінальним правопорушенням покарання у виді штрафу в доход держави в розмірі 2040 (дві тисячі сорок) гривень без позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю.

Цивільний позов прокурора прокуратури Тернопільської області в інтересах держави в особі фінансового управління Тернопільської міської ради до ОСОБА_2 задовольнити, стягнути з ОСОБА_2 в користь фінансового управління Тернопільської міської ради 3076,78 грн., як затрати на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_3, за наступними реквізитами: р/р 31413544700002, ГУДКСУ в Тернопільській області, код ЄДРПОУ 23588119, МФО 838012, одержувач: міський бюджет, призначення платежу «Інші надходження».

Апеляція на вирок може бути подана до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти діб з моменту його проголошення.

Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Головуючий С.В. Кунцьо