Рішення № 61424879, 12.09.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2016 р.Справа № 922/2596/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гончарові В.В.

розглянувши справу

за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго" (м. Харків) до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова (м. Харків) третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 частина А1215 (м. Харків) про стягнення 22 145,65 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2 (дов.№01-16юр/3218 від 25.04.2016 року);

відповідача - ОСОБА_3 (дов.№3787 від 01.08.2016 року)

3-ї особи - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, АК "Харківобленерго", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова на свою користь заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 частиною А1215 взятих на себе зобов'язань за договором про постачання електричної енергії №14059, укладеним між АК "Харківобленерго" та ОСОБА_1 частиною А1215 31.03.2009. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 22145,65 грн., з яких 20170,00 грн. - сума пені, нарахована за період травень-червень 2016 року; 1641,46 грн. - 3% річних за період травень-червень 2016 року; 334,19 грн. - інфляційні нарахування за період травень-червень 2016 року. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 частина А1215 не виконав взяті на себе зобов'язання передбачені договором про постачання електричної енергії №14059 від 31.03.2009 щодо своєчасної оплати за поставлену електричну енергію. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

В відзиві на позов представник відповідача вказує, що станом на теперішній час не має заборгованості перед позивачем за договором про постачання електричної енергії №14059 від 31.03.2009, однак у зв'язку з несвоєчасним фінансуванням Збройних сил України, КЕВ м. Харків не зміг вчасно проводити платежі відповідно до договору. Крім того, в відзиві на позов представник відповідача просить суд визнати незадовільним майновий стан відповідача та зменшити розмір пені.

Представник позивача в судовому засіданні 12.09.2016 просив суд задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.09.2016 позов визнав частково, просив суд зменшити розмір пені.

Представник 3-ї особи в судове засідання 12.09.2016 не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про причину неявки суд не повідомив. Про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення, яке долучене судом до матеріалів справи.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

31.03.2009 між АК Харківобленерго та ОСОБА_1 частиною А1215 укладено договір про постачання електричної енергії №14059 від 31.03.2009.

Відповідно до Закону України Про електроенергетику від 16.10.1997 року №575/97-ВР та Правил користування електричною енергією, затвердженими Постановою НКРЕ України від 31.07.1996 №28 (далі Правила"), Договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обовязків сторін.

Відповідно до п. 7 ст. 276 ГК України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов Договору, п. 2.1.2 якого передбачено, що постачальник електричної енергії зобов'язується постачати електричну енергію в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 Договору, з урахуванням розділів 6, 7 Договору, відповідно до додатка 1 "Договірні величини споживання" та додатка 2 "Порядок розрахунків".

05.01.2015 між АК Харківобленерго", ОСОБА_1 частиною А1215 та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харкова укладено додаткову угоду до договору, якою сторони змінили в п. 4.1, п. 4.2, п. 4.4, п. 4.5, п. 5, п. 6, п.8, п.9, додатку №2 до договору "Порядок розрахунків" слова "Споживач" на "Платник".

Відповідно до вищезазначеної додаткової угоди платник здійснює оплату за такі види нарахувань, як вартість електроенергії (в тому числі така, що надійшла на підставі визнаної претензії або за рішенням суду) з ПДВ, здійснюється платником протягом 10 операційних днів з моменту отримання споживачем рахунку та акту звіряння взаєморозрахунків.

Бозоблікове споживання електричної енергії з ПДВ, по актах перевірки порушень ПКЕЕ (у т.ч. розкрадань) з ПДВ, підвищена плата за споживання електричної енергії понад договірну величину, підвищена плата за перевищення договірної величини потужності здійснюється споживачем на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання постачальника у відповідному банку.

У відповідності до додаткової угоди від 05.01.2015, п. 4.2 додатку №2 до договору викладено в наступній редакції:

"Плата за такі види нарахувань, як надання послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії з ПДВ, сума пені, 3% річних, індекс інфляції, плата за надання споживачу додаткових послуг (повторне підключення, перевірка та ремонт лічильників та інші послуги, надання яких погоджено з НКРЕ та ОСОБА_4 КЕУ ЗС України) та інші платежі перераховуються платником на поточний рахунок постачальника в термін 10 операційних днів після отримання споживачем рахунку, акту звіряння взаєморозрахунків або акту виконаних робіт.

Зобов'язання щодо оплати електричної енергії повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та чинних нормативно-правових актів (ст. 526 ЦК України, ст.193 ГК України). Крім того, самим Договором, а саме п. 2.2.1, передбачено обов'язок Відповідача виконувати його умови.

З матеріалів справи вбачається, що обсяг спожитої споживачем (ОСОБА_1 частиною А1215) електричної енергії було сплачено платником (Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харкова) із запізненням.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Сума пені нарахована відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 № 543/96-ВР та п. 4.2.1 укладеного між сторонами Договору, в якому зазначено, що при порушенні термінів розрахунку за спожиту електричну енергію споживач сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник при простроченні виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити 3 % річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення. Відповідно до розрахунку 3 % річних нарахування за цим видом заборгованості проводилось на суму основного боргу (тарифна складова за спожиту електричну енергію та ПДВ 20 %), яка на даний час не сплачена.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 525, ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що ст. 27 вказаного Закону передбачена можливість накладання на споживачів штрафів за порушення в сфері електроенергетики. На виконання цієї норми Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1999 р. № 1312 затверджено Положення про порядок накладення на суб'єктів господарювання штрафів за порушення законодавства в галузі електроенергетики та сфері теплопостачання (далі Положення).

Крім того, можливість нарахування пені та штрафів передбачена Правилами користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. № 28 з наступними змінами та доповненнями (далі Правила).

Ст. 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до вимог ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько - правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, перевіривши здійснені позивачем розрахунки, суд визнав вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 20170,00 грн. за період з травня по червень 2016 р., законними та обґрунтованими.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1641,46 грн. суд зазначає таке.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобовязання.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі в сумі 1641,46 грн.

Що стосується заявленої вимоги Позивача про стягнення з відповідача 334,19 грн. суми інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

В інформаційному листі від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським суд України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30). В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат визнав їх вірно розрахованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, та стягненню підлягає сума інфляційних втрат в розмірі 334,19 грн.

Щодо клопотання відповідача зменшення розміру пені на 90%, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), визнається згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.2 ст. 233 Господарського кодексу України, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 3 частини 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Станом на 03.08.2015 року відповідач не має заборгованості перед позивачем за договором про постачання електричної енергії №14059 від 31.03.2009. Однак у зв'язку з не постійним фінансуванням Збройних сил України, КЕВ м. Харкова не зміг вчасно проводити платежі відповідно до договору.

КЕВ м. Харкова відповідно до свого положення є структурним підрозділом Збройних сил України та підпорядкований Південно - східним територіальним КЕУ Збройних сил України, який є дні КЕВ м. Харкова розпорядником коштів. Південно - східний територіальний КЕУ Збройних сил України в свою чергу підпорядкований Головному КЕУ Збройних сил України, а Головне КЕУ підпорядковується Міністерству оборони України. Тобто відповідач є розпорядником коштів лише четвертої черги, що ускладнює вчасне отри мання коштів для проведення вчасних оплат за договором №14059 від 31.03.2009 року.

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова (Відповідач) є неприбутковою установою, тобто утримується за рахунок коштів відповідного (державного) бюджету. Всі витрати такої установи узгоджуються з органом, який уповноважений здійснювати фінансування такої установи, для чого складається кошторис, в який вносяться всі статті витрат.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону України від 21.09.99р. № 1076- XIV "Про господарську діяльність в Збройних Силах України", згідно якої квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків як суб'єкт господарської діяльності за своїми зобов'язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов'язаннями військової частини (установи) несе Міністерство оборони України (адреса: 03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6). Згідно ГК України за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами, засновники суб'єкта господарювання не відповідають за зобов'язаннями цього суб'єкта, крім випадків, передбачених законом або установчими документами про створення даного суб'єкта (частини перша та друга статті 219).

Відтак, прийняття рішення про стягнення штрафних санкцій (пені) у повному обсязі спричинить ситуацію з припиненням надання опалення у районі.

Суд враховує, що наведеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах зі спорів, пов'язаних зі зменшенням розміру неустойки (постанови ВГСУ від 29.05.2014 у справі №921/186/13-г, від 08.05.2014 у справі №921/185/13-г, від 12.05.2015 року по справі №922/1286/14).

При цьому, суд зазначає, що зменшення суми пені на 50% є адекватною мірою відповідальністю за неналежне виконання відповідачем зобов'язань та є проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, а також як спосіб стимулювання боржника до належного виконання зобов'язань, а не як засіб використання пені у якості інструменту отримання безпідставних доходів.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90% та вважає за можливе зменшити розмір пені на 50%, а саме стягненню підлягає пеня в сумі 10085,00 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Слід звернути увагу, у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 частини 1 статті 83 ГПК України, зменшує розмір неустойки (штрафу, пені) витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача повністю в сумі 1378,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 509, 526, 549, 598, 612, 625 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 179, 193, 197, 216, 218, 230, 232, 233, 276 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова (вул. Пушкінська, буд.61, м. Харків, 61024, п/р 352212006000219 в ГУ ДКСУ у Харківській, області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 07923280) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (вул. Плеханівська, 149, м. Харків, 61037, на п/р 260323012307 в АТ "ОСОБА_5 Аваль", м. Київ, МФО 38085, код ЄДРПОУ 00131954) суму пені, нараховану за період травень-червень 2016 року в розмірі 10085,00 грн.; 3% річних за період травень-червень 2016 року в розмірі 1641,46 грн.; інфляційні нарахування за період травень-червень 2016 року в розмірі 334,19 грн.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова (вул. Пушкінська, буд.61, м. Харків, 61024, п/р 352212006000219 в ГУ ДКСУ у Харківській, області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 07923280) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (вул. Плеханівська, 149, м. Харків, 61037, на п/р 26005474695 в АТ "ОСОБА_5 Аваль", м. Київ, МФО 38085, код ЄДРПОУ 00131954) витрати по сплаті судового збору в сумі 1378,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені в розмірі 10085,00 грн. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.09.2016 р.

Суддя ОСОБА_4