Рішення № 61424723, 16.09.2016, Семенівський районний суд Чернігівської області

20.09.2016

Справа №744/1095/15-ц

Провадження № 2/744/142/2016

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2016 року Семенівський районний суд Чернігівської області у складі:головуючого - судді Поповича В. В.,

при секретарі Казановській Ю.В.

за участю:

представника відповідача по первісному позові та одночасно представника позивача по зустрічному позові ОСОБА_1, який представляє інтереси ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Семенівка Чернігівської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором у тому числі з збільшеними позовними вимогами та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання пункту кредитного договору недійсним, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

19 жовтня 2015 року до суду звернувся позивач Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_2, мотивуючи тим, що між ними був укладений кредитний договір 20.06.2008 року , згідно якого ОСОБА_2 позивачем було передано 10814,92 доларів США на термін до 19.06.2013 року.

Як вказує у позові позивач, відповідач порушив умови договору внаслідок чого виникла заборгованість 49608,56 доларів США.

30.08.2016 року до суду звернувся позивач по первісному позові Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» з позовною заявою по стягнення заборгованості з збільшеним розміром до відповідача ОСОБА_2, мотивуючи тим, що виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору, слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України ( правова позиція у справі за № 6-1206цс15.)

Станом на 01 серпня 2016 року заборгованість за Кредитним договором складає:

6 877,48 доларів США - заборгованість за кредитом;

4 790,75 доларів США - заборгованість за відсотками;

З 568,95 доларів США - заборгованість з комісійної винагороди;

57 539,51 доларів США - заборгованість з пені.

Таким чином, заборгованість за кредитним договором за період з 09.08.2011 року по 01.08.2016 року, складає: 4 790,75 - 3 862,73 = 928,02 доларів США заборгованість за відсотками;

3 568,95 - 2 076,48 = 1 492,47 доларів США заборгованість з комісійної винагороди;

57 539,51 - 4 823,95 = 52 715,56 доларів США заборгованість з пені,

а також штраф; 250,00 грн., та 121,02 доларів США (5% від заборгованості за період з 09.08.2011 року по 01.08.2016 року).

Як зазначає позивач, виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, тому суд має право стягнути проценти і комісійну винагороду за користування кредитом в іноземній валюті, оскільки такі проценти та комісійна винагорода на думку позивача не є фінансовими санкціями, а є платою за користування кредитними коштами.

Станом на 01 серпня 2016 року офіційний курс гривні до долара США на вказану дату становить: 4 790,75 - 3 862,73 = 928.02 доларів США заборгованість за відсотками:3 568,95 - 2 076,48 = 1 492.47 доларів США заборгованість з комісійної винагороди: 52 715,56 х 24,80 = 1 307 345.80 грн., пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань по сплаті відсотків та винагороди, а також штраф згідно пункту 13.9 Кредитного договору: 250,00 грн., (фіксована частина) та 121,02 х 24,80 = 3 001.30 грн., (процентна складова)..

З приводу строку позовної давності, позивач у позові зазначив таке:

строк позовної давності по вимогам банку до відповідача про стягнення заборгованості почав обраховуватися з 25 січня 2012 року, а з даним позовом позивач звернувся до суду 19 жовтня 2015 року (абзаци 7 та 8 сторінки 5 ухвали ВССУ від 13.07.2016 року).

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст. 259 ІІК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

У відповідності до пункту 13.11 Кредитного договору, сторони встановлюють строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, винагороди та процентів за користування кредитом, неустойки тривалістю у 5 (п'ять) років.

При цьому, у відповідності до пункту 13.10 Кредитного договору, нарахування неустойки за цим договором здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання повинно було бути виконане відповідною стороною.

Отже, строки позовної давності при зверненні до суду з даним позовом позивачем не пропущені.

06.11.2016 року ОСОБА_2, звернувся до суду з зустрічним позовом про визнання пункту кредитного договору недійсним, зобов'язання відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» вчинити певні дії. Відповідно до вимог зустрічного позову позивач просить визнати пункт 16.1.2 кредитного договору № CNCNA80000106177, від 20 червня 2008 року недійсним зобов'язати відповідача перевести валюту кредитування в гривню по курсу Національного банку України на час підписання договору, тобто на 20 червня 2008 року. В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_2, у зустрічній позовній заяві навів слідуючі підстави.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини 1 статті 229 ЦК України правочин може бути визнано судом недійсним, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», викладених в абзаці другому пункту 19, обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

ОСОБА_2, у позові зазначив, що викладене свідчить про те, що на момент укладення договору він не був обізнаний щодо істотних умов договору, а саме щодо умов кредитування, валютних ризиків під час виконання зобов'язань за кредитним договором, йому не надано було інформації щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов'язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним.

У судовому засіданні представник відповідача по первісному позові та одночасно представник позивача по зустрічному позові ОСОБА_1, первісний позов не визнав повністю та підтримав повністю зустрічний позов , при цьому навів свої правові підстави.

Представник ОСОБА_1, вважає, що строк позовної давності у три роки, який має обчислюватись з 25 січня 2012 року сплинув на час звернення до суду, що є підставою для відмови первісного позову. Питання про відмову у позові внаслідок пропущення строку звернення до суду, він ставив раніше у суді, але це не було враховано судом.

У частині зустрічного позову просить суд визнати пункт 16.1.2. Кредитного договору від 20 червня 2008 року недійсним та зобов'язати вчинити певні дії, а саме перевести валюту кредитування в гривню по курсу Національного банку України на час підписання договору 20 червня 2008 року.

Суд, заслухавши представника відповідача по первісному позові та одночасно представника позивача по зустрічному позові, вивчивши матеріали справи, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у цілому, тобто у частині первісного позову з збільшеними вимогами та у зустрічному позові, з огляду на таке.

20 червня 2008 року між сторонами був укладений кредитно-заставний договір терміном до 19 червня 2013 року. Позичальник ОСОБА_2, порушив вимоги договору, а саме не виконував зобов'язання по поверненню кредитних коштів, внаслідок чого станом на 08 вересня 2011 року виникла заборгованість у сумі 18554,04 доларів США, що складає 147875 гривень 70 копійок.

На вимогу банку рішенням Семенівського районного суду Чернігівської області від 25 січня 2012 року стягнуто з ОСОБА_2, на користь банку заборгованість у сумі 147875 гривень 70 копійок.

Відповідно до вимог статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до вимог частини 4 статті 267 ЦК України - сплив строк позовної давності, про застосування, якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Згідно із ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Як зазначено у ч.5 ст.261 ЦК України «За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Обчислення позовної давності регламентується загальними положеннями відповідно до вимог статей 252-255 ЦК України.

Якщо кредитор змінює на підставі ч.2 ст.1050 ЦК України строк виконання основного зобов'язання , позовна давність обчислюється від цієї дати. Банк пред'явив вимогу до позичальника про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату процентів за його користування та пені, тобто банк змінив строк виконання основного зобов'язання та зобов'язаний був пред'явити позовні вимоги до боржника протягом трьох років від дати порушення встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту.

Таким чином, строк виконання зобов'язання було змінено, у зв'язку з ухваленим рішенням про дострокове стягнення боргу, тобто трирічний строк позовної давності необхідно обрахувати з 25 січня 2012 року, а ПАТ КБ « Приватбанк» звернувся до суду з позовом 19 жовтня 2015 року, тобто строк позовної давності сплинув.

У зустрічному позові слід відмовити, враховуючи, що доводи позивача ОСОБА_2, та його представника ОСОБА_1 не ґрунтується на вимогах закону. Позивач безпідставно зазначає, як підставу задоволення своїх позовних вимог, що він не був обізнаний на період укладення договору щодо істотних умов кредитування, валютних ризиків під час виконання зобов'язань за кредитним договором.

Згідно даних довідки Семенівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівської області виконавчий лист за рішенням. Семенівського районного суду Чернігівської області від 25,01.2012 року( набрання законної сили 06.02.2012 року) за цивільною справою 2-6/2012 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 147875,20 гривень заборгованості за кредитним договором згідно даних ЄДРВП на примусове виконання до виконання до відділу не пред'являвся та на виконанні не перебуває.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 11, 60, 209, 212, 214, 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У позові Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором у тому числі з збільшеними позовними вимогами та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання пункту кредитного договору недійсним, зобов'язання вчинити певні дії,- відмовити повністю у зв'язку з відсутністю будь-яких підстав для задоволення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області через Семенівський районний суд Чернігівської області шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: В.В. Попович