Ухвала суду № 61424485, 15.09.2016, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/7250/14-цГоловуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л. Провадження № 22-ц/789/911/16 Доповідач - Ходоровський М.В.Категорія -

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2016 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Ходоровського М.В.

суддів - Фащевська Н. Є., Щавурська Н. Б.,

при секретарі - Рожук О.О.

з участю представника позивача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 09 лютого 2016 року по справі за позовом Дочірнього підприємства "Добродій-Сервіс-2" Товариства з обмеженою відповідальністю "Добродій" ЛТД до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2014 року Дочірнє підприємство «Добродій-Сервіс-2» Товариства з обмеженою відповідальністю «Добродій» ЛТД (далі ДП «Добродій-Сервіс-2» ТзОВ «Добродій» ЛТД) звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті за утримання будинку та прибудинкової території в сумі 4 160,50 грн.

У грудні 2015 року позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території по АДРЕСА_1 з врахуванням суми інфляційних нарахувань та 3% річних за користування коштами позивача за період з 01.05.2011 року по 30.11.2015 року в сумі 8242,35 грн.

Позивач зазначив, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1. За період з травня 2011 року по 30 листопада 2015 року нею не сплачувались кошти за утримання будинку та прибудинкової території. Сума боргу становить 4556,93 грн. Інфляційні втрати 3558,96 грн., а 3% річних від простроченої суми боргу складає 126,46 грн. Загальна сума заборгованості становить 8242,35 грн. (4556,93+3558,96+126,46=8242,35 грн.).

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 09 лютого 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1; АДРЕСА_1) в користь Дочірнього підприємства «Добродій-Сервіс-2» товариства з обмеженою відповідальністю «Добродій» ЛТД (м. Тернопіль вул. Тролейбусна, 11д, ЄДРПОУ 36721316; р/р 26006000117462; ВАТ «Укрексімбанк» МФО 338879) - 8242,35 гривень заборгованості по оплаті за утримання будинку та прибудинкової території, з яких: 4556,93 грн. - основного боргу за утримання будинку та прибудинкової території, 3558,96 гривень - втрат від інфляційних процесів, 126,46 гривень - трьох процентів річних.

Стягнуто з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1; м. Тернопіль АДРЕСА_1) в користь Дочірнього підприємства «Добродій-Сервіс-2» Товариства з обмеженою відповідальністю «Добродій» ЛТД (м. Тернопіль вул. Тролейбусна, 11д., ЄДРПОУ 36721316; р/р 26006000117462; ВАТ «Укрексімбанк» МФО 338879) - 243,60 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 просить, скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ДП «Добродій-Сервіс-2» ТзОВ «Добродій» ЛТД відмовити посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що хоч ОСОБА_2 є власником квартири, проте більше десяти років у ній не проживає, оскільки знаходиться в Італії. Судом неправомірно застосовано вимоги ст. 625 ЦК України щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних, так як сума 4556,93 грн., зазначена у Розрахунку нарахування плати за надання послуг, не є грошовим зобов'язанням. Відповідачем у справі подано заяву про застосування строків позовної давності, однак в рішенні суду не зазначено чи така прийнята до уваги чи відхилена судом.

У судове засідання представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 не з'явився, хоч був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

У судовому засіданні представник позивача ДП «Добродій-Сервіс-2» ТзОВ «Добродій» ЛТД ОСОБА_3 заперечив відносно апеляційної скарги та пояснив, що рішення суду винесено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника позивача, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що згідно довідки, виданої ДП «Добродій-Сервіс-2» ТзОВ «Добродій» ЛТД №26 від 12.05.2014 року, ОСОБА_2 є власником та зареєстрована у АДРЕСА_4.

ДП «Добродій-Сервіс-2» ТзОВ «Добродій» ЛТД є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1

Відповідно до Розрахунку нарахування плати за надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за адресою АДРЕСА_2, власник ОСОБА_2, особовий рахунок НОМЕР_1,- розмір заборгованості за період з травня 2011 року по листопад 2015 року становить 4556,93 грн. З врахуванням інфляційних втрат та 3% річних, згідно розрахунку позивача, розмір заборгованості становить 8242,35 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка ОСОБА_2, що є власником квартири АДРЕСА_3, за період з травня 2011 року по листопад 2015 року плати за утримання будинку та прибудинкової території позивачу ДП «Добродій-Сервіс-2» ТзОВ «Добродій» ЛТД не здійснювала.

З таким висновком суду слід погодитись, оскільки він відповідає вимогам закону та грунтується на матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).

Статтями 20 та 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, відповідно до яких споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов'язком виконавця - є надання таких послуг вчасно та відповідної якості.

Статтею 322 ЦК України встановлено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» утримання приватизованих квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється за рахунок коштів їх власників згідно з Правилами користування приміщеннями жилих будинків та прибудинкових територій, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, незалежно від форм власності на них.

Частиною 2 даної норми передбачено, що власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках.

Конституційний Суд України у рішенні № 1-22/2011 від 9 листопада 2011р. щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" зазначив, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

Аналіз вищезазначених норм матеріального права свідчить, що власник житла повинен здійснювати оплату за послуги, які йому надаються з приводу утримання його майна, а саме прибирання будинку та прибудинкової території, утримання будинку, допоміжних приміщень, технічного обладнання будинку та елементів зовнішнього благоустрою, незалежно від проживання у будинку.

Таким чином, з врахуванням встановлених обставин справи та зазначених норм права, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно стягнув із відповідачки в користь позивача заборговану нею плату за утримання будинку та прибудинкової території.

Твердження в апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_2 не проживає у квартирі а від так не зобов'язана сплачувати плату за утримання будинку суперечить вищезгаданим нормам права.

Посилання у скарзі на пропуск позивачем трьох річного строку позовної давності є не обгрунтовані, оскільки із матеріалів справи вбачається, що позивачем позов пред'явлено у травні 2014 року про стягнення заборгованості за період з травня 2011 року.

Не заслуговують на увагу й доводи у скарзі про неправомірне застосування судом вимог ст. 625 ЦК України, щодо стягнення заборгованості з врахуванням інфляційних втрат та 3% річних, оскільки відповідно до правової позиції Верховного суду України у спорі про стягнення заборгованості за плату будинку та прибудинкової території ( справа №6-59цс-13) правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових наслідків, установлених у частині другій статті 625 ЦК України.

Рішення суду є законним, обгрунтованим, підстав для його скасування не має.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 09 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ на протязі двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області М.В. Ходоровський