Ухвала суду № 61424434, 14.09.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №589/5976/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Литовка М. І.Номер провадження 22-ц/788/1318/16 Суддя-доповідач - Дубровна В. В. Категорія - 21

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

14 вересня 2016 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Дубровної В. В.,

суддів - Криворотенка В. І. , Околота Г. М. ,

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 17 березня 2015 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус Шосткинського міського нотаріального округу Сидорова Алла Василівна,

про визнання недійсним договору дарування квартири,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 17 березня 2015 року позов ОСОБА_3 залишений без задоволення та стягнуто з нього на користь ОСОБА_4 1 800 грн. витрат на правову допомогу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, по суті позову.

При цьому всі доводи апеляційної скарги повторюють обґрунтування позовної заяви. Крім того, ОСОБА_3 зазначає, що стан його здоров'я дедалі погіршується і на даний час оглядом МСЕК йому встановлена перша «Б» група інвалідності по зору безтерміново і він потребує постійного стороннього догляду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_3, його представника ОСОБА_6, які апеляційну скаргу підтримують з мотивів у ній викладених, пояснення ОСОБА_4, її представника ОСОБА_7, які проти скарги заперечують, вважають рішення суду законним та обґрунтованим, перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін, виходячи з наступного.

Вирішуючи спір та відмовляючи ОСОБА_3 в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами тієї обставини, що оспорюваний договір дарування квартири був укладений ним під впливом тяжкої для нього обставини та на вкрай невигідних умовах. Даний договір належить до безоплатних правочинів і за його умовами обдаровані не мають ніяких зобов'язань матеріального характеру перед дарувальником.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки суд дійшов цих висновків повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, вірно визначив юридичну природу спірних правовідносин і застосував відповідні їм норми матеріального права.

Так, відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України, зокрема передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Суд першої інстанції названих вимог закону дотримався.

У листопаді 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 та просив визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 08 жовтня 2014 року, укладений між ним та відповідачем ОСОБА_4 Свої вимоги мотивував тим, що йому на праві власності належить однокімнатна квартира АДРЕСА_1, в якій після смерті своєї дружини, він мешкає один. Він з 2007 року є інвалідом 2-ї групи по зору і потребує сторонньої допомоги. ОСОБА_4 є дружиною його сина, приходила до нього додому, приносила йому харчі та виконувала деяку роботу по дому, за що він віддавав їй частину своєї пенсії. З літа 2014 року, відповідач стала наполягати на тому, щоб він подарував їй квартиру. Розуміючи, що не зможе себе обслуговувати та сподіваючись, що ОСОБА_4 і надалі буде йому допомагати, погодився на пропозицію останньої. 08 жовтня 2014 року був укладений договір дарування, який він не читав і ніхто при цьому йому нічого не роз'яснював, а лише підписав договір, відповідно до якого ОСОБА_4 стала власницею спірної квартири. Після укладення договору невістка перестала приходити і піклуватися про нього, тому вважає, що уклав договір дарування на вкрай невигідних для нього умовах та під впливом тяжких сімейних, матеріальних та побутових проблем.

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, є інвалідом першої «Б» групи по зору безтерміново, яка була встановлена йому МСЕК 27 березня 2015 року (а.с.90).

На момент укладання спірного договору дарування мін мав другу групу інвалідності по зору (а.с.6).

Відповідно до нотаріально посвідченого договору дарування квартири від 08 жовтня 2014 року ОСОБА_3 подарував своїй невістці - відповідачці у справі ОСОБА_4 належну йому на праві власності квартиру квартира АДРЕСА_1.

Відповідно пункту №6 зазначеного договору підписаного власноручно як дарувальником, позивачем ОСОБА_3, так і обдарованою, відповідачкою ОСОБА_4, сторони підтвердили, що у момент укладання цього договору вони усвідомлювали значення своїх дій і могли керувати ними; розуміли природу цього правочину, свої права та обов'язки за договором; при укладенні договору відсутній будь-який обман чи інше приховування фактів, які б мали істотне значення та були свідомо приховані ними; волевиявлення є вільним, усвідомленим і відповідає їх внутрішній волі; умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін; договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків; договір укладається на вигідних для них умовах і не є результатом впливу тяжких обставин (а. с. 2-3).

З письмових пояснень приватного нотаріуса Шосткинського міського нотаріального округу Сидорової А.В. вбачається, що при попередньому відвідуванні з метою одержання консультації з питання збору документів для посвідчення договору дарування квартири, нею було докладно роз'яснено сторонам наслідки вчинення вищезазначеного нотаріального правочину, а сааме те, що майно переходить безоплатно, укладення договору дарування не пов'язане із виконанням Обдарованою будь-яких дій майнового або немайнового характеру на користь Дарувальника. Натомість нею були запропоновані інші варіанти розпорядження квартирою, які б захищали перш за все власника житла, як то спадковий договір або договір довічного утримання, однак позивач ОСОБА_3 не зважаючи на її поради, наполягав на договорі дарування, посилаючись на те, що його невістка - ОСОБА_4 про нього піклується та надає допомогу (а. с. 14).

З показів чисельних свідків, допитаних судом першої інстанції, вбачається, що станом на час укладення спірного договору ОСОБА_8 самостійно ходив до магазинів, майже кожного ранку приходив, а іноді приїжджав на велосипеді до невістки на базар, де вона працювала. Він розповідав про те, що подарував свою квартиру невістці. Ці обставини частково визнані самим позивачем в апеляційній скарзі.

Згідно ч. 3, 5 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Виходячи зі змісту статей 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повну уяву не лише про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови.

Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.

За змістом частини першої статті 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 23 постанови від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Правочини, що вчиняються особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризуються тим, що особа їх вчиняє добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини.

Статтею 233 ЦК України не передбачено обмежень чи заборон її застосування до окремих правовідносин чи договору дарування зокрема.

Така ж правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 19 березня 2014 року у справі № 6-2цс14, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Матеріали справи дають суду підстави вважати, що при укладенні договору сторони досягли всіх істотних умов, волевиявлення позивача ОСОБА_3 було вільним та відповідало його внутрішній волі.

Договір укладався на вигідних для сторін умовах і не був результатом впливу тяжких обставин.

Спірна квартира є єдиним житлом позивача, в якому після укладення договору дарування залишається проживати і бути зареєстрованим позивач, будь-яких обмежень з цього приводу йому не вчиняється.

Крім того, допитана у судовому засіданні відповідачка пояснила, що вона є заможною забезпеченою людиною, їй не потрібна квартира свекра, вона могла б і в позасудовому порядку розірвати договір з позивачем, але вона та її чоловік - син позивача - занепокоєні тим, що у разі розірвання договору квартирою заволодіють сторонні особи, які на сьогодні проявляють інтерес до позивача і останній взагалі може залишитися без житла.

Всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України ОСОБА_3 не доведено належними доказами обґрунтованість заявлених позовних вимог. Колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, для зміни чи скасування ухваленого у справі судового рішення.

У відповідності до ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 17 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -