Постанова № 6142440, 08.04.2009, Чистяківський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Торезький міський суд Донецької області)

Справа № 2-а-393/09

П О С Т А Н О В А

іменем України

08 квітня 2009 року о 09 годині 50 хвилин м. Торез

Торезький міський суд Донецької області у складі:

Головуючий-суддя Сенчишин Ф.М.

При секретарі Анцибор І.Ю.

За участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу адміністративної юрисдикції за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області про визнання протиправними дій відповідача, зобов’язання відповідача до вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

Згідно позову, позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, є інвалідом ІІ групи, перебуває на пенсійному обліку в УПФУ в м. Торезі, де отримує державну та додаткову пенсії, передбачені статтями 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Зазначає, що розмір додаткової пенсії за шкоду завдану здоров’ю, що йому виплачуються, не відповідає нормам статей 50 зазначеного закону, оскільки визначаються Кабінетом Міністрів України, а не кратними розмірами мінімальної пенсії за віком. Позивач звернувся до УПФУ з заявою щодо перерахунку йому пенсії у належному розмірі, на що отримав відмову. Позивач вважає дії УПФУ протиправними.

Позивач просить:

- визнати протиправними дії відповідача у відмові у нарахуванні та виплаті йому додаткової пенсії, передбаченої ст. 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”;

- зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити недоплачену додаткову пенсію за період з 10 листопада 2008 року по час постановлення рішення по справі;

- зобов’язати відповідача нараховувати та виплачувати позивачеві додаткову пенсію у відповідності до ст. 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”;

- зобов’язати відповідача нараховувати та виплачувати позивачеві індексацію та компенсацію суми недоплаченої додаткової пенсії.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав в повному обсязі заявлені позовні вимоги та доводи позовної заяви на яких вони ґрунтуються.

Відповідач УПФУ в м. Торезі Донецької області, належним чином та завчасно сповіщений про час та місце розгляду справи, в судове засідання представника не направив. Надав суду письмове клопотання з проханням розглянути справу за відсутності свого представника та письмові заперечення проти позову. Заперечення зводяться до того, що на думку відповідача, нарахування та виплата основної та додаткової пенсії відповідачем позивачеві здійснювалися у відповідності до норм чинного законодавства, на підставі чого відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні досліджені письмові докази:

- копія посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) з вкладкою учасника ЛНА на ЧАЕС;

- копія посвідчення інваліда війни ІІ групи;

- копія пенсійного посвідчення;

- копія паспорту позивача;

- копія довідки МСЕК про встановлення позивачеві ІІ групи інвалідності;

- відмова позивачеві у здійсненні перерахунку пенсії;

- копія постанови Донецького окружного адміністративного суду;

- довідка про розмір виплат позивачеві;

- копія свідоцтва про державну реєстрацію УПФУ;

- копія положення про УПФУ;

На підставі досліджених доказів судом встановлені наступні фактичні обставини:

Позивач ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 5), віднесений до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с. 5), з 10.11.2008 року є інвалідом ІІ групи безстроково у зв’язку з захворюванням, пов’язаним з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 6). Перебуває на пенсійному обліку як одержувач пенсії в УПФУ в м. Торезі, одержує пенсію по інвалідності на підставі статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, на підставі статті 50 цього Закону (а.с. 3, 25, 26). Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 січня 2009 року (а.с. 8-9) встановлено право позивача на отримання державної пенсії згідно ч. 4 ст. 54 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком починаючи з 10.11.2008 року. Розмір призначеної та виплаченої позивачеві додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров’ю, у період з 10.11.2008 року по 31.03.2009 року становив по 249 гривень щомісяця (а.с. 26), що є меншим за 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Аналізуючи правовідносини, що є предметом судового розгляду суд враховує наступне:

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно ст. 49 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у виді:

а) державної пенсії;

б) додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно ст. 50 зазначеного Закону (в редакції, чинній до 31.12.2007 року та після 22.05.2008 року), особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, завдану здоров’ю, в розмірах:

інвалідам ІІ групи – 75 процентів мінімальної пенсії за віком;

Згідно ст. 63 зазначеного Закону, фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього Закону здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Згідно ч. 2 ст. 67 зазначеного закону (набрала чинності з 01.11.2006 року), крім індексації пенсії, яка здійснюється відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення, у разі, якщо величина середньої заробітної плати в Україні за даними спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі статистики за минулий рік зросла, то з 1 березня поточного року розмір пенсії підвищується в порядку, встановленому частиною другою статті 42 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Згідно ч. 3 ст. 67 зазначеного закону (в редакції чинній з 01.11.2006 року по 31.12.2007 року, та з 22.05.2008 року), у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003 року (набрав чинності з 01 січня 2004 року), мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок — 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України „Про прожитковий мінімум” № 966-ХІ від 15.07.1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком.

Згідно ч. 4 ст. 1 цього ж Закону, до осіб, які втратили працездатність, відносяться … непрацюючі особи, визнані інвалідами в установленому порядку.

Згідно ч. 3 ст. 46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 17 Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” № 2017-ІІІ від 05.10.2000 року, до числа основних державних соціальних гарантій включаються …мінімальний розмір пенсії за віком… Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно ст. 58 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць з 1 січня — 470 гривень, з 1 квітня — 481 гривня, з 1 липня — 482 гривні, з 1 жовтня — 498 гривень.

Згідно ст. 54 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік”, установлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.

Згідно ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Протокол ратифіковано Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо призначення та виплати відповідачем позивачеві додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію за період з 10.11.2008 року по 31.03.2009 року, суд виходить з того, що в зазначений період було чинним закріплене ст. 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” право позивача як такого, що віднесений до першої категрії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та є інвалідом ІІ групи , на отримання додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров’ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Однак в зазначений період відповідачем нарахування та виплата вказаних державної та додаткової пенсії здійснені у меншому розмірі. Таким чином, відповідачем порушене закріплене ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод право позивача на мирне володіння своїм майном. Розглядаючи борги у сенсі поняття „власності”, яке міститься у ст. 1 ч. 1 Протоколу №1 до Конвенції і не обмежено лише власністю на фізичні речі та не залежать від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як „майнові права” і, таким чином, як власність. Тому при розгляді справи „Кечко проти України” (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення суду). У зв’язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів - закону України, відповідно якому встановлені надбавки з бюджету і який є діючим та Закону України „Про Державний бюджет” на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку Уряду України, превалювали як Lех sресіаlіs. Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (п. 26 рішення Кечко проти України; див. mutatis mutandis рішення у справі Бурдов проти Росії, № 59498/00). За наведених обставин, дії відповідача щодо нарахування та виплати додаткової пенсії позивачеві у вказаний період є протиправними і позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги позивача щодо зобов’язання відповідача в подальшому здійснювати виплату пенсії, виходячи з розмірів мінімальної пенсії за віком, суд виходить з того, що позивач фактично просить про зобов’язання спонукати до здійснення певних дій відповідача у майбутньому, що суперечить приписам ст. 2 КАС України, тому у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги про зобов’язання відповідача нарахувати позивачеві індексацію та компенсацію суми недоплаченої додаткової пенсії, суд виходить з того нарахування та виплата позивачеві індексації та компенсації можливі лише після перерахунку позивачеві додаткової пенсії, на час розгляду справи в суді відповідачем такий перерахунок ще не вчинявся. Суд не може давати правову оцінку діям або бездіяльності відповідача, обов’язковість яких визначена законом і які можуть бути ним вчинені або не вчинені в майбутньому. За відсутності предмета оскарження у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Керуючись ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Протокол ратифіковано Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97), Рішення Європейського Суду з прав людини у справі „ Кечко проти України” (заява № 63134/00), ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 46 Конституції України, ст.ст. 49, 50, 54, 63, 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року, ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 року, абз. 2 ч. 1 ст. 2, ч. 4 ст. 1 Закону України „Про прожитковий мінімум” № 966-ХІ від 15.07.1999 року, ч.ч. 2, 3 ст. 17 Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” № 2017-ІІІ від 05.10.2000 року, ст. 58 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ст. 54 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік”, ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, ч. 2 ст. 3, ст.ст. 9, 11, 14, 71, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області про визнання протиправними дій відповідача, зобов’язання відповідача до вчинення певних дій – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров’ю, призначеної згідно ст. 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року, за період з 10.11.2008 року по 31.03.2009 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області (86600, Донецька обл., м. Торез, б-р Ілліча, б. 8, код ЄДРПОУ 20395437) здійснити ОСОБА_1, який мешкає за адресою: Донецька обл., м. Торез, вул. Капустіна, б. 3, іпн НОМЕР_1, перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров’ю, згідно ст.ст. 50, 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року, за період з 10.11.2008 року по 31.03.2009 року включно у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично отриманих останнім сум.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

На постанову може бути подана заява про апеляційне оскарження у Апеляційний адміністративний суд Донецької області через Торезький міський суд протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а апеляційна скарга може бути подана у тому ж порядку протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання такої заяви.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови згідно ст. 160 КАС України складено 10 квітня 2009 року.

Постанову надруковано в єдиному примірнику в нарадчій кімнаті суддею Сенчишиним Ф.М.

Суддя Торезького міського суду Ф.М. Сенчишин