Рішення № 61420767, 14.09.2016, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/158/16

Справа №754/6800/15-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

14 вересня 2016 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Панченко О.М.

при секретарі - Буцко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулася позивач ОСОБА_1 з позовом до відповідача ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя набутого ними в шлюбі.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі з 22.12.2007 року. За час перебування у зареєстрованому шлюбі ними було нажито і набуто у власність рухоме і нерухоме майно, яке мирним шляхом поділити не виявилось можливим, тому вона була вимушена звернутися до суду з даним позовом. Просила суд поділити майно подружжя наступним чином: виділити їй у власність однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, жилий будинок дерев»яний розташований в АДРЕСА_6, відповідачу виділити у власність двокімнатну квартиру АДРЕСА_2; врахувати автомобіль «КІА Черато», д/н НОМЕР_2 в рахунок його частки при поділі спільного майна подружжя. Стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію в сумі 456 000 грн., що еквівалентно 19 000 доларів США. Також просила стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

В свою чергу відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічними позовними вимогами до ОСОБА_3 про стягнення грошової компенсації при поділі спільного майна подружжя.

Мотивував свої зустрічні позовні вимоги тим, що за період шлюбу з ОСОБА_3 ними було придбано наступне майно, яке є предметом можливого поділу спільного майна подружжя: автомобіль «КІА Черато», д/н НОМЕР_2, однокімнатна квартира АДРЕСА_1, двокімнатна квартира АДРЕСА_2 та жилий будинок дерев»яний, розташований в АДРЕСА_6. Просив суд про стягнення з відповідача на його користь грошову компенсацію при поділі спільного майна подружжя в розмірі 146 931.00 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 неодноразово уточнювала вимоги свого позову, в остаточній редакції заяви про уточнення та зменшення позовних вимог від 14.09.2016 року просила суд поділити майно, що є їх з відповідачем спільною власністю, визнавши за нею право власності на ? частину квартири АДРЕСА_2 стягнути з відповідача на її користь в рахунок компенсації вартості автомобіля «КІА Черато», д/н НОМЕР_2 половину його визначеної експертною оцінкою вартості, а саме грошові кошти в розмірі 55 071 грн., а також стягнути з відповідача судові витрати. Щодо вимог зустрічного позову,то просила задовольнити їх частково.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги позову своєї довірительки та просив суд про їх задоволення. Щодо вимог зустрічного позову то не заперечував проти їх задоволення в частині визнання за його довірителькою права власності на квартиру АДРЕСА_1 та на жилий будинок дерев»яний, розташований в АДРЕСА_6.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 неодноразово уточнював вимоги свого позову, в остаточній редакції заяви про зменшення позовних вимог від 13.09.2016 року просив суд в порядку поділу спільного майна подружжя придбаного під час шлюбу, визнати за ним право приватної власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_3 визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1 та на жилий будинок дерев»яний, розташований в АДРЕСА_6. Що до вимог первісного позову, то заперечував проти їх задоволення. Пояснив, що квартира АДРЕСА_2 не може бути визнана судом спільним майном подружжя, оскільки була куплена ним за особисті кошти, які були йому надані його батьком ОСОБА_2 та виручені після продажу квартири АДРЕСА_4. Щодо вимог про стягнення компенсації за автомобіль «КІА Черато», то вказаний транспортний засіб було продано під час шлюбу, а кошти виручені від його реалізації витрачені на потреби сім»ї, а тому вимоги про стягнення з нього половини його визначеної експертною оцінкою вартості є необґрунтованими.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав пояснення свого довірителя та просив суд про задоволення зустрічних позовних вимог. Щодо вимог первісного позову то просив відмовити в їх задоволенні.

Вислухавши пояснення позивача та відповідача, їх представників, допитавши свідків, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні було встановлено, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 22.12.2007 року (а.с. 14 т.1).

Від шлюбу подружжя має дитину дівчинку Ірину, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 15 т. 1).

Сторонами по справі не заперечувалося, що з початку 2014 року вони не вели спільного господарства, шлюбних стосунків не підтримували.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 03 лютого 2015 року шлюб між сторонами по справі було розірвано (а.с. 17 - 18 т. 1).

Судом також було встановлено та не оспорювалося сторонами по справі, що під час знаходження їх в зареєстрованому шлюбі було придбано наступне майно: квартира АДРЕСА_2 що підтверджується договором купівлі- продажу від 26.12.2013 року (а.с. 38 т.1), квартира АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі - продажу від 24.05.2012 року (а.с. 31 т. 1), жилий будинок дерев»яний, розташований в АДРЕСА_6, що підтверджується договором купівлі-продажу від 20.02.2009 року (а.с. 27 т.1) та автомобіль «КІА Черато», д/н НОМЕР_2, що підтверджується актом прийому передачі транспортного засобу від 07.08.2008 року (а.с. 20 т. 1).

Для найкращого з'ясування всіх обставин справи в судове засідання були викликані свідки.

В судовому засіданні в якості свідка був допитаний батько позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4, який пояснив, що його донька разом з чоловіком сумісно придбали під час перебування у шлюбі автомобіль «КІА Черато», дачу в с. Луковець, також під час шлюбу була придбана квартира по АДРЕСА_1 за 40 000 доларів США, кошти на яку надавав він особисто. На придбання автомобіля він також позичав їм кошти, які вони потім йому повернули. На даний час йому відомо про те, що зять продав вказаний вище транспортний засіб своєму батькові без згоди його доньки. Також у 2013 році донька з чоловіком придбали квартиру по АДРЕСА_2, 15 000 доларів США на її купівлю він особисто надавав чоловіку доньки, іншу частину коштів надали його батьки.

Допитана в якості свідка ОСОБА_5, що являється сусідкою сторін по справі пояснила в судовому засіданні, що у 2013 році вона приглядала за дитиною сім»ї ОСОБА_1. Їй відомо про те, що проживаючи в квартирі по АДРЕСА_1 вони мріяли придбати квартиру більше і просторніше. Також їй відомо про те, що ОСОБА_2 позичив 15 000 доларів США у батька дружини ОСОБА_1 на придбання квартири по АДРЕСА_2, кошти вони не повертали батькові ОСОБА_6, оскільки ОСОБА_2 говорив про те, що не будуть їх повертати, тому що долар коштував на той час більше ніж на той час, коли вони ці кошти позичали. Після того, як ОСОБА_1 купили квартиру по АДРЕСА_2 вона допомагала їм робити в ній ремонтні роботи. Також їй відомо про те, що батько ОСОБА_1 подарував їм автомобіль «КІА Черато».

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка батько відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_7 пояснив, що на придбання квартири по АДРЕСА_2 він надавав кошти своєму синові, що були виручені ним від продажу квартири АДРЕСА_4. До цього за рік сват купив дітям однокімнатну квартиру по АДРЕСА_7 Автомобіль «КІА Черато» також був придбаний дітьми під час перебування у шлюбі, а у 2014 році син йому продав його і він особисто віддав кошти за нього ОСОБА_1.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 пояснив, що він товаришує з ОСОБА_2, крім того вони працювали разом. Йому відомо про те, що коли купувалася вся побутова техніка в квартиру і на дачу, ОСОБА_2 брав кредит на роботі, а потім потихеньку розраховувався. Також йому відомо зі слів ОСОБА_2 про те, що його батько надавав синові кошти на придбання квартири по АДРЕСА_2.

Позивач та відповідач по справі були також допитані в судовому засіданні в якості свідків.

Позивач ОСОБА_1 пояснила, що у 2008 році вони з відповідачем придбали автомобіль «КІА Черато», д/н НОМЕР_2 за 89 000 грн., потім у тому ж 2008 році вони придбали будинок в АДРЕСА_6 за 8 000 грн. Квартиру по АДРЕСА_1 купили за 40 000 доларів США, які надав їм її батько. Щодо квартири по АДРЕСА_2 то 15 000 доларів США на її купівлю дав їм її батько, іншу частині надали батьки відповідача.

Відповідач ОСОБА_2 пояснив, що дійсно у 2008 році під час знаходження в зареєстрованому шлюбі ним та позивачем було придбано автомобіль «КІА Черато», д/н НОМЕР_2, який був придбаний за 90 000 грн. Частину коштів на придбання вказаного транспортного засобу надали батьки і частина коштів залишилася після продажу його транспортного засобу. Квартиру по АДРЕСА_1 купували за спільні кошти, ним особисто було надано 2 200 доларів США, інші кошти давали батьки позивача. Ремонт в цій квартирі робили за його кошти, оскільки позивач перебувала у відпустці по догляду за дитиною. Щодо квартири по АДРЕСА_2 то всі кошти на її придбання давали його батьки, які продали свою квартиру АДРЕСА_5 і купили собі квартиру на Троєщині, а також надали йому кошти для придбання спірного жилого приміщення. Будинок в с. Луковець було придбано за кошти, що належали йому, а саме за 8 000 грн., оскільки позивач в цей час також ще перебувала у відпустці по догляду за дитиною. Дійсно у 2014 році ним було реалізовано транспортний засіб «КІА Черато» за 10 000 доларів США він продав його своєму батькові, проте кошти від його реалізації вони витратили на потреби сім»ї.

Сторонами по справі в судовому засіданні визнавалося, що квартира АДРЕСА_1, жилий будинок дерев»яний, розташований в АДРЕСА_6 придбані, а також транспортний засіб «КІА Черато», д/н НОМЕР_2 було придбано в період знаходження у шлюбі і за сумісні кошти подружжя, крім того, допомагали батьки.

Як зазначила в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 в листопаді 2014 року відповідач без її згоди і на власний розсуд розпорядився автомобілем «КІА Черато», д/н НОМЕР_2. На вказаний період часу вони з відповідачем вже не проживали спільно та не вели спільного господарства.

Відповідач в судових засіданнях спочатку пояснював, що вказаний транспортний засіб ним було продано у 2014 році своєму батькові ОСОБА_7 за 10 000 доларів США, кошти виручені за продаж були витрачені на потреби сім»ї. В судовому засіданні 10.11.2015 року (а.с. 26-28 т. 2) представником відповідача ОСОБА_2 було подано до суду уточнену заяву по зустрічному позову, в якій в рахунок компенсації вартості транспортного засобу він просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 ? частину його визначеної експертною оцінкою вартості, а саме 55 071 грн. (а.с. 24-25 т.2). Таким чином відповідачем в судовому засіданні вже пізніше визнавався факт розпорядження вказаним транспортним засобом на власний розсуд без згоди позивача. В подальшому відповідачем знову змінювалися вимоги зустрічного позову в яких він наполягав на тому, що кошти виручені від продажу автомобіля були витрачені на потреби сім»ї.

Крім того, як вбачається з копії договору купівлі - продажу від 26.12.2013 року (а.с. 38 т. 1), відповідач ОСОБА_2 купив та прийняв квартиру АДРЕСА_2. Відповідно до п. 16 даного договору покупець, в даному випадку відповідач ОСОБА_2 набуває квартиру у спільну сумісну власність подружжя за грошові кошти набуті ним в зареєстрованому шлюбі з його дружиною ОСОБА_1, яка надала заяву про згоду на укладення цього договору, справжність підпису на заяві засвідчено ОСОБА_9 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 26.12.2013 року.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 пояснював, що вказану квартиру ним було придбано за власні кошти, а саме за кошти, що йому надали батьки і які вони виручили від реалізації квартири по АДРЕСА_5

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснювала, що на придбання даного житла 15 000 доларів США надали її батьки, вони з відповідачем робили там ремонт, якийсь час там проживали квартиранти, а у 2014 році, коли між ними були припинені сімейні стосунки відповідач переїхав туди і почав проживати сам.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 р.«Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна.

Згідно зі ст.ст. 60, 112 ч.2 СК України (введеного в дію з 1 січня 2004 року і діючого на час вирішення справи судом), майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 2 ст. 60 СК України встановлено презумпцію спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте під час шлюбу.

Аналізуючи зазначену норму, суд вважає, що реєстрація права на майно, придбане під час шлюбу, лише на ім'я одного з подружжя не спростовує презумпції належності його до спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Договір укладений одним із подружжя в інтересах сім»ї, створює обов»язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім»ї.

Відповідно до ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до абз. 1 п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з»ясовувати джерело і час його придбання.

Відповідно до ст. 71 Сімейного кодексу України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі, при цьому неподільні речі присуджуються одному з подружжя.

Таким чином, з урахуванням наведеного вище, суд приходить до висновку що майно у виглядіквартири АДРЕСА_2 квартири АДРЕСА_1, жилого будинку дерев»яного, розташованого в АДРЕСА_6 та автомобіля «КІА Черато», д/н НОМЕР_2 - є об»єктом спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу між позивачем та відповідачем.

Відповідно до акту експертної оцінки транспортного засобу «КІА Черато», д/н НОМЕР_2, його дійсна вартість на момент огляду - 10.06.2015 року складає 110 143.00 грн. (а.с. 89 т. 1).

Відповідачем в судовому засіданні, а саме в заяві про уточнення вимог позову від 10.11.2015 року пропонувалася виплата компенсації позивачу, а саме 1/2 частки вартості вказаного транспортного засобу в розмірі 55 071 грн., на яку позивач погодилася. Проте в наступних судових засіданнях відповідач відмовився від такої пропозиції.

Судом при розгляді справи було встановлено, що відповідачем по справі у 2014 році без згоди на те позивача було відчужено вказаний вище транспортний засіб, тому компенсація визначеної експертною оцінкою вартості за його ? частину, а саме грошові кошти в розмірі 55 071 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Суд критично оцінює покази, що надавалися свідками сторін в судовому засіданні, оскільки вони містять протиріччя, а тому не можуть бути використані судом на користь позивача або відповідача по справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на

вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги ОСОБА_1 та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 - підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України, судові витрати по справі по основному та зустрічному позовах підлягають стягненню із відповідача на користь позивача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 179, 209, 212, 213 ЦПК України, ст. 355 ЦК України, ст.ст. 57, 60,68, 70, 112 СК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу майна подружжя право власності на:

-? частину квартири АДРЕСА_2;

-? частину квартири АДРЕСА_1

-? частину житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_8

Визнати за ОСОБА_2 в порядку поділу майна подружжя право власності на:

-? частину квартири АДРЕСА_2;

-? частину квартири АДРЕСА_1

-? частину житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_8

Стягнути з ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок компенсації вартості автомобіля «КІА Cerato» 1,6 DOHC CVVT, кузов № НОМЕР_4, двигун № НОМЕР_5,д/н НОМЕР_2, половину його визначеної експертною оцінкою вартості, а саме грошові кошти в розмірі 55 071 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

В задоволенні іншої частини зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування судових витрат 1 827.00 грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування судових витрат 734.65 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя: