Ухвала суду № 61419161, 16.09.2016, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 170/245/16-к

Провадження № 1-кп/163/57/16

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

про відмову в затвердженні угоди про примирення

16 вересня 2016 року Любомльський районний суд Волинської області

у складі: головуючої - суддіГайдук А.Л.,

за участі секретаря -Горпинко К.О.,

прокурора Шаруновича Є.В.,

потерпілої ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Любомль кримінальне провадження №12015030210000184 про обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, румуна, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, непрацюючого, невійськовозобовязаного, раніше судимого:

-29.04.2008 року Герцаївським районним судом Чернівецької області за ч.1 ст.162 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн., постановою цього ж суду від 21.05.2009 року, несплачену суму штрафу замінено на 59 годин громадських робіт;

-28.07.2008 року Герцаївським районним судом Чернівецької області за ч.1 ст.296 КК України до 2-х місяців арешту;

-15.07.2009 року Герцаївським районним судом Чернівецької області за ч.3 ст. 296 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки, на підставі ст.71 КК України, приєднано невідбуте покарання за вироком від 29.04.2008 року, призначено до відбуття 2 роки 7 днів позбавлення волі, звільнений 25.05.2011 року по відбуттю покарання;

-29.02.2012 року Герцаївським районним судом Чернівецької області за ч.3 ст. 296 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки, звільнений від відбування покарання ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області від 27.05.2014 року на підставі Закону України «Про амністію» від 08.04.2014 року;

-26.12.2014 року Герцаївським районним судом Чернівецької області за ч.1 ст.185, ч.2 ст.125, ст. 395 КК України, на підставі ст.70 КК України, остаточно визначено до відбуття покарання у виді 6 місяців арешту, звільнений 30.05.2015 року по відбуттю покарання;

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.185 КК України, -

в с т а н о в и в :

Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_2 обвинувачується у тому, що він, будучи раніше засудженим за вчинення умисних злочинів, в тому числі корисливого, судимості за які не погашені і не зняті у встановленому законом порядку, на шлях виправлення та перевиховання не став, повторно, в ніч з 27.11.2015 року на 28.11.2015 року, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, діючи умисно, з корисливих мотивів та керуючись метою таємного викрадення чужого майна, таємно викрав з приміщення житлового будинку ОСОБА_1, що знаходиться в с. Залісся Шацького району, по вул. Центральна, 70, належні останній: ноутбук марки «Asus K53Z», зарядний пристрій до ноутбука «ASUS EXA0703YH», компютерну мишку «4 TECH Q4-500», сумку для зберігання ноутбука, фотоапарат «Canon PowerShot SX120 IS» разом із захисним чохлом «FANCIER», коробку цукерок «Шоколадне асорті», USB модем «HUAWEI Е153» оператора мобільного звязку «МТС», мобільний телефон марки «NOKIA 200», чотири срібних каблучки, срібний ланцюжок та срібний браслет, пятилітрову пластикову пляшку сливового вина, домашнього виробництва, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_1 матеріальної шкоди на загальну суму 12575,24 гривень.

Дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ч.2 ст. 185 КК України.

Під час досудового розслідування між підозрюваним ОСОБА_2 та потерпілою ОСОБА_1 укладено угоду про примирення (в порядку ст.ст.468-473 КПК України) від 27 квітня 2016 року, за умовами якої, підозрюваний повністю визнав свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, усвідомив протиправність своїх дій, щиро розкаявся у вчиненому та приніс потерпілій вибачення, а остання цивільний позов до підозрюваного не заявляла, зважаючи на той факт, що, станом на момент підписання угоди, усі збитки їй відшкодовані та сторонами узгоджено міру покарання, яку повинен понести ОСОБА_2, відповідно до ч. 2 ст.185 КК України, у виді 3-х місяців арешту.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 та потерпіла ОСОБА_1 просили суд затвердити укладену між ними угоду, а прокурор проти такого затвердження не заперечив.

Розглядаючи питання про затвердження угоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.468 КПК України,у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно ч.3 ст.469 КПК України,угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Злочин, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_2 визнав себе винуватим, згідно ст.12 КК України, віднесений до категорії злочинів середньої тяжкості.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 цілком розуміє положення ч.5 ст.474 КПК України, укладення угоди про примирення є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Потерпіла ОСОБА_1 також цілком розуміє наслідки затвердження угоди, передбачені ст.473 КПК України.

Згідно ч.7 ст.474 КПК України,суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та Закону.

Умовами угоди про примирення, укладеної між обвинуваченим ОСОБА_2 та потерпілою ОСОБА_1, визначено мінімальне покарання за його видом та розміром, передбаченим санкцією ч.2 ст.185 КК України.

Однак, на переконання суду, такі умови угоди про примирення суперечать вимогам Кримінального Кодексу Українита не відповідають інтересам суспільства.

Зокрема, при узгодженні міри покарання, сторонами угоди не враховано особу обвинуваченого, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та має пять незнятих і непогашених в установленому порядку судимостей, в тому числі й за вчинення умисного корисливого злочину. Після відбуття покарань за вироками судів від: 29.04.2008 року, 28.07.2008 року, 15.07.2009 року, 29.02.2012 року, 26.12.2014 року у виді: штрафу, громадських робіт, арешту, позбавлення волі, в останнє за вироком Герцаївського районного суду Чернівецької області від 26.12.2014 року у виді 6-ти місяців арешту,ОСОБА_2 на шлях виправлення у жодному випадку не став, належних висновків для себе не зробив, та знову обвинувачується у вчиненні умисного корисливого злочину середньої тяжкості, а тому суд вважає, що узгоджене сторонами угоди покарання за своїм видом та розміром не відповідає тяжкості вчиненого діяння та особі обвинуваченого.

Отже, незважаючи на те, що обвинувачений та потерпіла у кримінальному провадженні примирились, вищенаведене свідчить, що умови укладеної між ними угоди не відповідають інтересам суспільства, суперечать загальним засадам призначення покарання, зокрема вимогам ст.65 КК України.

Згідно п.п.1, 2 ч.7 ст.474 КПК України,суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону та не відповідають інтересам суспільства.

Таким чином, виходячи з викладеного, угода про примирення затвердженню не підлягає.

Відповідно до положень ч.8 ст.474 КПК України,повторне звернення з угодою в одному кримінальному провадженні не допускається.

З матеріалів кримінального провадження встановлено, що стороною обвинувачення завершено усі стадії досудового розслідування та обвинуваченому відкрито матеріали кримінального провадження, а тому суд вважає необхідним продовжити підготовче провадження у даному судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 314, ст.474 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

У затвердженні угоди про примирення, укладеної 27 квітня 2016 року між потерпілою ОСОБА_1 та підозрюваним ОСОБА_2, у кримінальному провадженні №12015030210000184, - відмовити.

Підготовче провадження у даному кримінальному провадженні продовжити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуюча: суддя А.Л. Гайдук