Ухвала суду № 61416759, 15.09.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа 758/12769/15-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/9852/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Неганова Н.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Семенюк Т.А.

15 вересня 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого - Семенюк Т.А

Суддів - Саліхова В.В., Прокопчук Н.О.,

при секретарі - П'ятничук В.Г.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Креатив Груп» на рішення Подільського районного суду м. Києва від 3 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Креатив Груп» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,-

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 3 березня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Креатив Груп» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 11 112,09 грн.

Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду, представник відповідача подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, вважаючи, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи, що відсутня вина відповідача у затримці розрахунку.

Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча були повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином, про причини неявки суду не повідомили. Відповідно до ст. 305 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе слухати справу у відсутність осіб, які не з'явилися.

Судом встановлено, що у листопаді 2015 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що з 27 травня 2013 року по 6 серпня 2015 року вона працювала на посаді юрисконсульта представництва у ПАТ «Креатив Груп».

У день звільнення з позивачкою не був проведений повний розрахунок та не було повідомлено про нараховані суми перед звільненням, а заборгованість по зарплаті становила більше ніж за два місяці.

10 вересня 2015 року ПАТ «Креатив Груп» частково сплатив заборгованість по заробітній платі за червень та липень 2015 року у сумі 14 479 гривень 20 копійок.

24 вересня 2015 року ПАТ «Креатив Груп» було проведено виплату решти заборгованості, а саме за 4 дні серпня 2015 року в сумі 1 447 гривень 45 копійок.

Зазначила, що відповідач згідно зі ст.117 КЗпП України відповідач має сплатити їй середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 7 серпня 2015 року по 24 вересня 2015 року в сумі 11 447 гривень 80 копійок.

У зв'язку із викладеним, ОСОБА_3 просила суд стягнути з ПАТ «Креатив Груп» на свою користь середній заробіток в сумі 11 447 гривень 80 копійок.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 працювала в ПАТ «Креатив Груп» на посаді юрисконсульта з 27 травня 2013 року по 6 серпня 2015 року, що підтверджується трудовою книжкою, наявною в матеріалах справи.

Також з матеріалів справи вбачається, що в день звільнення з позивачкою повний розрахунок проведений не був.

З поточної виписки за контрактом від 19 листопада 2015 року вбачається, що ПАТ «Креатив Груп» позивачу було остаточно перераховано зарплату 24 вересня 2015 року в розмірі 1 447 гривень 45 копійок.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Положеннями ст. 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

В постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 03.07.2013 року у справі №6-64цс13 зазначено, що аналіз норм статей 116, 117 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. Нетривалий час роботи працівника на підприємстві й незначна частка заборгованості підприємства перед працівником у виплаті заробітної плати також не є підставою для звільнення роботодавця від зазначеної вище відповідальності.

Пунктом 2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100 (далі - Порядок), передбачається, що у випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до п. 5 розд. IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100(далі - Порядок), основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку). Середньомісячне число робочих днів розраховується шляхом ділення на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що повний розрахунок з позивачкою проведений лише 24 вересня 2015 року, має місце затримка розрахунку з 7 серпня 2015 року до 23 вересня 2015 року (33 робочих дні).

З виписки за контрактом від 19 листопада 2015 року вбачається, що у червні 2015 року та липні 2015 року ОСОБА_3 отримала зарплату в розмірі по 7 239 гривень 60 копійок, а тому середньоденна заробітна плата становить 336 грн. 73 коп.

Затримка розрахунку мала місце протягом 33 робочих днів, з серпня 2015 року до 23 вересня 2015 року. За період з серпня 2015 року до 23 вересня 2015 року середній заробіток за час затримки розрахунку становить в загальній сумі 11 112 гривень 09 копійок.

Колегія суддів не може погодитися з доводами апеляційної скарги, що позовна заява прийнята судом першої інстанції у порушення вимог ЦПК України, позивачем не сплачено судовий збір, оскільки зазначене не є підставою для скасування рішення суду.

Також колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги, що не виплата у строк розрахунку сталася не за вини відповідача, а у зв'язку із зміною керівництва ПАТ «Креатив груп», оскільки зазначені обставини не мають правового значення для вирішення зазначеного питання, так як відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення частково вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки з позивачем не проведено повний розрахунок у строк, передбачений трудовим законодавством.

Інші доводи апеляційної скарги також висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що судом допущені порушення норми матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.

Оскільки рішення суду постановлене з дотриманням норм діючого законодавства, висновки суду обґрунтовані, відповідають обставинам справи, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Креатив Груп» відхилити.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 3 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді