Рішення № 61416726, 13.09.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ[1]

13 вересня 2016 року м.Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого - Кирилюк Г.М.

суддів: Рейнарт І.М., Семенюк Т.А.

при секретарі Ігнатьєву Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання поруки припиненою, за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» - Сокуренко Наталії Вікторівни на рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 квітня 2016 року,

встановила:

07.04.2015 р. Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з вказаним позовом, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 15.12.2015 р. просило стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на свою користь заборгованість за кредитним договором від 07.09.2006 р. № К2Н0АК00390019, що виникла станом на 14.12.2015 р. в сумі 112 971,78 доларів США, що за курсом 23,86 відповідно до службового розпорядження НБУ від 14.12.2015 р. складає 2 695 506,67 грн., та складається з : заборгованості за кредитом -18 095,22 доларів США; заборгованості по процентам - 22 686,12 доларів США; по комісії за користування кредитом - 3856,81 доларів США; по пені - 68 333,63 доларів США.

Свої вимоги обґрунтовувало тим, що 07.09.2006 р. між позивачем та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № К2Н0АК00390019, згідно з яким останньому було надано кредит у розмірі 28 402 долари США на термін до 05.09.2013 р.

З метою забезпечення виконання боржником зобов'язань за вказаним кредитним договором, 07.09.2006 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір поруки.

З метою забезпечення виконання боржником зобов'язань за вказаним кредитним договором, 07.09.2006 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір поруки.

В порушення умов кредитного договору відповідач ОСОБА_1 не здійснював погашення заборгованості за кредитним договором, чим порушив умови договору, майнові права та інтереси позивача.

07.10.2015 р. відповідач ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк», в якому у відповідності до ч.1 ст.559 ЦК України просила визнати поруку за договором поруки №К2Н0АК00390019/1 від 07.09.2006 року, укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2, припиненою.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 20 квітня 2016 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № К2Н0АК00390019 від 07.09.2006 року в розмірі 112 971,78 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ (1 долар = 23,86) складає 2695 506,67 грн., а також судовий збір в сумі 3 654 грн. В решті позову відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання договору поруки припиненим відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ПАТ КБ «ПриватБанк» - Сокуренко Н.В., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 квітня 2016 року в частині відмови в задоволенні позову до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. В іншій частині рішення суду просить залишити без змін.

Свої доводи мотивує тим, що судом належним чином не досліджено п.12 договорів поруки, укладених з поручителями ОСОБА_3 та ОСОБА_2., якими встановлено, що порука припиняється після закінчення 5 років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором. Кінцевим терміном повернення кредиту є 05 вересня 2013 року, отже порука припиняється з 06 вересня 2018 року.

В судовому засіданні представник ПАТ КБ «ПриватБанк» Передереєв В.Г. апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Інші особи, що беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Заслухавши доповідь по справі, пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 07 вересня 2006 р. між позивачем та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №К2Н0АК00390019, за яким кредитодавець надав позичальнику кредиту у розмірі 28 402 долари США на строк до 05 вересня 2013 р., а позичальник зобов'язався повернути кредит та вплатити проценти в розмірі та на умовах, встановлених договором.

За змістом п.2.3.3 вказаного договору , при порушенні позичальником зобов'язань за вказаним кредитним договором банк має право на власний розсуд змінити умови договору - зажадати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати винагороди, комісій й відсотків за його користування , виконання інших зобов'язань за цим договором у повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення.

На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 07 вересня 2006 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №К2Н0АК00390019/2.

Крім цього, 07 вересня 2006 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №К2Н0АК00390019/1.

За вказаними договорами поруки поручителі зобов'язались відповідати за виконання позичальником зобов'язань за вказаним кредитним договором.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.05.2013 року позивач повідомив поручителя ОСОБА_7 про зміну умов кредитного договору та необхідність дострокового повернення кредиту в повному обсязі (а.с.106).

Станом на 19.02.2015 року у позичальника виникла заборгованість перед кредитодавцем у розмірі 96 840,03 доларів США, у зв'язку з чим 25.02.2015 р. ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до відповідачів з вимогою погасити прострочену заборгованість не пізніше 5 календарних днів з дати одержання повідомлення.

У квітні 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відмовляючи у задоволенні позову до поручителів ОСОБА_3 та ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що порука останніх припинилася відповідно до ч.4 ст. 559 ЦК України, оскільки шестимісячний строк, в межах якого позивач повинен був звернутися до суду за захистом своїх прав сплинув 16.04.2014 року.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами), починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст.1050 ЦК України кредитор протягом усього часу до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання має право заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики ( разом з нарахованими процентами за статтею 1048 цього Кодексу) , що підлягає сплаті.

Згідно з ч. 4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Згідно з п. 12 укладених договорів поруки, порука за цими договорами припиняється після закінчення 5 років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором.

Оскільки зобов'язання боржник не виконував, банк реалізував передбачене ч. 2 ст.1050 ЦК України та п.2.3.3 кредитного договору право вимоги дострокового виконання основного зобов'язання та відповідно змінив строк виконання основного зобов'язання.

Зважаючи на те, що кредитодавець звернувся до суду з позовом у квітні 2015 року, останній не втратив свого суб'єктивного права вимоги, яке існувало протягом п'яти року з моменту настання строку виконання основного зобов'язання в повному обсязі.

Суд першої інстанції цього не врахував, невірно визначився з моментом строку виконання зобов'язання за кредитним договором у зв'язку з направленням банком вимоги про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором та у зв'язку з цим дійшов помилкового висновку, що строком виконання основного зобов'язання є 16.04.2014 р., а тому порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з цієї дати не пред'явить позову до поручителя.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами представника відповідача ОСОБА_2 щодо припинення поруки з інших підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язань передбачені ст. 599-601, 604-609 ЦК України.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності (ч. 1 ст. 559 ЦК України).

Згідно з п. 2.3.1 кредитного договору сторони погодили, що банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості станом на 19.02.2015 року, починаючи з 01.11.2008 року розмір процентної ставки було підвищено банком в односторонньому порядку з 10,56 % до 12,60 % річних ( а.с.55 ).

Обставину підвищення відсоткової ставки за кредитним договором підтвердив в судовому засіданні представник позивача, повідомивши про видання керівником банку відповідного наказу.

Відповідно до п. 1 договорів поруки від 07.09.2006 р., поручителі надали поруку за виконання боржником зобов'язань за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредиту у розмірі 0,88% за місяць (10,56% річних).

Відповідно до п. 13 договорів поруки, зміни і доповнення до цього договору вносяться тільки за згодою сторін, в письмовому вигляді, шляхом укладення відповідної додаткової угоди.

За правилами ч.1 ст.559 ЦПК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення новий умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Таким чином, у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

Обсяг відповідальності поручителя визначається договором поруки. Він може бути таким же, як і обсяг відповідальності основного боржника. Поручитель може прийняти на себе поручительство за виконання основним боржником тих обов'язків, які останній буде приймати на себе у разі зміни зобов'язання у бік збільшення обсягу його обов'язків в відповідальності. Поряд з цим відповідальність поручителя можу бути обмежена в будь-якій спосіб.

Відповідно до правових позицій Верховного Суду України, викладених у постановах від 17 лютого 2016 року у справі №6-3176 цс15, від 22 жовтня 2014 року у справі №6-101цс14, які відповідно є обов'язковими для всіх судів України, за положеннями ч.1 ст. 559 ЦК України припинення поруки в разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, унаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, презюмується. У цьому разі звернення до суду з позовом про визнання договору поруки припиненим не є необхідним, проте такі вимоги підлягають розгляду судом у разі наявності відповідного спору.

З огляду на відсутність доказів того, що поручителі надавали свою згоду на збільшення відсоткової ставки з 10,56 % до 12,60 % річних, порука останніх є припиненою в силу ч.1 ст.559 ЦК України.

Подання в грудні 2015 року заяви про уточнення позовних вимог, до якого надано розрахунок заборгованості виходячи з процентної ставки 10,56 % річних, не є обставиною, що свідчить про обґрунтованість заявлених вимог з огляду на те, що порука припинилась в листопаді 2008 року.

За таких підстав ухвалене по справі судове рішення в частині відмови в задоволенні позову до поручителів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягає зміні в частині правового обґрунтування підстав для відмови в позову, зазначивши такою підставою ч. 1 ст. 559 ЦК України.

Рішення суду в частині стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1 та в частині відмови в задоволенні зустрічного позову сторони не оскаржують, а тому воно не є предметом апеляційного розгляду.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України колегія суддів

Вирішила:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» - Сокуренко Наталії Вікторівни задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 квітня 2016 року щодо відмови в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 змінити в частині правового обґрунтування.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді:

Справа №22-ц/796/7590/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Лужецька О.Р.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: КирилюкГ.М.