Ухвала суду № 61416720, 15.09.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И [1]

15 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді: Прокопчук Н.О.

суддів: Лапчевської О.Ф.,Саліхова В.В.

при секретарі: П'ятничук В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 від імені та в інтересах ОСОБА_2

на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 січня 2015 року

в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,-

ВСТАНОВИЛА :

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16.01.2015 року даний позов задоволено.

Стягнуто солідарно з з ОСОБА_2,ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" заборгованість за кредитним договором в розмірі 263 189,28 доларів США, що в перерахунку на гривну по курсу НБУ станом на 11.06.2014 року становить 3 061 217,42 грн., пеню в розмірі 32 614,70 грн., 3 % річних в розмірі 6 492,18 грн.

Стягнуто з кожного з відповідачів на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" судовий збір в розмірі по 1827 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, діючої від імені та в інтересах ОСОБА_2 за довіреністю,ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову. Посилається на неповноту з'ясування обставин,що мають значення для справи,порушення норм матеріального та процесуального права,помилковість висновків суду. Зазначає,що розглянувши справу за відсутності відповідачів,суд допустив неповноту з'ясування обставин,що мають значення для справи та порушив їх права щодо надання пояснень,доказів та участі у дослідженні доказів. Крім того,суд не урахував,що порука припинилася,оскільки банк без згоди поручителя збільшив обсяг його відповідальності уклавши додаткові угоди до кредитного договору.

До суду апеляційної інстанції сторони та їх представники двічі не з'явилися. З огляду на положення ч.5 ст. 74,ч.5 ст.76 ,ч.2 ст.305 ЦПК України ,колегія суддів визнала їх повідомлення належним,а неявку такою ,що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги,перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в цій частині, колегія суддів вважає,що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Задовольняючи позов,суд виходив з того,що кредитний договір укладений в належній формі,його істотні умови викладені зрозуміло та погоджено сторонами на власний розсуд , вони відповідали їх волевиявленню ,а тому , зважаючи на порушення позичальником умов кредитного договору щодо сплати кредиту та процентів за користування ним,суд вважав , що ОСОБА_3. та ОСОБА_2,як його поручитель, несуть солідарну відповідальність за заборгованість по кредиту і процентам та несвоєчасне виконання зобов'язання позичальником .

Колегія суддів з такими висновками суду погоджується .

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 23 серпня 2006 року між АКБ «МРІЯ»,який перейменовано у ПАТ «ВТБ Банк», та ОСОБА_3 був укладений Кредитний договір №74/06, відповідно до якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 170 000 доларів США, із строком повернення кредитних коштів до 22.08.2011 року під 14 % річних.

15.11.2006 року, 29.12.2008 року, 08.07.2009 року, 29.09.2009 року, 28.05.2010 року, 27.01.2011 року, 18.10.2011 року, 27.01.2012 року, 29.11.2012 року між сторонами було укладено Додаткові угоди до Кредитного договору та Договори про внесення змін до Кредитного договору.

Відповідно до Додаткової угоди № 1 від 15.11.2006 року до Кредитного договору, сторонами було внесено зміни до п.1.1. Кредитного договору, а саме: позичальнику було встановлено суму кредиту у розмірі 400 000 доларів США зі строком кредитування до 22.11.2011 року та відсотками за користування кредитом у розмірі 14 % річних.

Згідно Додаткової угоди № 7 від 18.10.2011 року до Кредитного договору, сторонами було внесено зміни щодо сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 13 % річних.

Відповідно до Договору про внесення змін до Кредитного договору від 29.11.2012 року, банк надає ОСОБА_3 кредит у розмірі 400 000 доларів США зі строком користування до 27.08.2014 року та виплатою відсотків за користування кредитом по вересень 2013 року у розмірі 10 % річних, з жовтня 2013 року відсоткова ставка підвищується на 3 %.

Позивач належним чином виконав зобов'язання за Кредитним договором та надав ОСОБА_3 кредит у розмірі 400 000 доларів США, що підтверджується квитанціями, які знаходяться в матеріалах справи та ним не оспорюється.

Згідно п. 4.4. Кредитного договору, позичальник зобов'язаний повністю повертати кредит та сплачувати нараховані відсотки, незалежно від настання строку виконання зобов'язання у випадку, зокрема, не сплати відсотків за користування кредитом.

Відповідно до п.п. 7.1. та 7.3. Кредитного договору (з урахуванням змін, внесених до даного пункту Додатковим договором № 3 від 08.07.2009 року та Додатковим договором № 5 від 28.05.2010 року), сума кредиту та відсотків сплачується згідно графіку погашення кредиту та відсотків та розрахунку вартості сукупних послуг.

Згідно п.п. 7.6. та 7.7. Кредитного договору (з урахуванням змін, внесених до даного пункту Додатковим договором № 3 від 08.07.2009 року та Додатковим договором № 5 від 28.05.2010 року), нарахування Банком відсотків за користування кредитом здійснюється щомісячно з дати видачі кредиту по день його фактичного погашення на залишок фактичної заборгованості за кредитом, за фактичну кількість днів користування кредитом.

Відповідно до п.9.2 Кредитного договору (з урахуванням змін, внесених до даного пункту Додатковим договором № 4 від 29.09.2009 року), у разі несвоєчасної (неналежної) сплати суми кредиту та відсотків за користування кредитом, Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення, від суми прострочених зобов'язань. Пеня, яка передбачена цим пунктом, сплачується виключно в національній валюті за офіційним курсом НБУ на дату сплати.

На забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором, 23.08.2006 року між АКБ «МРІЯ» ,який змінив найменування на ПАТ «ВТБ Банк», та ОСОБА_2 був укладений договір поруки .

Відповідно до п. 1.1 Договору поруки, поручитель поручається перед банком за виконання позичальником зобов'язань, що виникли на підставі Кредитного договору №74/06 від 23.08.2006 року та можуть виникнути на підставі нього в майбутньому.

Згідно п. 2.1 Договору поруки, у випадку порушення Позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, Поручитель і Позичальник несуть солідарну відповідальність перед банком у повному обсязі зобов'язань позичальника за кредитним договором, включаючи повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків за користування кредитом, комісійної винагороди (пені, штрафів) та відшкодування збитків, пов'язаних з порушенням виконання зобов'язань позичальником.

Крім того, 15.11.2006 року, 18.10.2011 року, 27.01.2012 року та 29.11.2012 року між позивачем та ОСОБА_2 уклались Додаткові угоди до Договору поруки та Договори про внесення змін до Договору поруки,якими змінювався термін виконання зобов'язання та відсоткова ставка,що спростовує доводи апеляційної скарги про збільшення обсягу відповідальності без згоди поручителя і не дає підстав вважати поруку припиненою.

Кредитний договір, договор поруки та додаткові угоди до них, з часу їх укладання й до тепер відповідачами не оспорювалися , підписані сторонами без будь яких застережень, а отже відповідали їх вільному волевиявленню.

У порушення своїх зобов'язань, ОСОБА_3 кредитні кошти та оплату відсотків за користування ними своєчасно та у повному обсязі не проводив,внаслідок чого виникла заборгованість.

Згідно розрахунку позивача, станом на 11.06.2014 року сума заборгованості по кредиту складає 228 533,19 доларів США, що в перерахунку на гривню за офіційним курсом НБУ станом на 11.06.2014 року становить 2 658 124,16 грн., строкова заборгованість по сплаті відсотків становить 355,50 доларів США, що в перерахунку на гривню за офіційним курсом НБУ станом на 11.06.2014 року становить 4 134,91 грн., прострочена заборгованість по відсотках становить 23 665,30 доларів США, що в перерахунку на гривню за офіційним курсом НБУ становить 275 256,76 грн., прострочена заборгованість по відсотках (відтермінованих) становить 7 976,52 доларів США, що в перерахунку на гривню за офіційним курсом НБУ становить 92 776,81 грн., пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання становить 1 601,18 грн. та пеня за несвоєчасне повернення відсотків становить 31 013,52 грн., крім того сума 3 % річних, нарахованих у зв'язку з порушенням зобов'язань щодо повернення кредиту становить 320,24 грн. та сума 3 % річних, нарахованих у зв'язку з порушенням зобов'язань щодо повернення відсотків становить 6 171,94 грн., а всього заборгованість складає 263 189,28 доларів США та 39 106,88 грн.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником ( ч.1 ст.553 ЦК України).

За змістом ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Досудова вимога позивача про погашення заборгованості від 01.04.2014 року,залишена відповідачами без реагування.

При цьому наявність заборгованості відповідачі не заперечують.

Розрахунок поданий позивачемне спростований, свого розрахунку відповідачами не подано ні до суду першої ,ні до суду апеляційної інстанції, тому колегія суддів дійшла висновку про те,що районний суд підставно виходив з розрахунку наданого позивачем і стягнув з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором у зазначеному в рішенні суду розмірі,солідарно, виходячи з умов договору та положень ст. ст. 525, 526, 530, 610 ЦК України.

Доказів на підтвердження тому,що на час ухвалення судового рішення відповідачі не мали заборгованості перед банком, або її розмір був іншим, відповідачами не подано.

Посилання на порушення процесуальних прав відповідачів щодо участі їх в судовому засіданні,колегія суддів не може прийняти до уваги,оскільки про наявність спору , призначення справи до розгляду у судовому засіданні відповідачі були повідомлені належним чином (т.1 а.с.77-78),оскаржували в апеляційному порядку ухвалу про відкриття провадження ( т.1 а.с.82),а в подальшому не отримували поштові відправлення з викликом їх до суду( т.1 а.с.99,168),які поверталися по закінченню терміну зберігання .

Оскільки,будучи обізнаними про спір в суді ,вони про зміну місця свого проживання не повідомляли,з огляду на положення ч.5 ст.74 ЦПК України ,суд підставно вважав їх повідомлення належним.

За правилами ч.4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача,повідомленого належним чином,суд вирішує справу на підставі наявних в ній даних чи доказів( постановлює заочне рішення).

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної,кримінальної,адміністративної або господарської справи,у якій вона є стороною.

Крім того,як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини,сторона,яка задіяна в ході судового розгляду,зобов'язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки .

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того,що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури,в тому числі й процесуальні заборони та обмеження,змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Крім того,під час апеляційного провадження, сторони мали можливість надати свої пояснення та докази. Разом із цим жодного доказу на спростування долучених до справи доказів,зокрема : копій укладених договорів та додаткових угод до них,про направлення досудової вимоги,виписок з рахунку,розрахунку заборгованості ,ними не подано. У судові засідання відповідачі не з'являються , будучи обізнаними про відкриття апеляційного провадження ( а.с.9 т.2, повідомлення про час і місце апеляційного розгляду справи , не дивлячись на їх неодноразове надсилання за адресою вказаною в апеляційній скарзі,вони та їх представники не отримують ( а.с.12-14,41-49 т.2 ) ,що на думку судової колегії свідчить про штучне затягування розгляду справи , зловживання своїми процесуальними правами та не виконання процесуальних обов'язків.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції вважає,що висновки суду відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.

Всі висновки суду першої інстанції щодо пред'явлених у рамках даної справи позовних вимог повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення .

Обставин, які б давали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга не містить.

Встановивши факти та зумовлені ними правовідносини, суд першої інстанції ухвалив правильне по суті рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 308, 313-315,317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 від імені та в і інтересах ОСОБА_2- відхилити.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення ,але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий :

Судді :

Справа № 761/19467/14-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/10189/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Волокітіна Н.Б.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Прокопчук Н.О.