Ухвала суду № 61416600, 16.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції: Малинников О.Ф.

№ 22-ц/796/4288/2016 Доповідач: Шебуєва В.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва

в складі: головуючого-судді Шебуєвої В.А.,

суддів Оніщука М.І., Українець Л.Д.,

секретар Троц В.О.,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Інститут Транспорту Нафти» на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 04 січня 2016 року про надання дозволу на примусове виконання рішення Спеціалізованого міжрайонного економічного суду м.Алмати від 28 травня 2014 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Аеquitas» до Публічного акціонерного товариства «Інститут Транспорту Нафти» про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04 січня 2016 року задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Аеquitas» (далі - ТОВ «Юридична фірма «Аеquitas») про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення Спеціалізованого міжрайонного економічного суду м.Алмати від 28 травня 2014 року в справі № 2-2076/14 про стягнення заборгованості з Публічного акціонерного товариства «Інститут Транспорту Нафти» (далі - ПАТ «Інститут Транспорту Нафти»).

Визнано та надано дозвіл на примусове виконання рішення Спеціалізованого міжрайонного економічного суду м.Алмати від 28 травня 2014 року в справі № 2-2076/14, яким передбачено стягнути з ПАТ «Інститут транспорту нафти» на користь ТОВ «Юридична фірма «Аеquitas» заборгованість в сумі 4 000 євро, що за курсом Національного банку України на день винесення ухвали суду, а саме 04 січня 2016 року, становить (1 Євро - 26,22 грн.) 104 880 грн., а також 24 500 тенге державного мита, що за курсом Національного банку України на день винесення ухвали суду, а саме 04 січня 2016 року становить (1 тенге - 0,07 грн.) 1 715 грн.

Стягнуто з ПАТ «Інститут транспорту нафти» на користь ТОВ «Юридична фірма «Аеquitas» судовий збір в розмірі 689 грн.

В апеляційній скарзі ПАТ «Інститут Транспорту Нафти» просить вказану ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання ТОВ «Юридична фірма «Аеquitas» про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення Спеціалізованого міжрайонного економічного суду м.Алмати від 28 травня 2014 року в справі № 2-2076/14. Посилається на те, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що вимоги стягувача не підлягають задоволенню на території України через відсутність легітимного міжнародного договору щодо порядку визнання та виконання рішення суду Республіки Казахстан, а також порушений принцип взаємності іноземним судом. Зазначає, що жодний документ, який надсилала українська сторона на адресу казахського суду взятий до уваги не був. Суд Республіки Казахстан не звернув уваги на чисельні заяви ПАТ «Інститут Транспорту Нафти» про порушення стягувачем трьохрічного строку позовної давності, а лише змінив вхідний номер на позовній заяві з 23 грудня 2013 року на 13 вересня 2013 року для того, щоб вкластися у вказаний строк, який фактично сплив 17 вересня 2013 року. В ухвалі від 08 липня 2015 року про розгляд апеляційної скарги іноземний суд умисно, зневажаючи український суд, зазначив, що апеляційна скарга на ухвалу від 10 листопада 2014 року подана з порушенням строків на 7 місяців, хоча до самої апеляційної скарги було додано підтвердження про вручення документа Шевченківським районним судом міста Києва від 26 червня 2015 року, а сама апеляційна скарга була подана боржником вчасно. В ухвалі суду було зазначено, що боржник не сплатив державне мито, хоча до апеляційної скарги було додане клопотання про винесення казахським судом ухвали з точними реквізитами для сплати державного мита, як єдиної підстави для перерахування такого платежу українським банком за кордон у відповідності до українського законодавства. Судом першої інстанції не взяті до уваги наведені боржником факти позбавлення його можливості належним чином захищати свої права та інтереси в суді Республіки Казахстан.

В апеляційній інстанції представник ПАТ «Інститут Транспорту Нафти» підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити.

Представник ТОВ «Юридична фірма «Аеquitas» просить відхилити подану апеляційну скаргу, а ухвалу суду залишити без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.

Вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, заочним рішенням Спеціалізованого міжрайонного економічного суду м. Алмати від 28 травня 2014 року в справі № 2-2076/14, задоволено позов ТОВ «Юридична фірма «Аеquitas» до ПАТ «Інститут транспорту нафти» про стягнення заборгованості. Стягнуто з ПАТ «Інститут транспорту нафти» на користь ТОВ «Юридична фірма «Аеquitas» заборгованість в сумі 4 000 євро, що за курсом Національного банку Республіки Казахстан на день ухвалення рішення суду (250,29 тенге) складає 1 001 160 тенге і суму державного мита в розмірі 24 500 тенге. Стягнуто з ПАТ «Інститут транспорту нафти» в дохід держави державне мито в розмірі 5 535 тенге (а. с. 7-8).

Вказане рішення набрало законної сили 26 листопада 2014 року (а. с. 9).

На виконання заочного рішення Спеціалізованого міжрайонного економічного суду м.Алмати 14 квітня 2015 року видано виконавчий лист.

06 жовтня 2015 року ТОВ «Юридична фірма «Аеquitas» звернулося до суду із клопотанням про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення Спеціалізованого міжрайонного економічного суду м.Алмати від 28 травня 2014 року в справі № 2-2076/14 про стягнення заборгованості з ПАТ «Інститут Транспорту Нафти».

З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення клопотання ТОВ «Юридична фірма «Аеquitas».

Відповідно до положень ст. 390 ЦПК України рішення іноземного суду (суду іноземної держави; інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних чи господарських справ; іноземних чи міжнародних арбітражів) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

У разі якщо визнання та виконання рішення іноземного суду залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше.

Підстави для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду визначені ст. 396 ЦПК України.

Відповідно до положень вказаної статті клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі випадки не передбачено, у задоволенні клопотання може бути відмовлено: 1) якщо рішення іноземного суду за законодавством держави, на території якої воно постановлено, не набрало законної сили; 2) якщо сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду, була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що їй не було належним чином повідомлено про розгляд справи; 3) якщо рішення ухвалене у справі, розгляд якої належить виключно до компетенції суду або іншого уповноваженого відповідно до закону органу України; 4) якщо ухвалене рішення суду України у спорі між тими самими сторонами, з того ж предмета і на тих же підставах, що набрало законної сили, або якщо у провадженні суду України є справа у спорі між тими самими сторонами, з того ж предмета і на тих же підставах до часу відкриття провадження у справі в іноземному суді; 5) якщо пропущено встановлений міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та цим Законом строк пред'явлення рішення іноземного суду до примусового виконання в Україні; 6) якщо предмет спору за законами України не підлягає судовому розгляду; 7) якщо виконання рішення загрожувало б інтересам України; 8) в інших випадках, встановлених законами України.

Установивши відсутність визначених ст. 396 ЦПК України підстав, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення клопотання ТОВ «Юридична фірма «Аеquitas» про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення Спеціалізованого міжрайонного економічного суду м.Алмати від 28 травня 2014 року про стягнення з ПАТ «Інститут транспорту нафти» на користь ТОВ «Юридична фірма «Аеquitas» заборгованості.

Можливість визнання та надання дозволу на виконання вказаного рішення передбачено ст. ст. 51-55 розділу ІІІ Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року, яка була ратифікована як Україною, так і Республікою Казахстан. Суд обґрунтовано відхилив посилання ПАТ «Інститут транспорту нафти» на відсутність міжнародного договору щодо порядку визнання та виконання рішення Спеціалізованого міжрайонного економічного суду м. Алмати 14 квітня 2015 року.

Посилання апелянта на те, що ПАТ «Інститут транспорту нафти» було позбавлено можливості взяти участь у судовому процесі через неповідомлення про розгляд справи спростовуються матеріалами справи. Як вбачається з матеріалів справи, 25 квітня 2014 року представнику ПАТ «Інститут транспорту нафти» була вручена копія позовної заяви та судова повістка на 28 травня 2014 року. ПАТ «Інститут транспорту нафти» скористалося своїм правом надання відзиву на позовну заяву. Також ПАТ «Інститут транспорту нафти» подавало до суду заяву про перегляд та апеляційну скаргу на заочне рішення Спеціалізованого міжрайонного економічного суду м. Алмати від 28 травня 2014 року.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що суд Республіки Казахстан не звернув уваги на заяви ПАТ «Інститут транспорту нафти» про порушення стягувачем строку позовної давності, безпідставно відмовив у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення та прийнятті апеляційної скарги. Наведені доводи апелянта не відносяться до визначених ст.296 ЦПК України підстав для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду.

Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та підстав для скасування оскаржуваної ухвали. Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга представника ПАТ «Інститут Транспорту Нафти» підлягає відхиленню.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Інститут Транспорту Нафти» відхилити, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 04 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді