Ухвала суду № 61416573, 15.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" вересня 2016 р. м. Київ К/800/38838/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Мороз Л.Л.,

Голяшкіна О.В.,

Гончар Л.Я.,

за участю: секретаря судового засідання Слободян О.М.,

представника відповідача (Міністерства економічного розвитку і торгівлі України) Калусенко В.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Наукове виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.01.2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2015 року у справі за позовом Державного підприємства "Наукове виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Державної фіскальної служби України, третя особа: Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, про скасування наказу та визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИЛА:

Державне підприємство «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Державної фіскальної служби України, в якому просило:

- скасувати наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 25.12.2013 року № 1562 «Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України» в частині застосування до Державного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності за порушення вимог статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»;

- визнати протиправними дії Міністерства доходів і зборів України по складанню та направленню на адресу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України подань від 08.08.2013 року № 9668/5/99-99-22-03-01-16 та від 12.08.2013 року № 06/81233-13 у частині включення Державного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" до переліку суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, до яких необхідно застосувати спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.01.2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2015 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено, у період з 26.06.2013 року по 27.06.2013 року посадовою особою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Державного підприємства «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» з питань дотримання вимог валютного законодавства згідно повідомлень уповноваженого банку про порушення строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, результати якої оформлено актом від 27.06.2013 року № 462/16.3-14310112.

Податковим органом встановлено, що підприємством укладено наступні угоди:

- контракт від 25.01.2012 року № 100004-12 з ТОВ "Мега-Збут" (Російська Федерація) та додаткові угоди до нього, відповідно до умов яких продавець зобов'язується поставити товар (щебневу продукцію) в обумовленій контрактом кількості та якості, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його в порядку та за цінами згідно умов діючого контракту. Контракт діє до 31.12.2012 року або до повного виконання сторонами зобов'язань по контракту.

На виконання умов контракту, Державне підприємство „Науково-виробниче об'єднання „Павлоградський хімічний завод" у періоді з 01.03.2012 року по 01.08.2012 року, згідно ВМД, було експортовано щебню гранітного 12794,9 т. на загальну суму 5726405,90 рос.руб. (1484 397,91 грн.).

В оплату за отриманий гранітний щебінь за період з 01.03.2012 року по 01.08.2012 року на рахунок позивача за реквізитами, вказаними в контракті, надійшла валютна виручка на загальну суму 4350000 рос.руб. (еквівалент 1122043 грн.).

Станом на 24.11.2012 року існує дебіторська заборгованість у розмірі 1376405,90 рос.руб. з граничним терміном погашення 16.01.2013 року, чим порушено строки розрахунків, встановлених ст. 1 Закону України від 23.09.1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

- контракт від 12.06.2009 року № 339109 з ТОВ "ІнтерТріоні" (Російська Федерація), та додаткові угоди до нього, відповідно до умов яких продавець зобов'язується поставити товар (щебневу продукцію) в обумовленій контрактом кількості та якості, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його в порядку та за цінами згідно умов діючого контракту. Контракт діє до 31.12.2009 року або до повного виконання сторонами зобов'язань по контракту.

На виконання умов контракту Державне підприємство „Науково-виробниче об'єднання „Павлоградський хімічний завод" у періоді з 20.09.2012 року по 07.05.2013 року, згідно ВМД, було експортовано щебню гранітного 10710 т. на загальну суму 5265970,00 рос. руб. (1360955 грн.).

В оплату за отриманий гранітний щебінь за період з 20.09.2012 року по 07.05.2013 року на рахунок позивача за реквізитами, вказаними в контракті, надійшла валютна виручка на загальну суму 7090000 рос.руб. (еквівалент 1822472,3 грн.).

Станом на 01.06.2013 року існує дебіторська заборгованість у розмірі 5149746,97 рос. руб. з граничним терміном погашення 30.04.2013 року чим порушено строки розрахунків, встановлених ст.1 Закону України від 23.09.1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

З огляду на викладене, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів запропоновано Департаменту податкового та митного аудиту Міністерства доходів і зборів України застосувати до нерезидентів ТОВ «Мега-Збут» (Російська Федерація) та ТОВ «ІнтерТріоні», (Російська Федерація) спеціальну санкцію: у вигляді індивідуального режиму ліцензування відповідно до ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», до резидента Державного підприємства «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» спеціальну санкцію у вигляді попередження.

У подальшому Міністерством доходів і зборів України було складено подання від 08.08.2013 року № 9668/5/99-99-22-03-01-16 щодо включення позивача до переліку суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, до яких необхідно застосувати спеціальну санкцію.

25 грудня 2013 року, відповідно до зазначеного подання, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України було винесено наказ № 1562, яким Державне підприємство «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» було включено до переліку суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, до яких необхідно застосувати спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності за порушення статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Відповідно до ч. 11 ст. 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності може бути застосовано санкцію у вигляді тимчасового зупинення права здійснення такої діяльності у випадках порушення чинних законів України, що стосуються цієї діяльності, згідно із статтею 37 цього Закону.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» передбачено, що за порушення цього або пов'язаних з ним законів України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності може бути застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування у випадках порушення такими суб'єктами цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій.

Порядок застосування (скасування, зміни виду, тимчасового зупинення дії) Міністерством економічного розвитку і торгівлі України спеціальних санкцій, передбачених ст.37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", до українських суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності, визначається Положенням про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (далі по тексту - Положення), затвердженим Наказом Міністерства економіки України від 17.04.2000 р. № 52.

Згідно пп. 1.2 п. 1 Положення, санкції застосовуються Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, що порушили Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та пов'язані з ним закони України, зокрема, в разі порушення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності валютного, митного, податкового, іншого законодавства, що встановлює певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій, та в разі проведення ними дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

Відповідно до п. 4.2 п. 4 Положення, подання щодо застосування спеціальних санкцій до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності або тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності повинні містити інформацію: найменування та реквізити суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності (для іноземних суб'єктів господарювання мовою країни їхнього місцезнаходження), найменування та реквізити контрагента, при виконанні контракту з яким порушено законодавство; відомості про зміст порушення з посиланням на конкретні положення законодавства України, іншу доцільну інформацію. У поданні повинна міститись пропозиція щодо виду санкції, яку пропонується застосувати. Аналогічні вимоги закріплені й у ч.3 ст.37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність".

Про застосування санкцій, передбачених ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», видається наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, у якому вказуються норми чинного законодавства, які було порушено, матеріали, на підставі яких видано наказ, реквізити суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, до яких застосовані санкції, та вид санкції, дата, з якої санкція починає діяти (п.4.8. Положення).

Як встановлено, санкції до позивача застосовано на підставі відповідного подання Міністерства доходів і зборів України у зв'язку з порушенням строку зарахування виручки в іноземній валюті, встановленого ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

У касаційній сказі позивач посилається на те, що він ужив усіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, а тому санкції до нього застосовані необґрунтовано.

За змістом ч.ч. 3, 4 ст. 217 Господарського кодексу України за порушення суб'єктами господарювання правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції, які застосовуються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 Господарського кодексу України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції як, зокрема, застосування індивідуального режиму ліцензування на умовах та в порядку, визначених законом.

Отже, санкція, застосована відповідачем у спірних правовідносинах, а саме індивідуальний режим ліцензування, є адміністративно-господарською санкцією.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Тобто, застосування адміністративно-господарських санкцій має відбуватись з урахуванням правил, передбачених, зокрема, Господарським кодексом України.

Так, підстави господарсько-правової відповідальності встановлені ст. 218 Господарського кодексу України, відповідно до частині 1 якої підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Суди попередніх інстанцій, зокрема, зазначили, що оскільки до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від Державної фіскальної служби України України надійшло належним чином оформлене подання про застосування санкцій, то у нього не були наявні підстави для застосування санкцій.

Разом з тим, такі доводи не можна визнати обґрунтованими, оскільки, з урахуванням ст. 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та ст. 218 Господарського кодексу України, підставою для застосування санкцій є саме правопорушення, а наявність відповідного подання є лише однією з умов застосування санкцій.

При цьому, належить врахувати, що відповідно до частини 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Позивач під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій в обґрунтування своїх вимог зазначав про те, що до закінчення граничного строку зарахування виручки в іноземній валюті він подав позовні заяви до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України про стягнення заборгованості з контрагентів. За вказаними позовними заявами було відкрито провадження та прийнято рішення.

З цього приводу суди зазначили, що звернення до арбітражу не розглядається законодавцем як дії, що виключають підстави для застосування санкцій, а є лише підставою для зупинення дії санкцій.

Однак, колегія суддів зазначає, що закон не встановлює перелік конкретних обставин, якими суб'єкт господарювання може довести, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У кожному конкретному випадку необхідно встановити, чи вжив суб'єкт господарювання усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Той факт, що відповідно до ч.11 ст.37 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність» у разі подання позову до Міжнародного комерційного арбітражного суду про стягнення з іноземного суб'єкта господарської діяльності боргу дію санкцій може бути тимчасово зупинено не виключає того, що вказана обставина, водночас, може свідчити і про вжиття суб'єктом господарювання заходів для недопущення господарського правопорушення.

Між тим, зазанчені позивачем обставини щодо звернення до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України можуть свідчити про вжиття заходів для недопущення господарського правопорушення, оскільки спрямовані на повернення виручки в іноземній валюті.

Проте, суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки вказаним обставинам та не встановили усі фактичні обставини справи щодо звернення позивача до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України.

Враховуючи викладене, суди дійшли передчасного висновку про відмову у позові.

Частинами 4 та 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене і в залежності від встановленого вирішити справу.

Керуючись статтями 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Наукове виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.01.2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: