Постанова № 61416528, 15.09.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/769/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Сала П.І.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

15 вересня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г.

за участю:

секретаря судового засідання: Томашук А.В.,

позивача ОСОБА_2

представника відповідача Цимбал В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В :

В травні 2016 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 13.06.2016 року вказаний позов задовольнив.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі, в свою чергу позивач заперечив проти апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, виходячи з наступного.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 19.06.2014 року Вінницькою ОДПІ на адресу позивача ОСОБА_2 було надіслано запит № 7580/Г/17-415 від 12.06.2014 року про надання пояснень та їх документального підтвердження, податкових декларацій, розрахунків, платіжних документів про сплату (перерахування) податку на доходи - для з'ясування питання щодо декларування заборгованості за прощеною пенею, як додаткового блага платника податків, за 2013 рік.

26.02.2016 року на підставі положень пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 ПК України начальником Вінницької ОДПІ прийнято наказ № 226 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_1", яким передбачено проведення перевірки фізичної особи ОСОБА_2 з 25.03.2016 року терміном 5 робочих днів.

03.03.2016 року копію вказаного наказу разом з повідомленням про проведення перевірки направлено на адресу позивача.

Не погоджуючись з наказом Вінницької ОДПІ № 226 від 26.02.2016 року, позивачем ОСОБА_2 оскаржено його у судовому порядку.

Не погоджуючись із вказаним наказом, позивач зокрема зазначив, що не отримував запиту про надання пояснень від податкового органу, відсутність реакції на якого і стала підставою для видання оскаржуваного наказу, а тому вважає його протиправним.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Податкового кодексу України, прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України ( далі - ПК України).

Відповідно п. 75.1. ст 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Статтею 78 ПК України передбачено порядок проведення документальних позапланових перевірок.

Зокрема, згдіно до п. 78.1. п. п 78.1.1. зазначеної статті документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, а саме за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Тобто, для винесення наказа на проведення позапланової документальної перевірки відповідно до п.п. 78.1.1. п.78.1 ст. 78 ПК України обов'язковою умовою є наявність наявності хоча б однієї із зазначених обставин, зокрема і відсутності пояснень у відповідь на надісланий контролюючим органом запит у встановлений строк.

Статтею 73 ПК України передбачено порядок, отримання податкової інформації контролюючими органами.

Так, згідно п. 73.3. вказаної статі, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин в тому числі за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Статтею 42 ПК України встановлено порядок листування контролюючих органів з платником податків.

Згідно п. 42.1. вказаної статті, податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові (п. 42.2. ст. 42 ПК України ).

За змістом ст. 45 ПК України на платника податків покладено обов'язок визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків-фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків-фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

Таким чином, фактичної підставою для винесення наказу про проведення позапланової виїзної документальної перевірки є зокрема відсутність пояснень платника податків та їх документального підтвердження у відповідь на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, при цьому з обов'язковим дотриманням контролюючим органом вимог закону щодо надсилання такого запити. Так, контролюючий орган зобов'язаний дотриматись встановлених статтею 78 ПК України вимог до самого запиту та встановлених статтями 42, 73 ПК України вимог щодо надсилання відповідного запиту. Разом з тим, платник податків у свою чергу зобов'язаний у встановлений законом строк з моменту отримання запиту надати відповідні відомості (пояснення та їх документальні підтвердження), а також в силу вимог статті 45 ПК України обов'язково повідомляти контролюючий орган про свою податкову адресу або її зміну з метою забезпечення можливості контролюючого органу здійснювати листування з платником податків.

При цьому у відповідності до вимог ст. 42 у випадку надсилання контролюючим органом запиту на податкову адресу платника податків ( за виключенням обставин встановлених п. 42.3. ст.42 ), такий запит вважаються належним чином врученими, якщо він надісланий за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з матеріалами справи, запит № 580/Г/17-415 від 12.06.2014 року був надісланий Вінницькою ОДПІ за вірною податковою адресою позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, та відповідно до положень п. 42.2 ст. 42, п. 73.3 ст. 73 ПК України вважається, що такий документ вручений платнику податків належним чином.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем дотримано всіх вимог законодавства, стосовно надсилання відповідного запиту та листування з позивачем, що в свою чергу свідчить про наявність правових підстав для видання оскаржуваного наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача.

Разом з тим, суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги прийшов до висновку про протиправність оскаржуваного наказу відповідача у зв'язку із порушенням своєчасності проведення.

До таких висновків суд першої інстанції прийшов, зазначаючи, що вимогами ПК України та зокрема з аналізу статті 78 на відповідача покладено завдання щодо перевірки своєчасності справляння податків, зборів та інших платежів до бюджету. Така перевірка презюмує обов'язок контролюючого органу щодо своєчасності її проведення, інакше нівелюється зміст покладеного на контролюючий орган завдання. При цьому своєчасність виконання покладених на податковий орган завдань передбачає їх здійснення протягом розумного строку, тобто строку, що є об'єктивно необхідним для виконання дій та прийняття рішень.

На думку суду першої інстанції, також з посиланням на статтю 2 КАС України прийняття податковим органом наказу про проведення перевірки тільки через півтора роки після надіслання на адресу платника податків відповідного письмового запиту не може відповідати критеріям добросовісності, розсудливості, пропорційності та своєчасності. Крім того, під час судового розгляду справи відповідач не надав вмотивованих пояснень щодо такого тривалого зволікання у проведенні перевірки позивача.

З таким висновками суду першої інстанції, колегія суддів погодитися не може та вважає за необхідне зазначити наступне.

Аналізуючи наведені норми матеріального права та положення ПК України колегія суддів зазначає, що чинним податковим законодавством не встановлено конкретного строку, протягом якого податковий орган повинен призначити проведення перевірки з підстав, встановлених у пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України та як наслідок після спливу якого право на проведення такої перевірки у контролюючого органу зникне.

Главою 9 ПК України визначено порядок погашення податкового боргу платниками податків.

Так, зокрема статтею 102 ПК України встановлені строки давності та їх застосування.

Відповідно до п. 102.1. вказаної статі, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до ст. 21 ПК України визначені обов'язки контролюючих органів, серед яких обов'язок дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Контролюючі органи та їх посадові особи при прийнятті рішень у т.ч. наказів про проведення позапланової перевірки, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений ПК України.

Отже зазначеними нормами чітко визначено право контролюючого органу самостійно визначити суму податкового зобов'язання протягом трьох років (1095 днів) з моменту граничного строку для подачі податкової декларації.

Відповідно матеріалам справи, граничним строком для подачі позивачем декларації про майновий стан та доходи за 2013 рік є 01 травня 2014 року, а тому строк протягом якого контролюючий орган має право самостійно визначити суму податкового зобов'язання, та як наслідок права на проведення перевірки для визначення такої суми є строк до 01 травня 2017 року.

Згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На думку колегії суддів, поняття розумного строку, визначеного зокрема в статті 2 КАС України означає, вчинення суб'єктом владних повноважень дій (прийняття рішень) у такий строк, який є необхідним для врегулювання конкретних правовідносин та не буде нівелювати мету такого рішення, рішення має бути прийнято в такий строк, щоб бути актуальним.

Зокрема така ситуація (та як наслідок необхідність перевірки своєчасності прийннятого рішення чи вчинення дій ) виникає у випадках коли законодавством чітко не визначено строку у який суб'єктом владних повноважень повинно бути здійснено певні дії чи прийнято відповідне рішення, оскільки у випадку чіткої визначеності строку вчинення конкретних дій, порушення таких строків вже буде означати вчинення дій не на підставі та не відповідно до законодавства.

Положення статті 2 КАС України, щодо перевірки чи прийняті рішення суб'єкта владних повноважень, зокрема своєчасно, тобто протягом розумного строку, означає, що суди повинні перевірити чи строк протягом якого прийнято конкретне рішення є таки, що не порушує прав конкретних осіб чи особи. Наприклад прийняте суб'єктом владних повноважень рішень зі значним зволіканням через що порушено чиїсь законні права. Тобто, строк є розумним в кожному конкретному випадку до того моменту поки таким зволіканням не порушено чиєсь право.

Зазначене чітко відповідає меті адміністративного судочинства визначеній в ч.1 ст. 2 КАС України, тобто завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, доки терміном (строком) протягом якого прийнято відповідне рішення не порушено прав доти він є розумним.

Отже, аналізуючи зазначене та матеріали справи, колегія суддів вважає, що оскаржуваним рішенням прав позивача не порушено , оскільки діючим податковим законодавством чітко визначено строк (1095 днів) протягом якого контролюючий орган може вчиняти дії щодо встановлення розміру податкового зобов'язання, зокрема і проведення перевірки з метою встановлення такого розміру, тобто саме у такий спосіб законом врегульовані податкові правовідносини, а тому не можна говорити про порушення прав позивача, якщо податковий орган діяв в межах такого строку.

Таким чином, підстави для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного наказу відсутні.

Також колегія суддів вважає недоречними посилання суду першої інстанції на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 27.01.2015 року у справі № 21-425а14, оскільки обставини справи у якій ВСУ вказав свою позицію є відмінним від обставин даної справи.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції не дав належної оцінки вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, не правильно застосував норми матеріального права, у зв'язку із чим, ухвалив рішення, яке підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області задовольнити повністю.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 20 вересня 2016 року.

Головуючий Смілянець Е. С. Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.