Ухвала суду № 61416506, 15.09.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2016 р.Справа № 820/10969/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Тацій Л.В. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Криворізької центральної ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2016р. по справі № 820/10969/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРАНЖ"

до Криворізької центральної ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області , ДПІ у Московському районі м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання дій протиправними та скасування наказу,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕРАНЖ" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд: зобов'язати Криворізьку центральну об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та Державну податкову інспекцію у Московському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області відновити суми податкового кредиту та зобов'язань ТОВ "ВЕРАНЖ" в електронній базі даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України "Податковий блок", інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", а також в картці особового рахунку, зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в Акті №836/04-81-22-01/39494821 від 30.07.2015 р.; скасувати податкові повідомлення - від 17.08.2015 року №0001452201, від 17.08.2015 №0001442201, від 17.08.2015 №0001432201.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18 травня 2016 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРАНЖ" задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 0001452201, № 0001442201, № 0001432201 від 17.08.2015 року. В іншій частині задоволення позовних вимог відмовлено.

Криворізька центральна ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на вказану постанову подала апеляційну скаргу , в якій вказує, що рішення є необґрунтованим та незаконним, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2016р. та у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга розглядається відповідно до ч. 6 ст. 12 КАС України та ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи , правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що працівниками Криворізької центральної ОДПІ ГУ ДВС у Дніпропетровській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Веранж" з правильності, повноти, своєчасності нарахування та перерахування акцизного податку із роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів за період січень-лютий 2015 року, за наслідками якої складено акт від 30.07.2015 року № 836/04-81-22-01/39499421.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: п.п. 212.1.11 п. 212.1 ст. 212, п.п. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213, п.п. 214.1.4 п. 214.1 ст. 214, п. 215.3.1, 215.3.2, 215.3.4, п.215.3, ст.215 ПК України, а саме безпідставно занижено обсяги з продажу підакцизних товарів кінцевим споживачам, що є об'єктом оподаткування акцизним податком із роздрібного продажу за січень, лютий 2015 року на загальну суму 13 156 264,00 грн., у тому числі: січень 2015 року у сумі 4350 979 грн., лютий 2015 у сумі 8 805 285 грн., в результаті чого занижено акцизний податок на загальну суму 657 813 грн., у тому числі січень 2015 року у сумі 217 549 грн., лютий 2015 року у сумі 440 264 грн.

В ході перевірки встановлено , що ТОВ "ВЕТТЕРН-С" в додатку 6 "Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів" до декларації Акцизного податку за липень 2015р. зазначено загальну вартість (з ПДВ) підакцизних, товарів, що реалізовані у роздрібній торгівельній мережі, в тому числі від реалізації товарів для комерційного використання. Відповідно, ТОВ "ВЕТТЕРН-С" при розрахунку суми податкового зобов'язання, що піддягає сплаті до бюджету, вартість підакцизних товарів до оподаткування зменшено на реалізацію товарів для комерційного використання. Перевіркою на підставі первинних документів, а саме: договорів, які укладені з контрагентами та оформлених податкових накладних на проведення операцій з реалізації підакцизних товарів не встановлено фактів реалізації товарів; для комерційного використання . Враховуючи вищезазначене, ТОВ "ВЕТТЕРН-С" занижено вартість реалізованих підакцизних товарів, що підлягають оподаткуванню.

Протягом періоду, що перевіряється підприємство через мережу АЗС проводить роздрібну торгівлю паливо - мастильних матеріалів ТОВ ВТФ "Авіас" на підставі договору поставки паливно-мастильних матеріалів №П-І5-336 від 29.06.2015р. м. Суми, що є об'єктом оподаткування акцизним податком з роздрібних продажів відповідно до п.п, 213.1.9 п.213.1 ст 213 Податкового Кодексу України , однак підприємством позивача не правомірно віднесено суми реалізації підакцизних товарів через мережі АЗС на комерційне використання за рахунок чого встановлено заниження податкового зобов'язання з акцизного податку за липень 2015 року на суму 611058 грн.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0001452201 від 17.08.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: акцизний податок на суму 54197,50 грн., з яких за основним платежем - 43958 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 10989,50 грн.

- №0001442201 від 17.08.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: акцизний податок на суму 232320,50 грн., з яких за основним платежем - 185842 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 46460,50 грн.

- №0001432201 від 17.08.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: акцизний податок на суму 88322,50 грн., з яких за основним платежем - 70658 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 17664,50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково , суд першої інстанції виходив з того , що відповідач не надав належних та достатніх доказів в обґрунтування законності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

При цьому, суд відмовив у задоволенні вимог про зобов'язання відповідачів відновити суми податкового кредиту та зобов'язань ТОВ "Веранж" в електронній базі даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України "Податковий блок", інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", а також в інтегрованій картці, зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в акті № 836/04-81-22-01/39494821 від 30.07.2015 р., оскільки під час судового розгляду справи позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що контролюючими органами до картки особового рахунку внесено зміни на підставі зазначеного акту.

Відповідно до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Постанова суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову не оскаржується.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог , виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Податкового кодексу України ( далі - ПК України ), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( далі - Закон № 996-XIV).

Положення пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України регулюють відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями п.п. 14.1.4 п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначено, що акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

У пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПК України закріплено, що реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.

Згідно з пп. 212.1.11 п.212.1 ст. 212 ПК України платником акцизного податку є особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

Підпунктом 212.3.1 пункту 212.3 статті 213 ПК України передбачено, що особи - суб'єкти господарювання роздрібної торгівлі, які здійснюють реалізацію підакцизних товарів, підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням пункту продажу товарів не пізніше граничного терміну подання декларації акцизного податку за місяць, в якому здійснюється господарська діяльність.

Відповідно до п. 213.1.9 п. 213.1, пп. 214.1.4 п. 214.1 ст.214 ПК України об'єктом оподаткування є операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів; базою оподаткування є вартість підакцизних товарів (з ПДВ), що реалізовані суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі.

За приписами п. 215.1 ст. 215 ПКУ до підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія.

Згідно з пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 ПКУ об'єктами оподаткування акцизним податком є операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Як визначено пп. 214.1.4 п. 214.1 ст. 214 ПКУ базою оподаткування у разі обчислення податку із застосуванням адвалерних ставок - є вартість (з податком на додану вартість) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до п.п. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 цього Кодексу.

Згідно з пп. 215.3.10 п. 215.3 ст. 215 ПКУ для підакцизних товарів, реалізованих відповідно до пп. 213.1.9 п.213.1 ст.213 цього Кодексу, ставки податку встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках від вартості (з податком на додану вартість), у розмірі 5 відсотків.

Згідно з п. 216.9 ст.216 ПК України датою здійснення такої операції є дата виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (нафтопродуктів).

Відповідно до ДСТУ 4303:2004 "Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять" роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності у сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачеві й надавання йому торговельних послуг.

Згідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У ч. 1 ст. 698 ЦК України визначено, що за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його.

Згідно з ч. 1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1, 6 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що об'єктом оподаткування акцизним податком в порядку ст.ст. 212, 213, 214, 215, 216 ПК України є операції з роздрібної реалізації підакцизних товарів, зокрема палива.

При цьому, слід враховувати, що роздрібною торгівлею є реалізація продукції кінцевому споживачу для задоволення його особистих некомерційних потреб.

Водночас, кваліфікуючою ознакою договору поставки, який укладається між суб'єктами господарювання, є те, що товар купляється покупцем з метою використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням.

Колегією суддів встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕРАНЖ" є юридичною особою та здійснює свою діяльність на підставі установчих документів.

Видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРАНЖ", зокрема, є роздрібна торгівля пальним та оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

Вказані види діяльності здійснюються шляхом реалізації нафтопродуктів вроздріб кінцевим споживачам (фізичним та юридичним особам); реалізації нафтопродуктів суб'єктам господарювання для їх комерційного використання; отоварювання паливних та скетч карток інших суб'єктів господарювання на АЗС підприємства.

Матеріали справи свідчать , що між ТОВ "Веранж" та ТОВ ВТФ "Авіас" був укладений договір поставки №П- 14713 від 19.12.2014 р., згідно з умовами якого ТОВ "Веранж" зобов'язується поставити, а ТОВ ВТФ "Авіас" прийняти та оплатити паливно-мастильні матеріали (бензини, дизельне паливо і газ).

Товар за цим договором поставляється щоденно і безперервно на умовах ЕХW АЗС. Товар поставляється (видається) по довірчим документам покупця - паливним карткам, скретч-карткам.

Розрахунки за цим договором здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ "Веранж" протягом 10-и банківських днів після підписання сторонами Актів прийому-передачі товару. Ціна товару формується на підставі фактичних цін, що діють на АЗС на момент відвантаження товару по довірчим документам покупця (а.с. 145 - 151 т. 1).

Матеріали справи свідчать, що в перевіряємий період позивачем реалізовано паливно-мастильні матеріали через мережу АЗС (т.1 л.с. 123-250, т. 2, т.3 л.с 1-64)..

Отже, колегія суддів зазначає , що при наявності господарського договору поставки, укладеного із суб'єктом господарювання, з оплатою постачання в безготівковому порядку та подальшим отриманням пального на АЗС з використанням паливним карткам, скреч-карток тощо, законодавчо обґрунтованих підстав для оподаткування таких продажів акцизним податком у роздрібній торгівельній мережі не виникає.

Наведені положення узгоджуються з приписами Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.01.15 №14, відповідно до якого Додаток 6 "Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів" до декларації акцизного податку заповнюється в такому порядку:

графа 3 - загальна вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі та у мережі громадського харчування споживачам незалежно від форми розрахунків;

графа 4 - вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі споживачам незалежно від форми розрахунків для їх комерційного використання, тобто для подальшої реалізації кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання;

у графі 5 "Вартість підакцизних товарів до оподаткування, грн.. (гр. 3 - гр. 4)" вказується різниця між графами 3 та 4 цього розрахунку.

Порядок здійснення господарської комерційної діяльності (підприємництва) регламентується главою 4 Господарського кодексу України.

Згідно із ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до пп. 14.1.36 ПКУ господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Таким чином, будь-який суб'єкт господарювання в межах договору придбає нафтопродукти для їх комерційного використання у своїй господарській діяльності, у зв'язку з чим такі операції не є об'єктом оподаткування акцизним податком, передбаченим п. п. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 Податкового кодексу України, а дата їх здійснення не є датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами, згідно з п. 216.9 ст. 216 Податкового кодексу України.

Тобто, словосполучення "комерційне використання" означає використання для цілей підприємницької діяльності, як виробничої так і невиробничої, у протиставленні до некомерційного використання тобто використання не для цілей підприємницької діяльності, а для побутових та інших особистих потреб.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ТОВ "Веранж" при відпустку паливно-мастильних матеріалів по паливним карткам, скретч-карткам ТОВ ВТФ "АВІАС", що підтверджується актами приймання-передачі товару , прибутковими і видатковими касовими ордерами, звітами про реалізацію та рух товару тощо з додатками, здійснює не роздрібну реалізацію нафтопродуктів кінцевим споживачам, а оптовий продаж нафтопродуктів для їх комерційного використання, тобто для подальшого продажу вказаних нафтопродуктів кінцевим споживачам за паливними та скретч- картками (талонами), тому в даному випадку між позивачем та ТОВ ВТФ "АВІАС" здійснено комерційні операції з поставки нафтопродуктів (паливно-мастильних матеріалів), які не підпадають під ознаки роздрібної торгівлі у розумінні Податкового Кодексу України, зокрема пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14, а отже, й підстави для їх оподаткування як операцій з роздрібної торгівлі пальним, у даному випадку, відсутні.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що сам по собі договір поставки за своєю юридичною природою не має на меті задоволення особистих некомерційних інтересів, оскільки укладені між двома суб'єктами господарювання для використання товару у підприємницькій діяльності покупця або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням.

Зазначаючи про здійснення позивачем з ТОВ ВТФ "АВІАС" операцій з реалізації підакцизних товарів саме з роздрібної торгівлі, контролюючим органом в розумінні вимог ст. 71 КАС України не доведено належними та допустимими доказами твердження про те, що постачання за договором поставки здійснювалось для подальшої реалізації кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку щодо безпідставного нарахування податковим органом акцизного збору та застосування штрафних (фінансових) санкцій по операціям позивача з ТОВ ВТФ "АВІАС", тому є протиправними податкові повідомлення рішення Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 17.08.2015 року № 0001452201, № 0001442201, № 0001432201.

При цьому , доводи відповідача про те, що за Правилами роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 № 1442 через мережу АЗС здійснюється лише роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачу є помилковими.

Так, зазначеними Правилами визначено порядок приймання та роздрібної торгівлі бензином, дизельним паливом, скрапленим вуглеводневим газом, гасом, маслами, мастилами (далі - нафтопродукти), розфасованими нафтопродуктами, а також регламентують вимоги стосовно дотримання прав споживачів щодо належної якості нафтопродуктів, безпеки для життя та здоров'я споживачів, навколишнього природного середовища і рівня торговельного обслуговування.

При цьому, ці Правила роздрібної торгівлі розроблені на виконання статті 20 Закону України "Про захист прав споживачів", який під споживачем розуміє фізичну особу, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (пункт 22 статті 1 Закону).

Щодо посилань відповідачів в обґрунтування своєї позиції на визначення "роздрібна торгівля", наведеного в ДСТУ 4303:2004 "Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять", не беруться до уваги. Вказаний ДСТУ пояснює як термін "роздрібна торгівля", так і термін "оптова торгівля". Так, оптовою торгівлею є купівля-продаж товарів за договорами постачання партіями для їх наступного продажу кінцевому споживачу через роздрібну торгівлю або для виробничого використання (пункт 4.5).

Відповідно до пункту 5.3 статті 5 Податкового кодексу України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами, а ДСТУ 4303:2004 "Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять" не є законом.

Крім того, в даному випадку, реалізація здійснювалася за господарськими договорами та для подальшого виробничого використання, що відповідає визначенню оптової торгівлі.

Твердження апелянта про те, що операції позивача мають такі ознаки, як продаж кінцевому споживачу для задоволення його власних потреб, що на думку податкового органу є підставою для їх оподаткування як операцій з роздрібної торгівлі за ставкою 5%, колегія суддів вважає не обґрунтованими і такими, що не можуть бути прийняті до уваги, оскільки як наведено вище, спірні операції здійснювались між позивачем і його контрагентами за договорами поставки , купівлі-продажу та для використання товару у підприємницькій діяльності покупців або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними, не впливають на правомірність висновків суду, оскільки дублюють заперечення на позов, які подавались суду першої інстанції, були враховані ним при вирішення справи по суті, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду , переглянувши судове рішення в межах позовних вимог, вважає , що постанова суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст.200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги відповідача без задоволення, а постанови суду першої інстанції в цій частині - без змін.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Криворізької центральної ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2016р. по справі № 820/10969/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Тацій Л.В. Григоров А.М. Повний текст ухвали виготовлений 20.09.2016 р.