Ухвала суду № 61416473, 14.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" вересня 2016 р. м. Київ К/800/52715/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г. Голяшкіна О.В. Мороз Л.Л.

секретаря судового засідання - Яроша Д.В.

за участю представника

позивача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2015 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2015 року

у справі №803/1778/15

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

до Волинської митниці Державної фіскальної служби

про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернулась до суду з адміністративним позовом до Волинської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови.

Позивач просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 2 березня 2015 року №205000011/2015/000016/1;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 2 березня 2015 року №205070000/2015/00024.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вищезазначені судові рішення та задовольнити позовні вимоги.

На адресу Вищого адміністративного суду України надійшли письмові заперечення від Волинська митниця Державної фіскальної служби, в яких просила залишити касаційну скаргу без задоволення, рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23 лютого 2015 року ФОП ОСОБА_5 (покупець) та фірма ,,Elefant Owoce Agnieszka Strach" (Польща) (продавець) уклали контракт №29/2015/PL, за умовами якого продавець зобов'язався продати, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар - яблука свіжі, клас якості ІІ, згідно інвойсу.

Розділами 4, 5 контракту від 23 лютого 2015 року №29/2015/PL визначено, що оплата здійснюється шляхом перерахування суми на розрахунковий рахунок продавця по факту поставки товару або по передоплаті згідно фактури. Поставка товару здійснюється автотранспортом на територію України на умовах Правил Інкотермс-2010, а саме FCA або СРТ у вказаній фактурі.

2 березня 2015 року ФОП ОСОБА_5 ввезла на митну територію України товар - яблука свіжі врожаю 2014 року, клас якості II, калібр 65 мм - вагою нетто 20 280 кг за ціною 1,20 польських злотих за 1 кг. на загальну суму 24 336, 00 польських злотих, придбаного згідно із контрактом купівлі - продажу від 23 лютого 2015 року № 29/2015/PL, за інвойсом від 26 лютого 2015 року № 47/02/2015.

Для митного оформлення вказаного товару декларант подав на митний пост ,,Луцьк" Волинської митниці ДФС наступні документи: контракт від 23 лютого 2015 року № 29/2015/PL, рахунок-фактуру (інвойс) від 26 лютого 2015 року № 47/02/2015, МД від 2 березня 2015 року № 205070000/2015/8093, декларацію митної вартості (ДМВ) від 2 березня 2015 року № 205070000/2015/8093, міжнародну товаротранспортну накладну від 27 лютого 2015 року CMR А № 088386, сертифікат про походження товару від 26 лютого 2015 року № PL/MF/AK 0084263, карантинний дозвіл від 12 лютого 2015 року № 15/00987, сертифікат якості від 26 лютого 2015 року № КО.8231.1.1.467.2015, лист про не страхування товару від 27 лютого 2015 року № 44, прас-лист від 23 лютого 2015 року, копію декларації про країну відправлення від 27 лютого 2015 року № 15PL302020Е0008880, інші документи, перелічені в графі 44 МД.

У графах 12, 45 МД від 2 березня 2015 року №205070000/2015/8093 було вказано митну вартість товару яблук свіжих врожаю 2014 року у розмірі 184 091 грн. 86 коп., що є еквівалентом 24 336 польських злотих, тобто 1,20 польських злотих за 1 кг.

За вказаною МД від 2 березня 2015 року №205070000/2015/8093 Волинська митниця ДФС відмовила позивачу у прийнятті митної декларації, у зв'язку із невідповідністю заповнення граф 12, 45 ВМД вимогам статті 53 Митного кодексу України, неподанням додаткових відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості.

При цьому митниця прийняла рішення від 2 березня 2015 року №205000011/2015/000016/1 та видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 2 березня 2015 року №205070000/2015/00024.

Контролюючим органом у графі ,,Для відміток митного органу" МД від 2 березня 2015 року №205070000/2015/8093 було зроблено запис про необхідність надання документів для підтвердження заявленої митної вартості, відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України, а саме висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованою експертною організацією; банківські платіжні документи про оплату товару; розрахунок ціни (калькуляцію).

2 березня 2015 року уповноважена особа декларанта подала нову МД №205070000/2015/8140, вказавши у ній в графах 12, 45 митну вартість, розраховану за ціною одиниці товару, наведену в інвойсі від 26 лютого 2015 року №47/02/2015, розрахунок митних платежів здійснювався, виходячи із митної вартості, визначеної органом доходів і зборів. Митне оформлення проводилося за другорядним резервним методом із застосуванням гарантійних зобов'язань грошової застави.

Суди першої та апеляційної інстанції мотивували свої рішення тим, що відповідач обґрунтовано, з урахуванням приписів статті 58 Митного кодексу України, відмовив у митному оформлені товару за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Митниця вважає, що подані на підтвердження митної вартості товару документи містили розбіжності і це призвело до заниження позивачем митної вартості.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає рішення судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на таке.

Відповідно до частини 3 статті 53, частин 1, 2 та 5 статті 54, статті 58 Митного кодексу України, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного Кодексу України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині 2 статті 53 Митного кодексу України.

Право митного органу на витребування додаткових документів закон пов'язує з вичерпним переліком підстав, які стосуються недоліків у наданих для митного оформлення товарів основних документах для підтвердження митної вартості товарів, перелік яких наведено у частині 2 статті 53 Митного кодексу України.

З аналізу норм Митного кодексу України вбачається наявність у митного органу обов'язку зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості перевірки розрахунку митної вартості на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Крім того, для витребування доказів на спростування наявності впливу взаємозв'язку покупця та продавця на митну вартість задекларованого товару митниця зобов'язана обґрунтувати обставини, які свідчать про ймовірність існування такого взаємозв'язку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, при перевірці правильності заявленої митної вартості задекларованого позивачем товару відповідачем встановлено певні розбіжності у поданих декларантом документах та запропоновано подати додаткові документи, а саме: висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями; банківські платіжні документи про оплату товару; розрахунок ціни.

Уповноважена особа декларанта, ознайомившись з вимогою митного органу про надання додаткових документів здійснила запис: ,,Буду приймати рішення, згідно положень Митного кодексу України. На даний момент таких документів немає. Прошу випустити товар у вільний обіг".

Зазначене не узгоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови декларанта від надання додаткових документів.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.05.2015 року позивач звернувся до відповідача з заявою №127, до якої було додано додаткові документи, а саме завірену копію висновку Волинської ТПП №В-366/1 від 18.05.2015 року; завірену копію платіжного доручення №1634 від 12.03.2015 року; завірену копію SWIFT повідомлення №1427TJ.8965UBGB від 12.03.2015 року. (а.с.28-31)

Відповідно до пункту 9 статті 55 Митного кодексу України, у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів, митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів.

Додаткові документи, що були подані позивачем були розглянуті митним органом.

Листом від 28.05.2015 року №3581/03-70-25-02 Волинська митниця ДФС повідомила позивача про неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом, зазначивши зокрема, що у висновку Волинської ТПП №В-366/1 від 18.05.2015 року містяться відомості про якісні характеристики яблук, а також дані з наступних інтернет-сайтів: agrotorg.net, fermer.sn.ua, prom.ua. про комерційні пропозиції підприємств, які займаються реалізацією аналогічного товару на території України. Проте, переконатись у достовірності наданої інформації немає змоги, оскільки відсутні витяги, які б містили розрахунки, що однозначно підтверджують наведену експертом ціну товару, а також на вказаних інтернет-сайтах зазначена інформація внутрішнього ринку.

Відповідно до пункту 8 частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, а саме: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Однак, такий висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, надаються на письмову вимогу митниці виключно у випадку їх наявності у декларанта.

Відсутність таких додаткових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами. Неподання декларантом зазначених документів під час митного оформлення, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Вказуючи на передчасність позиції судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову з мотивів правомірності оскаржуваного рішення, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить зокрема з того, що судами не перевірено належним чином чи був обсяг документів, який додатково надавався декларантом на запит органу доходів і зборів, достатнім для висновку про усунення виявлених розбіжностей та, відповідно, чи підтверджували подані документи у сукупності правильність визначення митної вартості за першим методом.

Крім того, відповідно до частини 4 статті 57 Митного кодексу України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Встановлений судами попередніх інстанцій факт проведення консультацій ґрунтується виключно на доводах митного органу та інформації, відображеній у графі 33, у якій зазначено, що процедура консультацій проведена.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне зазначити, що відображення даного факту у рішенні не є достатнім та беззаперечним доказом проведення консультації, оскільки згідно копії рішення про коригування митної вартості товарів №205000011/2015/000016/2 від 02.03.2015 року уповноваженою особою декларанта в самому рішенні (на його звороті) зазначено: «З відомостями наведеними у гр. 30, 31, 33 не згідний. Консультація не проводилась. Примірник рішення отримав, про що і розписуюсь».

При цьому, ніякої іншої інформації, крім вимоги про надання додаткових документів та прийнятого рішення про коригування митної вартості до декларанта не надходило, що свідчить про відсутність зі сторони митного органу будь-якої спрямованості на діалог з декларантом з метою визначення основи митної вартості.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій прийшли до передчасного висновку щодо встановлення беззаперечного факту проведення між позивачем та відповідачем процедури консультацій, не дослідивши належним чином питання дотримання відповідачем процедури консультацій між митним органом та декларантом.

Тільки після встановлення вказаних обставин можливо зробити висновок щодо законності та обґрунтованості рішення митного органу щодо коригування митної вартості товару.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною другою статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2015 року у справі №803/1778/15 - скасувати.

Справу №803/1778/15 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді