Постанова № 61416244, 13.09.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/5769/15

Головуючий у 1-й інстанції: Майстер П.М.

Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.

13 вересня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Граб Л.С.

секретар судового засідання: Томашук А.В.,

за участю:

представників позивача: Морозько Марії Олександрівни, Товмача Володимира Вікторовича

представників відповідача: Ткачук Марії Петрівни, Козак Олени Олександрівни

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Енселко Агро" до Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

В вересні 2015 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2015 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив суд постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Представники позивача щодо задоволення апеляційної скарги заперечували, просили суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представники відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали, просили суд вимоги викладені в ній задовольнити в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, пояснення сторін, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні адміністративного позову в частині задоволених позовних вимог, виходячи з наступного.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач сільськогосподарське підприємство, перебуває на спеціальному режимі оподаткування з податку на додану вартість. Основним видом діяльності товариства є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

За результатами перевірки складено акт від 12.03.15 р. №157/1501/37083810 згідно якого встановлено, що позивачем в порушення п.44.1 ст. 44, п. 46.5 ст. 46, п.209.4 пп.209.15.1 п.209.15 ст.209, п.198.6 ст.198, п.201.11 ст.201, п.200.1 п.200.3 ст. 200 ПК України по деклараціях з ПДВ (0110 загальна) завищено бюджетне відшкодування ПДВ в загальній сумі 2 721 613 грн., в т.ч.: у листопаді 2014 року в сумі 932 850 грн., у грудні 2014 року в сумі 1788763 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за грудень 2014 року (р.19 декларації загальної) на 3156757 грн. та по декларації з ПДВ (0121 спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства) завищено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення з попереднього звітного (податкового) періоду (рядок 25 декларації) у грудні 2014 року в сумі 5839323 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 06.04.2015 року прийнято податкові повідомлення-рішення №0003631501 форми «В1» про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад-грудень 2014 року на загальну суму 2 721 613 грн. та штрафної санкції в сумі 680 404 грн., №0003641501 форми «В4» про зменшення від'ємного значення з ПДВ за грудень 2014 року на 3 156 757 грн.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2015 року адміністративний позов задоволено частково.

Колегія суддів не погоджується з рішенням суду I інстанції в частині задоволення адміністративного позову, враховуючи наступне.

Згідно п. 209.4 ст.209 Податкового кодексу України визначено, що при вивезенні сільськогосподарських товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорт; сільськогосподарське підприємство - виробник таких товарів/послуг має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) постачальникам товарів/послуг, вартість яких включається до складу виробничих факторів. Таке відшкодування здійснюється в загальному порядку.

Відповідно до пп.5 п.4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України №678 від 13.11.2013 та «Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України №966 від 23.09.14 (редакція діє з 01.12.14) у рядку 16.3 декларації з ПДВ 0110 відображаються суми податку на додану вартість, включені до податкового кредиту за операціями сільськогосподарських підприємств із вивезення сільськогосподарської продукції або продукції власного виробництва переробних підприємств у митному режимі експорту. Значення цього рядка переноситься з рядка 16.3 декларації 0121 - 0123.

Сума податку на додану вартість у рядку 16.3 декларацій 0121 - 0123 відображається згідно з бухгалтерською довідкою, в якій така сума розраховується, виходячи із фактично сплаченої (нарахованої) постачальникам товарів/послуг, вартість яких була включена до складу виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит по сільськогосподарських товарах (супутніх послугах), вивезених у митному режимі експорту (декларації 0121 - 0123).

Бухгалтерська довідка має бути складена згідно з податковими накладними, митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Кодексу, які є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, з урахуванням норм пункту 198.6 статті 198 Кодексу, та містити вичерпний їх перелік.

Таким чином, при здійсненні сільськогосподарським підприємством операцій в митному режимі експорту, визначення сум податку на додану вартість, що підлягає коригуванню здійснюється згідно з податковими накладними, митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Кодексу, які є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, містить їх вичерпний перелік та повинні складатись із сум податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) постачальникам товарів/послуг, вартість яких включається до складу виробничих факторів експортованої с/г продукції в розумінні пп.209.15.1.п.209.15, п.209.4 ст.209 Кодексу.

При цьому, податковий кредит, сформований при придбанні товарів/послуг, які приймали участь у виготовленні експортованої сільськогосподарської продукції, підлягає коригуванню по рядку 16.3 податкової декларації з ПДВ (спеціальний режим оподаткування у сфері) зі знаком "-" та переноситься зі знаком "+" до рядка 16.3 загальної податкової декларації з ПДВ та відповідно суми податку перенесені до рядка 16.3 загальної податкової декларації з ПДВ, можуть підлягати бюджетному відшкодуванню у загально встановленому порядку, визначеному ст.200 розд. V Податкового кодексу України.

Всупереч вищенаведеному, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що законодавством України чітко встановлено, що бухгалтерська довідка складається згідно з податковими накладними, митними деклараціями, іншими документами, що підтверджують витрати понесені саме на вирощування експортової продукції.

Як встановлено з матеріалів справи, в 2014 році позивачем вирощено кукурудзи в кількості 422294,80 т. У жовтні-грудні 2014 року позивачем здійснено операції з постачання кукурудзи (код УКТ ЗЕД 10059000) за межі митної території України на адресу нерезидента Inerco Trade S.A. (Швейцарія), що підтверджується митними деклараціями. Згідно поданих декларацій з ПДВ (спеціальний режим оподаткування) з урахуванням уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з ПДВ і виправленням самостійно виявлених помилок, підприємством відображено у рядку 2.1 «Експортні операції» обсяги реалізації продукції у жовтні 2014 року в сумі 97 644 620 грн. у листопаді 2014 року в сумі 197 958 732 грн., у грудні 2014 року в сумі 325 116 503 грн. У деклараціях з ПДВ (0110 загальна) відображений податковий кредит в загальній сумі 48156032 грн., в т.ч. у жовтні 2014 року в сумі 8 189 922 грн., у листопаді 2014 року в сумі 14187571грн., у грудні 2014 року в сумі 25 778 539 грн.

При перевірці сільськогосподарським підприємством було надано бухгалтерські довідки складені за жовтень - грудень 2014 року, та первинні документи (договори, додаткові угоди, специфікації, податкові накладні, видаткові накладні, акти виконаних робіт/послуг, товарно - транспортні накладні, залізнично дорожні, платіжні доручення, акти на списання ТМЦ, лімітно - заборні карти та інші документи) по відкоригованих сумах ПДВ по отриманих товарах (насіння, мінеральні добрива, засоби захисту рослин, паливно - мастильні матеріали та інші ТМЦ ) та послугах по (обробітку землі, догляду за посівами, збиранню кукурудзи, та послуг використаних у виробництві кукурудзи, прийманню, очищенню, сушці кукурудзи урожаю 2014 року) вартість яких включається до складу виробничих факторів, безпосередньо пов'язаних з вирощуванням кукурудзи, яку реалізовано в митному режимі експорту та по отриманих послугах пов'язаних з постачання кукурудзи.

Однак з акту перевірки вбачається, що перевіркою не підтверджено правомірність формування у деклараціях з ПДВ (0110 загальна) податкового кредиту на загальну суму 5 878 370 грн., в тому числі:

- в жовтні 2014 року в сумі 932 857 грн.,

- в листопаді 2014 року в сумі 1 788 763 грн.,

- в грудні 2014 року в сумі 3 156 757 грн.

Також, з матеріалів справи встановлено, що ТОВ "Енселко -Агро" проведено, а перевіркою не підтверджено коригування податкового кредиту в деклараціях з ПДВ 0110 по загальновиробничих витратах на суму (+) 5110414 грн., в тому числі в жовтні 2014 року 888659 грн., листопаді 2014 року 1603159 грн., грудні 2014 року 2618596 грн.

Як встановлено в судовому засіданні, при розрахунку суми податкового кредиту по загальновиробничих витратах, які підлягають бюджетному відшкодуванню при експорті, Товариством використовувалась Методика визначення суми податкового кредиту згідно додатку №11 до Наказу №1-ОП від 01.01.2012р. «Про облікову політику підприємства та організацію бухгалтерського обліку» .

Однак, колегія суддів не може погодитись з позицією суду першої інстанції щодо правомірності застосування Методики визначення суми податкового кредиту, що підлягає бюджетному відшкодуванню при експорті сільськогосподарської продукції власного виробництва ТОВ "Енселко - Агро" з огляду на наступне.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, коригування податкового кредиту по загально виробничих витратах проведено ТОВ "Енселко Агро" за методикою, яка затверджена лише внутрішнім наказом позивача. Як встановлено судом першої інстанції та не заперечувалось позивачем, така методика не врегульована на законодавчому рівні.

Так при визначенні суми податкового кредиту , що підлягає коригуванню, позивачем арифметично визначені кількість загально виробничих витрат на 1 гектар усіх засіяних площ сільськогосподарських культур. Таким чином з методики позивача слідує, що загально виробничі витрати понесені на всі культури в однаковому розмірі.

Як встановлено перевіркою, ТОВ "Енселко - Агро" було засіяно у 2014 році всього 79742,69 га сільськогосподарської продукції в т.ч.: 1. пшениця озима - 1224 га, 2. кукурудза - 51668 га, 3. овес - 40 га, 4. соняшник - 5809 га, 5. соя - 20871 га, 6. інша продукція - 130,69 га.

Як встановлено під час розгляду справи, при вирощуванні кожної сільськогосподарської культури, є своя специфіка та відповідно різна кількість виробничих факторів.

Однак, при винесені оскаржуваної постанови, судом першої інстанції залишено поза увагою доводи представників відповідача, що ані під час перевірки, ані при судовому розгляді позивачем не надано первинних документів на підтвердження того, що дані загально виробничі витрати є виробничими факторами сільськогосподарського підприємства у розумінні пп. 209.15.1 п.209.15 ст.209 Податкового кодексу України та безпосередньо пов'язані з вирощуванням кукурудзи урожаю 2014 року, яка вивезена в митному режимі експорту.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що підтверджувати правильність нарахування за такою методикою у податкового органу при проведенні перевірки позивача не було жодних підстав.

В той же час, перевіркою встановлено та підтверджено формування податкового кредиту платником при придбанні товарів, матеріалів, сировини, послуг пов'язаних в загальному з виробництвом усієї сільськогосподарської продукції урожаю 2014 року.

А отже колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивача жодним чином не позбавлено права на податковий кредит, оскільки сума такого податкового кредиту залишена у спеціальній (скороченій) декларації.

Також, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції, про правомірність дій позивача щодо визначення методики в частині прямих витрат та загальновиробничих витрат на підставі бухгалтерського обліку, адже п. 209.4 та 209.5 ст. 209 Податкового кодексу України, не передбачено права та порядку часткового виділення податкового кредиту в разі здійснення експортних операцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з п.209.4 ст. 209 Податкового кодексу та Порядків заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, формування податкового кредиту передбачено виключно на умовах безпосередньої участі сплаченого (нарахованого) ПДВ постачальникам за напрямами господарської діяльності такого платника ПДВ, тобто позивач для перенесення податкового кредиту зі скороченої до загальної декларації з ПДВ мав використати виключно ПДВ, сплачений (нарахований) для виробництва та продажу експортованої сільськогосподарської продукції (кукурудзи).

Відтак, судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення, невірно було застосовано п. 209.4 та п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України.

Щодо посилань представників позивача на наявність висновків суду апеляційної інстанції у даній справі, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.03.2016 року Вінницьким апеляційним адміністративним судом у даній справі прийнято ухвалу про відмову в задоволенні апеляційної скарги позивача.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що при розгляді даної апеляційної скарги Вінницький апеляційний адміністративний суд в своєму рішенні від 02.03.2016 року не робить висновків щодо загальновиробничих витратах, оскільки судом не досліджувалось жодних обставин з питання правомірності коригування податкового кредиту по загальновиробничих витратах, а розглядалась апеляційна скарга позивача в частині незадоволених їм позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку про безпідставність посилання представників позивача на ч. 2 ст. 255 КАС України, оскільки обставини встановлені при розгляді апеляційної скарги Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області судом апеляційної інстанції 02.03.2016 року не досліджувались.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно статті 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів звертає увагу, що при розгляді апеляційної скарги були взяті до уваги доводи відповідача в межах його апеляційної скарги та постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.12.2016 щодо задоволених позовних вимог. Тому, при перегляді постанови суду першої інстанції колегія суддів не враховувала будь - яких доводів чи доказів, які мають відношення щодо часткової відмови в задоволенні адміністративного позову.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції в частині задоволених позовних вимог не в повній мірі належно надав оцінку усім вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, в деяких випадках помилково застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим, ухвалив рішення в частині задоволених позовних вимог, яке підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи порушення судом першої інстанції норм права та невідповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняття нової постанови, якою в цій частині в задоволенні позовної вимоги слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області задовольнити повністю.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Енселко Агро" до Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень скасувати в частині задоволених позовних вимог.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову в частині задоволених позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Енселко Агро" до Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

В іншій частині постанову суду залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 19 вересня 2016 року.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Біла Л.М. Граб Л.С.