Постанова № 61416242, 14.09.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/315/16

Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук О.П.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

14 вересня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Сапальової Т.В. Матохнюка Д.Б.

за участю:

секретаря судового засідання: Томашук А.В.,

представника позивача: Канюки О.А.

представника відповідача: Коваль І.І.

представника відповідача: П'яскорської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом приватного малого підприємства "Лідер" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

в березні 2016 року позивач - приватне мале підприємство "Лідер" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.04.2016 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

У судовому засіданні представники відповідача підтримали вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та просили суд її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у матеріалах справи письмовими доказами, надавши їм оцінку, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами адміністративної справи, що позивач - ПМП "Лідер", ідентифікаційний код 14148019, зареєстроване виконавчим комітетом Хмельницької міської ради 11.08.1995 року, взяте на податковий облік в органах державної податкової служби 28.12.1991 року за №1121 та зареєстроване платником ПДВ згідно свідоцтва від 17.06.2005 року №31835299, індивідуальний податковий номер платника ПДВ - 141480122251.

Відповідачем на підставі направлень №000409, 000410 від 25.08.2015 року, у період з 25.08.2015 року по 14.09.2015 року проведена документальна планова виїзна перевірка ПМП "Лідер" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2014 року. За результатами перевірки відповідачем складений акт №3470/22-02/14148019 від 21.09.2015 року.

На підставі висновків вказаного акту перевірки відповідачем 16.10.2015 року прийняті податкові повідомлення-рішення: форми "Р" №0003982205/1101, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 53793,00 грн., в тому числі: 43034,00 грн. - за основним платежем та 10759,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), форми "Р" №0003992205/1100, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по ПДВ в розмірі 199409,00 грн., в тому числі: 159527,00 грн., - за основним платежем та 39882,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд першої інстанції задовольняючи частково позов виходив із його обґрунтованості.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Згідно висновків акту документальної планової перевірки від 21.09.2015 року №3470/22-02/14148019, відповідачем встановлено порушення позивачем вимог п. 138.1. п.138.2, п.138.8. ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, що призвело до завишення витрат, що враховуються при визначені об'єкту оподаткування, за 2013 рік на загальну суму 226496 грн. за рахунок безпідставного віднесення до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) витрат по операціях, здійснення яких документально не підтверджено належними первинними документами, зокрема, із ТОВ "АККО" на суму 143670 грн. та ПАТ "Домобудівний комбінат" на суму 82826 грн., а також порушення вимог п. 198.1, 198.6 ст.198 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 57331 грн., за рахунок віднесення сум ПДВ по вказаних операціях, зокрема, із ТОВ "АККО" - на суму 28734,05 грн. та із ПАТ "Домобудівний комбінат" - на суму 28597 грн.

Що до зазначених операцій із ТОВ "АККО" колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до умов договору поставки світло-прозорих конструкцій №1812-001 від 18.02.2013 року (далі Договору), ТОВ "АККО" (Виконавець) зобов'язується виготовити світло-прозорі конструкції (вікна REHAU) та здійснити їх встановлення (далі по договору - Замовлення), а ПМП "Лідер" (Замовник) зобов'язується прийняти та оплатити це замовлення.

Зокрема, відповідно до п.1.2 вказаного Договору, найменування, кількість, ціна, конфігурація Замовлення мали вказуватись у підтвердженні Замовлення, яке є невід'ємним додатком договору (ні під час перевірки, ні під час судового розгляду вказаний документ не надано).

Згідно п.2.1 Договору його вартість становила 173000 грн. Згідно п.2.4.3 Договору Замовник здійснює попередню оплату в розмірі 100% від вартості Замовлення, передбаченої п.2.1 Договору. Таким чином, у вартість оплаченого Замовлення входила як вартість виготовлення світло-прозорих конструкцій, так і вартість їх встановлення на об'єктах позивача, включно із винесенням сміття після проведення робіт по встановленню (п.3.3 Договору).

Пунктом 4.1 Договору сторонами узгоджено, що зобов'язання по даному договору вважаються виконаними Виконавцем і прийнятими. Замовником з моменту підписання Акту приймання-передачі виконаних робіт.

Згідно п.4.2 Акт приймання-передачі виконаних робіт, що підлягає підписанню, складається та подається Замовнику у 2-х примірниках по закінченню монтажу конструкцій. У випадку відсутності зауважень щодо якості виконаних робіт Замовник повинен підписати Акт приймання-передачі виконаних робіт і передати один екземпляр Виконавцю.

За даними податкового та бухгалтерського обліку, позивачем віднесено до витрат, що враховуються при визначені об'єкту оподаткування, та податкового кредиту повну вартість договору в сумі 172404,25 грн., в т.ч. ПДВ - 28734,05 грн. При цьому, як встановлено перевіркою, акти приймання-передачі виконаних робіт за договором сторонами не складались, роботи по встановленню вікон не виконувались, проте оплата за Договором проведена на повну суму замовлення, тобто без отримання відповідної компенсації на частину коштів, що відповідає вартості самих робіт по встановленню вікон. Зміни щодо предмету та ціни Замовлення до Договору не вносились.

Таким чином, зазначене свідчить про невиконання ТОВ «АККО» своїх зобов'язань за договором в повному обсязі та безпідставність сплати позивачем визначеної ціни за договором в повному обсязі.

У відповідності до п.8.1 Договору умови даного Договору мають однакову обов'язкову силу для сторін та можуть бути змінені за їх взаємною згодою з обов'язковим складанням письмового документа (будь-яких документів, що свідчать про внесення змін до умов даного договору позивачем не надавалось ні під час проведення перевірки, ні під час адміністративного та судового оскарження, ні в частині обов'язковості складання первинних документів, ні в частині зміни предмета договору, ні в частині зміни ціни договору).

Крім того, під час перевірки обставин щодо реальності відображених операцій ПМП "Лідер" з ТОВ "АККО" встановлено також відсутність документів, що підтверджували би факт перевезення ТМЦ за вказаним договором (ТТН, подорожні листи).

При цьому, у разі фактичного перевезення товарів на будь-яких умовах, у позивача мав би бути у наявності 1 екземпляр товарно-транспортної накладної, яка є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.97 року №363 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568).

Факт втрати чинності наказу Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995 року №488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» не позбавляє платників податку обов'язку складати ТНН (не на бланках суворої звітності) та їх статусу як первинних документів.

Крім відсутності актів приймання-передачі виконаних робіт, сертифікатів якості та ТТН проведеною перевіркою встановлено порушення порядку заповнення накладних на ТМЦ, складання яких договором взагалі не передбачалось (відсутні прізвище та посада відповідальної особи, яка виписала накладну та відвантажила ТМЦ).

Щодо операцій із ПАТ "Домобудівний комбінат" колегія суддів зазначає наступне.

Проведеною перевіркою встановлено неправомірне віднесення сум до складу витрат 2013 року в розмірі 82826 грн., та до складу податкового кредиту з ПДВ серпня 2013 року в розмірі 28597 грн., що пов'язано з оплатою позивачем на користь ПАТ "Домобудівний комбінат" вартості робіт із заглиблення залізобетонних паль на будівництві будинку по вул. Козацькій, 48/1, виконаних ПП "Фундаментспецбуд" в квітні 2008 року, здійснення яких, а також їх зв'язок з господарською діяльністю, документально не підтверджується.

На підтвердження факту виконання вказаних робіт та правомірності формування витрат по податковому кредиту позивачем надано для перевірки, зокрема, довідку про вартість виконаних підрядних робіт за квітень 2008 року на суму 142983,6 грн. (без ОДВк ПДВ - 28597 грн., відповідно до якої замовником виступає ПАТ "Домобудівний комбінат", Субпідрядником - ПП "Фундаментспецбуд", найменування будівництва - 135 кв. житловий будинок по вул. Козацькій, 48/1, вид робіт - будівельно-монтажні роботи.

При цьому, під час проведення перевірки позивачем не надавався Акт виконаних робіт до вказаної довідки, який би підтверджував факт виконання таких робіт. Врахування в якості доказу вказаного акту, наданого лише в ході судового розгляду, суперечить вимогам п.44.6 ст.44 ПК України, позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній в ухвалі від 13.01.2016 року №К/800/1420/13, а також вимогам КАС України, оскільки суд зобов'язаний вирішувати питання щодо правомірності прийнятих рішень з врахуванням обставин, що існували на момент їх прийняття, а не на момент розгляду справи у суді.

На підтвердження зв'язку здійсненої оплати за виконання робіт сторонній організації (роботи виконувались ПП "Фундаментспецбуд" ще в 2008 році на замовлення ПАТ "Домобудівний комбінат") із веденням власної господарської діяльності позивачем до перевірки надано Договір №1 від 14 квітня 2011 року, укладений між Сторона 1: ПАТ "Укрсоцбанк", Сторона 2: ВАТ "Домобудівний комбінат". Сторона 3; ПМП "Лідер", відповідно до якого сторони досягли згоди про передачу Стороні 3 функцій забудовника по організації спорудження 9-поверхового, 135-квартирного житлового будинку за адресою м. Хмельницький, вул. Козацька 48/1, інвестування якого здійснюється через Фонд фінансування будівництва виду А, створеного на балансі ПАТ "Укрсоцбанк" (п.1).

Як встановлено судом, відповідно до п.3.2 договору Сторона 2 зобов'язана передати за актом приймання-передачі Стороні З акти виконаних робіт та всю виконавчу документацію на виконані роботи протягом 7 робочих днів після підписання цього Договору, а Сторона З, відповідно до п.4.7, провести зі Стороною 2 розрахунки за виконані, але неоплачені Стороною 1, будівельно-монтажні роботи в розмірі та в строки, передбачені в Додатку 1 до Договору, шляхом перерахування цих коштів на поточний рахунок Сторони 2.

Відповідно до п.7 вказаного договору Сторона 2 визнає, що за виконані роботи по спорудженню об'єкта будівництва, згідно ТФ №КБ-2, №КБ-3 станом на 01.01.2011 року отримала через Фонд фінансування будівництва виду А від Сторони 1 кошти в сумі 2455788,64 грн.

Відповідно до п.8 Сторони визнають, що через недостатність фінансування через Фонд фінансування будівництва виду А, на дату укладання цього Договору будівельно-монтажні роботи Стороною-2 були виконані частково за рахунок власних коштів, що підлягають відшкодуванню Стороною З розмірі, передбаченому в Додатку №1 до Договору. Вказаний додаток та акту приймання-передачі актів виконаних робіт та виконавчої документації до перевірки не надавалися; не надано їх і до матеріалів судової справи.

Відповідач звертав увагу суду, що без підтвердження того факту, що роботи по заглибленню паль, виконані ПП "Фундаментспецбуд" для ПАТ "Домобудівельний комбінат" ще в квітні 2008 року, станом на 14 квітня 2011 року не були оплачені через Фонд фінансування будівництва і підлягали оплаті ПМП "Лідер" у відповідності до умов Договору №1 від 14 квітня 2011 року, неможливо підтвердити зв'язок понесених витрат на оплату таких робіт, в т.ч. ПДВ, із господарською діяльністю позивача.

Для підтвердження такого зв'язку необхідним є дослідження Додатку 1 до вказаного Договору, де мали визначатися виконані, але неоплачені будівельно-монтажні роботи, строки та розміри їх оплати Позивачем на користь ПАТ "Домобудівний комбінат" а також Акту приймання-перердачі актів виконаних робіт та виконавчої документації між позивачем та ПАТ "Домобудівний комбінат" (де, серед іншого, мав бути зазначений акт виконаних робіт за квітень 2008р. між ПАТ "Домобудівний комбінат" та ПП "Фундаментспецбуд" на суму 142983 грн. (без ПДВ).

Слід зазначити, що судом першої інстанції безпідставно враховано Довідку про вартість виконаних підрядних робіт за серпень 2013 року (Генпідрядник - ПАТ "Домобудівний комбінат", Замовник - ПМП "Лідер") на загальну суму 185844,60 грн. (без ПДВ), в т.ч. ВАТ "Домобудівний комбінат" - 42861,00 грн., ПП "Фундаментспецбуд" - 142983,60 грн.; загальна сума ПДВ - 37168,92 грн.

Так, вказана довідка складена за типовою формою №КБ-3, що була затверджена наказом Державного комітету Статистики України і Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 року №237/5, який втратив чинність згідно наказу Державного комітету Статистики України від 04.12.2009 року №453/553 (на момент складання довідки діяв наказ Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 року №554 "Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві").

При цьому, вказана Довідка про вартість виконаних підрядних робіт за серпень 2013 року не містила всіх необхідних та обов'язкових реквізитів для визнання її первинним документом, зокрема, відсутні підписи посадових осіб та печатки підприємств (завірену копію такої довідки позивач надав відповідачу під час проведення перевірки і вона була оглянута судом першої інстанції). Врахувавши в якості доказу надану позивачем копію Довідки про вартість виконаних підрядних робіт за серпень 2013р. за застарілою формою, яка вже містила підписи та печатки сторін, суд першої інстанції проігнорував вимоги п.44.6 ст.44 ПК України, позицію Вищого адміністративного суду України, викладену в ухвалі від 13.01.2016р. №К/800/1420/13, а також вимоги КАС України, оскільки мав вирішити питання щодо правомірності прийнятих рішень з врахуванням обставин, що існували на момент їх прийняття, а не на момент розгляду справи у суді.

Крім того, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що вказана довідка серпня 2013 року, в частині робіт ПП "Фундаментспецбуд", не може бути визнана первинним документом і з огляду на те, що вона фактично підміняє Довідку квітня 2008 року, але вже складається не між ПАТ "Домобудівний комбінат" (Замовник) та ПП "Фундаментспецбуд" (Субпідрядник), а між ПАТ "Домобудівельний комбінат" (Генпідрядник) та ПМП "Лідер" (Замовник), що не відповідає дійсності ні в частині періоду виконання робіт, ні в частині замовника та виконавця робіт. Факт виконання будівельно-монтажних робіт по забиванню паль на об'єкті по вул. Козацькій, 48/1 в квітні 2008 року субпідрядною організацією ПП "Фундаментспецбуд" на замовлення ПАТ "Домобудівний комбінат" доводився самим позивачем.

Акти приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2013 року на суму 42861 грн. (без ПДВ), а також на суму 40187 грн. (без ПДВ) та видаткова накладна від 19.08.2013 року, які наведено судом в підтвердження наявності взаємовідносин позивача із ПАТ "Домобудівний комбінат", взагалі не мають жодного відношення до встановленого перевіркою порушення (оплата виконання робіт ПП "Фундаментспецбуд" по забиванню залізобетонних паль), а тому не можуть мати жодного доказового значення у справі.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо визнання податкового повідомлення-рішення форми "Р" № 0003982205/1101 - протиправним, так як ПМП "Лідер" не надано належних доказів щодо вищезазначених операцій.

Податковим повідомленням-рішенням форми "Р" №0003992205/1100, ПМП "Лідер" збільшено суму грошового зобов'язання по ПДВ в розмірі 199409,00 грн., в тому числі: 159527,00 грн., - за основним платежем та 39882,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), базується на викладених в акті перевірки №3470/22-02/14148019 від 21.09.2015 року висновках про порушення позивачем вимог п.п.187.1, 187.6 ст.187, п.п.198.1, 198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 159527,00 грн., в тому числі: за листопад 2012 року на суму 100817,00 грн. (за рахунок невірного уточненого розрахунку) за лютий 2013 року на суму 5810,00 грн., за березень 2013 року на суму 6733,00 грн., за квітень 2013 року на суму 5024,00 грн., за травень 2013 року на суму 11167,00 грн., за липень 2013 року на суму 1302,00 грн., за серпень 2013 року на суму 28597,00 грн., за листопад 2014 року на суму 77,00 грн. (за рахунок помилки при складанні декларації за листопад 2014 року).

Як встановлено судом першої інстанції, позивач включив до податкового кредиту відповідних звітних періодів ПДВ на загальну суму 57331,00 грн., на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "АККО", ПП "Моноліт Буд" та ПАТ "Домобудівний комбінат". Формування податкового кредиту з ПДВ підтверджується також податковими деклараціями з ПДВ та реєстрами отриманих податкових накладних за лютий-травень 2013 року та серпень 2013 року.

Перевіркою встановлено заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ за листопад 2012 року на суму 100817 грн. Так, відповідно до поданої до ДПІ у м. Хмельницькому податкової декларації з податку на додану вартість від 20.12.2012 року №9080657806 за листопад 2012 року позивачем задекларовано податкові зобов'язання в розмірі 215196 грн. Згідно з поданим уточнюючим розрахунком за листопад 2012 року задекларовані підприємством податкові зобов'язання зменшено на 100817 грн.

В ході проведення перевірки виданих податкових накладних та реєстру виданих та отриманих податкових накладних за листопад 2012 року, а також при порівнянні доходів від операційної діяльності (рах.70) за листопад 2012 року, з урахуванням авансів отриманих платником податку станом на початок і кінець листопада та задекларованих податкових зобов'язань за вказаний місяць, встановлено, що податкові зобов'язання за листопад 2012 року становлять саме 215196 грн., а не 100817 грн., тобто, підприємством безпідставно занижено податкові зобов'язання за листопад 2012 року на загальну суму 100817 грн.

У відповідності до Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року №1492 що був чинний на момент подання уточнюючого розрахунку, такий уточнюючий розрахунок подається до декларації за той звітний період, який виправляється. Проте, позивачем подано уточнюючий розрахунок за листопад 2012 року, у якому помилок не виявлено. Факт повторно включення до податкових зобов'язань сум, що декларувались платником у попередніх періодах, не підтверджується жодним із доказів, що наявні у матеріалах судової справи.

В позовній заяві і під час судового розгляду справи позивач зазначав, що у листопаді 2012 року ним випадково було включено та завищено податкові зобов'язання по ПДВ в сумі 100817 грн., а згодом подано уточнюючу декларацію щодо його виключення, в зв'язку з тим, що дані зобов'язання були включені в попередньому звітному періоді, які охоплені попередньою перевіркою. До матеріалів судової справи ним були надані акт попередньої перевірки від 03.12.2012 року № 6757/22-6/14148019 та ухвала Вищого адміністративного суду України К/800/13102/14 від 04.03.2015 року.

При цьому, позивач ні в адміністративному позові, ні в ході судового розгляду так і не надав пояснень щодо того, по операціям з якими контрагентами відбулось таке подвійне включення сум податку до складу податкових зобов'язань з ПДВ, та не надав жодних належних доказів на підтвердження своєї позиції.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо визнання податкового повідомлення-рішення форми "Р" № 0003982205/1101, в частині збільшення суми грошового зобов'язання - протиправним.

Так, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції не дав належну оцінку усім обставинам у справі, що призвело до неправильного вирішення справи по суті заявлених позовних вимог, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Згідно зі ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області задовольнити повністю.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом Приватне мале підприємство "Лідер" до Державна податкова інспекція у м.Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 19.09.2016 року.

Головуючий Боровицький О. А. Судді Сапальова Т.В. Матохнюк Д.Б.