Ухвала суду № 61416110, 12.09.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2016 р.Справа № 816/1064/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.

Суддів: Бегунца А.О. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.08.2016р. по справі № 816/1064/16

за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго"

до Виконавчої дирекції Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Виконавчої дирекції Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 29.06.2016 №180 "Про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в частині неправомірних витрат на санаторно-курортне лікування по путівці №052608 у розмірі 3968,00 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.08.2016р. в задоволенні адміністративного позову Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" до Виконавчої дирекції Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування рішення відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими.

Відповідач в своїх запереченнях на апеляційну скаргу просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що на підставі наказу від 19.05.2016р. №47 та відповідно до направлення від 10.06.2016р. №324 відповідачем у період з 13.06.2016р. по 17.06.2016р. проведено планову перевірку позивача, щодо правильності нарахування та використання коштів відповідача за період з 01.04.2014р. по 31.03.2016р., за результатами якої складено акт від 17.06.2016р. (а.с. 9-12).

Висновками вказаного акту встановлено, наступні оскаржувані порушення: п. 3 ч. 2 ст. 27, ч.1 ст. 47 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" (в редакції до 01.01.2015) та п. 4.2 Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соцстраху з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою правління Фонду від 25.02.2009р. №12 та зареєстрованого у Мін'юсті України 14.04.2009р. за №339/16355.

Перевіркою встановлено, що санаторно-курортне лікування за путівкою №052608 з 28.10.2014р. по 17.11.2014р. вартістю 6510,00 грн. перенесено за погодженням між санаторно-курортним закладом та позивачем і фактично використане застрахованою особою ОСОБА_1 у період з 17.11.2014р. по 07.12.2014р., а відпустку вказаній особі позивачем надано тільки на період з 21.11.2014р. по 05.12.2014р., в табелях обліку використання робочого часу та розрахунку заробітної плати дні санаторно-курортного лікування з 17.11.2014р. по 20.11.2014р. та 07.12.2014р. позначені як відпрацьовані, а 06.12.2014 - як вихідні.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем фактично визнано вказане порушення та платіжним дорученням від 10.03.2015р. №70899 самостійно перераховано відповідачу кошти у розмірі 1240,00 грн. та відображено у звіті форми Ф4-ФСС з ТВП за І квартал 2015р. (а.с. 41).

Отже, відповідач дійшов висновку про неправомірне використання позивачем коштів Фонду у розмірі 3968,00 грн. (вартість путівки 6510,00 грн. - часткова оплата вартості путівки застрахованою особою 1302,00 грн. - повернуті позивачем кошти у розмірі 1240,00 грн). 29.06.2016р. на підставі акта перевірки 17.06.2016р. відповідач прийняв рішення №180 "Про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", позивача зобов'язано повернути неправомірно використані кошти Фонду у розмірі 3968,00 грн. (а.с. 16).

На час виникнення спірних правовідносин правові, організаційні та фінансові основи надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей визначав ЗУ від 18.01.2001р. №2240-ІІІ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" (надалі - Закон).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 27 Закону страхувальник зобов'язаний: надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення та соціальних послуг відповідно до цього Закону. Згідно з ч. 1 ст. 47 Закону для забезпечення відновлення здоров'я застрахована особа та члени її сім'ї (а також особа, яка навчається у вищому навчальному закладі) мають право на отримання санаторно-курортного лікування, оздоровлення в спеціалізованих оздоровчих закладах (у тому числі дитячих) у межах асигнувань, установлених бюджетом Фонду на зазначені цілі, та в порядку і на умовах, визначених правлінням Фонду.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним розглядом, що у листопаді 2014р. працівник позивача ОСОБА_1 звернулась до комісії з обов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" із заявою про забезпечення санаторною путівкою та подала медичну довідку за формою №070/0.

З матеріалів справи вбачається, що протоколом від 07.11.2014р. №10-Б відповідною комісією прийнято рішення про надання путівки з оплатою 20% вартості до санаторію "ім. Пирогова" (а.с. 42).

В ході судового розгляду Полтавським окружним адміністративним судом встановлено, що листом від 28.10.2014р. вих. №2023 з обов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" звернулась до санаторію "ім. Пирогова" про перенесення терміну лікування з 16.11.2016р. та адміністрація санаторію не заперечувала проти перенесення терміну лікування. Санаторно-курортне лікування за путівкою №052608 передбачає строк лікування 21 календарний день, дата заїзду 17.11.2014р., дата виїзду 07.12.2014р., вартість путівки - 6510,00 грн.

З долученої до матеріалів справи копією зворотного талону до путівки №52608 підтверджено, що гр. ОСОБА_1 перебувала на санаторно-курортному лікуванні з 17.11.2014р. по 07.12.2014р. (а.с. 38).

В той же час, з наявних в матеріалах справи копій табелів обліку використання робочого часу та розрахунку заробітної плати (а.с. 40), дні санаторно-курортного лікування гр. ОСОБА_1 з 17.11.2014р. по 19.11.2014р. та 07.12.2014р. позначені позивачем як відпрацьовані, а 20.11.2014р. та 07.12.2014р. - як вихідні, крім того вказані обставини визнані позивачем у повному обсязі.

Згідно з п. 4.2 Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженим постановою правління Фонду від 25.02.2009р. №12 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.04.2009р. за №339/16355 (надалі - Порядок №12)встановлено, що відповідно до рішення комісії (уповноваженого) із соціального страхування підприємство, установа, організація, а також фізична особа, у якої працює за трудовим договором (контрактом) найманий працівник, за основним місцем роботи застрахованої особи видає путівку до санаторію в період відпустки, а до санаторію-профілакторію - в період відпустки або без відриву від виробництва за умови часткового фінансування санаторію-профілакторію за рахунок коштів Фонду.

Необхідною умовою для виділення соціальної послуги у вигляді оплати коштами Фонду вартості санаторно-курортного лікування є надання роботодавцем працівнику відпустки на весь період його перебування у санаторно-курортному закладі, натомість позивачем дану вимогу не виконано.

Відповідно до п. 6.2 Порядку №12 сума витрат Фонду за путівки, що видані або використані з порушенням цього Порядку, у тому числі, що залишилися невикористаними, відшкодовується за рахунок страхувальника.

Згідно з ч. 1 ст. 30 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" (у редакції, чинній до 01.01.2015) страхувальники та інші отримувачі страхових коштів у разі порушення порядку використання страхових коштів відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.

Судом першої інстанції правомірно вказано, що з 01.01.2015р. ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" втратив чинність, а спірні відносини урегульовано ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у редакції ЗУ від 28.12.2014 №77-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці".

Суд звертає увагу на те, що згідно з ч. 6 ст. 15 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у разі порушення порядку використання страхових коштів роботодавці відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.

Отже, судом першої інстанції правомірно вказано, що в разі порушення порядку використання коштів Фонду їх відшкодування здійснюється роботодавцем у повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що спірним рішенням позивача правомірно зобов'язано повернути відповідачу кошти у розмірі 3968,00 грн.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого обґрунтовано відмовив в задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 17.01.2012 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.08.2016р. по справі №816/1064/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Рєзнікова С.С.Судді(підпис) (підпис) Бегунц А.О. Старостін В.В. Повний текст ухвали виготовлений 19.09.2016 р.