Ухвала суду № 61416053, 12.09.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2016 р.Справа № 820/2269/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.

Суддів: Бегунца А.О. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

представників позивача: Гусарової В.В., Шидич А.В., Кравцова І.В., Новосьолова А.В.

представника відповідача: Лукьянцева С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2016р. по справі № 820/2269/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харелектромет"

до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Харелектромет", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив суд:

- скасувати податкові повідомлення - рішення від 29.03.2016р. №00000192211 та №00000202211;

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.16р. по справі №820/2269/16 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Харелектромет" до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкові повідомлення - рішення Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області № 00000192211, № 00000202211 від 29.03.2016 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на недотримання судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови вимог ст. 159 КАС України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, що в свою чергу обумовлює звернення з даною апеляційною скаргою та порушення перед судом апеляційної інстанції вимог про скасування такої постанови та ухвалення нового рішення.

Позивач не скористався своїм правом на подання заперечень на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представники позивача вважали рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим та просили залишити його без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ТОВ "Техно-Промкомплекс", ТОВ "Рембудпобут", ТОВ "ВК Промелектро", ПП "Никифоров", ТОВ "МЗТК", ТОВ "Транссєрвіс", ТОВ "Кольорметпрокат", ТОВ "Медаллат", ПВКП "Харківметалоптторг", ТОВ "ТПК "Литмаш", ТОВ "Західхімліс" за червень 2015р.

04.03.2016 р. за результатами перевірки складено акт №332/20-29-22/24478611, яким встановлено наступні порушення : п.198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, занижено суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду за червень 2015р. в розмірі 616383 грн.; завищено суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за червень 2015р. сумі 64402 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 29.03.2016 р. №00000192211 на загальну суму 924 574, 50 грн. та №00000202211 на загальну суму 64 002, 00 грн. З аналізу акту перевірки встановлено, що підставою для вказаних висновків було посилання на те, що відповідачем отримано узагальнену податкову інформацію від Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області щодо контрагента позивача, ТОВ "ТЕХНО-ПРОМКОМПЛЕКС", код ЄДРПОУ 38381673 за звітні періоди декларування ПДВ - червень 2015р. від 28.12.2015 №792/7/20-31-22-02-12 (вх. ЧОДПІ 25.01.2016 № 74/7) "з питань проведення фінансово - господарських операцій з контрагентами за періоди з 01.06.2015р. по 30.06.2015р.".

Узагальнююча податкова інформація складена з причини неможливості проведення документальної позапланової перевірки у зв'язку з відсутністю ТОВ "Техно-промкомплекс" за податковою адресою.

Судовим розглядом встановлено, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ "ТЕХНО - ПРОМКОМПЛЕКС", код ЄДРПОУ 38381673 на підставі договору купівлі - продажу від 22.06.2015р. №22062015 (т. 1, а.с. 75-76).

За умовами вказаного договору продавець (ТОВ "Техно-промкомплекс") зобов'язується передати у власність покупцю (позивачу) товарно-матеріальні цінності: чушка МЗ, чушка ЦАМ, чушка С2 (свинцовая), чушка Ц2 (цинковая), а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити такі товарно-матеріальні цінності за умовами договору. Кількість, найменування, вартість та інші індивідуальні особливості товару відображаються в специфікаціях або рахунках-фактурах. Право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент фактичної передачі товару продавцем покупцю, про що свідчать підписи в видаткових накладних. Строки та порядок поставки визначенні в частині 3 вказаного договору, а ціна товару та порядок розрахунків встановлений в частині 4.

Укладений договір вступає в силу з 22.06.2015р. та дійсний до 31.12.2015р.

На підтвердження виконання договору позивачем долучено до матеріалів справи копії видаткових накладних, рахунків-фактур, подорожні листи вантажного автомобіля, податкові накладні, платіжні доручення (т. 1, а.с. 77-93).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним розглядом, що позивач отримав товар за договором від 22.06.2015р. № 22062015, розрахувався за нього, використав у власній господарській діяльності та в подальшому готову продукцію реалізував.

Так, відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Згідно з п. 200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2. ст.200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з п.200.3. ст.200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно встановлено, що укладений правочин між позивачем та ТОВ "Техно-Промкомплекс" є дійсним, виконаний сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, не оскаржений та у судовому порядку не визнаний не дійсним.

Про факт виконання договору свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 ЗУ "Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні" і п.2.4. ст.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Так, відповідно до ст. 1 розділу 1 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з п.1 ст.9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції правомірно зазначено, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару, в т.ч. перебування за місцезнаходженням та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Статтею 198 ПК України не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Така позиція узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини, а саме з висновками у справі "БУЛВЕС проти Болгарії".

Також, колегія суддів звертає увагу, що на момент укладення договорів між позивачем та його контрагентами, останні були зареєстрованими як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, мали індивідуальні податкові номери, отже, вони мали право видавати позивачу вищезазначені належним чином оформлені податкові накладні, котрі є підставою для формування позивачем податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до п. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, та є нікчемним, якщо його недійсність встановлена законом.

Згідно з ч.2 ст.228 ЦК України нікчемним є правочин, який порушує публічний порядок.

Проаналізувавши положення чинного законодавства, колегія суддів зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення платником податків в податковому обліку показників господарських операцій, котрі в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 КАС України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 ЦК України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що договір, укладений між позивачем та ТОВ "Техно-Промкомплекс", визнаний нікчемними у порядку, встановленому законодавством України.

Крім того, позивачем до суду апеляційної інстанції надані додаткові пояснення відносно виробничого процесу (т. 3, а.с. 180-183), які були досліджені в судовому засіданні.

З вказаних пояснень вбачається, що позивач є спеціалізованим металургічно-переробним підприємством, відповідно ліцензійних умов діяльності здійснює купівлю та переробку, металургійну переробку кольорових металів.

Позивачем надано пояснення стосовно придбаних у ТОВ "Техно-Промкомплекс" в червні 2015р. товарів та на підтвердження наданих пояснень долучено до матеріалів справи копії наступних документів: картка складського обліку матеріалів, прибутковий ордер, інвентаризаційний опис.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ "Техно-Промкомплекс" були виконані, а первинні документи відповідають вимогам діючого законодавства, а також, що позивачем правомірно на підставі вищенаведених первинних документів включив до складу валових витрат та податкового кредиту витрати по взаємовідносинам з ТОВ "Техно-Промкомплекс".

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 16.06.2016р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2016р. по справі № 820/2269/16 залишити без змін.

Стягнути з Державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (банківські реквізити отримувач УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк: ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок - 31210206781011, код класифікації доходів бюджету - 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 3433117) судовий збір у розмірі 16365,80 грн. (шістнадцять тисяч триста шістдесят п'ять грн. вісімдесят коп.).

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Рєзнікова С.С.Судді(підпис) (підпис) Бегунц А.О. Старостін В.В. Повний текст ухвали виготовлений 19.09.2016 р.