Ухвала суду № 61416042, 15.09.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2016 р. Справа № 876/5585/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Клюби В. В.

суддів: Кухтея Р. В., Яворського І. О.

з участю секретаря судового засідання Гелецького П. В.

представника особи, яка подала

апеляційну скаргу (відповідача) Сенюк В. Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 року у справі №813/873/16 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка Друк» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніка Друк» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львові Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення, у якому просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення за №0000171400, прийняте відповідачем 29 лютого 2016 року про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 136 228 гривень.

Позовні вимоги мотивує тим, що прийняте рішення відповідача ґрунтується на безпідставних висновках акта перевірки від 15 лютого 2016 року про порушення вимог ст. ст. 198, 200 Податкового кодексу України і, відповідно, про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 136 228 гривень. Проте, такі висновки не відповідають дійсності, так як позивачем задекларовано здійснення господарських операцій з ТзОВ «Виробниче підприємство «Колор спектр», за якими було фактично придбано товар, проведено розрахунки і на підтвердження цих обставин були представлені всі підтверджуючі документи. Суми податку на додану вартість зазначені у податкових накладних, які складені у відповідності до законодавства.

Відповідач подав заперечення на адміністративний позов, за змістом яких за базою даних встановлено розбіжності між задекларованими позивачем даними та даними ТзОВ «ВП «Колор Спектр» по податку на додану вартість за податковим кредитом та податковими зобов'язаннями. В ході перевірки було виявлено отримання контрагентом позивача та отримано від контрагента паперові носії за формою первинних документів, в яких наведено відомості, що не відповідають фактичним (реальним) обставинам справи, оскільки вони складені на підставі недійсних господарських операцій та, відповідно, не можуть бути підставою для відображення в бухгалтерському обліку. Оформлені документи про господарські операції не містять необхідної інформації. Крім цього, як зазначив відповідач, до перевірки не були представлені документи, складання яких є обов'язковим при здійсненні такого роду господарських операцій. Таким чином позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували фактичне надання послуг.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 року позовні вимоги задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано прийняте 29 лютого 2016 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області податкове повідомлення - рішення за №0000171400.

Відповідач не погодився із таким судовим рішенням суду першої інстанції і оскаржив його в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду. У поданій апеляційній скарзі посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим просить скасувати оскаржуване судове рішення і постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач посилається на ті обставини, що в ході проведеної перевірки виявлені порушення п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення позивачем податкового кредиту за рахунок безпідставного віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по податкових накладних, так як операції фактично не здійснювалися. Представлені позивачем документи не підтверджують факту придбання позивачем товарів та послуг і в даному випадку документальне оформлення господарських операцій не підтверджує їх реального вчиненя, оскільки фактично не відбулися зміни майнового стану позивача. Також зазначає, що позивачем не було представлено первинних документів, які б підтверджували фактичний рух товарів.

Представник особи, яка подала апеляційну скаргу (відповідача) в судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги і пояснила, що позивачем не було представлено суду належно формлених документів, складення яких є обов'язковим при виконанні договорів і які б підтверджували реальність господарських операцій позивача з контрагентом.

Позивач в судове засідання представника не направив, хоча позивача було належним чином та у встановленому законом порядку повідомлено про дату, час та місце судового засідання апеляційного суду. При цьому, від позивача не надійшли до суду клопотання про розгляд справи за участі його представника чи про відкладення розгляду справи.

Вищевказані обставини відповідно до ст. 196 ч. 4 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджають судовому розгляду справи за відсутності представника позивача.

Вислухавши доповідь судді - доповідача, доводи представника особи, яка подала апеляційну скаргу (відповідача), перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Постановляючи оскаржуване судове рішення та умотивовуючи свої висновки суд першої інстанції виходив з того, що всі представлені позивачем документи відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» до первинних документів і не викликають сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність (товарність) здійснення господарської операції позивача з ТзОВ «Виробниче підприємство «Колор Спектр» по придбанню товарів (робіт, послуг) та використання їх в господарській діяльності позивача. В свою чергу, висновки контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій між позивачем та зазначеним контрагентом ґрунтуються на інформації, викладеній в акті перевірки податкового органу від 07 серпня 2015 року за №732/13 - 25 - 22 - 00/37612410, які суд першої інстанції не взяв до уваги, оскільки наявна в акті інформація містить лише загальну оцінку господарської діяльності контрагента позивача з його безпосереднім контрагентом, без оцінки їх спільної діяльності, зокрема, щодо реальності здійснення досліджуваних господарських операцій. Також, суд першої інстанції з посиланням на ст. 86 Податкового кодексу України, послався на заборону використання контролюючим органом акта перевірки для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акта перевірки податкове повідомлення - рішення не надіслано платнику податків. Посилання контролюючого органу на відсутність документів (довіреностей, сертифікатів якості, пакувальних ярликів, специфікацій, тощо) судом першої інстанції не взято до уваги, оскільки обов'язковість складення таких не передбачена законодавством. В матеріалах справи наявні копії податкових накладних, які не мають недоліків, а сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із такими висновками суду першої інстанції з урахуванням наступного.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено і підтверджено матеріалами справи, що позивач - товариство з обмеженою відпровідальністю «Ніка Друк» зареєстроване, як суб'єкт підприємницької діляьності - юридична особа, 07 квітня 2014 року. Згідно інформації з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) видами діяльності позивача за КВЕД - 2010 є: неспеціалізована торгівля, виробництво іншої хімічної продукції; виробництво тари із пластмас; виробництво інших виробів із пластмас; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; оптова торгівля хімічними продуктами.

Відповідачем із 02 по 08 лютого 2016 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Ніка Друк» з питань правильності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТзОВ «ВП «Колор Спектр» за лютий 2015 року та їх подальший вплив на правильність формування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за відповідні періоди, за результатами якої 15 лютого 2016 року складено акт перевірки за №22/10/13 - 07 - 14 - 00 - 10/39168974.

Згідно з викладеними в акті висновками, в ході проведення перевірки виявлено порушення позивачем п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит по податку на додану вартість за лютий 2015 року на суму 136 228 гривень, що у свою чергу призвело до: завищення від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на суму 136 228 гривень; завищення суми від'ємного значення поточного звітного періоду та від'ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду на суму 136 228 гривень та завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 136 228 гривень.

За період, який було охоплено перевіркою, позивачем 03 листопада 2014 року укладено договір поставки за №11 - 2014/1 з ТзОВ «Виробниче підприємство «Колор Спектр», на підставі якого останнє поставило позивачу пластини фотополімерні на загальну суму 817 367 гривень 16 коп.. Про виконання договору виписані видаткові накладні №5 від 12 лютого 2015 року, №6 від 17 лютого 2015 року та №7 від 26 лютого 2015 року. Позивачем здійснено оплату поставленого товару згідно платіжних доручень №№ 2002, 2004 від 05 березня 2015 року та №№2292, 2293 від 31 березня 2015 року.

Висновки податкового органу про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 136 228 гривень ґрунтуються на аналізі реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТзОВ «ВП «Колор Спектр». Зокрема, як зазначено в акті перевірки, платником податків не надано товарно - транспортних накладних, які б засвідчували фактичну передачу товару та фактичне перевезення товарно - матеріальних цінностей, технічної документації, не вказано відповідальної особи за отримання товарно - матеріальних цінностей із зазначення номера доручення на таке отримання, або інших документів щодо реальності та товарності проведених операцій, за яким можна було б установити, якою особою здійснювалося транспортування, місця відвантаження товару, осіб, які здійснювали приймання та відвантаження цього товару.

На підставі висновків перевірки відповідачем 29 лютого 2016 року прийнято податкове повідомлення - рішення за №0000171400, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 136 228 гривень.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам особи, яка подала апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційного суду виходить із такого.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. п. 198.1, 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних не матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п. 198.6 ст 198 Податкового кодексу України заборонено віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи непідтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

На підтвердження виконання умов договору і реальності господарських операцій, позивачем представлено належним чином оформлені первинні документи. Крім вищезазначених, суду також були представлені договір №002 про надання послуг із завантаження та розвантаження від 01 вересня 2014 року акт №Я - 28026 здачі - приймання робіт (надання послуг), договір оренди №02 - 06/14НД від 02 червня 2014 року, які підтверджують виконання робіт по розвантаженню в орендованому позивачем приміщенні отриманого у ТзОВ «Виробниче підприємство «Колор Спектр» товару. Вказані документи були досліджені судом першої інстанції і описані в оскаржуваному судовому рішенні.

Також у матеріалах справи є копії належно оформлених податкових накладних від 12 лютого 2015 року, 17 лютого 2015 року та 26 лютого 2015 року.

Відповідно до змісту ст. ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» будь - які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, а визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків

Поняття первинного документа та вимоги до первинних документі визначені пунктами 2.1, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 2 травняч 1995 року за №8.

З огляду на встановлені судами фактичні обставини справи та докази, надані сторонами на підтвердження обставин, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, положення Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що представлені позивачем документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій з контрагентом, а належними чином видані та оформлені податкові накладні були підставою дяьл формування податкового обліку.

При цьому колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що інформація, викладена в акті перевірки 07 серпня 2015 року за №732/13 - 25 - 22 - 00/37612410 не може жодним чином свідчити про нереальність господарської операції позивача з контрагентом, оскільки загальна оцінка господарської діяльності ТзОВ «Виробниче підприємство «Колор Спектр» у даному випадку не підтверджує доводів відповідача щодо фактичного здійснення досліджуваних господарських операцій.

Відсутність зазначених відповідачем документів не може бути підставою для висновку про правомірність прийнятого рішення з огляду на те, що законодавством не передбачено обов'язкового складення таких документів для даного виду господарських операцій.

Також колегія суддів апеляційного суду враховує, що ТзОВ «Виробниче підприємство «Колор Спектр» зареєстроване у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та є платником податку на додану вартість, про що свідчать наявні у матеріалах справи Свідоцтво №100344987 про реєстрацію платника податку на додану вартість НБ №462592 від 18 липня 2011 року, виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Серії ААВ №218250 від 27 грудня 2011 року та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 08 липня 2016 року.

Доводи апеляційної скарги про непредставлення необхідних для підтвердження господарських операцій документів (супровіднипх документів) не можуть слугувати підтвердженням незаконності та необгрунтованості судового рішення.

Тобто, обставини, на які посилається відповідач на обґрунтування доводів апеляційної скарги не підтверджені в судовому засіданні.

З урахуванням неведеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції прийшов до законних і обґрунтованих висновків про невідповідність прийнятого відповідачем рішення викладеним у ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України принципам та вимогам, дотримання яких є обов'язковим при прийнятті суб'єктом владних повноважень рішень, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права з дотриманням процесуальних норм, та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.

Колегія суддів апеляційного суду з урахуванням встановлених судом обставин справи та доказів, вважає, що суд першої інстанції дотримався зазначених вимог.

Згідно ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи із змісту вищевказаних статей Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи чи порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Тому, підстав для скасування ухвали та постанови суду першої інстанції і відповідно - до задоволення апеляційної скарги апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 159, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 року у справі №813/873/16 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка Друк» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, а у випадку складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України - у цей же строк з дня складення ухвали суду в повному обсязі безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Клюба

Судді: Р. В. Кухтей

І. О. Яворський

Повний текст ухвали складено 19 вересня 2016 року.