Ухвала суду № 61415991, 20.09.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

20 вересня 2016 р.

Справа № 876/6317/16

Суддя Львівського апеляційного адміністративного суду Сапіга В.П., перевіривши апеляційну скаргу Самбірського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 02.08.2016р. про повернення позовної заяви у справі за адміністративним позовом Самбірського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Самбірської центральної районної лікарні про стягнення заборгованості, –

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 02.08.2016р. повернуто позову заяву.

Не погоджуючись із даною ухвалою, апелянт подав апеляційну скаргу.

Подана апеляційна скарга не відповідає вимогам ч. 6 ст. 187 КАС України, а саме апелянт до поданої апеляційної скарги не долучив документ про сплату судового збору у розмірі встановленому законом, у зв'язку з чим апеляційну скаргу було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

16.09.2016 року на адресу Львівського апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке мотивоване тим, що судові витрати не повинні бути перешкодою для доступу до суду всіх осіб незалежно від їх майнового стану, що відповідає гарантуванню принципу рівності, а також у зв'язку з відсутністю коштів, призначених на цю мету.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Ця норма кореспондується з нормою частини першої статті 88 КАС України.

Їх аналіз показує, що єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є майновий стан заявника. Обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на цю особу. Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.

Суд апеляційної інстанції бере до уваги, що постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23.01.2015 року № 2 “Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI “Про судовий збір” постановлено взяти до уваги та довести до відома суддів апеляційних, окружних адміністративних судів та місцевих загальних судів Довідку про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Закону України “Про судовий збір”.

Так, Пленум Вищого адміністративного суду України у вказаній довідці зазначив, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке ж право мають і бюджетні установи. Водночас якщо ці бюджетні установи діють як суб’єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016 року № 2 “Про судову практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI “Про судовий збір” у редакції Закону від 22.05.2015 року № 484-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору”.

Крім того, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у своїй постанові від 25.09.2015 року зазначила, що відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору” зобов'язано Кабінет Міністрів України забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

За таких обставин суд приходить до висновку, що обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для відстрочення сплати судового збору, що узгоджується із позиціями Пленуму Вищого адміністративного суду України та Верховного Суду України

Також необхідно зазначити, що звільнення апелянта від сплати судового збору не узгоджується з п.2 ч.3 ст.129 Конституції України, яким передбачено, що однією з основних засад судочинства в Україні є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Ця норма Конституції України знайшла своє закріплення також і в Законі України “Про судоустрій і статус суддів” та у процесуальних кодексах України.

Рівність учасників судового процесу, зокрема, перед законом є похідною від інших норм Конституції України, які визначають рівність конституційних прав і свобод громадян та рівність їх перед законом (ст. 24), а також компетенцію органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19).

Рівність усіх учасників судового процесу перед законом передбачає єдиний правовий режим судочинства, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав, тобто є конкретизацією загального принципу рівності громадян перед законом і судом стосовно сфери здійснення судової влади і судочинства.

Судом також враховується, що як зазначив Європейський суд з прав людини від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі», що вимога сплати зборів судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.

Тому, звільнення від сплати судового збору апелянта може розцінюватися як надання йому певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу, зокрема юридичними та фізичними особами, які, безперечно, зобов’язані сплачувати відповідний збір.

Разом з тим, на підтвердження обставин, на які покликається апелянт у клопотанні про звільнення від сплати судового збору, не подано письмових доказів, документів бухгалтерсько-фінансового характеру, підписаних уповноваженою посадовою особою.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого клопотання про звільнення від сплати судового збору, а тому у його задоволенні слід відмовити.

Згідно ч. 1 ст. 102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Враховуючи, що апелянт просить у випадку відмови у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору надати додатковий строк для виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, суддя вважає за можливе надати такий строк.

Керуючись ст.ст. 87, 88, 102, 160, 187, 189, 205 КАС України, суддя –

У Х В А Л И В:

Відмовити Самбірському об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України у Львівській області в задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Надати Самбірському об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України у Львівській області додатковий строк протягом 10 днів з моменту отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, які зазначені в ухвалі Львівського апеляційного адміністративного суду про залишення апеляційної скарги без руху від 31.08.2016 року у справі №876/12138/15.

Роз’яснити особі, яка подала апеляційну скаргу, що у разі не усунення зазначених недоліків, відповідно до ч. 3 ст. 108 КАС України апеляційна скарга буде повернута.

Копію ухвали направити апелянту.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду.

Суддя Сапіга В.П.