Ухвала суду № 61415972, 14.09.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2016 року Справа № 876/5281/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Дяковича В.П., Сеника Р.П.,

за участю секретаря судового засідання Джули В.М.,

представників сторін ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_4 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова В.В про визнання протиправними дій щодо невключення ОСОБА_4 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу від 23.02.2015 року № 006-135518-230215 і просив зобов'язати уповноважену особу фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» включити ОСОБА_4 до переліку вкладниківПублічного акціонерного товариства «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію щодо ОСОБА_4 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за договором банківського вкладу 23.02. 2015 року № 006-135518-230215.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2016 року позов задоволений.

Відповідач - уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадиров В.В. оскаржив постанову суду першої інстанції. Вважає, що вона винесена без належного з'ясування обставин справи і з порушенням норм матеріального права. Просить її скасувати і прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі зазначає, що оскільки позивач не є вкладником банку, відсутні правові підстави для включення його до списку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом. Крім того, зазначає, що зазначений правочин є нікчемним, оскільки порушує публічний порядок та має ознаки фіктивного.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу з підстав, що у ній зазначені. Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Правління Національного банку України №150 від 02.03.2015 року ПАТ Дельта Банк віднесено до категорії неплатоспроможних .

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) №51 від 02.03.2015 року на підставі постанови Правління Національного банку України №150 від 02.03.2015 року, розпочато процедуру виведення ПАТ «Дельта Банк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації. Тимчасову адміністрацію запроваджено з 03.03.2015 року по 02.06.2015 року включно і продовжено до 02.10.2015 року.

Постановою Правління національного банку України від 02.10.2015 року №664 вирішено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПАТ «Дельта Банк».

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 02.10.2015 року №181 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк» з 05.10.2015 року по 04.10.2017 року включно.

08.10.2015 року у газеті "Голос України" №187(6191) розміщено повідомлення Фонду про те, що відповідно до постанови Національного України від 02.10.2015 року № 664 виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 02.10.2015 року № 181 про початок процедури ліквідації ПАТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора строком на два роки з 05.10.2015 року по 04.10.2017 року включно; для отримання коштів вкладники ПАТ "Дельта Банк" з 08.10.2015 року до 18.11.2015 року включно, залежно від місця реєстрації проживання за паспортом, вказаному під час укладання договору банківського вкладу/рахунку з ПАТ "Дельта Банк" можуть звертатися з паспортом та ідентифікаційним номером до установ банків-агентів Фонду: АТ "Ощадбанк", АТ "Укрексімбанк", АБ "Укргазбанк".

Таким чином, ПАТ «Дельта-Банк» перебуває в процедурі ліквідації з 08.10.2015 року.

Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що позивач є вкладником банку, а тому має право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції залишено поза увагою обставини щодо порядку розгляду такого спору.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. Проте, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права з огляду на таке.

Частиною третьою статті 2 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

У свою чергу, статтею 1 Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121-ІІІ «Про банки та банківську діяльність» (далі - Закон № 2121-ІІІ) передбачено, що цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.

У пункті шостому статті 2 Закону України від 23 лютого 2012 року № «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» зазначено, що ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм законодавства та враховуючи положення статті 12 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд приходить до висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

При цьому абзацом другим частини другої статті 215 ЦК передбачено, що у випадках, встановлених ЦК, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

У справі, яка розглядається, встановлено, що ПАТ «Дельта-Банк» знаходиться в процедурі ліквідації у зв'язку із визнанням його неплатоспроможним.

За таких обставин, на думку колегії суддів, спір, що виник між позивачем ОСОБА_4 і уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ «Дельта-Банк» Кадировим В.В.,повинен розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Такий висновок колегії суддів відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постановах від 16 лютого 2016 року у справі № 21-4846а15 та від 15 червня 2016 року у справі № 21-286а16. Суд першої інстанції не звернув уваги на вказані особливості розгляду такої категорії справ та прийшов до помилкового висновку, що даний спір належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Частиною першою статті 203 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи те, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд вважає, що оскаржувану постанову слід скасувати і закрити провадження у справі.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.. 157, 196, 198, 203, 205, 206, 254 КАС України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2016 року у справі № 813/750/16 скасувати і провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий суддя Л.П. Іщук

Судді В.П. Дякович

Р.П. Сеник

ухвала складена в повному обсязі 19.09.2016 року