Ухвала суду № 61415957, 14.09.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2016 року Справа № 876/2789/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Дяковича В.П., Сеника Р.П.,

за участю секретаря судового засідання Джули В.М.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Імексбанк" Гаджиєва Сергія Олександровича про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Імексбанк" Гаджиєва С.О. про визнання протиправною бездіяльності в.о уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства «Імексбанк » Северина Ю.П. щодо невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в акціонерному товаристві «Імексбанк» згідно Договору № 660046187 про приєднання до публічного договору № 1 банківського вкладу віз 10.07.2014 року; Договору № 1310003696 про приєднання до публічного договору № 1 банківського вкладу віз 18.08.2014 року. Просив зобов'язати уповноважену особу фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства «Імексбанк» Гаджиєва С.О. подати до фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами у акціонерному товаристві «Імексбанк» згідно Договору № 660046187 про приєднання до публічного договору № 1 банківського вкладу віз 10.07.2014 року; Договору № 1310003696 про приєднання до публічного договору № 1 банківського вкладу від 18.08.2014 року.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 березня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач ОСОБА_1 оскаржив постанову суду першої інстанції. В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржувана постанова винесена без належного з'ясування обставин справи і з порушенням норм матеріального права і просить її скасувати і прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали апеляційну скаргу з підстав, що у ній зазначені.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду. Суд ухвалив провести розгляд апеляційної скарги за його відсутності.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Судом першої інстанції встановлено що ОСОБА_1 10.07.2014 р. у відділенні № 347 ПАТ «Імексбанк» в м. Тернополі уклав договір № 1310003580 про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20.01.2014 р. за умовами депозиту «Постійний клієнт» строком на 396 днів (13 місяців) із процентною ставкою 24% річних. Згідно умов договору позивач розмістив на депозитному рахунку грошові кошти в розмірі 24939 грн., що підтверджується квитанцією №7171 від 10.07.2014 р. Строк повернення вкладу 10.08.2015 року.

18.08.2014 року позивач в ПАТ «Імексбанк» уклав договір № 1310003696 про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20.01.2014 р. за умовами депозиту «Постійний клієнт» строком на 13 місяців із процентною ставкою 25% річних, та внесено грошові кошти в розмірі 1000 грн. Строк повернення вкладу 18.09.2015 р.

06.01.2015 року позивач у ПАТ «Імексбанк» уклав договір № 660046187 про приєднання до публічного договору № 1 банківського вкладу (депозиту) від 20.01.2014 р. строком на 93 дні із процентною ставкою 17% річних та вніс кошти в розмірі 285367 грн. Строком повернення вкладу 09.04.2015 року.

Судом встановлено, що 26.01.2015 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 50 «Про віднесення ПАТ «Імексбанк» до категорії неплатоспроможних.

На підставі вказаної постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 26.01.2015року прийнято рішення № 16 «Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ «Імексбанк», згідно з яким в ПАТ «Імексбанк» з 27.01.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію, призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АТ «Імексбанк» - Северина Юрія Петровича.

Суд першої інстанції відмовляючи, в задоволенні адміністративного позову виходив з того, що оскільки ОСОБА_1 була повернута сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами у розмірі 200 000 грн. згідно вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» і він не звертався із заявою про повернення коштів понад розмір гарантованого відшкодування, то підстав для задоволення позову немає.

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції залишено поза увагою обставини щодо порядку розгляду такого спору.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. Проте, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права з огляду на таке.

Частиною третьою статті 2 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

У свою чергу, статтею 1 Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121-ІІІ «Про банки та банківську діяльність» (далі - Закон № 2121-ІІІ) передбачено, що цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.

У пункті шостому статті 2 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VІ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» зазначено, що ліквідація банку - процедура припинення банку, як юридичної особи, відповідно до законодавства.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм законодавства та враховуючи положення статті 12 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд приходить до висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

При цьому, абзацом другим частини другої статті 215 ЦК передбачено, що у випадках, встановлених ЦК, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

У справі, яка розглядається, встановлено, що публічне акціонерне товариство «Імексбанк» знаходиться в процедурі ліквідації у зв'язку із визнанням його неплатоспроможним.

За таких обставин, на думку колегії суддів, спір, що виник між фізичною особою ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством «Імексбанк», повинен розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Такий висновок колегії суддів відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постановах від 16 лютого 2016 року у справі № 21-4846а15 та від 15 червня 2016 року у справі № 21-286а16.

Суд першої інстанції не звернув уваги на вказані особливості розгляду такої категорії справ та прийшов до помилкового висновку, що даний спір належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з частиною першою статті 203 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи те, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд вважає, що оскаржувану постанову необхідно скасувати і закрити провадження у справі.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 157, 196, 198, 203, 205, 206, 254 КАС України, суд

ухвалив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 березня 2016 року у справі № 813/96/16 скасувати і провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий суддя Л.П. Іщук

Судді В.П. Дякович

Р.П. Сеник

ухвала складена в повному обсязі 19.09.2016 року