Ухвала суду № 61415895, 20.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/1417/16 Головуючий у 1-й інстанції: Горобцова Я.В. Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

20 вересня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Глущенко Я.Б., Чаку Є.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду м. Києва від 02.08.16р. у справі №810/1417/16 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії

у с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив: визнати протиправною бездіяльність Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області щодо не складання та неподання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновків про суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 за січень-березень 2015 року та зобов'язати вчинити дії Білоцерківську ОДПІ ГУ ДФС у Київській області щодо складання та подання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновки про суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 за січень - березень 2015 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду м. Києва від 02.08.16р. адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи та не враховано, що остаточний висновок щодо підтвердження заявленої позивачем до бюджетного відшкодування суми ПДВ за січень - березень 2015 року можливо надати лише після отримання інформації за результатами проведення зустрічних звірок контрагентів позивача.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 17.02.15р. ФОП ОСОБА_2 подано до Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2015 року №9017276486 з додатками, що підтверджується квитанцією №2 від 17.02.15р. (а.с. 12-23).

У даній декларації позивачем у рядку 23.1 задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в розмірі 26 137 грн.

19.03.15р. позивачем подано до Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2015 року №9043385669 з додатками, що підтверджується квитанцією №2 від 19.03.15р. (а.с. 36-49).

У декларації за лютий 2015 року бюджетного відшкодування, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку задекларовано суму 96 232 грн., у т.ч. відображених у рядку 23.2 у розмірі 53 700 грн. та у рядку 30 у розмірі 42 532 грн.

Також, 16.04.15р. позивачем подано до Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2015 року №9070276628 з додатками, що підтверджується квитанцією №2 від 16.04.15р. (а.с. 62-73).

У даній декларації позивачем у рядку 23.2 декларації та у рядку 3 додатку 3 (ДЗ) до цієї декларації задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в розмірі 20 690 грн.

Загальна сума бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку, заявлена позивачем становить 143 059 грн., в т.ч. по періодах: за січень 2015 року - 26 137 грн., за лютий 2015 року - 96 232 грн., березень 2015 року - 20 690 грн.

У період з 06.04.15р. по 10.04.15р. відповідачем у відповідності з п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України, на підставі наказу Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області №394 від 08.04.15р., згідно з направленням №267 від 08.04.15р. проведено позапланову документальну виїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 з питань достовірності задекларованою від'ємного значення між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2015 року та суми податку на додану вартість, що заявлена до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за січень 2015 року, відповідно до п.п. 200.11 ст 200 Податкового Кодексу України, за результатами якої складено довідку від 14.04.15р. №72917-2/1831102853/6 (а.с.25-35).

Згідно з висновками, викладеними у довідці, перевіркою не встановлено порушень при відображенні ФОП ОСОБА_2 у податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2015 суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 23.1 Декларації) у розмірі 26 137 грн.

У період з 14.05.15р. по 20.05.15р. Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області у відповідності з п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України, на підставі наказу Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області №513 від 14.05.15р., згідно з направленням №347 від 14.05.15р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ФОП ОСОБА_2 суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2015 року заявленої до відшкодування на рахунок платника у банку у розмірі 96 232 грн., у т.ч. відображених у рядку 23.2 у розмірі 53 700 грн. та у рядку 30 у розмірі 42 532 грн. у податковій декларації з ПДВ, поданій за відповідний звітний період, за результатами якої складено довідку від 20.05.15р. №869/17-2/1831102853/7 (а.с.51-61).

Згідно з висновками, викладеними у довідці, перевіркою не встановлено порушень при відображенні ФОП ОСОБА_2 у декларації за лютий 2015 року, бюджетного відшкодування, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку у сумі 96 232 грн., у т.ч. відображених у рядку 23.2 у розмірі 53 700 грн. та у рядку 30 у розмірі 42 532 грн. в податковій декларації з ПДВ за лютий 2015 року.

Також, в період з 09.06.15р. по 15.06.15р. Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області у відповідності з п.п.78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України, на підставі наказу Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області №616 від 09.06.15р., згідно з направленням №426 від 09.06.15р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ФОП ОСОБА_2 суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2015 року заявленої до відшкодування на рахунок платника у банку у розмірі 20 690 грн., відображених у рядку 23.2 в податковій декларації з ПДВ, поданій за відповідний звітний період, за результатами якої складено довідку від 19.06.15р. №996/17-2/1831102853 (а.с.75-83).

Згідно з висновками, викладеними у довідці, перевіркою не встановлено порушень при відображенні ФОП ОСОБА_2 у декларації за березень 2015 року, бюджетного відшкодування, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку у сумі 20 690 грн., що зазначена у рядку 3 додатку 3 (ДЗ) до податкової декларації з ПДВ за березень 2015 року і відображена у рядку 23.2 декларації за березень 2015 року.

Разом з тим, з покликанням на відсутність інформації за результатами проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, податковим органом не надавався висновок щодо суми бюджетного відшкодування до органу казначейства.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач набув права на бюджетне відшкодування на умовах визначених податковим законодавством; таке право підтверджено податковим органом у встановленому податковим законодавством порядку, відтак бездіяльність податкового органу законодавчо необґрунтована та протиправна.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з пунктом 200.10. цієї ж норми Податкового кодексу України, протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право контролюючим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України. ( пункт 200.11. цієї ж норми ПКУ).

Відповідно до пунктів 200.12., 200.13. ст. 200 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Згідно з пунктом 200.14. ст. 200 Податкового кодексу України, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування у звітному (податковому) періоді, та зараховує таку суму заниження до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Застосовуючи вказані правові норми, судом першої інстанції зроблено правильний висновок про те, що за умови підтвердженого податковим органом у встановленому податковим кодексом порядку права позивача на бюджетне відшкодування, у відповідача відсутні правові підстави утриматись від надання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Не мають будь-якого правового значення також і доводи щодо відсутності результатів зустрічних звірок контрагентів у ланцюгу поставки.

Вищенаведені норми Податкового кодексу не ставлять у залежність право платника податку на повернення суми бюджетного відшкодування з ПДВ від фактичної сплати сум податків до бюджету, постачальниками товарів (послуг) по всьому ланцюгу поставки, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності, сплатив ПДВ в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність операцій з придбання ним товарів (послуг) у судовому процесі контролюючим органом не спростована. Порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді збільшення суми витрат та/чи податкового кредиту лише за встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов'язань. Обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, у справі не встановлені.

За наведених обставин, вірним є висновок суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову.

Повнота захисту полягає в ефективності відновлення прав позивача, а тому для захисту порушеного права, суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії у порядку, визначеному Законом. Такий спосіб захисту порушеного права випливає з Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи N R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, а також з вимог ст.ст. 2, 11,162 КАС України.

Отже, рішення суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльності ДПІ щодо неподання до казначейського органу висновку про суми відшкодування ПДВ має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Тому в цьому випадку правильним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача до виконання покладених на нього законом і підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

Така правова позиція відповідає правовій позиції Верхового Суду України, висвітленій у постанові від 02.12.15р. у справі №826/17403/14.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 200, 205, 206 КАС України Київський апеляційний адміністративний суд

у х в а л и в:

апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду м. Києва від 02.08.16р. у справі №810/1417/16 - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду м. Києва від 02.08.16р. у справі №810/1417/16 - без змін.

Дана ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Глущенко Я.Б.

Чаку Є.В.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Глущенко Я.Б.

Чаку Є.В.